Рішення № 80404836, 26.02.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/15746/18

Провадження №2/523/2044/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді - Середи І.В.,

за участю секретаря - Щербан О.Д.,

відповідача - Яцури О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в м.Одесі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ «ПриватБанк» 08.11.2018р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 01.10.2015 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав кредит у розмірі 1900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, а останній повинен був розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Оскільки умови договору відповідач не виконав, тому станом на 23.10.2018р. заборгованість з урахуванням внесених коштів становить 14119,40 грн., які позивач просить стягнути з відповідача разом з понесеними судовими витратами.

Представник позивача в судове засідання не прибув, до суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в засіданні заперечував проти стягнення грошей в розмірі, зазначеному в позовних вимогах, вказуючи на те, що дійсно отримав кредит в розмірі 1900 грн, однак умови надання послуг він не переглядав, останній раз здійснив платіж близько 1,5 року тому. Оскільки в теперішній час він не працює, перебуває в пошуках роботи, вважав, що здійснюється лише нарахування відсотків за користування кредитом, про нарахування штрафів та пені не знав та про такі умови не був повідомлений, договору з такими умовами не підписував.

Вислухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини.

01.10.2015р. року між ПАТ КБ « ПриватБанк » і ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 1900 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків на суму залишку заборгованості за кредитом згідно тарифів банку.

Кредитний договір укладено шляхом підписання позичальником анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, у якій указано, що вона разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови), тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розміщеними в рекламному буклеті, складає між сторонами договір про надання банківських послуг.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору станом на 23.10.2018 року позивачем нараховано заборгованість у розмірі 14119,40грн., з яких тіло кредиту - 2440,77 грн., нараховано відсотків за користування кредитом - 925,12 грн, нараховано пені - 9604,97 грн., штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 648,54 грн.

Як зазначає позивач, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява позичальника разом з Умовами і тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг, а отже, відповідач був ознайомлений з указаними Умовами, банк надав повну інформацію про умови кредитування, що підтверджується підписом відповідача в заяві.

Відповідно до ч.1 ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно вимог ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу вказану суму кредиту. У свою чергу позичальник прийняв позику, використавши її за призначенням, але зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконував.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1, ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і з неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Так, відповідно до ст.ст. 1046, 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки - грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між сторонами укладено кредитний договір шляхом підписання заяви позичальника, у якій указано, що вона разом з Умовами і тарифами складає між сторонами кредитно-заставний договір. Пунктом п.2.1.1.5.5 цих Умов передбачено, що позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсоткам за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. У разі невиконання зобов`язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов`язаний виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі прострочених кредитах та овердрафту), оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6 Умов).

Згідно п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, у разі виникнення прострочених зобов`язань за борговими зобов`язаннями на суму від 100 грн, клієнт сплачує банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування відсотків по кредиту.

При порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф, розмір встановлено тарифами договору. Штраф враховується на окремому рахунку та підлягає оплаті в зазначені банком терміни (п.2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг).

Разом з тим представлені позивачем Умови не містять підпису відповідача, тому вони не є належними доказами, оскільки не підтверджують зобов`язання відповідача зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

З аналогічних правовідносин Верховним Судом України вказано правовий висновок в постанові № 6-2320цс16 від 22.03.2017 року.

Крім того, суд звертає увагу на те, що до позову в підтвердження вимог позивачем надано витяг з тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" з умовами різних розмірів пені та штрафів, однак, а ні з витягу , а ні з анкети не вбачається, яку саме картку було надано відповідачу і які умови по ній діють.

Отже, з врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу за наявними у ній доказами.

Враховуючи те, що належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, брав на себе зобов`язання зі сплати винагороди, неустойки та штрафу в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту не надано, суд вважає, що є підстави лише для стягнення заборгованості у розмірі 3365,89 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2440,77 грн., заборгованість за відсотками - 925,12 грн..

Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з відповідача також підлягають стягненню на користь позивача сплачений ним і документально підтверджений судовий збір в розмірі 1762,00 грн. (а.с.1).

Керуючись ст.ст.12,13,76, 81, 89, 95,141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, місцезнаходження: вул.Грушевського, буд.1-Д, м.Київ, 01001), заборгованість за кредитним договором б/н від 01.10.2015 р. в розмірі 3365,89 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 2440,77 грн., заборгованість за відсотками - 925,12 грн.,

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», (ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, місцезнаходження: вул.Грушевського, буд.1-Д, м.Київ, 01001) судові витрати в сумі 1762,00 ( одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні.

В іншій частині вимог акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» вімовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 04.03.2019р.

Суддя: