Вирок № 80407199, 11.03.2019, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3536/18

Провадження № 1-кп/206/57/19

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" березня 2019 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Поштаренко О.В.

за участю секретаря Бубісь А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12018040030001248 від 25.05.2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Дніпропетровська, українець, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів Зюзь О.С. Д'яковського Г.Л., Красун А.Ю.

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника-адвоката Кузьміної Н.О.

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, 25.05.2018 року близько 05 години 30 хвилин, керуючи технічно справним транспортним засобом - автомобілем марки «Дача Супернова» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_5, рухався в м. Дніпро по вул. Красногірській з боку вул. Бехтерєва в напрямку Самарського мосту.

Під час руху ОСОБА_1, порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки і її змінам, при виникненні небезпеки для руху, у вигляді пішохода ОСОБА_2, який рухався по проїзній частині в полосі його руху в попутному з ним напрямку, якого він об'єктивно здатний був виявити, заходів до своєчасного зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не прийняв, внаслідок чого в районі будинку АДРЕСА_2 скоїв на нього наїзд.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2, спричинені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла:

- підшкірної гематоми та садна на задній поверхні правого ліктьового суглобу; - закритого уламкового перелому основної фаланги 2-го пальця правої кисті зі зміщенням уламків;

- синця на грудній клітині ліворуч від лопаткової до середньо-пахової лінії по краю реберної дуги;

- двох синців лівої верхньої кінцівки: на зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині з частковим переходом на задню поверхню;

- трьох саден: на задній поверхні лівого передпліччя у верхній третині та на задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя в середній третині, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 1629е від 06 червня 2018 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), згідно п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 року №6.

Порушення правил безпеки дорожнього руху згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №5/10.1/425 від 18.06.2018 виразилося в тому, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Дача Супернова» реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив вимоги п. 12. 3 Правил дорожнього руху України, який свідчить:

- п. 12.3. - "При виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно здатний виявити, він повинен негайно вжити заходи для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди", що з технічної точки зору перебуває у причинному зв'язку з наслідками, що настали для потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, визнав частково, зазначивши, що визнає обставини справи за яких було скоєно ДТП, проте не визнає наслідки даної пригоди. При цьому зазначає, що тілесні ушкодження, виявлені у потерпілого, не знаходяться у причинному зв'язку з ДТП, а настали під час бійки, яка відбулася з останнім на мосту напередодні. Суду показав, що влітку 2018 року приблизно о 03 годині ночі він поїхав на рибалку на міст, який знаходиться у Самарському районі м. Дніпропетровська. Знаходячись біля другої опори мосту, ловив рибу. В цей час він побачив потерпілого ОСОБА_2 з його друзями. Останні пройшли повз нього далі, а потерпілий зупинився поруч з ним та почав ловити рибу, він просив його трохи відійти далі, однак потерпілий не погодився. ОСОБА_2 кілька разів закинув свої спінінги у воду, при цьому кожен раз зачіпав його спінінги. Він ще раз попросив потерпілого відійти від нього. На що потерпілий почав кричати та між ними виник конфлікт, в ході якого вони висловлювались на адресу один одного нецензурною лайкою. Після цього потерпілий взяв його спінінги та викинув їх у річку і між ними почалася бійка, під час якої потерпілий зламав йому палець, а сам впав на відбійник мосту. Вказані події бачило приблизно сорок-п'ятдесят чоловік, які перебували на мосту в той час. Після бійки він дістав спінінги з річки та поїхав до автозаправки. В цей час йому зателефонували рідні та повідомили, що його батько помер. Він зупинився біля магазину, оскільки перебував у шоковому стані, крім того, в нього ще боліла рука із-за зламаного пальця. Через деякий проміжок часу він розвернувся та поїхав додому. По дорозі побачив потерпілого, який знаходився попереду автомобіля. Він зачепив його передньою частиною автомобіля, яким керував. ОСОБА_7 сів біля бордюру та почав щось казати, що саме він не почув, останній знаходився у стані алкогольного сп'яніння. Допомогу останньому він не надавав, оскільки вважав, що його діями будь - яких тілесних ушкоджень спричинено не було, та й сам на той момент перебував у шоковому стані із-за смерті батька. Крім того, швидкість автомобіля на момент зіткнення була приблизно 10 км/год. Зазначив, що згоден оплатити витрати на лікування потерпілого, якщо останній надасть відповідні чеки.

Незважаючи на часткове визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_1 у інкримінованому йому злочині, вина останнього повністю знайшла своє об'єктивне підтвердження в ході дослідження всієї сукупності доказів по даній справі.

Потерпілий ОСОБА_2 суду показав, що 25.05.2018 року о 04 год. 50 хв., він прийшов на міст, який знаходиться у Самарському районі м. Дніпра, на рибалку. В цей час обвинувачений ОСОБА_1 стояв біля другої опори мосту та ловив рибу. Він закинув свої спінінги у воду та зачепив спінінги обвинуваченого, на що останній зробив йому зауваження та між ними почалася сварка, в ході якої він викинув спінінги обвинуваченого у воду. ОСОБА_1 у відповідь зробив те саме. Бійки між ними не було, ніяких тілесних ушкоджень під час сварки обвинуваченому він не спричиняв. Після вказаної події він пішов додому, однак по дорозі вирішив повернутись та дістати з річки свої спінінги. Дійшовши до автобусної зупинки, він звернув вздовж узбіччя (кишеня) громадської зупинки, пройшовши приблизно п'ять метрів, відчув удар в ліву сторону тіла. Автомобіль, який скоїв наїзд, знаходився позаду нього. Від отриманого удару він впав на правий бік. Жінка, яка в цей час знаходилась на зупинці, підняла його та посадила на лавочку, яка знаходилась на зупинці. Вона викликала «швидку» допомогу та поліцію. ОСОБА_1 з місця пригоди зник. Його було госпіталізована до лікарні. Приблизно о 08 годині ранку він вийшов з лікарні, до якої його було госпіталізовано та викликав службу таксі, після чого поїхав додому, де переодягнувся, знову, викликавши службу таксі поїхав до лікарні за місцем свого проживання. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження у вигляді гематом та перелому пальця. Перебував на лікарняному п'ятдесят днів. Чеків, підтверджуючих витрати на лікування, він не зберігав, оскільки йому повідомили, що автомобіль, на якому здійснили на нього наїзд, не знайшли, а державні номерні знаки вказаного автомобіля не встановлено. Лікування він завершив 14 липня. Наразі в нього не функціонує палець та йому потрібне операційне втручання. Крім того, в зв'язку з вказаною подією він був позбавлений можливості господарювати, рибалити та доглядати за собою.

Крім того, зазначив, що всі обставини, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду показала, що 25.05.2018 року вранці близько о 05 год. вона знаходилась на зупинці громадського транспорту по вул. Томській, м. Дніпро. В цей час вона побачила чоловіка, якій рухався вдовж узбіччя та подумала, що він рибак. Вказаний чоловік присутній у залі суду у якості потерпілого. Позаду потерпілого на невеликій швидкості рухався автомобіль червоного кольору, за кермом якого знаходився обвинувачений ОСОБА_1 Вона подумала, що вказані особи знайомі. Обвинувачений продовжував рух автомобіля і, не зупинивши автомобіль, зробив маневр у кишеню зупинки громадського транспорту та скоїв наїзд на потерпілого передньою частиною автомобіля. Від удару потерпілий підплигнув та впав, а обвинувачений розвернув автомобіль і зник з місяця події. Вона підійшла до потерпілого та надала первинну допомогу. В цей час він стогнав та казав, що в нього дуже болить палець. Після чого вона побігла додому за мобільним телефоном та викликала карету «швидкої» допомоги і співробітників поліції. В цей час повз них проїжджав поліцейський патруль, який вона зупинила та розповіла співробітникам поліції про те, що трапилось. Останніми було викликано ще раз карету «швидкої допомоги». Що відбувалося потім їй не відомо, оскільки вона пішла у своїх справах.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив суду, що приблизно в кінці травня 2018 року о п'ятій годині ранку він знаходився на мосту у Самарському районі м. Дніпропетровська та рибалив. В цей час він почув крики, озирнувшись назад, побачив потерпілого та обвинуваченого, які знаходились від нього на відстані приблизно п'яти метрів на іншій стороні мосту. Останні висловлювались на адресу один одного нецензурною лайкою. Внаслідок чого між останніми почалася бійка. Під час бійки потерпілий падав на відбійник мосту кілька разів, а потім кричав, що йому зламали палець та тримався за праву руку. Раніше потерпілого він не бачив, обвинуваченого бачив кілька разів вже після вказаних подій. Останній раз зустрів обвинуваченого в районі мосту, він (обвинувачений) просив його бути свідком.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_10, суду показала, що вона повністю підтримує свої висновки. При цьому суду показала, що дорожня-транспортна травма має декілька фаз травмування. Перша фаза травмування - це удар об частини транспортного засобу. Друга фаза травмування може бути внаслідок відкидання тіла на капот, а також на дах транспортного засобу, вказана фаза залежить від швидкості транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, можливе волочіння тіла по дорожньому покриттю в залежності від швидкості руху транспорту. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження були спричинені від тупих предметів, якими могли бути виступаючі предмети транспортного засобу з послідуючим падінням обстеженого на дорожнє покриття, тобто різні фази травмування єдиного механізму ушкодження.

Крім вищезазначених показів обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_8 та експерта, винність обвинуваченого ОСОБА_1 в скоєнні кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засідання письмовими доказами, які містяться в матеріалах кримінального провадження, а саме.

З протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 25.05.2018 р. з фототаблицею до нього, проведеного в період часу з 06 годині 15 хвилин вбачається, що дорожньо-транспортною пригодою є наїзд транспортного засобу на пішохода за адресою м. Дніпро, вул. Томська, 6. Зафіксовано обстановку місця дорожньо-транспортної пригоди. Складено план-схему до даного протоколу (т. 1 а.п. 3-10);

Обстановка місця події, описана в протоколі огляду, та обставини події описані в судовому засіданні свідком ОСОБА_8 та потерпілим підтверджуються схемою до протоколу огляду, з якої вбачається місце події та розташування автомобіля і потерпілого.

-протоколом огляду транспортного засобу від 25.05.2018 з фототаблицею до нього, виконано огляд ТЗ марки "DACIA SUPERNOVA", державний номерний знак НОМЕР_2 та встановлено зовнішні пошкодження світлових приладів: передніх фар, лобового скла, праве дзеркало заднього виду (т. 1 а.п. 28-36);

-довідкою КЗ «Дніпропетровська шоста клінічна лікарня» від 25.05.2018 відповідно до якої встановлено, що до приймального відділення доставлено потерпілого після ДТП ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_2 з діагнозом: забій м'яких тканей голови, перелом ІІ пальця правої руки (т. 1 а.п. 11);

- висновком експерта № 1629е від 05.06.2018 року, відповідно до якого за даними медичної документації та при огляді у ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді тупої травми тіла:

- підшкірної гематоми та садна на задній поверхні правого ліктьового суглобу;

-закритого уламкового перелому основної фаланги 2-го пальця правої кисті зі зміщенням уламків;

-синця на грудній клітині ліворуч від лопаткової до середньо-пахвової лінії по краю реберної дуги;

-двох синців лівої верхньої кінцівки: на зовнішній поверхні лівого плечового суглобу, на передньо-зовнішній поверхні лівого плеча в середній третині з частковим переходом на задню поверхню;

трьох саден: на задній поверхні лівого передпліччя у верхній третині та на задньо-внутрішній поверхні лівого передпліччя в середній третині. Виявлені у нього тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тіла, спричинені від механічної дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючі частини рухомого транспортного засобу, з послідуючим падінням обстеженого на дорожнє покриття, за умов дорожньо-транспортної пригоди. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у нього тілесних ушкоджень, ступень ознак їх загоєння та дані медичної документації (рентгенівського дослідження), можливо вказати, що вони отримані незадовго до звернення за медичною допомогою в 6МКЛ, тобто і в термін на який вказує обстежений та слідчий у клопотанні.

За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми тіла - відносяться до ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день), згідно пункту п. 2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. № 6 - термін зрощення кісткової тканини понад 21-ну добу (т. 1 а.п. 50-52); - протоколом пред'явлення особи для впізнання від 04.06.2018 року за фотозйомками до нього, відповідно до якого свідок ОСОБА_8 впізнала особу, саме ОСОБА_1, як ту, що керувала 25.05.2018 транспортним засобом червоного кольору з реєстраційним номером 426-07 КА при скоєнні ДТП та зникла з місця події (т. 1 а.п. 98-100);

- протоколом слідчого експерименту від 06.06.2018 року з фототаблицею та план-схемою до нього, проведеного за участі свідка ОСОБА_8, відповідно до якого свідок пояснила, що 25.05.2018 о 05 год. 20 хв. вона знаходилась на зупинці громадського транспорту по вул. Томській, м. Дніпро. В цей час вона побачила чоловіка, якій рухався на відстані приблизно 0,5 метрів від дороги. Вище по вулиці рухався автомобіль, по тій же полосі, що і пішохід. Вказаний автомобіль був червоного кольору, марку автомобіля не запам'ятала, державний номерний знак НОМЕР_2. Швидкість автомобіля була приблизно 10 км/год. Чоловік, який керував вказаним автомобілем продовжував рух автомобіля і скоїв наїзд на пішохода, правою частино автомобіля і не зупиняючись поїхав далі. Свідок ОСОБА_8 також показала як саме було здійснено наїзд на пішохода. (т. 1 а.п. 103-110);

- висновком експерта № 5/10.1/425 від 18.06.2016 року, відповідно до якого встановлено, що дорожній обстановці, яка мала місце 25.05.2018 водій автомобіля «Дача Супер Нова» реєстраційний номер НОМЕР_1 повинен був діяти згідно вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України. При заданому механізмі пригоди дії водія автомобіля «Дача Супер Нова» реєстраційний номер НОМЕР_1 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходилося в причинному зв'язку з настанням події даної ДТП. Технічна можливість запобігти пригоді для водія автомобіля НОМЕР_3 визначалася своєчасним виконанням ним вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України і для нього не було яких-небудь перешкод технічного характеру, які не дозволили б йому виконати їх. Судом у ході судового розгляду при дослідженні даних письмових доказів порушень вимог ст. ст. 104, 223, 240 КПК України не встановлено.

Згідно з п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно із законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь.

В силу вимог ст. ст. 370, 373 КПК України суд обґрунтовує вирок лише на доказах, які були розглянуті у судовому засіданні і обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що всі докази, досліджені в судовому засіданні і покладені в основу вироку, є достовірними, допустимими і достатніми, які повною мірою підтверджують встановлені в суді фактичні обставини по справі. Досліджені судом і покладені в основу вироку докази не суперечать один одному і узгоджуються між собою.

Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у пред'явленому обвинуваченні та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження. Суд розцінює поведінку обвинуваченого ОСОБА_1 під час судового розгляду та його часткове визнання вини, як захисно-установчу в суб'єктивно складній, несприятливій для нього судово-слідчій ситуації.

До доводів обвинуваченого та сторони захисту щодо відсутності наслідків, спричинених ДТП, а відтак невірної кваліфікації злочину суд відноситься критично, оскільки їхня позиція ґрунтується лише на показах свідка ОСОБА_9 Хоча, як зазначив сам обвинувачений, на час бійки на мосту перебувало близько 50 осіб. Проте інші свідки під час досудового слідства ані під час судового слідства заявлені та допитані не були. Крім того, вказаного свідка ОСОБА_9 також не було заявлено ані під час досудового слідства, а ні під час підготовчого судового засідання. Крім того вказана позиція не знайшла свого підтвердження під час судового слідства та спростовується показами свідка ОСОБА_8, потерпілого ОСОБА_2 та дослідженими письмовими доказами у свої сукупності.

До показів свідка сторони захисту ОСОБА_9, суд відноситься критично та вважає їх продиктованими бажанням створити алібі обвинуваченому задля уникнення відповідальності за скоєне ним, виходячи з хибного уявлення в подальшому дружніх відносин під час спільного захоплення рибалкою. З огляду на вищевикладене, суд розцінює вказані доводи як обрану обвинуваченим лінію свого захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за скоєння ним злочину невеликої тяжкості, оскільки вказані доводи сторони захисту не спростовують факт події яка мала місце 25.05.2018 року.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз'ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, те, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується негативно (т.2 а.п. 162), на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває (т. 1 а.п. 86, 88).

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді обмеження волі в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України, з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Саме таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При призначенні додаткового покарання обвинуваченому у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд враховує, що обвинувачений грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України.

Враховуючи тяжкість злочину, особу винного, часткове визнання вини, та його небажання відшкодувати завдану потерпілому шкоду, а також обставини справи, суд доходить висновку, що виправлення засудженого не можливе без реального відбування покарання з застосуванням додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Вирішуючи питання про цивільний позов ОСОБА_2, який було уточнено в ході судового процесу, про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 12 000,00 гривень та моральної шкоди в розмірі 40 000,00 гривень, проти якого обвинувачений заперечував у повному обсязі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Так, згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань, не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК.

Водночас, за змістом ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Цей же принцип змагальності сторін, що передбачає самостійне обстоювання сторонами кримінального провадження їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів, свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості закріплений і в ст. 50 КПК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З огляду на те, що цивільний позов в частині відшкодування майнової шкоди під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження, оскільки потерпілим ОСОБА_2 не надано жодної квитанції, на підтвердження зазначених у вказаному цивільному позові витрат, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у частині відшкодування матеріальної шкоди.

Щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 моральної шкоди суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Обґрунтовуючи свої вимоги щодо стягнення моральної шкоди позивач зазначив, що в наслідок ДТП він тривалий час перебував на лікуванні, а також продовжує лікування на теперішній час, переніс тяжкі фізичні страждання. Погіршення здоров'я і, як наслідок, порушення звичайного укладу життя, призвело також до значних душевних страждань.

Враховуючи обставини справи, душевні переживання та страждання потерпілого, перенесений фізичний біль, значне погіршення здоров'я, пов'язанні з цим додаткові зусилля для організації його життя, те, що ушкодження здоров'я ОСОБА_2 є довготривалим, що підтверджується листами непрацездатності, відповідно до яких останній знаходився на амбулаторному лікуванні з 25.05.2018 по 23.06.2018 (серія АДК №293850 від 25.05.2018) та з 24.06.2018 по 04.07.2018 виданий КЗ «Дніпропетровська міська лікарня № 12» від 24.06.2018 (т.2 а.п. 24,48), та потребує лікування в подальшому та реабілітації, що свідчить про глибокі душевні страждання, які ОСОБА_2 переніс та переносить і надалі.

Однак, на думку суду, цивільним позивачем дещо завищено вимоги, щодо душевних страждань потерпілого.

Виходячи з засад розумності, виваженості і справедливості, а також з урахуванням майнового стану обвинуваченого, суд вважає визначений потерпілим розмір моральної шкоди завищеним, а тому дійшов висновку в рахунок компенсації моральної шкоди стягненню з обвинуваченого на користь потерпілого ОСОБА_2 підлягає 30000,00 гривень.

Крім того, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2018 на автомобіль марки "DACIA SUPERNOVA", реєстраційний номер НОМЕР_1 (11 регіон), який на праві власності належить ОСОБА_5, та який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_3, суд ваажає за необхідне скасувати.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 у кримінальному провадженні не обирався.

Витрати, пов'язані з залученням експертів в кримінальному провадженні, підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання про речові докази підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 367-374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1(один) рік.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 30000,00 (тридцять тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, завданої злочином. В решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь експертної установи витрати за проведення судово-автотехнічної експертизи у розмірі 572,00 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Шевченківському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; номер рахунку: 31118115700004; МФО: 805012; код ЄДРПОУ: 37989274; найменування установи банку: ГУДКСУ у Дніпропетровській області; призначення платежу: за експертизу № 5/10.1/425 від 18.06.2018).

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08.06.2018 на автомобіль марки "DACIA SUPERNOVA", реєстраційний номер НОМЕР_1 (11 регіон), який на праві власності належить ОСОБА_5, та який передано на відповідальне зберігання ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_3.

Речові докази: автомобіль марки "DACIA SUPERNOVA", реєстраційний номер НОМЕР_1 (11 регіон), який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_3 за місцем її мешкання за адресою: АДРЕСА_3 - повернути власнику ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: О.В. Поштаренко