Рішення № 80408136, 05.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 березня 2019 року справа №826/6878/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Приватного підприємства “Даріон Ініціатива” (далі по тексту – позивач, ПП “Даріон Ініціатива”)

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Печерському районі)

про

1) визнання протиправними дій щодо розірвання договору про визнання електронних документів;

2) зобов’язання відповідача прийняти декларацію з податку на додану вартість за звітний період березень 2017 року з додатками

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з підстав протиправності дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів №27102016 від 27 жовтня 2016 року, неприйняття податкової звітності ПП “Даріон Ініціатива” з податку на додану вартість за березень 2017 року та розшифровки податкових зобов’язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за березень 2017 року, які були доставлені до ДПС України 14 квітня 2017 року операційним днем та часом їх фактичного отримання відповідачем, оскільки вказана звітність складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, а підстави для розірвання договору відсутні.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/6878/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову вказав, що відповідно до пункту 1 розділу 5 договору про визнання електронної звітності виявлено спірні питання, пов’язані з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, часом їх відправлення, а також коректністю ключової інформації, зважаючи на невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару зазначеної в зареєстрованих податкових накладних, про що позивачу направлено відповідне повідомлення та запропоновано надати пояснення і документи щодо діяльності підприємства. Однак, від позивача жодних документів не надійшло, у зв’язку із чим податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2017 року не була прийнята.

У судове засідання 20 листопада 2017 року представники сторін до суд не прибули; від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що між ПП “Даріон Ініціатива” та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів №27102016 від 27 жовтня 2016 року (далі по тексту - договір про визнання електронних документів), предметом якого є визнання податкових документів, поданих Платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП) до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв’язку або на електронних носіях, як оригіналу.

ПП “Даріон Ініціатива” засобами електронного зв’язку подало до контролюючого органу податкову звітність з податку на додану вартість за березень 2017 року.

Відповідно до квитанцій №1 податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2017 року та додаток 5 доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 14 квітня 2017 року о 15:02:27, однак, документ не прийнято. В квитанції вказані наступні виявлені помилки: порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, а саме: “ЄДРПОУ “40863228”. Можливо, припинено дію Договору про визнання електронних документів”.

Отримавши вказані квитанції №1, позивач дійшов висновку, що відповідач безпідставно розірвав договір про визнання електронних документів.

Виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимоги, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 48.1 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід’ємною частиною.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07 серпня 2013 року №587-р схвалено Концепцію створення та функціонування автоматизованої системи “Єдине вікно подання електронної звітності”. Міністерству доходів і зборів, Державному агентству з питань науки, інновацій та інформатизації разом з Міністерством фінансів, Міністерством економічного розвитку і торгівлі, Міністерством юстиції, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державними колегіальними органами та іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади доручено у двомісячний строк розробити і подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України план заходів щодо реалізації Концепції, схваленої цим розпорядженням.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №809-р затверджено план заходів щодо реалізації Концепції створення та функціонування автоматизованої системи “Єдине вікно подання електронної звітності”. На виконання даного розпорядження впроваджено дослідну експлуатацію програмне забезпечення “Спеціалізоване клієнтське програмне забезпечення для формування та подання звітності до Єдиного вікна подання електронної звітності”.

Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв’язку, затвердженою наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233.

Відповідно до пунктів 7.4, 7.5 вказаної Інструкції перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв’язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним;

підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв’язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Суд встановив, що ПП “Даріон Ініціатива” після направлення податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2017 року отримав квитанції №1, в яких вказано про те, що документи не прийнято.

Відповідно до пункту 1 розділу 5 договору про визнання електронних документів у разі виникнення спірних питань, пов’язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді та часом їх відправлення, зацікавлена сторона договору направляє іншій стороні письмове повідомлення з обґрунтуванням причини своєї вимоги та зазначенням дати і номера електронного документа, що є предметом спору.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач направив ПП “Даріон Ініціатива” повідомлення про виникнення спірних питань, пов’язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, в якому зазначено, що за результатом опрацювання зареєстрованих з 01 березня 2017 року по 27 березня 2017 року податкових накладних, виявлено спірні питання, пов’язані з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, часом їх відправлення, а також коректністю ключової інформації, зважаючи на невідповідність номенклатури придбаного та реалізованого товару зазначеної в зареєстрованих податкових накладних.

З метою врегулювання спірних питань, відповідач, керуючись пунктом 1 розділу 5 договору про визнання електронних документів запропонував позивачу протягом 5 робочих днів після отримання цього повідомлення з’явитись до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м. Києва та надати відповідні пояснення та документи щодо діяльності підприємства і наведено перелік документів, які можуть бути надані.

Матеріали справи свідчать про те, що ПП “Даріон Ініціатива” не надало документів на виконання вказаного повідомлення, тобто не виконало вимоги пункту 1 розділу 5 договору про визнання електронних документів.

Відповідач вказав, що у зв’язку невиконання позивачем положень пункту 1 розділу 5 договору про визнання електронних документів стало причиною для неприйняття податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2017 року.

Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач не розривав в односторонньому порядку договір про визнання електронних документів №27102016 від 27 жовтня 2016 року, з огляду на що позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача щодо розірвання вказаного договору є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Стосовно позовної вимоги визнати прийнятими та зареєстрованими податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року з додатком 5, суд зазначає про їх передчасність, оскільки позивач не виконав умови пункту 1 розділу 5 договору про визнання електронних документів. Крім того, суд враховує те, що позивачем не оскаржуються дії відповідача щодо неприйняття податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2017 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своїх дій з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП “Даріон Ініціатива” задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні адміністративного позову відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству “Даріон Ініціатива” відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приватне підприємство “Даріон Ініціатива” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18; ідентифікаційний код 40863228);

Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 2 ідентифікаційний код 39669867).

Суддя В.А. Кузьменко