Рішення № 80407255, 05.03.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 р. Справа № 480/4764/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Воловика С.В.,

за участю секретаря судового засідання - Терехової О.Ю.,

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Суми адміністративну справу № 480/4764/18

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

третя особа: Сумський обласний військовий комісаріат

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся з позовною заявою до Міністерства оборони України (далі по тексту - відповідач, МО України), третя особа: Сумський обласний військовий комісаріат, в якій просить суд:

- скасувати витяг з протоколу Міністерства оборони України від 27.07.2018 №77;

- зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у відповідності до пункту 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наступним. Позивач проходив дійсну військову службу у Збройних Силах СРСР з 1985 по 1987 роки та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан у складі військової частини пп 35651. 04.01.2000 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

На виконання вказаних норм, позивач звернувся до Сумського ОВК із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 №77 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги. оскільки на день встановлення позивачу інвалідності в 2000 році не існувало правової норми щодо виплати даної допомоги.

На переконання ОСОБА_1, рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" є протиправним, оскільки дотримані всі вимоги встановлені законодавством для здійснення такої виплати. В зв'язку з цим, позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі №480/4764/18, підготовче засідання призначене на 22.01.2019 о 10 год. 00 хв.

Міністерство оборони України з позовними вимогами не погодилось, у відзиві на позовну заяву зазначило, що позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби 04.01.2000 року. Оскільки інвалідність встановлено саме в 2000 році, то при вирішенні питання щодо виплати одноразової грошової допомоги не може бути застосований Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разу загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975.

Враховуючи наведені обставини, Міністерство оборони України вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Сумський обласний військовий комісаріат у відзиві на позовну заяву зазначив, що прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги або відмови у її призначенні не належить до його компетенції, однак, як уповноважений орган. виконуючи вимоги п.13 Порядку письмово довів позивачу результати розгляду його заяви, поданої в порядку ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» з роз'ясненням причин відмови. Крім того, зазначив, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 №77 є правомірним, оскільки на час виникнення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги (04.01.2000) правовідносини щодо виплати одноразової грошової допомоги не були врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядком №975.

Ухвалою суду від 22.01.2019, у зв'язку з неявкою сторін підготовче засідання відкладено на 07.02.2019 о 11 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 07.02.2019, занесеною до протоколу, підготовче провадження по справі №480/4764/18 закрито, справу призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 05.03.2019 об 11 год. 00 хв.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с.41,42), причини неявки суд не повідомили.

Заслухавши позивача, дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу у Збройних Силах СРСР з 1985 по 1987 роки та приймав участь у бойових діях в Республіці Афганістан у складі військової частини пп 36651 (а.с.8-11).

04.01.2000 року позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується витягом із акта огляду у МСЕК №007679 від 18.01.2000 (а.с.15)

ОСОБА_1 звернувся до Сумського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей".

Рішенням комісії МО України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 року №77 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на час встановлення інвалідності в 2000 році не існувало правової норми щодо виплати одноразової грошової допомоги (а.с.17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та обставинам справи, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.

З аналізу наведених норм Закону вбачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу звільнення.

Разом з тим, порядок, у якому необхідно реалізовувати право на отримання допомоги залежить від часу встановлення інвалідності.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №806/638/16 щодо застосування норм права, яка згідно ч.4,5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та враховується іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні цих норм.

Посилання позивача на те, що при нарахуванні та виплаті допомоги належить застосовувати Порядку № 975, суд не може взяти до уваги, оскільки відповідно до пункту другого Постанови № 975 особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності - є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до довідки з акта огляду МСЕК від 18.01.2000 (а.с.15) інвалідність позивачу встановлено 04 січня 2000 року.

На день встановлення позивачу інвалідності - 04 січня 2000 року, Порядок № 975 ще не був прийнятий, тому застосовувати у спірних правовідносинах належить ті нормативні акти, які діяли на той час.

Так, на момент встановлення ОСОБА_1 інвалідності, діяв Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частина 1 статті 16 якого встановлювала, що військовослужбовці підлягали державному обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті, а також у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежному від ступеню втрати працездатності, що визначається у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Частина 2 вказаної статті передбачала, що умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 488 від 19.08.1992 були затверджені Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваним на збори, і порядок виплати їм та членам їх сімей страхових сум.

Отже, позивач має право лише на ті виплати у зв'язку з отриманням інвалідності внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, які передбачені вказаними нормами.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.07.2018 року №77 відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 90, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Сумський обласний військовий комісаріат про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В повному обсязі рішення складено 13.03.2019.

Суддя С.В. Воловик