Ухвала суду № 80406459, 13.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 березня 2019 року м. Одеса Справа № 420/1444/19

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Іванов Е.А. розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою Головного управління ДФС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДФС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно ч. 1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суддя встановив наявність підстав для залишення позову без руху, оскільки позов поданий із порушенням вимог встановлених ст.ст.106-161 КАС України.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У свою чергу, правові засади справляння судового збору, платники, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч.1 ст.2 Закону, платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством (ч.1 ст. 3 Закону).

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень сплачується судовий збір який становить 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік", з 1 січня 2019 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить - 1921 гривні.

Згідно з приписами статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Позивач надав до суду, в якості доказу сплати судового збору дублікати квитанцій №СВ01210707/1 від 01.03.2019 року та №СВ01210707/2 від 01.03.2019 року про сплату 1921 грн..

Разом з тим, згідно інформації наявній в базі даних "Діловодство спеціалізованого суду" станом на 13.03.2019 року дублікати квитанцій №СВ01210707/1 від 01.03.2019 року та №СВ01210707/2 від 01.03.2019 року про сплату 1921 грн. були зараховані в якості доказу сплати судового збору в адміністративних справах №420/1242/19 та №420/1322/19..

За таких обставин, дублікати квитанцій №СВ01210707/1 від 01.03.2019 року та №СВ01210707/2 від 01.03.2019 року про сплату 1921 грн. не є доказами сплати судового збору в цій справі.

Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом подання до суду квитанції про сплату судового збору на суму 1921 грн., вказану суму судового збору перерахувати на:

- Отримувач коштів УК у м. Одесі/Київський район

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923

- Банк отримувача Казначейство України

- Код банку отримувача (МФО) 899998

- Рахунок отримувача 34310206084032

- Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Крім того суд зазначає, що надані дублікати квитанцій №СВ01210707/1 від 01.03.2019 року та №СВ01210707/2 від 01.03.2019 року про сплату судового збору за подання заяви ГУ ДФС, але платником зазначений ОСОБА_2 та його РНОКПП. Проте не надано жодного документу щодо доручення вказаній особі сплатити судовий збір від імені ГУ ДФС та отримання у встановленому законодавством порядку коштів від ГУ ДФС на вказану дію.

При таких обставинах суд вважає, що заявником не сплачений судовий збір у встановленому законодавством порядку.

Також відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

Якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника (ч. 6 ст. 160 КАС України).

В порушення приписів ч. 6 ст. 160 КАС України представником позивача не зазначено всіх відомостей відносно себе, визначені у пункті 2 частини п'ятої ст. 160 КАС України.

Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно ч. 1 ст. 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Згідно частин 1, 2, 4 та 5 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Так, додані позивачем копії письмових доказів частково завірені.

Крім того позовна заява підписана представником ГУ ДФС в Одеський області Гладченко В.Ю., до позову надана ксерокопія довіреності (підписана начальником ГУ ДФС), відповідно до якої ГУ ДФС в Одеській області уповноважує Гладченко В.Ю.представляти інтереси ГУ ДФС в Одеський області в усіх без виключення судах. Крім того, у вказаній довіреності зазначено про надання права Гладченко В.Ю. засвідчувати копії цієї довіреності.

Частиною 2 ст.3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.46 сторонами КАС України в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Згідно з ч.2 ст.46 КАС України позивачем в адміністративній справі можуть бути, зокрема, суб'єкти владних повноважень.

Позивач - суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду (п.8 ч.1 ст.4 КАС України).

Частиною 3 ст.43 КАС України встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України сторона в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до ч.1,2 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичною особи.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Частиною 6 ст.59 КАС України встановлено, що оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Відповідно до ч.3 ст.55 КАС України юридична особа, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на подання позову має особисто керівник або представник, повноваження якого повинні бути визначені у відповідному документі, що посвідчує такі повноваження. При цьому, суду має бути наданий оригінал такого документа або його копія, що засвідчена суддею або у визначеному законом порядку, з підтвердженням повноважень особи, яка засвідчила копію.

Згідно з пунктами 2, 4 ч.1 ст.4 Закону України "Про державну службу" державна служба здійснюється, зокрема, з дотриманням принципів законності (обов'язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конститкцією та законами України), а також ефективності (раціональне і результативне використання ресурсів для досягнення цілей державної політики).

