Рішення № 80408385, 13.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/180

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 березня 2019 року № 640/2216/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі – позивач, ОСОБА_1, адреса: 02095, АДРЕСА_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (надалі – відповідач, ГУПФУ в м. Києві, адреса: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/204/18 від 20 серпня 2018 року;

- зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01 січня 2018 року по 01 листопада 2018 року, виходячи з розміру суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/204-18 від 20 серпня 2018 року.

ОСОБА_2 ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ОСОБА_3 ДІЇ

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у розмірі 90% посадового окладу працюючого на відповідній посаді судді. У 2018 році розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці було збільшено, а тому позивач звернулась до відповідача з відповідною заявою про перерахунок її грошового утримання, починаючи з 01 січня 2018 року, проте, відповідачем у проведенні такого перерахунку відмовлено.

Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі 18 лютого 2019 року, у встановлений судом строк, відзив на адміністративний позов суду не надав, а тому, відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є суддею у відставці з 17 березня 1994 року, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року у відповідності до чинного законодавства та довідки Апеляційного суду Донецької області від 30 серпня 2018 року про суддівську винагороду.

Листом від 20 грудня 2018 року №138654/03 Головне управління Пенсійного фонду України повідомило ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) сумісних прав», яким внесено зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, щодо застосування у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, набрав чинності 22 липня 2018 року, тому такий перерахунок був здійснений з серпня 2018 року.

Позивач вважає, що відповідачем вчинено протиправну бездіяльність, яка полягає у непроведенні перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року, що стало підставою для звернення до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позивач зазначає, що вона з 17 березня 1994 року є суддею у відставці, перебувала на обліку у управлінні Пенсійного фонду України в Київському районі міста Донецька та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% посадового окладу працюючого на відповідній посаді судді.

У зв’язку з проведенням антитерористичної операції, позивач переїхала на постійне місце проживання до міста Києва.

З 2017 року позивач постійно проживає у місті Києві за адресою: АДРЕСА_2, за якою перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа, а також знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві (Дарницький район) та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Як зазначає позивач, вона відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій та статус суддів» має право на перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року, у зв’язку з підвищенням розміру суддівської винагороди.

У вересні 2018 року позивач звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додала довідку Апеляційного суду Донецької області від 20 серпня 2018 року №35-13/204/18, відповідно до якої, у зв’язку із зміною посадового окладу діючого судді, станом на 01 січня 2018 року, суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 32 949,40 грн.

Проте, як вказує позивач, відповіді на вказану заяву від відповідача не надходило.

Після отримання суми довічного грошового утримання у жовтні 2018 року у розмірі 26994,43 грн та у листопаді 2018 року – 29720,89 грн, позивачу стало відомо, що перерахунок, який належало здійснити з 01 січня 2018 року, відповідачем не здійснено. Фактично, такий перерахунок відповідачем здійснено лише з 01 листопада 2018 року.

У зв’язку з чим, 27 листопада 2018 року позивач повторно звернулася до відповідача з заявою, у якій зазначила, що перерахунок належить здійснювати з 01 січня 2018 року або прийняти рішення про відмову у здійсненні такого перерахунку.

Відповідач листом від 20 грудня 2018 року за вих. №138654/03 повідомив позивача про те, що перерахунок зроблений, але лише з серпня 2018 року, оскільки Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», яким було внесено зміни до деяких законодавчих актів України щодо застосування у якості розрахункової величини розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, набрав чинності з 22 липня 2018 року.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулася до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах “Салов проти України” (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), “Проніна проти України” (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та “Серявін та інші проти України” (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

ВИСНОВКИ ЩОДО НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ПОРУШЕНЬ

З огляду на викладене, бездіяльність відповідача, яка полягає у не проведенні перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2018 року, є протиправною.

ОСОБА_4

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 5 статті 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII (надалі – Закон України від 02 червня 2016 року №1402-VIII) незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установлених законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

Частиною 4 статті 142 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII встановлено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

22 липня 2018 року набрав чинності Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15 травня 2018 року № 2415-VIII, внесено зміни до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII, зокрема в абзаці другому пункту 3 розділу ІІ слово та цифри « 1600 гривень» замінено словами та цифрами «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року».

