Рішення № 80408306, 12.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 березня 2019 року справа №826/9470/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування”, компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ “Карпатигаз” за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (далі по тексту – позивач, ТОВ “Карпатигаз”)

до

Городоцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі по тексту – відповідач, Городоцька ОДПІ)

третя особа

Управління державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області

про

1) визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо повернення позивачу помилково та надміру сплачених грошових зобов’язань у розмірі 12 199,16 грн.;

2) зобов’язання відповідача прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України позивачу суму помилково та надмірно сплачених грошових зобов’язань у розмірі 12 199,16 грн. та подати його для виконання Управлінню державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області

В С Т А Н О В И В:

Позив звернувся до суду у зв’язку із тим, що ТОВ “Карпатигаз” надміру сплатило суми грошових зобов’язань з плати за користування надрами для видобування природного газу, нарахованих за період з 03 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року, оскільки в даний період діяли норми Податкового кодексу України, які встановлювали різні ставки податку за користування надрами; незважаючи на сплату позивачем грошових зобов’язань відповідно до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” від 31 липня 2014 року №1621-VII, яким передбачались ставки у більшому розмірі, застосуванню підлягали ставки, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.1 статті 263 Податкового кодексу України; к зв’язку із цим позивач звернувся до контролюючого органу із заявою про повернення помилково та надмірно сплаченого грошового зобов’язання, однак, відповідав повідомив, що надміру сплачені грошові кошти відсутні, а тому підстав для їх повернення немає.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/9470/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав, що помилкової сплати грошових зобов’язань в даному випадку не відбулось, відповідні ставки передбачались Податковим кодексом України, на підставі положень якого ТОВ “Карпатигаз” подало відповідні податкові розрахунки, самостійно задекларувавши податкові зобов’язання, тому узгодженні грошові зобов’язання не можуть вважатись надміру або помилково сплаченими.

У судове засідання 30 листопада 2017 року представники сторін до суд не прибули; від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що ТОВ “Карпатигаз” є оператором спільної діяльності за договором від 10 червня 2002 року №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи, укладеним між ПАТ “Укргазвидобування”, компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ “Карпатигаз”.

В матеріалах справи наявна копія додаткової угоди від 25 лютого 2011 року №4, за якою до спільної діяльності залучено компанію Місен Ентерпрайзес АБ та визначено оператором ТОВ “Карпатигаз”.

Згідно із абзацом третім пункту 64.6 статті 64 Податкового кодексу України взяття на облік договору або угоди здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна, учасника договору про спільну діяльність або угоди про розподіл продукції як платника податків – відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору або угоди.

Позивача додатково взято на облік як платника податків – учасника договору про спільну діяльність, відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, що підтверджується довідкою від 11 жовтня 2013 року №1287/2659-18-05-15. Позивач також перебуває на обліку за неосновним місцем обліку в Городоцькій об’єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (Яворівське відділення), що підтверджується повідомленням про взяття на облік за неосновним місцем обліку від 17 липня 2013 року №4806, копія якої наявна в матеріалах справи.

ТОВ “Карпатигаз” подало до Яворівського відділення Городоцької ОДПІ податкові розрахунки з плати за користування надрами для видобування корисних копалин та сплатило задекларовані грошові зобов’язання, що підтверджується платіжними дорученнями.

До матеріалів справи позивачем додано довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів від 24 липня 2017 року №12937/10/26-59-12-25, згідно якої станом на 24 липня 2017 року ТОВ “Карпатигаз” не має заборгованості перед бюджетом.

Суд встановив, що ТОВ “Карпатигаз” звернулось до Яворівського відділення Городоцької ОДПІ із заявою про повернення помилково та надміру сплачених грошових зобов’язань від 06 липня 2016 року №06/07-15, у якій просило повернути помилково та надміру сплачену суму грошового зобов’язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин зі Свидницького родовища за серпень та грудень 2014 року у розмірі 12 199,16 грн. шляхом погашення грошових зобов’язань з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на Яворівське відділення Городоцької ОДПІ, незалежно від виду бюджету.

Підставою для такого звернення стало те, що позивач помилково розрахував суму грошового зобов’язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин без урахування норм, які діяли у звітний період, а саме положення підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України.

