Ухвала суду № 80406292, 12.03.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1382/19

УХВАЛА

12 березня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши матеріали позовної заяви Приморської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради, про скасування рішення про державну реєстрацію,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась Приморська районна адміністрація Одеської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради, про:

скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_2 №44224700 від 23.11.2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1.

У силу положень пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з наступним.

Публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС).

Стаття 15 Цивільного Кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 Цивільного Кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 16 Цивільного Кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої цієї статті).

З аналізу наведених норм права вбачається, що КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб'єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії чи рішення суб'єкта владних повноважень.

Визначаючи предметну юрисдикцію справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Рішення суб'єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення відповідної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного Кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права (наприклад, права власності на об'єкт нерухомості), що виникло у певного суб'єкта в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду оскільки під час перевірки законності проведення будівельних робіт об'єкта нерухомого майна, були виявлені порушення при здійсненні реконструкції квартири АДРЕСА_1 (знято карниз будинку, прибудована кімната, забетонований каналізаційний люк, інші) та порушення при здійсненні державної реєстрації прав на реконструйований об'єкт нерухомого майна.

У тексті позовної заяви позивачем вказано: «…зазначене свідчить про здійснення ОСОБА_1, самочинної реконструкції квартири АДРЕСА_1, без отримання права на виконання будівельних робіт…».

Крім того, наголошувалося, що ОСОБА_1, було надано недостовірні дані у Декларації про готовність об'єкта до експлуатації №ОД141183242583 від 20.11.2018 року, її було скасовано УДАБК ОМР на підставі наказу №01-13/390 ДАБК від 30.11.2018 року.

Приморською районною адміністрацією Одеської міської ради зазначено, що 23.11.2018 року, державний реєстратор прийняла рішення №44224700, яким внесено зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у запис про право власності на вищевказану квартиру, а саме: загальну площу приміщення в 73,7 кв.м та житлову площу в 35,5 кв.м. змінено на 116,00 кв.м загальної площі та 64,5 кв.м., житлової площі.

У позовній заяві позивач посилається на статтю 376 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора ОСОБА_2, ОСОБА_1 внесла інформацію про зміни об'єкта нерухомого майна, запис про вищевказані зміни внесено до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Таким чином, у результаті та на підставі оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень в особи виникли зміни у речовому праві на об'єкта житлової нерухомості (квартиру), тому цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Дана правова позиція повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі № 817/3395/15 від 13 лютого 2019 року.

Суд звертає увагу, що скасування рішення державного реєстратора з проведення реєстраційних дій обов'язково будуть впливати на майнові права тієї особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано, оскільки питання правомірності укладення та належності виконання цивільно-правових угод, на підставі яких здійснено реєстрацію, обов'язково постане перед судом, під час розгляду справи.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 821/592/16.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частиною 6 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З огляду на те, що позовна заява, з якою звернувся позивач, не містить ознак публічно-правового спору, суд зазначає, що такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Згідно з вимогами п.1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо відмови у відкритті провадження у цій справі.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження, по адміністративній справі №420/1382/19, за позовною заявою Приморської районної адміністрації Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Канатна 134, код ЄДРПОУ 26303264) до ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського 6), третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (65009, м. Одеса, вул. Черняховського 6, код ЄДРПОУ 40199728), Управління з питань охорони об'єктів культурної спадщини Одеської міської ради (65026, м. Одеса, вул. Катерининська 14, код ЄДРПОУ 26343789), про скасування рішення державного реєстратора Юридичного департаменту Одеської міської ради ОСОБА_2 №44224700 від 23.11.2018 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.

Роз'яснити, що позивач має право звернутися до місцевого суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Балан Я.В.