Рішення № 80406547, 13.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6907/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 29.12.2018 року надійшов позов ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, у якому позивач просить суд стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу з 08.04.2016 р. по 25.04.2017 р. у сумі 89622 грн., визнавши допущену бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року даний позов залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Роз'яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви, належним чином засвідчених копій доказів на підтвердження зазначених у позові обставин та належним чином засвідченої копії довіреності (з копіями сторонам).

09 січня 2018 року до суду від позивача за вх.№716/19 надійшов лист з належним чином засвідченими копіями документів та довіреності та з належним чином оформленим адміністративним позовом (у двох примірниках), у якому позовні вимоги викладені в такій редакції: визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу з 08.04.2016 р. по 25.04.2017 р. у сумі 89622 грн.

Ухвалою суду від 14 січня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 (вх.№716/19), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивачем в адміністративному позові зазначено, що 07.04.2016 р. позивач був звільнений з Національної поліції України з посади заступника начальника відділу управління захисту економіки в Одеській області відповідно до наказу НПУ № 213о/с від 05.04.2016 р. З метою захисту своїх прав позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Національної поліції України від 05.04.2016 р. за №213о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу управління захисту економіки в Одеській області. 30.11.2016 року Одеським окружним адміністративним судом по справі №815/3093/16 прийнято постанову, якою визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України № 213о/с. На виконання вищезазначеної постанови Національною поліцією України було видано наказ № 233 о/с від 27.03.2017 р. (оригінал знаходиться у відповідача), яким скасовано пункт наказу НПУ № 213о/с від 05.04.2016 р. щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділу управління захисту економіки в Одеській області з 07.04.2016 р. за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність), та поновлено його на службі в поліції на посаді заступника начальника відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології управління захисту економіки в Одеській області з 08.04.2016 р. 25.04.2017 р. позивач звільнився зі служби за власним бажанням за п.7 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», про що Департаментом захисту економіки Національної поліції України видано наказ № 139о/с від 13.04.2017 р. Департаментом захисту економіки НПУ проведені відповідні виплати при звільненні позивача, з поліції, однак не проведено розрахунок за вимушений прогул, який виник з 08.04.2016 р. по 25.04.2017 р., та складає 383 доби. Згідно довідки про доходи виданої ДПІ у Печерському р-ні ГУ ДФС у Києві № 457 від 12.07.2016 р. заробітна плата позивача у лютому і березні 2016 року складала 7020 грн. на місяць, то оплата праці за один день складає 7020 : 30 = 234 грн. Тому Департамент захисту економіки Національної поліції України повинен був виплатити позивачу при звільненні 383 х 234 = 89622 грн., але являючись суб'єктом владних повноважень допустив бездіяльність стосовно позивача.

11 лютого 2019 року до суду від відповідача за вх.№4785/19 надійшов відзив на позов, у якому зазначає, що Департамент заперечує проти задоволення вказаного позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим. У справі № 815/3093/16 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України про визнання висновків протиправними та визнання незаконним та скасування наказу Національної поліції України від 05.04.2016 № 213 о/с про звільнення, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі, а саме: визнано висновки Центральної атестаційної комісії № 7 та Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 щодо ОСОБА_1 протиправними; визнано незаконним та скасовано наказ Національної поліції України від 05.04.2016№ 213 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу управління захисту економіки в Одеській області з 07.04.2016, через службову невідповідність. Вказане рішення набрало законної сили 14.03.2017. При цьому позивачем позовна вимога у справі № 815/3093/16 про стягнення з роботодавця грошового забезпечення за час вимушеного прогулу не заявлялась. Наказом Національної поліції України від 27.03.2017 № 233 о/с на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі № 815/3093/16 ОСОБА_1 поновлено на службі в поліції з 08 квітня 2016 року. У справі №815/3093/16 за позовом ОСОБА_1 про визнання висновків протиправними та визнання незаконним та скасування наказу Національної поліції України від 05.04.2016 № 213 о/с про звільнення, Департамент захисту економіки Національної поліції України не залучався стороною у справі. В адміністративному позові позивач просить стягнути з Департаменту на його користь середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу за період з 08.04.2016 року по 25.04.2017 року в сумі 89622 грн. ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції наказом Національної поліції України від 05.04.2016 року № 213 о/с з 07.04.2016 за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність. Тому час вимушеного прогулу позивача необхідно обраховувати з дня наступного за днем його звільнення, а саме з 08.04.2016 року. ОСОБА_1 було поновлено на службі в поліції наказом Національної поліції України від 27.03.2017 № 233 о/с. Так, на день звільнення позивачу було визначено такі види грошового забезпечення: оклад-3000 грн.; звання-2200 грн.; вислуга - 1820 грн.; премія - 0 грн., всього: 7020 грн. Таким чином, грошове забезпечення за період вимушеного прогулу позивача з 08.04.2016 по 26.03.2017 становить 81470 грн.: квітень 2016 (23 днів) = (7020 грн. / 30 днів) * 23 дня = 5382 грн.; травень 2016 - лютий 2017 = 7020 грн. *10 місяців = 70200 грн.; березень 2017 (26 днів) = (7020 грн. /31 день) * 26 днів = 5888 грн. Отже, розмір грошового забезпечення поліцейського за час вимушеного прогулу обраховується не згідно з вимогами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (виходячи із середньомісячної зарплати за 2 календарні місяці, що передували звільненню, як розраховує у своєму позові ОСОБА_1.), а відповідно до Порядку № 260 (розмір грошового забезпечення, яке йому визначено на день звільнення). Зазначає, що після поновлення позивача на службі в поліції, наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 13.04.2017 року № 139 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 було звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 25.04.2017 року. Тобто, за період з 28.03.2017 року по 25.04.2017 року ОСОБА_1 було отримано грошове забезпечення, а саме, що на день звільнення з поліції за особистим бажанням Департаментом були проведені відповідні виплати при звільненні позивача з поліції. Так, зокрема, з розрахункового листка ОСОБА_1 за квітень 2017 року вбачається, що з ним було здійснено розрахунок за 5 днів березня 2017 року та 25 днів квітня 2017 та нараховано грошове забезпечення у розмірі 6982,26 грн. Отже, у Департаменту захисту економки Національної поліції України відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_1 коштів за вимушений прогул у період з 08.04.2016 року по 25.04.2017 року в сумі 89622 грн. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність Департаменту щодо не виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у зв'язку із незаконним звільненням та стягнення коштів за вимушений прогул у період з 08.04.2016 по 25.04.2017 є невмотивованими та такими що не підлягають задоволенню, адже Департамент захисту економіки Національної поліції діяв в межах своїх повноважень та керуючись чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року у справі №815/3093/16 (а.с.31-38) адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України, Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України, Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України про визнання висновків протиправними, визнання незаконним та скасування наказу задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Центральної атестаційної комісії № 7 Національної поліції України від 24.02.2016 року щодо ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано рішення (висновок) Центральної апеляційної атестаційної комісії № 1 Національної поліції України від 14.03.2016 року щодо ОСОБА_1. Визнано протиправним та скасовано наказ Національної поліції України від 05.04.2016 року № 213о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу управління захисту економіки в Одеській області з 07 квітня 2016 року, через службову невідповідність.