Згідно з ч.1 ст.237 ЦКУ представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до частин 1,3 ст.244 ЦКУ представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність може бути видана як на укладення правочину, так і на здійснення інших юридично значимих дій. Довіреність є правочином і, як будь-який правочин, повинна відповідати всім вимогам, встановленим діючим законодавством до правочинів. Так, довіреність може бути видана тільки на виконання правомірних юридичних дій. Воля довірителя повинна відповідати його волевиявленню.

Довіреність має посвідчувати волевиявлення особи, що її видала. Тобто, довіритель і представник не можуть співпадати в одній особі.

З урахуванням викладеного суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства надання права Гладченко В.Ю. засвідчувати копію довіреності, виданою на її ім'я, та відповідно не є належним чином завіреною копія довіреності надана до позову, яка засвідчена нею, тобто самим представником.

Верховний Суд з початку його роботи неодноразово у своїх рішеннях зазначав про необхідність належного підтвердження повноважень представників, що забезпечує сталість та єдність судової практики (статті 17 та 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), передбачає, зокрема, надання суду належних доказів дійсної волі учасника справи, на уповноваження певної особи на представництво. Такі докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно справжності та чинності такого уповноваження на момент вчинення певної процесуальної дії (докази повинні бути надані в оригіналі або у формі копії, якісно оформленої особою, що є учасником справи), а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом повноважень, делегованих представнику. Представник повинен демонструвати повагу до суду, доводячи наявність повноважень на представництво (зокрема, ухвали від 17.05.2018 року по справі №826/1316/17, від 05.11.2018 року по справі №826/6396/17, від 07.11.2018 року по справі №817/1854/17, від 12.11.2018 року - №345/3496/17, від 03.12.2018року - 345/3496/17, від 16.04.2018 року по справі №569/5790/17, від 25.04.2018 року по справі №461/8574/17, від 15.05.2018 року по справам №554/9934/17, №818/84/18, від 21.05.2018 року - №376/2564/17, від 05.06.2018 року - №825/2126/17).

Згідно з наказом №1438 від 28.02.2019 року "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1." перевірку доручено провести десяті посадовим особам контролюючого органу, проте до заяви надані направлення на перевірку лише на двох осіб, крім того, саме ці дві особи прибули на перевірку. Заявник не висвітлює обставин за яких інші посадові особи зазначені в наказі не прибули на перевірку.

Крім того, перевірка повинна була здійснюватися відповідно до наказу за місцем розташування господарської одиниці АДРЕСА_1, проте заявником не надано жодного документу щодо здійснення за вказаною адресою господарської діяльності відповідачем, враховуючи, що його податковою адресою є інша адреса.

В наказі міститься посилання на підставу призначення перевірки п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ, відповідно до якій підставою проведення перевірки є - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Проте наказ не містить конкретних підстав, передбачених п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ для проведення перевірки. До позову надана копія доповідної записки від 08.02.2019 року, в якій зазначено про надходження 17.01.2019 року на поштову скриньку додатку "Легальний акциз" звернення щодо можливих порушень. Проте доказів цих обставин заявник не надає та не висвітлює відповідність вказаних обставин вимогам п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПКУ.

Відповідно до п. 94.11 ст.94 ПКУ рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Проте заявник не зазначає та не надає відповідних доказів щодо вручення копії рішення від 01.03.2019 року про накладення арешту ФОП ОСОБА_4

Суд зазначає, що чітке визначення й розуміння предмету позову дозволяє гнучко розпоряджатися наданими сторонам процесуальними повноваженнями, добираючи відповідний, зручний та ефективний спосіб захисту суб'єктивних прав, свобод, інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин позов має бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків позовної заяви.

Виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання до Одеського окружного адміністративного суду доказів сплати судового збору у сумі 1921 грн., засвідчених належним чином письмових доказів доданих до позовної заяви, підтвердження представника на подання позовної заяви від імені ГУ ДФС в Одеській області, та належного обґрунтування позовних вимог.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу з метою попередження повернення судом позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення адміністративного позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд відповідними засобами зв'язку (телефон, факс, електрона пошта, тощо) про надіслання матеріалів, оскільки згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 294 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Головного управління ДФС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна платника податків - залишити без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити позивача про необхідність протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути, визначенні даним судовим рішенням недоліки, та роз'яснити, що у разі не усунення у визначений судом термін недоліків, позов буде повернуто позивачеві відповідно до приписів п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Е.А. Іванов