Рішення № 80406142, 12.03.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 р.

справа № 400/3145/18

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю "ЮГНЕФТЬ", вул. Веселинівська, 55, м. Миколаїв,54036

про:

накладення арешту на кошти та інші цінності,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі-позивач) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Югнефть» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість, але відсутнє майно для погашення боргу.

Ухвалою суду від 29.12.2018 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позовну заяву.

Від відповідача до суду відзив не надходив, а копія вищезазначеної ухвали, яку суд направив відповідачу, повернулись до суду без вручення адресату з відміткою поштової установи “За закінченням терміну зберігання”.

Частиною 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що у разі повернення поштового відправлення з повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

На підставі ч.9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Заяв і клопотань учасники справи суду не подавали.

Процесуальних дій у справі судом не вчинялось.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідач є платником податків та перебуває на обліку в органах фіскальної служби.

Згідно даних інтегрованих карток за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість в сумі 211718,51 грн., який виник на підставі декларацій.

Відповідно до пп. 16.1.3, 16.1.4 ст. 16 Податкового кодексу України (далі-ПК України), на відповідача, як на платника податків, покладено обов'язки подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Відповідно до приписів п. 54.1 ст. 54 ПК України крiм випадкiв, передбачених податковим законодавством, платник податкiв самостiйно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пенi, яку зазначає у податковiй (митнiй) декларацiї або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановленi цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пенi вважається узгодженою.

Податкові зобов'язання, самостійно визначені платником податків, не підлягають оскарженню згідно з п. 56.11 ст. 56 ПК України.

Відповідно пп. 14.1.174 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 названого Кодексу контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Підпунктом 94.6.2 п. 94.6 ст. 94 Кодексу визначено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

В п. 87.2 ст. 87 Кодексу зазначено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Таким чином, можливість застосування судом такого заходу як арешт коштів на рахунку платника податків пов’язується законодавцем з наявністю документально підтверджених контролюючим органом податкового боргу платника податків та відсутністю у останнього майна або доведення того, що балансова вартість наявного майна менша суми податкового боргу.

Відповідно до пп. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На адресу відповідача надсилалась податкова вимога від 537-17 від 12.07.2017 р., що підтверджується копією поштового відправлення.

Позивач надав первинні документи, що підтверджують наявність у відповідача податкової заборгованості перед бюджетом станом на час звернення до суду з цим позовом. Також, позивач надав Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, які свідчать про відсутність майна у відповідача (а. с. 11)

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач своїм правом не скористався, доказів сплати податкового боргу чи оскарження вимоги суду не подав.

За таких обставин позов належить задовольнити, оскільки він обґрунтований та підтверджений матеріалами справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз. У даній справі відсутні витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз, а тому судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) до товариства з обмеженою відповідальністю "Югнефть" (вул. Веселинівська, 55, м. Миколаїв, 54036, ідентифікаційний код 40054753) задовольнити.

2. Накласти арешт на кошти та інші цінності товариства з обмеженою відповідальністю "Югнефть" (вул. Веселинівська, 55, м. Миколаїв, 54036, 40054753), що знаходяться в банку, достатні для стягнення податкового боргу у сумі 211718,51 грн. (двісті одинадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень п'ятдесят одна копійка).

3. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз