Рішення № 80405309, 28.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 року (об 11 год. 15 хв.)Справа № 280/5202/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кузнєцової Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області, відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 30.10.2018 №0147985007 про сплату штрафу у розмірі 2 539,52 грн. та пені у розмірі 708,38 грн.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві вказує, що штрафні санкції по рішенню №0147985007 від 30.10.2018 є безпідставними та необґрунтованими, оскільки у розрахунку штрафної санкції, доданого до даного рішення, розмір єдиного внеску, від якого розраховується штраф та пеня, не відповідає мінімальному страховому внеску, що діяв у період за який нарахована штрафна санкція. Крім того, вважає, що у розрахунку штрафної санкції, здійсненого відповідачем, дати операції не відповідають реальним датам сплати єдиного внеску, які підтверджуються квитанціями банків або інших установ - членів платіжної системі. Враховуючи викладене вважає, що оскаржуване рішення від 30.10.2018 №0147985007 про сплату штрафу у розмірі 2 539,52 грн. та пені у розмірі 708,38 грн. є протиправним, у зв'язку із чим просить скасувати його.

Ухвалою судді від 11.12.2018 відкрито провадження у справі, призначено адміністративну справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначене підготовче засідання на 27 грудня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Згідно з ухвалою суду від 27.12.2018 підготовче засідання відкладене на 29 січня 2019 року.

Відповідач позов не визнав, 17 січня 2019 року надіслав до суду відзив (вх.№2041), у якому пояснює, що на підставі п.191.1.1., 191.1.2., п.191.1. ст.191 пп. 20.1.4, п. п. 20.1.19 п.20.1 ст.20, пп.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями) та п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», 30 жовтня 2018 року проведено камеральну перевірку з питань несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 за період 20.07.2016 по 22.10.2018. Звертає увагу, що у позивача відсутня сплата єдиного соціального внеску за І квартал 2016 року у сумі 909,48 грн. (граничний термін сплати 19.04.2016) по коду платежу 7104000. Вказує також, що протягом 2016 року ФОП ОСОБА_1 нараховано 6 221,08 грн. єдиного внеску, сплачено - 4 551,51 грн. Наголошує, що станом на 22.10.2018 залишок заборгованості складав 951,44 грн. Виходячи з вищезазначеного, за період 20.07.2016 по 22.10.2018 згідно з інтегрованою карткою платника податків в автоматичному режимі здійснено нарахування штрафної санкції в сумі 2 539,52 грн. та пені в сумі 708,38 грн. Вважає, що розрахунок фінансових санкцій та пені, які належать до сплати ФОП ОСОБА_1 здійснено у відповідності з вимогами п.2 ч.2 розділу VII Інструкції «Про порядок нарахування і сплати ЄСВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 та п.2 ч.2 розділу VII Наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №469 «Про внесення змін до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2018 року за №645/32097, отже оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

29 січня 2019 року судом закрите підготовче провадження у справі та призначено справу для розгляду по суті на 26 лютого 2019 року.

26 лютого 2019 року розгляд справи відкладено на 28 лютого 2019 року.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові та додаткові усні пояснення. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надавши пояснення, аналогічні викладеним у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є фізичною особою-підприємцем, яка зареєстрована 31.01.2005 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради за №2 103 000 0000 005742, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію Серія В00 №206228.

30.10.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області винесено рішення №0147985007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску щодо застосування до ФОП ОСОБА_1 суми штрафу у розмірі 2 539,52 грн. за період з 20.07.2016 до 22.10.2018 та пені у розмірі 708,38 грн.

Зазначене рішення разом із розрахунком штрафної санкції отримано позивачем 14.11.2018, про що свідчить роздруківка з офіційного сайту «Укрпошти» щодо поштового відправлення 6900503625850.

Не погоджуючись із вказаним рішенням 19.11.2018 позивачем до ГУ ДФС України у Запорізькій області подана скарга на нього, проте листом №11179/14/08-01-13-01-23 від 28.11.2018 про надання інформації відповідачем повідомлено, що скарга повинна бути подана безпосередньо до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, тобто до ДФС України.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначенні Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема, фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами частини сьомої статті 9 Закону №2464, єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Відповідно до пункту 2 розділу IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 травня 2015 року за №508/26953 (далі - Інструкція №449), сплата єдиного внеску здійснюється за місцем: обліку платника у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки фіскальних органів, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.

Відповідно до абзацу 1 частини восьмої статті 9 Закону №2464 платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Як зазначено у частині десятій статті 9 Закону №2464 днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464 встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановленні Законом №2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Відповідно до пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Рішення про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається згідно з додатком 12 до Інструкції №449. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи фіскального органу.

При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки, незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Частиною десятою статті 25 Закону №2464 встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Згідно з частиною тринадцятою статті 25 Закону №2464 нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу доходів і зборів або позову до суду.

Розрахунок фінансових санкцій згідно оскаржуваного рішення від 30.10.2018 №0147985007 здійснено на підставі даних інформаційної системи фіскального органу, згідно з якими позивачем у період з 20.07.2016 по 22.10.2018 несвоєчасно перераховано єдиний внесок.

ФОП ОСОБА_1 стверджує, що вчасно та у повному обсязі сплачував платежі за єдиним соціальним внеском на підтвердження чого надав копії банківських квитанцій та платіжних доручень про сплату єдиного внеску за період з 20.07.2016 - 22.10.2018.