Однак, відповідач листом від 29.07.2016 №2153/10/13-33/163 повідомив, що помилково та надміру сплачені грошові кошти відсутні.

Відповідно до підпункту 21 пункту 1 Розділу І Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” від 31 липня 2014 року №1621-VII (набрав чинності 03 серпня 2014 року) внесено зміни, в тому числі, до Податкового кодексу України. Вказаним Законом розділ ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України доповнено підрозділом 91 такого змісту:

“1. Тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюються такі особливості застосування деяких норм розділу XI “Плата за користування надрами” цього Кодексу. 1.1. Ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 цього Кодексу, встановлюються на період, визначений абзацом першим цього пункту, у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) у відповідних розмірах…”, зокрема конденсат – 45% (з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів); газ природний (будь-якого походження) – 55% (з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів).

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у період серпень, грудень 2014 року нараховано та сплачено за користування надрами для видобування корисних копалин зі Свидницького родовища у розмірі по природному газу на загальну суму 25 353,83 грн. із застосуванням ставки 55%, а саме:

– за серпень 2014 року 19 675,08 грн., відповідно до податкового розрахунку від 22 вересня 2014 року №163 та платіжного доручення від 29 вересня 2014 року №7483;

– за грудень 2014 року 5 678,75 грн., відповідно до податкового розрахунку від 13 січня 2015 року №273 та платіжного доручення від 30 січня 2015 року №246.

Підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату набрання чинності Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України”) визначено, що ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються у відсотках від вартості товарної продукції гірничого підприємства – видобутої корисної копалини (мінеральної сировини). Зокрема, ставка для природного газу – 28% (з покладів, які повністю або частково залягають на глибині до 5000 метрів).

Позивач вважає, що сплатив надміру суми грошових зобов’язань за користування надрами, нарахованих з серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року, оскільки з 01 квітня 2014 року внесені зміни до підпункту 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України та встановлені ставки плати за користування надрами для видобування, які підлягали застосуванню. На думку позивача, розмір плати за користування надрами для видобування корисних копалин (нафти) за період з серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року, виходячи зі ставок, встановлених підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України, повинен становити 13 234,67 грн.

Отже, розмір помилково та надміру сплачених грошових зобов’язань з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з серпня по грудень 2014 року склав 13 234,67 грн., а тому сума надмірно сплаченого грошового зобов’язання становить 12 119,16 грн. (25 353,83 грн. – 13 234,67 грн.).

Сума різниці не заперечувалась відповідачем під час розгляду справи, проте позиція контролюючого органу зводиться до того, що підлягали застосуванню положення Податкового кодексу України зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” від 31 липня 2014 року №1621-VII, яким встановлювались особливості сплати за користування надрами для видобування корисних копалин до 01 січня 2015 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” від 31 липня 2014 року №1621-VII, на підставі якого нараховувались та сплачувались податкові зобов’язання, не є Законом, який містить виключно положення про внесення змін до Податкового кодексу України, внесення змін цим Законом не відповідало процедурі, передбаченій Податковим кодексом України, який після внесення змін одночасно містив дві суперечливих норми з плати за користування надрами для видобування корисних копалин, платником яких був позивач.

Пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України визначено, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Зі змісту Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” слідує, що зміни вносились, у тому числі до: Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, Закону України “Про депозитарну систему України”, Закону України “Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”, Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Отже, Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” містить положення, якими вносяться зміни до інших законів, а не лише до Податкового кодексу України.

Одним з принципів податкового законодавства відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України є принцип стабільності, за яким зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Подібне положення передбачалось частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України (у редакції, чинній на час існування спірних відносин), відповідно до якого закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету і приймаються після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, крім передбаченого Законом України “Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу – учасників Державного концерну “Укроборонпром” та забезпечення їх стабільного розвитку”.

Відповідно до підпункту 9.19. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за користування надрами відноситься до загальнодержавних податків.

Згідно з пунктом 25.1 статті 25 Податкового кодексу України ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.

Як зазначено вище, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” від 31 липня 2014 року №1621-VII на період до 01 січня 2015 року встановлюються ставки плати за користування надрами для видобування нафти, конденсату, газу природного, залізної руди, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 ПК України в більших розмірах; цей Закон набрав чинності з 03 серпня 2014 року та передбачав ставки плати за користування надрами для видобування корисних копалин до 01 січня 2015 року.

Отже, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” визначено нові ставки, а тому, з урахуванням принципу стабільності, передбаченого Податковим кодексом України, такі ставки не могли застосовуватись у 2014 році.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача, що застосуванню підлягали ставки, визначені підпунктом 263.9.1 пункту 263.9 статті 263 Податкового кодексу України, відтак, ТОВ “Карпатигаз” сплачено плату за користування надрами для видобування корисних копалин в період з 03 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року у більшому розмірі.

Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, надміру сплачені грошові зобов’язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов’язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

За змістом підпункту 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України, платнику податків надано право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до пунктів 43.1, 43.2 статті 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Згідно з пунктами 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

В силу вимог пункту 43.5 статті 43 Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п’ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п’яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до пункту 43.6 статті 43 Податкового кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем суму грошового зобов’язання з плати за користування надрами для видобування корисних копалин за період з 03 серпня 2014 року по 31 грудня 2014 року сплачено у більшому розмірі, відповідно, позивач має право на повернення зайво сплаченої суми.

Суд встановив, що позивач подав заяву про повернення коштів протягом 1095 днів, а саме: нарахування та сплату податкових зобов’язань здійснено за серпень 2014 року – січень 2015 року, позивач звернувся із заявою від 06 липня 2016 року №06/07-15 про повернення помилково та надміру сплачених грошових коштів у липні 2016 року; доказів того, що ТОВ “Карпатигаз” мало податковий борг на день звернення із заявою, відповідачем до суду не надано.

Наведене свідчить, що позивач має право на повернення з бюджету надмірно сплаченої суми плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 12119,16 грн.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Однак, відповідач не надав суду будь-яких доказів, які б підтверджували, що ним складено висновок про повернення ТОВ “Карпатигаз” надмірної сплати суми плати за користування надрами для видобування корисних копалин у розмірі 12 119,16 грн. та подано його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Наведене, на думку суду, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не вчинення дій, направлених на повернення позивачу суми надміру сплачених грошових зобов’язань.

При цьому суд звертає увагу, що відповідачем не наведено жодних обставин, які могли б слугувати підставою для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених грошових зобов’язань та, відповідно, підставою для неподання відповідачем до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про таке повернення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповернення позивачу помилково та надміру сплачених грошових зобов’язань у розмірі 12 199,16 грн., що є підставою для зобов’язання відповідача підготувати та подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів – Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області, висновку про повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов’язань у розмірі 12 119,16 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У свою чергу пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою застосування цього положення є визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії.

Таким чином, задоволення вимог у спосіб, заявлений позивачем, є можливим та узгоджується з приписами статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд також зазначає, що обраний спосіб захисту, що зобов’язання відповідача вчинити відповідні дії узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить присудити сплачену ним суму судового збору у розмірі 1 600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування”, компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ “Карпатигаз” за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Городоцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області щодо не повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування”, компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ “Карпатигаз” за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року помилково та надміру сплачених грошових зобов’язань у розмірі 12 119,16 грн. (дванадцять тисяч сто дев’ятнадцять сім гривень шістнадцять копійок).

3. Зобов’язати Городоцьку об’єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області підготувати висновок про повернення Товариству з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування”, компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ “Карпатигаз” за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року суми надміру сплачених грошових зобов’язань у розмірі 12 119,16 грн. (дванадцять тисяч сто дев’ятнадцять сім гривень шістнадцять копійок) та подати його до Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування”, компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ “Карпатигаз” за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Городоцької об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпатигаз” як оператора спільної діяльності між Публічним акціонерним товариством “Укргазвидобування”, компанією Місен Ентерпрайзес АБ та ТОВ “Карпатигаз” за договором №3 про спільну діяльність без утворення юридичної особи від 10 червня 2002 року (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 13-19; ідентифікаційний код 337504782);

Городоцька об’єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області (81500, Львівська обл., м. Городок, майдан Гайдамаків, 24; ідентифікаційний код 39508975).

Управління Державної казначейської служби України у Яворівському районі Львівської області (81000, Львівська обл., м. Яворів, вул. Святоюрська, 1; ідентифікаційний код 38011710).

Суддя В.А. Кузьменко