Рішення № 80408348, 12.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2019 року № 826/17962/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства “Сервіс”до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

встановив:

Державне підприємство “Сервіс” звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року №0005751402 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування Державному підприємству “Сервіс” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, 14060100, в розмірі 3355028,00 грн.; штрафної (фінансової) санкції 838757,00 грн., а всього — 4193785,00 грн., відповідно до акта про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства “Сервіс” (код 25139756) податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного — за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, №287/26-15-14-02-05/25139756 від 27.07.2017 року.

Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення рішення, винесене на підставі акту від 27.07.2017 року №287/26-15-14-02-05/25139756, складеного за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача, за твердженням останнього, суперечить законодавству України, є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки контролюючим органом обставини справи були встановлені неправильно, а отже відповідні нарахування в податковому повідомленні-рішення — неправомірні.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.12.2017 року 14:39:24 справу №826/17962/17 розподілено на суддю Власенкову О.О.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Власенкової О.О. від 10.01.2018 року відкрито провадження у справі №826/17962/17 та призначено справу до судового розгляду.

У відповідності до розпорядження керівника апарату Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2018 року №835, у зв’язку з відстороненням від здійснення правосуддя судді, в провадженні якої перебувала адміністративна справа №826/17962/17, відповідно до пункту 2.3.49, пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справу №826/17962/17 вирішено передати на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2018 року справу №826/17962/17 розподілено на суддю Шейко Т.І.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шейко Т.І. від 01.06.2018 року справу №826/17962/17 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

У судовому засіданні заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд у встановленому порядку завершив розгляд справи у письмовому провадженні.

Так судом встановлено, що у період з 30.06.2017 року по 13.07.2017 року, на підставі направлень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі — ГУ ДФС у м. Києві) від 30.06.2017 року №776/26-15-14-02-05, №777/26-15-14-02-05, №1470/26-15-14-06-06, №2260/26-15-14-03-03, №4120/26-15-14-04-06, наказу ГУ ДФС у м. Києві від 15.06.2017 року №5116, відповідачем проведена планова виїзна документальна перевірка Державного підприємства “Сервіс” (надалі — ДП “Сервіс”, Підприємство) податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного — за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, відповідно до затвердженого плану.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ДП “Сервіс” від 27.07.2017 року №287/26-15-14-02-05/25139756 (надалі - Акт).

Згідно висновків даного Акту уповноваженими особами ГУ ДФС у м. Києві, зокрема виявлено порушення ДП “Сервіс” вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 3355028,00 грн., в тому числі по періодам: 1) квітень 2015 року — 197125,00 грн.; 2) травень 2015 року — 197138,00 грн.; 3) червень 2015 року — 196830,00 грн.; 4) липень 2015 року — 202416,00 грн.; 5) серпень 2015 року — 198423,00 грн.; 6) вересень 2015 року — 201627,00 грн.; 7) жовтень 2015 року — 214519,00 грн.; 8) листопад 2015 року — 223703,00 грн.; 9) грудень 2015 року — 254467,00 грн.; 10) січень 2016 року — 277489,00 грн.; 11) лютий 2016 року — 298480,00 грн.; 12) березень 2016 року — 289253,00 грн.; 13) квітень 2016 року — 277873,00 грн.; 14) травень 2016 року — 325685,00 грн.

Так, згідно змісту Акту та як додатково зазначив відповідач у своєму відзиві на позовну заяву про скасування податкових повідомлень-рішень, в перевіряємому періоді ДП “Сервіс” здійснювало передачу у фрахт на умовах бербоут-чартера наступних риболовецьких суден: ВАТМ “Олексій Слободчиков” і ВАТМ “Іван Голубець”, на підставі договорів бербоут-чартер балтійської та міжнародної ради, кодова назва “БЕРКОН 89”, укладених 05.05.2004 року між ДП “Сервіс” (судновласник) та “RAINPROOF HOLDING LTD”, Cyprus 199, Arch. Makarios III Avenue, “NEOCLEOUS HOUSE” (фрахтувальник).

Згідно з Боксом 21 Чартеру орендна плата становить US$ 22917,00 і 23913,00 на місяць, відповідно, до сплати поквартально. Валюта і метод платежу: Долари США. Банківський переказ на валютний рахунок судновласника 1 раз на 3 місяці в останній робочий банківський день 3-го місяця. Комісія банку за рахунок судновласника (Бокс 23 Договору).