На обґрунтування цих доводів позивач надав суду квитанції: №021138.01.048.055 від 19.04.2016 на суму 910,00 грн. з призначенням платежу ЄСВ за 1 квартал 2016 року, № б/н від 19.10.2016 на суму 1000,00 грн. з призначенням платежу ЄСВ за 3 квартал 2016 року, №124 від 18.04.2017 на суму 2 112,00 грн. з призначенням платежу ЄСВ за 1 квартал 2017 року, №0.0.810384599.1 від 19.07.2017 на суму 2 112,00 грн. з призначенням платежу ЄСВ за 2 квартал 2017 року, №…. від 07.10.2017 на суму 2 112,00 грн. з призначенням платежу ЄСВ за 2 квартал 2017 року, б/н від 19.01.2018 на суму 2 112,00 грн. з призначенням платежу за 4 квартал 2017 року, №0.0.1018040889.1 від 20.04.2018 на суму 2 457,18 грн. з призначенням платежу ЄСВ, №0.0.1060210… від 19.07.2018 на суму 2 457,18 грн. з призначенням платежу ЄСВ за квартал, № 0.0.1164235053.1 від 19.10.2018 про сплату єдиного внеску на суму на суму 2 457,18 грн. з призначенням платежу ЄСВ за ІІІ квартал.

Також, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач мав заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску за 2014, 2015 роки, у зв'язку з чим 17 серпня 2016 року Запорізькою ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області було винесено рішення №0002791301 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано суму штрафу у розмірі 126,79 грн. за період з 21.10.2014 до 21.10.2014, у розмірі 771,75 грн. за період з 21.04.2015 до 21.10.2015 та нараховано пеню 6,46 грн.

Рішенням ГУ ДФС у Запорізькій області №1013/14/08-01-10-01-13 від 17.10.2016 про результати розгляду, яким на зазначене рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Так, відповідно до квитанцій від 13.01.2017 №0.0.685466064.1 на суму 771,75 грн. та №0.0.685465154.1 на суму 126,79 грн. з призначенням платежу штраф по рішенню №0002791301 позивачем перераховано кошти у загальній сумі 898,54 грн.

ГУ ДФС у Запорізькій області не заперечує того, що ФОП ОСОБА_1 перерахував в рахунок сплати єдиного внеску вказані кошти, що відображено у відомостях інтегрованої картки платника податків позивача. Разом із тим, зазначений платіж був зарахований у рахунок погашення заборгованості позивача попередніх періодів, яку той самостійно не погасив.

З цього приводу позивач зазначив, що квитанцією від 19.04.2016 ним сплачувалось виключно сума єдиного внеску за І квартал 2016 року, а не сума на погашення заборгованості попередніх періодів.

Стосовно сплати суми штрафу за рішенням №0002791301 від 17.08.2016 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску ФОП ОСОБА_1 пояснив, що оскільки дане рішення оскаржувалося в адміністративному порядку, то суму штрафу він сплатив після отримання рішення про результати розгляду скарги в січні 2017 року, що підтверджується квитанцією долученої до матеріалів справи.

Судом встановлено, що податковий борг позивача з ЄСВ вперше виник 19 квітня 2016 року у сумі 909,23 грн. (за І квартал 2016 року) і з того часу жодного разу не переривався. Позивачем надано докази погашення лише основної частини заборгованості, при цьому, жодних доказів самостійної сплати за цей період нарахованої пені позивачем суду не надано.

Також, згідно з інтегрованою карткою платника податків АІС «Податковий блок» ОСОБА_1 сплата податкового боргу, здійснювалось шляхом перенаправлення податковим органом платежів, які надходили від позивача як сплата ЄСВ на підставі частини шостої статті 25 Закону №2464, якою передбачено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Аналогічне положення міститься у пункті 8 Розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), де зазначено, що за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

В ході розгляду справи судом також встановлено, що станом на 30.10.2018 (дата винесення оскаржуваного рішення) за позивачем рахувалась заборгованість в сумі 951,44 грн.

Доводи позивача з приводу того, що відображення в інтегрованій картці податкового боргу є протиправним з огляду на відсутність у позивача такого боргу в силу неправомірності дій податкового органу по перенаправленню коштів, сплачених позивачем, в рахунок податкового боргу минулих періодів, суд вважає необґрунтованими для цілей задоволення даного позову, оскільки правомірність дій податкового органу по перенаправленню коштів позивача в рахунок податкового боргу в розрізі висновків суду про відсутність у позивача податкового боргу не є предметом доказування у даній справі.

Суд зазначає, що в рамках заявленого позивачем адміністративного позову, судом надається оцінка лише фактичному відображенню в інтегрованій картці платника податку стану розрахунків з бюджетом по податковим зобов'язанням.

Відтак, враховуючи те, що станом на I квартал 2016 року позивач мав заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску за попередні періоди, вказаний борг позивача з 19.04.2016 не переривався, що підтверджується даними облікової картки платника та не спростовано позивачем відповідними доказами, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства до позивача застосовані штрафні санкції за несвоєчасність сплати єдиного внеску за період з 20.07.2016 до 22.10.2018 та нарахована пеня.

В зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.

Відповідно до частини другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судовий збір не підлягає відшкодуванню, оскільки в задоволенні позову було відмовлено.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 77, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлений 11.03.2019.

Суддя І.В. Батрак