Вказана постанова від 30.11.2016 року набрала законної сили 14.03.2017 року.

Судом у постанові по справі 815/3093/16 встановлено, що ОСОБА_1 з серпня 1998 року безперервно проходив службу у військах та органах внутрішніх справ України. Остання посада в органах внутрішніх справ до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» - старший оперуповноважений відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі та сфері надрокористування управління протидії злочинності у сфері економіки Головного управління МВС України в Одеській області.

07.11.2015 року наказом Національної поліції України № 105 о/с відповідно до п.п. 9,12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» призначено прибулого з МВС України ОСОБА_1 заступником начальника відділу управління захисту економіки в Одеській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, з присвоєнням йому в порядку переатестування спеціального звання «підполковник поліції».

05.04.2016 року наказом Національної поліції України № 213 о/с (а.с.26), відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77, підполковника поліції ОСОБА_1, заступника начальника відділу управління захисту економіки в Одеській області, з 07 квітня 2016 року.

Судом встановлено, що наказом Національної поліції України №233 о/с від 27 березня 2017 року на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.11.2016 року у справі №815/3093/16 скасовано пункт наказу від 05.04.2016 року №213 о/с щодо звільнення підполковника поліції ОСОБА_1 та поновлено його на службі в поліції та на посаді заступника начальника відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології управління захисту економіки в Одеській області з 08 квітня 2016 року (а.с.27).

13 квітня 2017 року наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України №139 о/с (а.с.28) відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.7 (за власним бажанням) ч.1 ст.77 підполковника поліції ОСОБА_1 заступника начальника відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології управління захисту економіки в Одеській області з 25 квітня 2017 року.

Щодо посилання відповідача на те, що у справі №815/3093/16 Департамент захисту економіки Національної поліції України не залучався стороною у справі суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 під час розгляду справи №815/3093/16 вимоги щодо стягнення середньомісячного грошового утримання за час вимушеного прогулу не заявлялись, такі предметом розгляду вказаної справи не були, а відтак, Департамент захисту економіки Національної поліції України, який є структурним підрозділом Національної поліції, до участі у справі в якості відповідача не залучався.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що позивач працював у Департаменті захисту економіки Національної поліції України заступником начальника відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології управління захисту економіки в Одеській області, отримував заробітну плату від відповідача.

Таким чином, Департамент захисту економіки Національної поліції України є належним відповідачем у даній справі.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Станом на момент виникнення спірних правовідносин діяв Порядок обчислення заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року.

06.04.2016 року наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 було затверджено Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).

Відповідно до пункту 2 наказу, він набирає чинності з дня його офіційного опублікування та застосовується з дня набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

Вперше Закон України «Про Національну поліцію» був опублікований в офіційному виданні - газеті «Голос України» 06 серпня 2015 року (№ 141-142), отже, відповідно до статті 1 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону, окремі положення закону набрали чинності 07 серпня 2015 року, а Закон в цілому - 07 листопада 2015 року.

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» накази міністерства, які є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування.

Порядок № 260 був опублікований та, відповідно, набрав чинності, 27 травня 2016 року (Офіційний вісник України від № 39).

Згідно ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд не приймає до уваги посилання позивача у позовній заяві, що вимушений прогул тривав з 08.04.2016 року по 25.04.2017 року, оскільки позивача поновлено на посаді, як зазначено вище, наказом від 27.03.2017 року №233 о/с.

Таким чином суд зазначає, що період вимушеного прогулу позивача тривав з 08 квітня 2016 року по 26 березня 2017 року.

Таким чином суд приходить до висновку, що на момент виникнення спірних правовідносин, а саме 07 квітня 2016 року по момент набрання законної сили Порядком №260 (27.05.2016 року) виплати грошового забезпечення поліцейським регулювалися приписами Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок №100), а з 27.05.2016 року по момент поновлення позивача на посаді - Порядок №260.

Вказана позиція щодо застосування Порядку №260 визначена у постановах Верховного Суду від 04 березня 2019 року по справі №814/1964/16 та від 12 грудня 2018 року по справі №814/2563/16.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до розрахункового листа за квітень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення за 5 днів у березні 2017 року та 25 днів у квітні 2017 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку № 100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п. 8 Порядку). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абз.3 п.8 Порядку).

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року №21-395а13.

За період з моменту звільнення позивача до моменту набрання законної сили Порядком №260 (з 08.04.2016 року по 26.05.2016 року) кількість робочих днів вимушеного прогулу позивача становить 32 дні.

Згідно довідки про доходи № 457 від 12 липня 2016 року (а.с.29), виданої Департаментом захисту економіки Національної поліції України вбачається, що заробітна плата позивача за лютий та березень 2016 року становить 14040,00 грн.

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці (лютий 2016 року, березень 2016 року) становить 326,51 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 08.04.2016 року по 26.05.2016 року згідно Порядку №100 становить 10448,32 грн. (326,51 грн. х 32), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Згідно п. 15 Розділу І Порядку № 260, при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.

В силу пункту 9 Розділу І Порядку № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Пунктом 6 Розділу III Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.

Як вбачається з розрахунку грошового забезпечення за час вимушеного прогулу №34 від 31.01.2019 року Департаменту захисту економіки Національної поліції України (а.с.61), розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 07.04.2016 року становив 7020,00 грн.

Таким чином, розмір середнього заробітку позивача за кожен повний місяць вимушеного прогулу з 27.05.2016 року по 26.03.2016 року складає 7020,00 грн. в незалежності від кількості календарних чи робочих днів у місяці: 7020 х (червень 2016 року, липень 2016 року, серпень 2016 року, вересень 2016 року, жовтень 2016 року, листопад 2016 року, грудень 2016 року, січень 2017 року, лютий 2017 року) = 63180,00 грн.

В свою чергу сума середнього заробітку за 5 календарних днів травня 2016 року (з 27.05.2016 року по 31.05.2016 року) та за 26 календарних днів березня 2017 року (з 01.03.2017 року по 26.03.2017 року) за вимушений прогул, який підлягає виплаті позивачу становить:

- у травні 2016 року: 7020 / 31 х 5 = 1132,26 грн.;

- у березні 2017 року: 7020 / 31 х 26 = 5887,74 грн.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 27.05.2016 року по 26.03.2017 року згідно Порядку №260 у сукупності становить 70200 грн., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача середньомісячне грошове утримання за час вимушеного прогулу з 08.04.2016 р. по 25.04.2017 р. у сумі 89622 грн. підлягає частковому задоволенню з урахуванням вимог ст.9 КАС України шляхом стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.04.2016 року по 26.03.2017 року у розмірі 80648,32 грн. (10448,32 + 70200,00).

При цьому, щодо вимоги позивача визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною, суд зазначає, що у її задоволенні слід відмовити, оскільки питання щодо правомірності звільнення позивача із займаної посади з 08.04.2016 року було предметом розгляду по справі №815/3093/16, а згідно вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу приймає виключно орган, який розглядає трудовий спір, яким в даному випадку є Одеський окружний адміністративний суд.

Таким чином суд приходить до висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до п.2, п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплат заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, а також поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 7020,00 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи викладене та приписи ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними і ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позивачем вимог, а тому позовна заява ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.04.2016 року по 26.03.2017 року у розмірі 80648,32 грн. (вісімдесят тисяч шістсот сорок вісім гривень сорок вісім копійок) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Департаменту захисту економіки Національної поліції України середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 7020,00 грн. (сім тисяч двадцять гривень 00 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 65000, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).

Відповідач - Департамент захисту економіки Національної поліції України (вул.Ак. Богомольця, 10, м.Київ, 01061, код ЄДРПОУ 40111732).

Суддя О.А. Вовченко

.