Рішення № 80405879, 11.03.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6337/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.,

за участі секретаря Теліціній О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, в якій зазначила, що в період часу з 12 липня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала в ПАТ «Українська залізниця» табельником виробничого підрозділу «Дебальцевське пасажирське локомотивне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З березня 2017 року відповідач по справі припинив виплачувати заробітну плату. Станом на 17 липня 2017 року відповідачем була нарахована, але не виплачена заробітна плата за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 18692 гривні 43 копійки (за вирахуванням податків та інших обов’язкових платежів до виплати належить 14900 гривень 03 копійки).

Позивач просить:

-стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період часу з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в розмірі 14900 гривень 03 копійки

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явилась, звернулась до суду із заявою про розгляд справи за її відсутності (а.с.27).

Представник ПАТ «Українська залізниця» в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.93 на звороті).

З наданого представником ПАТ «Українська залізниця» відзиву (а.с.32-33) та письмових пояснень (а.с.93) вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги ОСОБА_1 та просить відмовити їх задоволенні в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію наступними обставинами:

-у зв’язку із захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об’єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема, в м.Дебальцеве у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства, до комп’ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю. За цим фактом за заявою відповідача порушене кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст.341 КК України;

-висновком ТТП України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, щодо унеможливлення виконання обов’язків, передбачених законодавством України про працю. Форс-мажорні обставини унеможливили виконання відповідачем зобов’язань, передбачених ст.ст. 47,83, 115,116 КЗпП України;

-відповідач не мав об’єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов’язків та виконати свої зобов’язання за трудовим договором;

-відсутня вина ПАТ «Укрзалізниця» у нездійсненні виплат на користь позивачки, оскільки це є наслідком винних дій третіх осіб.

З’ясувавши позицію сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах із відповідачем по справі, обіймала посаду розподілювача робіт локомотивного депо Дебальцеве-пасажирське ДП «Донецька залізниця», що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці (а.с.4-10).

З трудової книжки ОСОБА_1 вбачається, що «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (а.с.4-10).

17 липня 2017 року ОСОБА_1 було звільнено на підставі п.1ст.40 КЗпП України у зв’язку із скороченням штату (а.с.4-10).

На підтвердження розміру нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем надана довідка від 17 липня 2017 року, підписана головним інженером ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3, в якій зазначені суми до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за березень – 2886,92грн, квітень – 1961,18грн., травень – 1961,18 грн., червень – 0,00 грн., липень – 8090,75грн, а всього за період часу з березня 2017 року по липень 2017 року - 14900 грн 03 коп (а.с.11).

Як вбачається з видаткового касового ордеру № 2080 від 13 вересня 2017 року (а.с.97) ОСОБА_1 13 вересня 2017 року сплачена депонована заробітна плата за першу половину березня 2017 року у розмірі 1361 грн 31коп (а.с.97).

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «ОСОБА_4 Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні» обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, вести бухгалтерський, податковий облік законом покладено саме на працедавця, а не на працівника.

Згідно ст. ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивачкою надана довідка від 17 липня 2017 року (а.с.11), яка досліджена судом і не спростована відповідачем по справі.

Ухвала Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 грудня 2018 року в частині витребування доказів (а.с.19) відповідачем не виконана, довідка про розмір заборгованості із заробітної плати суду не надана

Отже, ПАТ «Українська залізниця» належними та допустимими доказами не спростувало зазначені в довідці від 17 липня 2017 року (а.с.11) відомості про розмір нарахованої ОСОБА_1 заробітної плати за період часу з березня по липень 2017 року, не надало доказів, що відомості, які відображені в ній, є недостовірними.

Крім того, із змісту відзиву на позовну заяву (а.с.32-33) та письмових пояснень представника ПАТ «Українська залізниця» (а.с.43) вбачається, що відповідач фактично не оспорює того, що при звільненні позивачки розрахунок з нею не проведений.

Оскільки відомості, викладені в довідці від 17 липня 2017 року відповідачем не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд дійшов висновку про те, що позивачка довела заявлені позовні вимоги.

Видатковий касовий ордер від 13 вересня 2017 року № 2080 (а.с.97), наданий відповідачем на підтвердження заперечень проти позову, не підтверджує факту сплати на користь ОСОБА_1 заробітної плати за період часу з березня 2017 року (за другу половину місяця) по липень 2017 року.

З довідки від 17 липня 2017 року вбачається, що розмір нарахованої позивачці ОСОБА_1 заробітної плати за період часу з березня по липень 2017 року становить 18682 грн 43 коп, а сума до виплати (з урахуванням відрахування обов’язкових платежів) становить 14900 грн 03 коп.

Приймаючи до уваги наведене, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог відповідно до ст.13 ЦПК України та враховуючи, що відповідач сплатив на користь позивачки заробітну плату за першу половину березня 2017 року в розмірі 1361 грн 31 коп, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення на її користь з відповідача заборгованості із заробітної плати в розмірі 13538 грн 72коп (14900грн 03 коп - 1361 грн 31 коп).

Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, вважає за необхідне зауважити, заборгованість по заробітній платі за період часу з березня по липень 2017 року у розмірі 13538 грн 72коп визначена з урахуванням відрахованих обов’язкових платежів та податків.

Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов'язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об'єктивно впливають на її обов'язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов'язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України (а.с.44-76).

Проте, на переконання суду, наявність такого висновку не звільняє ПАТ «Українська залізниця» від обов'язку виплатити ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати слід покласти на відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.43 Конституції України, ст.ст. 94,116, КЗпП України, ст.ст.1, 2, 24 Закону України «Про оплату праці», керуючись ст.ст. ст.ст.4,19,259,263, 264, 265 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній плати в розмірі 13538 (тринадцять тисяч п’ятсот тридцять вісім) гривень 72 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 38 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 12 березня 2019 року.

Суддя