При цьому Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ набрав чинності з 01 січня 2017 року.

У пункті 2 Рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультра активна форма) і шляхом зворотньої дії (ретроактивна форма).

Згідно з пунктом 3 вказаного рішення, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадку, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб.

Надання зворотньої дії Закону (ретроактивність Закону) - виключення, про що повинна бути пряма вказівка про це в Законі.

Отже, у даному випадку самим законодавцем дію Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15 травня 2018 року № 2415-VIII в частині застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, поширено на правовідносини, що виникли до набрання чинності цим нормативно-правовим актом, а саме, починаючи з 01 січня 2017 року.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлено у розмірі 1600 гривень.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року становить 1762 гривні.

Таким чином, з 01 січня 2018 року посадовий оклад судді встановлюється, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1762 гривні, а тому саме з цієї дати зміна грошового утримання судді є підставою для проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

ПОЗИЦІЯ СУДУ

Аналіз норм діючого законодавства України, що регулює питання щомісячного довічного грошового тримання судді у відставці дозволяє суду дійти висновку про те, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

При цьому, відповідач на свій розсуд тлумачить норми Закону України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав», що, в свою чергу, призвело до відмови позивачу у перерахунку її щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2018 року.

Виходячи зі зміни складових розміру суддівської винагороди, визначених Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15.05.2018 №2415-VІІІ, право позивача на перерахунок її щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виникло з 01 січня 2018 року, тобто з моменту підвищення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 1762,00 грн, який є розрахунковою величиною у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII для обчислення грошового забезпечення призначених суддів.

Конституційний суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував, що щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування. Неможливо звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, і відповідно, матеріального та соціального забезпечення. Однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів (рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002; від 01 грудня 2004 року №19-рп/2004; від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005; від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007; від 22 травня 2008 року №10-рп/2008; 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016; від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018).

Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання є не тільки соціальною виплатою (пенсією), але й конституційною гарантією незалежності судді у відставці, є складовою його правового статусу як діючого судді з урахуванням правомірних законних очікувань на майбутнє щодо захищеного соціального статусу при звільненні його з посади (відставки), яке у своєму розмірі має бути максимально наближеним до рівня грошового утримання судді, який перебуває на відповідній посаді.

В рішенні від 01 листопада 2018 року у справі №0640/3835/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що оклад судді є однією зі складових суддівської винагороди, а 15 травня 2018 року Законом України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» № 2415-VIII були внесені зміни до пункту 3, розділу 11 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VIII та встановлено порядок обчислення грошової винагороди судді із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом «Про державний бюджет України» на відповідний рік. Отже, цим Законом передбачено необхідність перерахунку розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці виходячи з цієї розрахункової величини, яка в майбутньому може змінюватись. Зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача, викладені у листі від 20.12.2018 №138654/03, на пункт 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року № 3-1, оскільки в наданій позивачем довідці чітко зазначена дата виникнення права позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці – 01 січня 2018 року, і відповідач, не повертаючи її як неналежно оформлену, прийняв цю довідку до виконання, проте, через власні міркування, перерахунок з 01 січня 2018 року не здійснив

В той же час, судом встановлено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу здійснено з 01 листопада 2018 року, а не з 01 серпня 2018 року, як зазначає про це відповідач, тому суд приходить до висновку про вчинення відповідачем протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у не проведенні позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме за період з 01 січня 2018 року по 01 листопада 2018 року, та, як наслідок, вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести такий перерахунок з 01 січня 2018 року до 01 листопада 2018 року, відповідно до наданої позивачем довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/204/18 від 20 серпня 2018 року.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 768,40 грн.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не проведення ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року перерахунку щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/204/18 від 20 серпня 2018 року.

3. Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за період з 01 січня 2018 року по 01 листопада 2018 року, виходячи з розміру суддівської винагороди, яка враховується при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Донецької області №35-13/204-18 від 20 серпня 2018 року.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (02095, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно - Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова