Рішення № 80407166, 27.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 лютого 2019 р. справа № 520/9860/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Мар'єнко Л.М.,

при секретарі судового засідання - Говтві Д.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2,

представників відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_3,

розглянувши в місті Харкові в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту коштів на рахунках, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Головне управління ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, в якому просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків, прийнятого на підставі рішення про застосування адміністративного арешту майна до ФОП ОСОБА_4;

- накласти арешт коштів на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують ФОП ОСОБА_4

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ФОП ОСОБА_4 перебуває на податковому обліку. Також представник позивача зазначив, що на виконання наказу керівника ГУ ДФС у Харківській області про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 від 17.08.2018 №6085 та направлень на проведення перевірки, уповноваженими особами податкового органу здійснено вихід за фактичною адресою відповідача. Проте, уповноважена особа ФОП ОСОБА_4 - ОСОБА_3, при врученні їй копії наказу, не допустила уповноважених осіб податкового органу до перевірки. Водночас, представник позивача зазначив, що у зв'язку з відмовою уповноваженої особи відповідача допустити посадових осіб до перевірки, останніми складено акт про відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки. У зв'язку з наведеним, начальником ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування арешту майна ФОП ОСОБА_4 Водночас, у додаткових поясненнях представник позивача зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 по справі №520/9217/18 - відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 про скасування наказу ГУ ДФС у Харківській області про проведення фактичної перевірки від 17.08.2018 №6085. Рішення набрало законної сили 22.01.2019. Також представник позивача наголошував, з посиланням на постанову Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №820/1929/17, на тому, що арешт на кошти платника податків не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків; не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача.

Відповідач проти позову заперечував, від представника відповідача - ОСОБА_3 через канцелярію суду надійшов письмовий відзив на позов, в якому представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що обґрунтованість рішення про застосування адміністративного арешту майна відносно ФОП ОСОБА_4 мала бути підтверджена судом до 01.10.2018. Оскільки з моменту прийняття рішення про обґрунтованість рішення про застосування адміністративного арешту майна відносно ФОП ОСОБА_4 минуло понад 96 годин, встановлених законом для його перевірки, застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог п.п.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України. Щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника, представник відповідача зазначила, що відмова від проведення фактичної перевірки не є підставою для застосування такого заходу. Також представник відповідача посилалася на практику Верховного Суду, яка викладена в постановах від 06.02.2018 по справі №813/4401/16, від 06.11.2018 по справі №825/2147/18, тощо.

Представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, заяві про уточнення позовних вимог та письмових поясненнях.

Представники відповідача - ОСОБА_1, ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні, посилаючись на наведені у письмовому відзиві на позов обставини.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа - підприємець (далі - ФОП ОСОБА_4), перебуває на податковому обліку як платник податків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п.80.2.2, п.п.80.2.5 та п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, винесено наказ від 17.08.2018 №6085 "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4 (а.с. 11).

На підставі зазначеного наказу та направлень на проведення перевірки 20.08.2018 №2056, №2057, №2058 (а.с.12-14) посадовими особами контролюючого органу здійснено вихід за фактичною адресою відповідача, а саме: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд.3.

При виході посадових осіб контролюючого органу за фактичною адресою відповідача, а саме: м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд.3, під час вручення посадовими особами контролюючого органу наказу та направлень на проведення перевірки представнику ФОП ОСОБА_4, останній відмовився від допуску до проведення перевірки, про що посадовою особою податкового органу складено акт про відмову платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки від 26.09.2017 №3070/20-40-14-07-09/38876594 (а.с.12).

Згідно матеріалів справи, представник відповідача також відмовився від отримання акту, про що посадовими особами контролюючого органу складено акт про відмову платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) в отриманні акту, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки та/або наданні письмових пояснень до нього від 20.08.2018 №6451/20-40-13-14-08/НОМЕР_1(а.с.15-16).

Як вбачається з матеріалів справи, представником ФОП ОСОБА_4, що діяв за довіреністю, зазначено про те, що він не погоджується з наказом ГУ ДФС у Харківській області щодо проведення фактичної перевірки від 17.08.2018 №6085 (а.с.17).

У зв'язку з відмовою у допуску до проведення перевірки ФОП ОСОБА_4, начальником ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 27.09.2018 №9669/ФОП/20-40-13-05-14 (а.с.10).

ГУ ДФС у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із заявою (поданням) до ФОП ОСОБА_4, в якій просило суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 01.10.2018 по справі №2040/8175/18, закрито провадження у справі за заявою ГУ ДФС у Харківській області до ФОП ОСОБА_4 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, що не заперечується сторонами по справі.

Водночас, заявнику було роз'яснено про його право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

У зв'язку із вищевикладеним Головне управління ДФС у Харківській області звернулося з тими самими вимогами до суду в загальному порядку 08.11.2018, в подальшому позовні вимоги позивач уточнив у заяві від 13.02.2019.

Щодо обґрунтованості адміністративного арешту майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.20.1.4 ст. 20 ПК України, визначено, що контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до абз 5 п. 81.1 ст.81 ПК України визначено, що відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Згідно п. п.16.1.9 п. 16.1 ст. 16 ПК України - платник податків зобов'язаний не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи.

За положеннями п. 94.1 ст. 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт майна може бути повним або умовним (пункт 94.5. статті 94 Податкового кодексу України).

Пунктом 94.6 ст. 94 ПК України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

За змістом п. 94.10 ст. 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відповідно до п.п. 94.19.1 п. 94.19 ст. 94 ПК України, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку, та у випадку його пропуску арешт вважається припиненим. Такі висновки є цілком обґрунтованими, та у повній мірі відповідають вимогам підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 по справі №820/2040/17, від 22.03.2018 по справі №813/2316/17.

Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи те, що з моменту застосування рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області 27.09.2018 №9669/ФОП/20-40-13-05-14 умовного адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту на підставі рішення керівника ГУ ДФС у Харківській області є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про накладення арешту коштів на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують ФОП ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_4 має відкриті розрахункові рахунки у банківських установах, а саме у банку АТ "Ідея Банк", МФО 336310, р/р 26006006011132; у банку АТ "КРЕДИТБАНК", МФО 325365, р/р 2600501864958; у банку АТ "АЛЬФА-БАНК" у м.Києві, МФО 300346, р/р 26006014384802.

Згідно інформації, яка міститься в автоматизованій системі "Документообіг адміністративних судів" Харківського окружного адміністративного суду ФОП ОСОБА_4 було оскаржено в судовому порядку наказ про призначення фактичної перевірки наказ від 17.08.2018 №6085, що прийнятий на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п.80.2.2, п.п.80.2.5 та п.п.80.2.7 п.80.2 ст.80 ПК України, що не заперечується сторонами по справі.

Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 по справі №520/9217/18, у задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконним та скасування наказу - відмовлено. Зазначене рішення суду набрало законної сили - 22.01.2019.

Зі змісту вказаного рішення суду по справі №520/9217/18 вбачається, що судом встановлено відповідність спірного наказу вимогам ПК України, а тому у контролюючого органу були всі підстави для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені ст. 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в п. 94.1 ст. 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно п. 94.4 ст. 94 ПК України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абз. 2 п.п. 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 ст. 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень ст. 94 ПК України не вбачається, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Так, положення ст. 94 ПК України не визначають послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи ст. 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Таким чином, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 ст. 94 ПК України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених Податковим кодексом України.

До зазначених висновків суд дійшов, враховуючи на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України, висновки постанови від 27.11.2018 по справі №820/1929/17, що прийнята палатою Верховного Суду, а також з урахуванням ухвали Верховного Суду від 07.02.2019 по справі №820/5042/18 та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 по справі №755/10947/17 щодо необхідності врахування судами саме останньої правової позиції.

Також суд зазначає, що відповідно до висновків Верховного Суду у справах № 820/5122/18 та №820/1929/17, судом при вирішенні подібних справ необхідно встановити наступні обставини: наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача; дотримання позивачем процедури призначення та проведення перевірки; наявність чи відсутність у відповідача підстав відмови посадовими особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

Відповідно до п.п.94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Так, на підставі положень ч. 4 ст. 78 КАС України, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2018 по справі №520/9217/18, яке набрало законної сили 22.012.2019, надано оцінку наказу податкового органу на проведення фактичної перевірки, що став підставою для проведення перевірки відповідача, як правомірному, оскільки судом встановлено відповідність спірного наказу вимогам ПК України, а тому у контролюючого органу були всі підстави для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_4

Суд зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови посадовими особам контролюючого органу у допуску до перевірки.

Таким чином, керуючись положеннями ч.5 ст.242 КАС України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про накладення арешту коштів на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують ФОП ОСОБА_4, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Таким чином, позов ГУ ДФС у Харківській області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту коштів на рахунках підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача.

Щодо клопотання представників відповідача про повернення позивачу витрат на правничу допомогу, суд вваж є, що вкине клопотання не підляже задоволенню, оскільки враховуючи положення ст. 139 КАС України, а також те, що позов ГУ ДФС у Харківській області задоволений в частині позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДФС у Харківській області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту коштів на рахунках - задовольнити частково.

Накласти арешт коштів на рахунках платника податків відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

У задоволенні клопотання представників відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2019 року.

Суддя Мар'єнко Л.М.