Додатковою угодою від 29.09.2011 року діючий фрахтувальник Rainproof Holding LTD вирішив передати свої функції по вищезазначеному договору новому фрахтувальнику — Beautiful Scenery CIT.

Зазначено, що у лютому 2017 року ДП “Сервіс” подано уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за звітні періоди з липня 2014 року по березень 2015 року та з червня 2016 року по грудень 2016 року, якими уточнено показники р.1.1 (колонка Б) “Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України” на суму податку на додану вартість з вартості фрахту риболовецьких суден ВАТМ “Олексій Слободчиков” та ВАТМ “Іван Голубець” за відповідні звітні періоди.

Разом з тим, за березень — червень 2014 року звітність з податку на додану вартість не подавалась, за квітень 2015 року декларація з податку на додану вартість подана з нульовими показниками, за період з травня 2015 року по травень 2016 року звітність з податку на додану вартість не подавалась.

Перевіркою проведено аналіз картки рахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками”, та встановлено відображення в бухгалтерському обліку доходу від реалізації послуг з надання у фрахт риболовецьких суден: за березень — червень 2014 року, за квітень 2015 року — травень 2016 року.

Встановлено, що в бухгалтерському обліку (відповідно у фінансовій звітності та податковій звітності з податку на прибуток) ДП “Сервіс” відображено доходи від здачі риболовецьких суден у фрахт (Дт 362 “Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками” - Кт 713 “Дохід від операційної оренди активів”) на загальну суму 22680661,35 грн.

При цьому, податок на додану вартість з вартості фрахту суден у зазначені періоди не нараховувався.

Посадовим особам ДП “Сервіс” в ході проведення перевірки вручено наступні запити: - від 10.07.2017 року про надання пояснень щодо не відображення (неподання звітності) у складі податкових зобов’язань Декларацій з податку на додану вартість вартості фрахту риболовецьких суден в період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року; - від 10.07.2017 року про надання засвідчених належним чином копій актів приймання-передачі наданих послуг з фрахтувальниками риболовецьких суден за період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року, карток рахунку 362 за період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року.

У визначений термін отримано відповідь ДП “Сервіс” від 13.07.2015 року №17-83 з поясненнями, в якій зазначено наступне: акти приймання-передачі наданих послуг з фрахтувальниками риболовних суден за період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року відсутні в зв’язку з відмовою фрахтувальника їх підписувати з невідомих причин; щодо не відображення (неподання звітності) у складі податкових зобов’язань декларацій з податку на додану вартість вартості фрахту риболовних суден за період з 01.04.2015 року по 31.05.2016 року — інформація відсутня.

Відповідно до пункту 5.3 наказу ДП “Сервіс” про облікову політику дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Операції на рахунку бухгалтерського обліку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками” в кореспонденції з рахунком 713 “Дохід від операційної оренди активів” повинні відображатись на підставі актів приймання-передачі послуг, складених за відповідні звітні періоди.

Пунктом 186.4 статті 186 Податкового кодексу України визначено, що місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Оскільки в пунктах 186.2 і 186.3 статті 186 Податкового кодексу України операції з передачі у фрахт риболовецьких суден не зазначені, відповідач вказує на те, що таким чином операції з надання в бербоут-чартер суден, у тому числі для використання за межами митної території України, розглядаються як операції з надання послуг, місце постачання яких розташоване на території України, тому що відповідно до пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, а отже судновласник-резидент при наданні нерезиденту у фрахт судна має нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ на таку операцію.

Перевіркою зроблено висновки, що в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України ДП “Сервіс” занижено показники, задекларовані в рядку 1.1 Декларації з податку на додану вартість “Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України”, за квітень 2015 року — травень 2016 року на загальну суму 3355028,00 грн.

Не погоджуючись з висновками та даними, викладеними в Акті позивачем було подано заперечення від 15.08.2017 року №17-101, в пункті 1 якого щодо порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зазначалось, зокрема, що відповідно до пункту 2 Додаткової угоди від 10.01.2011 року до Договору бербоут-чартеру від 05.05.2004 року щодо ВАТМ “Олексій Слободчиков” та пункту 21 Договору бербоут-чартеру від 05.05.2004 року щодо ВАТМ “Іван Голубець” орендна плата за фрахт риболовних суден сплачується з урахуванням податку на додану вартість, а отже відповідне збільшення (включення) податку на додану вартість призводить до збільшення суми доходу, який підлягає оподаткуванню за відповідний період, та частини чистого прибутку, що сплачується ДП “Сервіс”, як державним підприємством, а саме: - за квітень — грудень 2015 року: - податок на прибуток підприємств в сумі 339525,00 грн.; - частина чистого прибутку державних підприємств в сумі 1160042,00 грн.; - за січень — травень 2016 року: - податок на прибуток підприємств в сумі 264380,00 грн.; - частина чистого прибутку державних підприємств в сумі 903300,00 грн.

Таким чином, в даній скарзі позивач підкреслив, що згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України за результатами перевірки, ГУ ДФС у м. Києві при встановленні підстав для збільшення податку на додану вартість, повинно було також зазначити в Акті про зменшення суми доходу, який підлягає оподаткуванню за відповідний період з квітня 2015 року по травень 2016 року та частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, і визначити суму зменшення позитивного значення податку на прибуток та частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об’єднаннями, за цей період.

Так, позивач зазначав, що сума зменшення нарахованого ДП “Сервіс” податку на прибуток підприємств за період: квітень 2015 року — травень 2016 року, розмір якого становить 603905,00 грн. із розрахунку 3335028,00 грн. х 18% (ставка податку на прибуток), в тому числі за 2015 рік — 339525,00 грн., за 2016 рік — 264380,00 грн., а сума частини чистого прибутку ДП “Сервіс” становить 2063342,00 грн. із розрахунку (3335028,00 грн. - 603905,00 грн. (податок на прибуток)) х 75% (розмір частини чистого прибутку), в тому числі за 2015 рік — 1160042,00 грн., за 2016 рік — 903300,00 грн.

Враховуючи викладене, позивач наголосив, що в Акті не відображено зменшення нарахованого ДП “Сервіс” податку на прибуток підприємств за період: квітень 2015 року та травень 2016 року, в розмірі 603905,00 грн. та частини чистого прибутку в розмірі 2063342,00 грн.

Разом з тим, в пункті 4 згаданої вище скарги, стосовно ототожнення відповідачем договорів бербоут-чартеру із договорами лізингу, позивач зазначив зокрема, що згідно статті 215 Кодексу торговельного мореплавства України, однією із основних правових ознак договору лізингу є перехід права власності на судно до фрахтувальника після закінчення терміну його використання за договором.

Договір бербоут-чартеру регулюється статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України, якою передбачено, що за договором чартеру судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Відповідно, як стверджувалось позивачем, договір бербоут-чартеру по суті є договором оренди, але не передбачає переходу права власності на риболовецьке судно до фрахтувальника після закінчення терміну використання, як це передбачено договором лізингу.

Отже, позивачем зроблено висновок про те, що оскільки договори бербоут-чартеру, укладені ДП “Сервіс”, не містять жодного положення яке б встановлювало умови щодо переходу права власності на риболовецькі судна до фрахтувальників після закінчення строку користування ними, то і відсутні правові підстави для ототожнення договору бербоут-чартеру з договором лізингу, а отже в Акт були внесені недостовірні відомості та дані в цій частині.

У той же час, у пункті 5 даної скарги, щодо неподання декларацій з податку на прибуток за 2014 рік, позивач зазначив, що за даними ДФС податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2014 рік була подана до контролюючого органу в строк. Також в складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік до контролюючого орану подані уточнення показників податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, що відображено в додатку ВП до податкової декларації на прибуток підприємств за 2015 рік, та у відповідних рядках самої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2015 рік. При уточненні показників податкової декларації з податок на прибуток підприємств за 2014 рік були використані дані відновленого бухгалтерського обліку за ІІ півріччя 2014 року.

Відповідно, висновок про неподання декларації на прибуток за 2014 рік є безпідставним та не відповідає даним, які були надані для перевірки.

Попри це, залишаючи висновки акта перевірки від 27.07.2017 року №287/26-15-14-02-05/25139756 без змін, а заперечення позивача — без задоволення, відповідач, згідно змісту відповіді від 23.08.2017 року №26187/10/26-15-14-02-05, виходив у тому числі з того, що в бухгалтерському обліку (відповідно у фінансовій звітності та податковій звітності з податку на прибуток) ДП “Сервіс” відображено доходи від здачі риболовецьких суден у фрахт (Дт 362 “Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками” Кт 713 “Дохід від операційної оренди активів”) на загальну суму 22680661,35 грн., при цьому податок на додану вартість з вартості фрахту суден у зазначені періоди не нараховувався.

Разом з тим, в структурі податкового зобов’язання, задекларованого ДП “Сервіс” згідно з поданими податковими деклараціями, найбільший вплив мали такі показники: - рядок 7 (Колонка Б) “Послуги, отримані від нерезидента, місце постачання яких визначено на митній території України” декларацій за січень, лютий 2014 року в сумі 159182,00 грн. або 3,2% (в даному рядку ДП “Сервіс” помилково відображено податок на додану вартість з вартості фрахту риболовецьких суден на користь нерезидентів); - рядок 1 (Колонка Б) “Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою та ставкою 7% крім ввезення товарів на митну територію України, що оподатковуються за основною ставкою” в сумі 4803266 грн. або 96,8% (податок на додану вартість з вартості фрахту риболовецьких суден на користь нерезидентів).

Також, у зв’язку з ненаданням ДП “Сервіс” до перевірки актів приймання-передачі послуг по взаєморозрахункам з фрахтувальником “BEAUTIFUL SCENERY CIT (КІПР)” за період з 01.01.2015 року по 31.03.2017 року в повному обсязі, підтвердити чи спростувати задекларовані показники податкових зобов’язань з податку на додану вартість не виявлялось можливим.

Таким чином, на думку відповідача мало місце порушення ДП “Сервіс” пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, а саме занижено показники, задекларовані в рядку 1.1 Декларацій з податку на додану вартість “Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України” на загальну суму 3780110 грн.

За розглядом Акта ГУ ДФС у м. Києві складено податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року №0005751402 на 3355028,00 грн. податку на додану вартість і 838757,00 грн. штрафної санкції у відношенні ДП “Сервіс”.

Не погоджуючись зі вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивачем подана відповідна скарга від 13.09.2017 року №17-114 до Державної фіскальної служби України (ДФС України), де серед іншого, позивач вказав на наступні обставини.

Так, під час проведення перевірки органом контролю було порушено вимоги пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, оскільки проведеною перевіркою охоплено період березень-червень 2014 року, але який в наступному не ввійшов до складу визначених податкових зобов’язань в повідомленні-рішенні.

Зазначаючи про те, що місцезнаходження ДП “Сервіс” до 22.08.2014 року було — ОСОБА_1 Крим, 99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5, посилаючись на частину другу статті 1, пункт 1 частини першої статті 3 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, позивач вказав, що тимчасово окупованою територією визначена сухопутна територія Автономної ОСОБА_1 Крим та міста Севастополя, а датою початку тимчасової окупації — 20.02.2014 року.

В зв’язку з тимчасовою окупацією території Автономної ОСОБА_1 Крим та згідно із Законом України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” Державним агентством рибного господарства України 24.07.2014 року змінено місцезнаходження підприємства з Автономної ОСОБА_1 Крим, 99014, м. Севастополь, вул. Рибаків, 5, на 04050, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-а, що підтверджується наказом Державного рибного господарства України від 24.07.2014 року №187, за результатом чого внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Закону України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” підпункт 2 пункту 5 Прикінцевих положень, підрозділ 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України доповнено пунктом 26, згідно з яким на період дії Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України”.

Так, відповідно до підпункту “а” пункту 15.1 статті 15 Закону України “Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України” будь-якій юридичній особі - резиденту України, яка змінює (змінила) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України списується податковий борг, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов’язань за будь-якими податками (зборами, обов’язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації.

До платників податків, які станом на початок тимчасової окупації мали місцезнаходження на території Автономної ОСОБА_1 Крим і міста Севастополя, починаючи з 1 числа місяця, на який припадає початок тимчасової окупації, не застосовуються фінансові санкції, штрафні санкції та пеня за порушення порядку подання, обчислення, правильності заповнення податкових декларацій та повноти сплати сум податків і зборів, допущені під час здійснення господарської діяльності на території Автономної ОСОБА_1 Крим і міста Севастополя.

Оскільки контролюючим органом за самостійним рішенням, як зазначав позивач, 24.04.2015 року анульовано реєстрацію ДП “Сервіс” як платника ПДВ через відсутність поставок та ненадання декларацій, то згідно пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України, починаючи з 24.04.2015 року Підприємство втратило право (та обов’язок) на складання податкових накладних з податку на додану вартість, сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість, подання відповідної звітності та несення відповідальності за порушення вимог законодавства щодо такого податку.

