Рішення № 80405967, 27.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/4441/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Василько А.В. розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за

позовом ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, представник - Стецьків Н.І.про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та податкового рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області №№ 0308841307, 0308781307, 0308831307, 0309771307 від 20 серпня 2018 року, вимогу про сплату недоїмки (боргу) по єдиному внеску № Ф-0308871307 від 20 серпня 2018 року, податкове рішення № 0308851307 від 20 серпня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в акті документальної планової виїзної перевірки перевіркою показників, відображених в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2017 рік встановлено, що до складу витрат за 2017 рік включено вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у господарській діяльності на суму 779393,80 грн., в результаті чого було завищено витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей на суму 139019,17 грн. З такими висновками контролюючого органу позивач не погоджується, оскільки основним видом господарської діяльності останнього є вантажні перевезення автомобільним транспортом. Позивачем систематично придбавались мастильні матеріали та інші запасні частини, що підтверджується накладними, які використовувались для здійснення господарської діяльності. Зазначає, що фізична особа-підприємець може віднести до складу витрат витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів, перелік яких визначено у п. 177.4.1. ст.177, п.177.4. ст. 177 Податкового кодексу України, за умови, що факт понесення таких витрат підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, позивач зазначає, що контролюючим органом при проведенні документальної перевірки не було взято до уваги, що 03 квітня 2017 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір позички, за яким позивач передав у безоплатне користування ОСОБА_2 паливо дизельне Євро-5 у кількості 8700 літрів. Вважає даний договір достатнім доказом відсутності у позивача палива та реалізації такого у господарській діяльності.

Відповідно, позивач вважає прийняті ГУ ДФС у Львівській області податкові повідомлення-рішення №№ 0308841307, 0308781307, 0308831307, 0309771307 від 20 серпня 2018 року, вимогу про сплату недоїмки (боргу) по єдиному внеску № Ф-0308871307 від 20 серпня 2018 року, податкове рішення № 0308851307 від 20 серпня 2018 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові докази та пояснення, просив позов задоволити повністю.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, що Головним управлінням ДФС у Львівській області проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт №1918/13-01-1307/НОМЕР_6 від 03.08.2018 року.

Проведеною перевіркою витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у господарській діяльності в сумі 779393,80 грн., встановлено їх завищення на загальну суму 139019,17 грн. (без ПДВ), зокрема, позивачем безпідставно віднесено до складу витрат вартість придбаних запасних частин на суму 139019,17 грн., оскільки понесені витрати відносяться до витрат на утримання основних засобів подвійного призначення (вантажних автомобілів). Відповідач зазначає, що фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням його господарської діяльності, витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення (вантажних автомобілів, у т. ч. сідельних тягачів та напівпричепів, які призначені для перевезення вантажів).

Щодо донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість, відповідач зазначає, що під час проведення перевірки правильності визначення податкових зобов'язань встановлено заниження їх розміру на загальну суму 35072,75 грн. в тому числі: на 416,67 грн. - за вересень 2017 року, на 34656,08 грн. - за грудень 2017 року.

Згідно з наданими до перевірки документами, а саме: банківськими виписками, рахунками, видатковими та податковими накладними, актами списання пального за 2017 рік, складеними позивачем та згідно з підсистемою «Єдиний реєстр податкових накладних» зареєстровано податкові накладні на придбання товарно-матеріальних цінностей (дизельне паливо) встановлено відсутність на залишку придбаних товарно-матеріальних цінностей (дизельне паливо) на загальну суму ПДВ 34656,08 грн.

Згідно з даними актів списання пального, складених позивачем у 2017 році використано, з метою здійснення господарських операцій, 43917 літрів дизельного палива.

Під час проведення перевірки, згідно з аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних, встановлено, що протягом 2017 року позивачем придбано дизельне паливо в кількості 52596,2 літрів. Різниця між кількістю дизельного пального, придбаного протягом 2017 року, за даними Єдиного реєстру податкових накладних та кількістю пального використаного для здійснення підприємницької діяльності, за даними актів списання пального, складає 8679,20 літрів.

Згідно з наданою довідкою про залишки паливно-мастильних матеріалів станом на 31.12.2016 року залишок палива складав 93 літри на суму 1341,06 грн. (без ПДВ) та на 31.12.2017 року - 87 літри на суму 1750,44 грн. (без ПДВ).

Враховуючи вищенаведене, перевіркою встановлено відсутність станом на 31.12.2017 року на залишку придбаних товарно-матеріальних цінностей (дизельне паливо) в загальній кількості 8685,20 літрів на загальну суму ПДВ 34656,08 грн., отже, такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є його господарською діяльністю.

Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, надав суду додаткові докази та пояснення, просив в задоволені позову відмовити повністю.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою від 28 вересня 2018 року у даній справі відкрито спрощене провадження з повідомленням сторін. Ухвалою судді від 21 листопада 2018 року постановлено про перехід з спрощеного провадження в загальне позовне провадження. Протокольною ухвалою судді 30.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Судом встановлені наступні обставини:

Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за результатами якої складено акт від 03.08.2018 року № 1918/13-01-13-07/НОМЕР_6. Вказаною перевіркою встановлено наступні порушення:

1) абз.1 п.2 ч.1. ст.7, абз.1 ч.11. ст.8, абз.3 ч.8. ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого занижено єдиний внесок за 2017 рік на 30584,22 грн.;

2) п.177.2.ст.177, п.177.4. ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2017 рік на 25023,42 грн.;

3) п.177.10. ст.177 ПК України в частині неналежного ведення обліку доходів та витрат за 2017 рік;

4) пп.1.2, 1.3, 1.6 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено військовий збір за 2017 рік на 2085,29 грн.;

5) п.185.1. ст.185, п.187.1. ст.187, п.188.1. ст.188, п.189.1. ст.189, п.198.3. ст.198, п. 198.5.ст.198, п.200.1. ст.200, п.201.10. ст.201 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на 35206 грн., в тому числі: за серпень 2016 р. - на 133,34 грн.; за вересень 2017р. - на 416,67 грн.; за грудень 2017р. на 34656,08 грн.

6) п. 198.5. ст.198, п.201.1 ст.201 ПК України в частині відсутності реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на занижені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 34656,08 грн.

20.08.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області на підставі акту перевірки від 03.08.2018 року № 1918/13-01-13-07/316124650 прийнято спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0308841307, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 31279,28 грн. в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 25023,42 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6255,86 грн.

- №0308781307, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 44007,50 грн. в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 35206,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8801,50 грн.

- №0308831307, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 2606,62 грн. в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 2085,29 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 521,33 грн.

- №0309771307, яким до ОСОБА_1 застосовано штраф в розмірі 50% у сумі 17328,00 грн. за платежем податок на додану вартість.

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф0308871307 від 20.08.2018 року зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 30584,22 грн.

- рішення №0308851307 від 20.08.2018 року про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 3058,43 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає, що спірні рішення відповідача та вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправними та підлягають скасуванню.

Докази надані позивачем, копії, а саме:

- накладних № TU-Н7094-013 від 05.04.2017 року, № TU-Н7355-009 від 21.12.2017 року, № TU-Н7345-003 від 11.12.2017 року, № TU-Н7355-009 від 21.12.2017 року, № TU-Н7265-010 від 22.09.2017 року, № TU-Н7270-012 від 26.09.2017 року, № TU-Н7928-001 від 5.10.2017 року, № TU-Н7181-002 від 30.06.2017 року, № TU-Н7094-013 від 05.04.2017 року;

- товарних чеків № TV-Ч7361-001 від 27.12.2017 року, № TV-Ч7361-001 від 27.12.2017 року, № TV-Ч7264-001 від 21.09.2017 року, № TV-Ч7264-001 від 21.09.2017 року, № TV-Ч7332-001 від 28.11.2017 року, № TV-Ч7319-005 від 15.11.2017 року, № TV-Ч7242-001 від 30.08.2017 року;

- договору позички від 03 квітня 2017 року за яким Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передає у безоплатне користування ОСОБА_2 строком на 2,5 роки паливо дизельне, ринкова вартість якого на момент передачі становить 17,50 гривень;

- акту приймання-передачі товару згідно договору від 03 квітня 2017 року, найменування товару: паливо дизельне Євро-5 у кількості 8700 літрів на суму 182700,00 грн. (з ПДВ).

Судом не враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність саме спірних податкових повідомлень-рішень відповідача №№0308841307, №0308831307, вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф0308871307 та рішення №0308851307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Як встановлено судом, позивач перебуває на обліку в Стрийській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (Миколаївське відділення) на загальній системі оподаткування.

Основним видом діяльності згідно КВЕД 49.41 є вантажний автомобільний транспорт; згідно КВЕД 52.29 - інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Згідно акту документальної планової виїзної перевірки позивача від 03.08.2018 року останнім віднесено до складу витрат за 2017 рік вартість придбаних запасних частин на суму 13909,17 грн., чим занижено розмір чистого оподатковуваного доходу на суму 13909,17 грн.

Відповідно до п. 177.2. ст.177 ПК України об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Відповідно до п.п. 177.4.5. п.177.4. ст.177 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Відповідно до п.п. 177.4.6. п.177.4. ст.177 цього ж Кодексу основними засобами подвійного призначення є: земельні ділянки, об'єкти житлової нерухомості, легкові та вантажні автомобілі.

Враховуючи вищенаведене суд зазначає, що фізичною особою-підприємцем, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, не може бути включено до складу витрат витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, оскільки це прямо передбачено Податковим кодексом України (п.п. 177.4.5. п. 177.4. ст. 177 ПК України, п.п. 177.4.6. п. 177.4. ст. 177 ПК України).

Відтак, висновки контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до складу витрат за 2017 рік вартість придбаних запасних частин на суму 13909.,7 грн., чим занижено чистий оподатковуваний дохід на суму 139019,17 грн. є правомірними, ґрунтуються на вимогах Податкового кодексу України, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення №№0308841307, №0308831307, вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф0308871307 та рішення №0308851307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є законними.

Податковим повідомленням-рішенням №0308781307, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 44007,50 грн. в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 35206,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8801,50 грн.

Судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення рішення № 0308781307 з наступних підстав.

Згідно п. 198.5. ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього ж Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Згідно абз. 10. п.198.5. ст. 198 ПК України, у разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно довідки про залишки паливно-мастильних матеріалів, наданої позивачем, станом на 31.12.2016 року залишок палива складав 93 літри на суму 1341,06 грн. (без ПДВ), станом на 31.12.2017 року - 87 літрів на суму 1750, 44 грн. (без ПДВ).

Протягом 2017 року позивачем було придбане дизельне пальне в кількості 52596,20 літри, а згідно акту списання пального за 2017 рік, використано з метою здійснення господарських операцій 43917,00 літри. Таким чином, станом на 31.12.2017 року наявна відсутність на залишку придбаних позивачем товарів у кількості 8685,20 літрів.

Посилання ж позивача на договір позички від 03 квітня 2017 року, за яким Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 передає у безоплатне користування ОСОБА_2 строком на 2,5 роки паливо дизельне у кількості 8700 літрів, згідно акту приймання-передачі від 03 квітня 2017 року є, на думку суду, безпідставними, оскільки жодним чином не підтверджують факт використання такого пального у господарській діяльності платника податків. Згідно визначення, яке міститься в ст. 14 ПК України необхідною умовою господарської діяльності є саме спрямованість на отримання доходу, особою, яка її здійснює.

Договір позички, укладений позивачем є за своєю правовою природою безоплатним, відтак не може передбачати і не передбачає отримання позичкодавцем (позивачем у справі) доходу в будь-якій формі, відтак дизельне паливо у кількості 8700 літрів, що є предметом даного договору не може вважатися таким, що використано позивачем у господарській діяльності.

Також позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які спростовували б висновки контролюючого органу про безпідставне заниження розміру податкових зобов'язань з податку на додану вартість за фінансово-господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Вторресурси Захід» на суму 416,67 грн.

Таким чином податкове повідомлення-рішення № 0308781307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 44007,50 грн. в т.ч. за податковими зобов'язаннями - 35206,00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 8801,50 грн. є правомірним та відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Також судом не враховуються обґрунтування позовних вимог позивача про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0309771307 від 20.08.2018 року про застосування штрафу в розмірі 50% у сумі 17328, 00 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 Податкового кодексу України податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 34656,00 грн., оскільки позивачем жодними належними та допустимими доказами не доведено виконання ним обов'язку передбаченого п.198.5.ст.198 ПК України в частині реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2017 року на суму 34656,08 грн., відтак контролюючим органом правомірно застосовано до позивача ст. 120-1 ПК України, у зв'язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення № 0309771307 від 20.08.2018 року відповідає вимогам Податкового кодексу України.

З цих же підстав судом враховуються заперечення відповідача, позовні вимоги ж позивача є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Норми права, які застосував суд, наступні:

Згідно абз. 3. п. 1 ч. 1. ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску, зокрема, є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Згідно абз. 1. п. 2. ч. 1. ст. 7 цього ж Закону, єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Згідно ч. 2. ст. 9 цього ж Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно п. 3. ч. 11. ст. 25 цього ж Закону орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно п.п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п.58.1.ст.58 цього ж Кодексу контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.

Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно п.177.1.ст.177 цього ж Кодексу доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно п.177.2.ст.177 цього ж Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п.177.4.ст.177 цього ж Кодексу до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;

витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;

ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:

земельні ділянки;

об'єкти житлової нерухомості;

легкові та вантажні автомобілі.

Згідно п.185.1.ст.185 цього ж Кодексу об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно п.187.1.ст.187 цього ж Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Згідно п.188.1.ст.188 цього ж Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

Згідно п.189.1.ст.189 цього ж Кодексу у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Згідно п.198.3.ст.198 цього ж Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.200.1.ст.200 цього ж Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.201.0.ст201 цього ж Кодексу При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього ж Кодексу тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Згідно пп.1.1. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього ж Кодексу платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно пп.1.2. п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього ж Кодексу об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Згідно пп.1.3. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього ж Кодексу ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Згідно пп.1.6. п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ цього ж Кодексу платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати на користь позивача не присуджуються.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп. 15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволення позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6, АДРЕСА_1) до Головного управління ДФС у Львівській області (ЄДРПОУ 39462700, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та податкового рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII "Перехідні положення" цього Кодексу.

Рішення складено в повному обсязі 11.03.2019 року.

Суддя Гавдик З.В.