При цьому, беручи до уваги місце реєстрації Підприємства до 22.08.2014 року, позивач вказував, що згідно вимог Закону України «Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України», Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та Податкового кодексу України, період з 22.02.2014 року по 22.08.2014 року був періодом, щодо якого не могла застосовуватись відповідальність за неподання податкової звітності з усіх податків, за несплату податків, а також застосовуватись граничні строки подання податкової звітності.

Відтак, у зв’язку з наведеним, позивач зазначав, що станом на 24.04.2015 року у контролюючого органу не було права на анулювання реєстрації Підприємства як платника ПДВ на підставі підпункту “г” пункту 184.1, пункту 184. 2 статті 184 Податкового кодексу України.

Відповідно, наслідком таких дій контролюючого органу було позбавлення Підприємства права (та обов’язку) на складання податкових накладних з податку на додану вартість, сплату податкових зобов’язань з податку на додану вартість, подання відповідної звітності, а отже і покладення на Підприємство відповідальності за порушення вимог законодавства щодо такого податку відносно операцій, які в наступному були виявлені в Акті та щодо яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення — з 30.04.2015 року по 31.05.2016 року, щомісячно, на загальну суму 3355028,00 грн.

Отже, за твердженням позивача, відповідальність, передбачена пунктом 183.10 статті 183 Податкового кодексу України не могла бути застосована до ДП “Сервіс” через незаконність дій по анулюванню його як платника ПДВ з боку контролюючого органу.

Також, в даній скарзі позивача на оскаржуване податкове повідомлення-рішення, знайшли своє відображення й інші доводи, зокрема стосовно того, що відповідно до пункту 2 Додаткової угоди від 10.01.2011 року до Договору бербоут-чартеру від 05.05.2004 року щодо ВАТМ “Олексій Слободчиков” та пункту 21 Договору бербоут-чартеру від 05.05.2004 року щодо ВАТМ “Іван Голубець” орендна плата за фрахт риболовних суден сплачувалась з урахуванням податку на додану вартість, а отже відповідне збільшення (включення) податку на додану вартість призводило до зменшення суми доходу, який підлягає оподаткуванню за відповідний період, та частини чистого прибутку, що сплачувалось ДП “Сервіс”, як державним підприємством, але за результатами перевірки позивача контролюючим органом, при встановленні підстав для збільшення податку на додану вартість, останнім не було зазначено в Акті про зменшення суми доходу, який підлягає оподаткуванню за відповідний період з квітня 2015 року по травень 2016 року, та частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємства та їх об’єднаннями, і не визначено суму зменшення позитивного значення податку на прибуток та частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємства та їх об’єднаннями за цей період.

Як наслідок, позивачем зроблено висновок, що розрахунок податкового зобов’язання з податку на додану вартість в Акті та, відповідно, у податковому повідомленні-рішенні, за умови встановлення його законності, призведе до надмірної сплати до бюджету вже сплачених сум.

Однак, зі змісту рішення від 14.11.2017 року №26114/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги позивача убачається, що ДФС України не надало оцінки, у тому числі вищевказаним доводам позивача, та при цьому зроблено висновок про те, що докази, наведені у скарзі, не спростовують висновків перевірки, а отже, посилаючись на відповідні норми законодавства, ДФС України скаргу позивача вирішено залишити без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 30.08.2017 року №0005751402— без змін.

Власне, вищенаведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року.

У відповідності до пункту 8.1 та 8.2 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно підпункту 9.1.3 пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних податків належить податок на додану вартість.

Податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За раніше наведеним та як додатково зазначено відповідачем у поданому відзиві, відповідною перевіркою позивача було встановлено, що у лютому 2017 року ДП “Сервіс” подавались уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість за звітні періоди з липня 2014 року по березень 2015 року та з червня 2016 року по грудень 2016 року, якими уточнено показники р.1.1 (колонка Б) “Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України” на суму податку на додану вартість з вартості фрахту риболовецьких суден ВАТМ “Олексій Слободчиков” та ВАТМ “Іван Голубець” за відповідні звітні періоди.

Як повідомляється у листі Державної податкової адміністрації України від 25.06.2011 року №17571/7/16-1517-15 згідно пункту 185.1 “б” статті 185 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк.

Підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Відповідно до статті 912 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV за договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахтівник) зобов’язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Порядок укладення договору чартеру (фрахтування), а також форма цього договору встановлюються транспортними кодексами (статутами).

Статтею 203 Кодексу торговельного мореплавства України від 23.05.1995 року №176/95-ВР визначено, що за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов’язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час. Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

При цьому договір передачі фрахтувальнику судна, не укомплектованого екіпажем, статтею 215 Кодексу торговельного мореплавства України кваліфікується як договір лізингу судна.

Зазначене підтверджується також і Науково-практичним коментарем до статті 912 Цивільного кодексу України, в якому, зокрема, вказано, що договори фрахтування судна на певний час (тайм-чартер) (статті 203-213 Кодексу торговельного мореплавства України) і договори лізингу судна (бербоут-чартер) (статті 215-221 Кодексу торговельного мореплавства України) є різновидом договору оренди транспортних засобів.

Таким чином, операції з надання в бербоут-чартер суден, в тому числі і для використання за межами митної території України, слід розглядати як операції з надання послуг, місце постачання яких знаходиться на території України, оскільки відповідно до пункту 186.4 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання послуг є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2 і 186.3 цієї статті, а згідно з пунктом 186.3 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб’єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належить надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів (підпункт “ґ” пункту 186.3 статті 186 Податкового кодексу України).

Відповідно, проведеною перевіркою позивача, зокрема аналізу картки рахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками”, встановлено відображення ДП “Сервіс” в бухгалтерському обліку доходу від реалізації послуг з надання у фрахт риболовецьких суден за березень-червень 2014 року, за квітень 2015 року — травень 2016 року - в бухгалтерському обліку (фінансовій звітності та податковій звітності з податку на прибуток) ДП “Сервіс” відображено доходи від здачі риболовецьких суден у фрахт (Дт 362 “Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками” - Кт 713 “Дохід від операційної оренди активів”) на загальну суму 22680661,35 грн., однак податок на додану вартість з вартості фрахту суден у зазначені періоди не нараховувався.

Як наслідок, уповноваженими особами відповідача за результатами перевірки зроблено висновки, що в порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України ДП “Сервіс” занижено показники, задекларовані в рядку 1.1 Декларації з податку на додану вартість “Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України”, за квітень 2015 року — травень 2016 року на загальну суму 3355028,00 грн., та наслідком чого мало винесення відповідачем оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення у відношенні позивача.

В підтвердження правомірності висновків, наведених в Акті, відповідачем в якості доказів надано суду висновок судово-економічної експертизи від 12.07.2018 року №1-12/07/2018-сее, призначеної в ході досудового розслідування старшим слідчим СУ ФР ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві ОСОБА_2

Згідно частин першої та другої статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

При цьому, як зазначено у статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Так, у даному висновку від 12.07.2018 року №1-12/07/2018-сее експертом ТОВ “Дослідницький інформаційно-консультаційний центр” ОСОБА_3 (свідоцтво №1915 від 15.12.2017 року) підтверджувались висновки акту перевірки від 27.07.2017 року №287/26-15-14-02-05/25139756, а саме по взаємовідносинах ДП “Сервіс” (код ЄДРПОУ 25139756) з Beautiful Scenery CIT за період з січня 2014 — березень 2017 року, щодо встановленого порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 186.4 статті 186, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість в перевіряємому періоді на загальну суму 3355028,00 грн.

Однак, суд не може взяти до уваги вказаний висновок експерта від 12.07.2018 року №1-12/07/2018-сее, зокрема з огляду на наступне.

Згідно вступної частини даного висновку на проведення експертизи було поставлено питання: “Чи підтверджуються документально та нормативно висновки акту №287/26-15-14-02-05/25139756 від 27.07.2017 року “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП “Сервіс” (код ЄДРПОУ 25139756) з питань дотримання” вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року на суму 3 355 028 грн.”

На проведення експертизи були надані наступні документи: 1. Висновки акту №287/26-15-14-02-05/25139756 від 27.07.2017 року “Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП “Сервіс” (код ЄДРПОУ 25139756); 2. Картки рахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками” ДП “Сервіс” (код ЄДРПОУ 25139756) за період квітень 2015 — травень 2016 року; 3. Декларації з податку на додану вартість та уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок ДП “Сервіс” (код ЄДРПОУ 25139756) за період з січня 2014 — березень 2017 року; 4. Договір бербоут-чартер балтійської та міжнародної ради, Кодова назва “БЕРКОН 89” укладений 05.05.2004 року між ДП “Сервіс” - судновласник та “RAINPROOF HOLDING LTD”, Cyprus 199, Arch. Фрахтувальник, з додатковими угодами.

Згідно дослідницької частини висновку експерта від 12.07.2018 року №1-12/07/2018-сее, при проведенні експертизи застосовувався метод документальної перевірки та метод зіставлення: - при документальній перевірці перевірялася правильність відображення і систематизація інформації, що міститься у наданих первинних документах, повнота і правильність заповнення реквізитів досліджуваних документів (наявність дати, підписів осіб, тощо); - встановлювалося відповідність документації підприємства законодавчим актам та іншим нормативним документам; - з метою перевірки правильності розрахунків в наданій документації проводився арифметичний підрахунок.

Нормативні документи, якими керувався експерт: 1. “Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень”, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 року №53/5 зі змінами та доповненнями (надалі — Інструкція №53/5); 2. Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV; 3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно пункту 1.1 глави 1 розділу ІІІ Інструкції №53/5 основними завданнями експертизи документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності є, у тому числі установлення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку доходів та витрат за фінансово-господарськими операціями, що підлягають оподаткуванню податком на прибуток, а також визначення відповідності чинному законодавству відображення в податковому обліку податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

У пункті 1.2 глави 1 розділу ІІІ Інструкції №53/5 наведено орієнтовний перелік вирішуваних питань. Зокрема, експерту може бути поставлено питання: “Чи підтверджується документально зазначене в акті податкової інспекції (указуються реквізити акта) заниження об’єкта оподаткування (указується організація) за період (зазначається який) і донарахування до сплати податків та обов’язкових платежів до бюджету (указується яких)?”

Відповідно, суд погоджується з доводами позивача, викладеними у додаткових поясненнях від 04.09.2018 року, стосовно того, що згідно наданого експертного висновку є незрозумілим, якого саме податку стосується поставлене до з’ясування експертом питання.

Крім того, на що також звернув увагу позивач у своїх додаткових поясненнях, з висновку експерта від 12.07.2018 року №1-12/07/2018-сее вбачається, що останнім поміж вказаних вище документів, було досліджено лише висновки акту від 27.07.2017 року №287/26-15-14-02-05/25139756.

Разом з тим, в дослідницькій частині висновку експерт зазначає, що згідно Інструкції №53/5 вихідні дані для вирішення поставлених питань містяться у прибуткових та видаткових накладних, ордерах, звітах матеріально відповідальних осіб, картках складського обліку, касових книжках, матеріалах інвентаризації, табелях, нарядах, актах приймання виконаних робіт, трудових договорах, розрахункових платіжних відомостях, виписках банку, платіжних дорученнях і вимогах, договорах про матеріальну відповідальність, накопичувальних (оборотних) відомостях, журналах-ордерах, меморіальних ордерах за балансовими рахунками, головній книзі, балансах та інших первинних та зведених документах бухгалтерського та податкового обліку і звітності.

Слід зазначити, що вказане є пунктом 3.3 глави 3 розділу III Інструкції №53/5, а саме вимогами стосовно документів бухгалтерського та податкового обліку, які містять відповідні відомості та які слід надати експерту разом з документом про призначення експертизи (залучення експерта) при проведенні експертизи документів фінансово-кредитних операцій.

Зокрема, даний пункт Інструкції №53/5 містить також вказівку на те, що якщо ведення бухгалтерського обліку здійснювалось в електронно-обчислювальному вигляді, експерту надаються регістри бухгалтерського обліку у роздрукованому вигляді, обов’язково завірені в установленому порядку.

Експертом у висновку від 12.07.2018 року №1-12/07/2018-сее вказано, що на проведення судово-економічної експертизи були надані картки рахунку 362 “Розрахунки з іноземними покупцями та замовниками”, уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість у лютому 2017 року ДП “Сервіс” за звітні періоди з липня 2014 по березень 2015 року та з червня 2016 по грудень 2016 року, якими уточнено показники “Операції на митній території України”, що оподатковуються за основною ставкою, крім ввезення товарів на митну територію України” на суму податку на додану вартість з вартості фрахту риболовецьких суден ВАТМ “Олексій Слободчиков” та ВАТМ “Іван Голубець” за відповідні звітні періоди.

Також зазначено, що в результаті дослідження руху грошових коштів по розрахунковим рахункам №26006015795401, 26039015795401 у ПАТ “Альфа — Банк”, №26003011543442 у ПАТ “Укрсоцбанк” експертом з’ясовано, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання послуг вважається дата надання послуг, а враховуючи, що датою виникнення податкових зобов’язань з постачання послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається подія — дата виконання послуг, експертом проведено розрахунок суми податку на додану вартість по ДП “Сервіс” (код ЄДРПОУ 25139756), яку даний платник не сплатив до Державного бюджету України протягом липня 2014 — березня 2017 року.

Однак, на що вказав позивач у додаткових поясненнях, даний висновок експертом зроблено за відсутності відповідних первинних документів, зокрема актів наданих послуг, виконаних робіт, які не було йому надано на проведення експертизи, а також без зазначення відповідних розрахунків, зроблених експертом. Окрім того, висновок експерта не містить відомостей про те, що на проведення експертизи йому надавалась відповідна інформація по рахунках позивача.

Суд звертає увагу, що згідно постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2017 року №826/17581/16 за позовом ДП “Сервіс” до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач оскаржував податкову вимогу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 14.09.2016 року №7520-17 про сплату нарахованого податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 112088,47 грн., рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 20.09.2016 року №2243/26-59-25-17-21 та просив зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві списати податковий борг державного підприємства “Сервіс” в сумі 77432,45 грн.

Задовольняючи даний адміністративний позов у повному обсязі, судом встановлено, зокрема, що із наданої позивачем копії Акту про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету від 03.10.2016 року №552/26-59-12-06-30, заборгованість із сплати податку на додану вартість було сплачено Державним підприємством “Сервіс” 18.12.2014 року та 25.08.2016 року.

Інформації про існування несплачених зобов’язань з податку на додану вартість станом на час складення Акту, тобто станом на 03.10.2016 року, проведеною перевіркою не встановлено.

Податковим органом, не зважаючи на вимоги суду, доказів існування у ДП “Сервіс” заборгованості із сплати узгодженого зобов’язання з податку на додану вартість не надано, за таких обставин оскаржувана податкова вимога підлягала скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

На виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2018 року №826/17962/17 за клопотанням позивача від 18.10.2018 року ДП “Сервіс” надано копіюю Акта від 03.10.2016 року №552/26-59-12-06-30 “Про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету” за період з 02.03.2014 року по 26.08.2016 року та копію податкового повідомлення-рішення від 02.11.2016 року №0061771206.

Зі змісту копії наданого позивачем акту ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.10.2016 року №552/26-59-12-06-30 убачається, що відповідні податкові/грошові зобов’язання з податку на додану вартість, передбачені пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, фактично були сплачені ДП “Сервіс” 18.12.2014 року на суму 170,00 грн., та 25.08.2016 року на суму 77262,45 грн., що загалом становить 77432,45 грн., за затримку зі сплати якої було винесено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 02.11.2016 року №0061771206.

Отже, з урахуванням наведеного вище, період, за який відповідачем було проведено перевірку ДП “Сервіс” та складено Акт про результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету від 03.10.2016 року №552/26-59-12-06-30, охоплював період, щодо якого відповідачем прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року №0005751402, зокрема період з квітня 2015 року по червень 2016 року.

Таким чином, відповідні зобов’язання з податку на додану вартість станом на 03.10.2016 року ДП “Сервіс” були погашені.

Згідно частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як наслідок, наведене вище в сукупності, дає підстави суду вважати, що відповідачем в межах даної адміністративної справи не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30.08.2017 року №0005751402 у відношенні позивача, оскільки з’ясовано, що відповідні доводи на користь позивача відповідачем не спростовувались, їм не надавалась відповідна оцінка, та при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення останні взяті до уваги не були, а відтак на думку суду вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва –

в и р і ш и в:

1. Позов Державного підприємства “Сервіс” до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві — задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.08.2017 року №0005751402 Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо нарахування Державному підприємству “Сервіс” суми грошового зобов’язання з податку на додану вартість, 14060100, в розмірі 3355028,00 грн.; штрафної (фінансової) санкції 838757,00 грн., а всього — 4193785,00 грн., відповідно до акта про результати документальної планової виїзної перевірки Державного підприємства “Сервіс” (код 25139756) податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, валютного — за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування — за період з 01.01.2014 року по 31.03.2017 року, №287/26-15-14-02-05/25139756 від 27.07.2017 року.

3. Стягнути на користь Державного підприємства “Сервіс” (код ЄДРПОУ 25139756, адреса: 04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 82-а) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати у сумі 62906,77 грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 – 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко