Рішення № 80404705, 27.02.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3367/16-ц

Провадження № 2/201/5/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

за участю секретаря - Сидоренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк Юнісон» до ОСОБА_1 (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц») про звернення стягнення на предмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В:

09.03.2016р. ПАТ «Банк Юнісон» звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с. №4-7 т. № 1).

Ухвалою судді Демідової С.О. від 01.04.2016р. було відкрито провадження у справі (а.с.№ 2 т. № 1).

12.04.2016р. відповідачем була подана апеляційна скарга на ухвалу суду від 01.04.2016р. про відкриття провадження (а.с. № 47-49 т. №1).

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.06.2016р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01.04.2016р. залишено без змін (а.с. № 61-62 т. №1).

Ухвалою судді Демідової С.О. від 19.07.2016р. було задоволено клопотання представника відповідача, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц» (а.с. № 82, 85 т. № 1).

Ухвалою суду від 21.09.2016р. (під головуванням судді Демідової С.О.) було задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_2 про призначення і проведення судової експертизи визначення вартості іпотечного майна, призначено судову товарознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (а.с. №96-98, 106-107 т. № 1).

27.09.2017р. позивачем була подана апеляційна скарга на ухвалу суду від 21.09.2016р. про призначення судової експертизи (а.с. №109-112 т. №1).

Ухвалою судді Демідової С.О. від 13.10.2016р. апеляційну скаргу ПАТ «Банк Юнісон» на ухвалу суду від 21.09.2016р. повернуто апелянту (а.с.№ 127 т. № 1).

01.02.2017р. з Дніпропетровського НДІСЕ надійшли матеріали цивільної справи без виконання експертизи. Ухвалою судді Демідової С.О. від 02.02.2017р. було відновлено провадження у справі та призначено до судового розгляду (а.с. № 142 т. № 1).

Ухвалою судді Демідової С.О. від 15.03.2017р. було задоволено клопотання представника відповідача про повторне призначення і проведення судової експертизи, призначено судову товарознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи зупинено (а.с. №189 т. № 1).

16.05.2018р. до суду надійшов висновок експерта №6203-17 від 27.04.2018р.(а.с. №213 -224 т.№1).

19.05.2017р. у зв’язку із закінченням п’ятирічного строку повноважень судді Демидової С.О., цивільна справа була передана в провадження судді Ткаченко Н.В.

Після повернення цивільної справи з експертної установи ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 25.05.2018р. цивільну справу прийнято до провадження, поновлено провадження у справі (а.с. №1 т. №2).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві посилався на те, що 06.11.2014р. між ПАТ «Банк Юнісон» та ТОВ «Деміс Канц» було укладено договір про відкриття кредитної лінії №58/14/КЛ-КБ, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 3 750 000 грн. з кінцевим терміном повернення до 05.11.2015р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних. Для забезпечення виконання зобов’язань за укладеним договором, 06.11.2014р. між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 (зареєстрований в реєстрі за №5897), за умовами якого відповідач передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно – нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів заг.пл.57,2 кв.м., за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, буд.8, приміщення №480. Зі свого боку банк виконав зобов’язання за договором №58/14/КЛ-КБ, проте позичальник належним чином не виконував зобов’язання по погашенню кредиту, сплати процентів в строки визначені договором, допустив прострочення платежів та в дату визначену договором кредитні кошти в повному обсязі не повернув, не здійснив погашення інших грошових зобов’язань, у зв’язку з чим станом на 18.02.2016р. заборгованість позичальника ТОВ «Деміс Канц» за договором №58/14/КЛ-КБ становила 4 516 131грн.94коп., з яких заборгованість за кредитом в розмірі - 3 750 000грн., заборгованість по відсоткам - 266 873грн.20коп., пеня за прострочення повернення кредиту - 474 052грн.32коп., пеня за прострочення сплати відсотків - 25 206грн.42коп. 22.01.2016р. позивачем позичальнику була направлена вимога про повернення кредиту, сплату процентів та інших платежів за договором. Також 22.01.2016р. позивачем була направлена відповідачу (іпотекодавцю) вимога про усунення порушення, яка була отримана відповідачем, однак на день подання позову вимоги банка не були виконані, порушені грошові зобов’язання не були усунуті ані позичальником ані відповідачем, що стало підставою для позивача звернутися до суду за захистом своїх прав з відповідним позовом. Позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №58/14/КЛ-КБ від 06.11.2014р. в сумі 4 516 131грн.94коп., звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06.11.2014р., посвідченим приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 (зареєстрованого в реєстрі за №5897), що належить ОСОБА_1 на права власності: нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів, заг.пл.57,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, буд.8 приміщення №480, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеною суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, судові витрати покласти на відповідача.

Пунктом 9 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VІІІ від 03.10.2017р., який набрав чинності з 15.12.2017р., передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Підготовче засідання у справі відповідно до положень ст. 197 та п.3 ч.2 ст.200 ЦПК України було проведено 10.10.2018р. (а.с. № 26 т. № 2).

27.02.2019р. до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 про визнання недійсними договору поруки №58/14/КЛ-КБ-ПФ-2 від 06.11.2014р. та договору іпотеки від 06.11.2014р. (а.с. №53-59 т. № 2).

Представника позивача ПАТ «Банк Юнісон» - ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 02.01.2019р. – а.с. № 61 т. №2), 27.02.2019р. надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити, розглянувши справу за його відсутності та без фіксування. Крім того, в цій заяві представник позивача заперечував проти прийняття зустрічного позову ОСОБА_1 до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки відповідно до положень ч.1 ст.193 ЦПК України відповідач мав право пред’явити зустрічний позов у строк для подання відзиву, 10.10.2018р. підготовче провадження у справі було закрито та справу призначено до розгляду по суті і подання відповідачем зустрічного позову на стадії розгляду справи по суті вказують на зловживання відповідачем своїми процесуальними правами та обов’язками (а.с.№60 т. №2).)

Відповідач - ОСОБА_1 в підготовчі засідання 11.07.2018р. та 10.10.2018р. не з’явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. № 16, 17 т. № 2). 10.10.2018р. на електрону пошту суду надав заяву про перенесення засідання у зв’язку з неможливістю бути присутніми в засіданні його особисто та представника.

Зважаючи на те, що справа перебуває в провадженні суду з 09.03.2016р. (три роки), відповідач протягом цього строку будучі обізнаний з предметом спору, неодноразово не з’являючись в судові (підготовчі) засідання, в день його проведення подає до канцелярії суду заяву про перенесення розгляду справи без надання належних доказів поважності неявки, ухвалою суду від 10.10.2018р. (без виходу до нарадчої кімнати) у задоволенні заяви відповідача від 10.10.2018р. про перенесення підготовчого засідання було відмовлено.

В судові засідання по справі, які призначались на 05.12.2018р. та 27.02.2019р., відповідач також повторно не з’явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. № 31, 46 т. № 2). 27.02.2019р. відповідачем до канцелярії суду подано заяву про перенесення судового засідання у зв’язку з подачею зустрічного позову та знаходженням адвоката відповідача у відрядженні (а.с.№52 т. № 2).

Третя особа - ТОВ «Деміс Канц» про день та час розгляду справи в підготовчих засіданнях 11.07.2018р. та 10.10.2018р., судових засіданнях 05.12.2018р. та 27.02.2019р. було повідомлено належним чином (а.с. № 18, 24, 29, 44 т. № 2), про причини неявки в судове засідання свого уповноваженого представника, суд не сповістило.

В судовому засіданні 27.02.2019р. ухвалою суду (без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) в задоволені клопотання відповідача ОСОБА_1 про прийняття зустрічного позову було відмовлено з огляду на те, що підготовче провадження у справі завершено 10.10.2018р. (а.с. № 26, 62 т. № 2).

При прийняті такого рішення судом також враховано, що відповідач був обізнаний про те, що 10.10.2018р. буде проведено саме підготовче засідання, оскільки з судової повістки на 10.10.2018р., яку він отримав особисто, вбачається, що він викликається саме в підготовче засідання (а.с. №14,17 т. № 2), тоді як з судових повісток на 05.12.2018р. та 27.02.2019р., які ОСОБА_1 також отримав особисто, видно, що він викликається вже в судові засідання (а.с. № 28, 31, 43, 46 т. № 2). Крім того, з заяви ОСОБА_1 від 27.02.2019р. та договору про надання правової допомоги від 06.11.2015р. вбачається, що у відповідача є адвокат ОСОБА_2, яка повинна бути обізнана про особливості підготовчого провадження у справах, які станом на 15.12.2017р. не були розпочаті розглядатися по суті (а.с. № 80-81, т. № 1, а.с. № 52 т. № 2).

Варто зазначити, що подав 12.10.2018р. заяву до суду про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. № 33 т. № 2), ні відповідач, ні його представник, так і не з’явилися до суду протягом жовтня 2018р. – лютого 2019р. до суду для ознайомлення з матеріалами справи, розгляд якої триває три роки, з чого суд робить висновок про недобросовісне користування стороною відповідача своїми процесуальними правами.

В судовому засіданні 27.02.2019р. ухвалою суду (без виходу до нарадчої кімнати з огляду на положення ст. 353 ЦПК України) в задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про відкладення судового засідання було також відмовлено з огляду на неодноразову неявку в підготовчі та судові засідання без поважних причин та з огляду на те, що 27.02.2019р. відповідачу було відмовлено у прийняття для сумісного розгляду зустрічного позову (а.с. № 62 т. № 2)

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, враховуючи належне повідомлення сторін про день та час розгляду справи, надану представником позивача заяву про розгляд справи за його відсутністю, суд вважає за можливе розглянути дану справу по суті 27.02.2019р. за відсутності сторін (їх представників).

Підстав для винесення по справі заочного рішення немає, оскільки відсутня сукупність умов, передбачена ч.1 ст. 280 ЦПК України, оскільки своєї згоди на це не дав представник позивача в заяві до суду від 27.02.2019р., крім того, позиція відповідача щодо невизнання позовних вимог суду відома (а.с. № 60 т. № 2, а.с. № 96-98 т. № 1).

Ухвалою суду від 27.02.2019р. (винесена також без виходу до нарадчої кімнати) прийнята відмова представника позивача від розгляду клопотань від 05.12.2018р. та 20.02.2019р. про участь у справі в режимі відеоконференції, оскільки представник позивача 27.02.2019р. з’явився до суду та в суді власноруч написав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. № 38-40, 47-49, 60 т. № 2).

Згідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснювався без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Положення ч.ч.1,2, 3 ст.13 ЦПК України визначають, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що між 06.11.2014р. між позивачем та ТОВ «Деміс Канц» був укладений договір про відкриття кредитної лінії №58/14/КЛ-КБ, згідно якого банк відкрив позичальнику відновлювану кредитну лінію у національній валюті з лімітом (граничний розмір кредиту) 3 750 000 грн., на поповнення обігових коштів позичальника зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 25% річних та кінцевим строком кредитування – 05.11.2015р. (а.с. №9-15 т. № 1)

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач свої зобов’язання за договором виконав належним чином, надавши позичальнику кредит в розмірі ліміту встановленому договором 3 750 000 грн, що підтверджуєт6ься меморіальним ордером №30575 від 06.11.2014р. про перерахунок коштів (а.с. №19 т. №1).

Як зазначає позивач у позовній заяві, позичальник ТОВ «Деміс Канц» належним чином не виконував зобов’язання по погашенню кредиту, сплати відсотків в строки визначені договором, допустив прострочення платежів та в кінцеву дату визначену договором кредитні коштів не повернув, не здійснив погашення інших грошових зобов’язань, у зв’язку з чим станом на 18.02.2016р. заборгованість позичальника за договором №58/14/КЛ-КБ становить 4 516 131грн.94коп., з яких заборгованість за кредитом - 3 750 000 грн., заборгованість по відсоткам -266 873грн.20коп., пеня за прострочення повернення кредиту – 474 052грн.32коп., пеня за прострочення сплати відсотків – 25 206грн.42коп.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позичені грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

В забезпечення виконання зобов’язань за укладеним договором про відкриття кредитної лінії №58/14/КЛ-КБ, 06.11.2014р. між ПАТ «Банк Юнісон» та відповідачем ОСОБА_1 06.11.2014р. був укладений договір іпотеки, за умовами якого відповідач передав в іпотеку нерухоме майно - нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів заг.пл.57,2кв.м., за адресою: Дніпропетровська обл., м.Дніпропетровськ, бульвар Слави, буд.8 приміщення №480, яке належить іпотекодавцю на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серія САВ №954374 (а.с.№21-24 т.№1).

Згідно до підпунктів є), ї) п.1.5 договору іпотеки, іпотекодавець запевняє та гарантує, що укладає цей договір не під впливом помилки, обману щодо обставин, які мають значення, а також не під впливом тяжкої для нього обставини. Умови даного договору іпотекодавець вважає вигідними до себе. Іпотекодавець повністю ознайомлений з умовами основного договору та обов’язками боржника за ним, також розуміє і погоджується з порядком нарахування процентів за користування кредитом, комісії, інших платежів передбачених основним договором.

Згідно до п.2.1 договору іпотеки, згідно з цим договором забезпечується виконання боржником зобов’язання, що виникли на підставі основного договору: обов’язок повернути іпотекодержателю наданий на підставі основного договору кредит у розмірі та строки визначені договором, обов’язок сплачувати проценти за користування кредитом, комісію у розмірі і строки визначені основним договором, обов’язок сплатити неустойку.

Згідно до п.6.1, 6.2 договору іпотеки, іпотекодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки у будь-який з наступних випадків зокрема, у випадку невиконання будь-якого з зобов’язань, забезпечених іпотекою згідно з цим договором. Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено іпотекодержателем на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно із договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Порядок реалізації предмета іпотеки для погашення заборгованості за основним договором визначається іпотекодержателем і здійснюється як із залученням іпотекодавця, так і без нього, всіма можливими засобами, зокрема, але не обмежуючись, через аукціони (прилюдні торги), біржі тощо.

Згідно ст.589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ст.ст. 590, 591 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. Реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом. Початкова ціна предмета застави для його продажу з публічних торгів визначається в порядку, встановленому договором або законом. Якщо звернення стягнення здійснюється за рішенням суду, суд у своєму рішенні може визначити початкову ціну предмета застави.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч.1,2 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов’язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у не менш, ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

22.01.2016р. позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про усунення порушень вих.№63/13 від 22.01.2016р., яка була отримана відповідачем, що підтверджується підписом відповідача на рекомендованому повідомленні про вручення (а.с. № 25-27зв. т.№ 1), проте у визначений кредитором строк порушення відповідачем усунуті не були.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Внаслідок неналежного виконання позичальником грошових зобов’язань за договором №58/14/КЛ-КБ від 06.11.2014р. станом на 18.02.2016р. заборгованість становила 4 516 131грн. 94коп., з яких заборгованість за кредитом - 3 750 000грн, заборгованість по відсоткам - 266 873грн.20коп., пеня за прострочення повернення кредиту 474 052грн.32коп., пеня за прострочення сплати відсотків - 25 206грн.42коп, розрахунок заборгованості долучений до позовної заяви (а.с.№8 т. №1).

10.10.2018р. позивачем до матеріалів справи було долучено оновлені виписки з рахунків про залишок (наявність) заборгованості ТОВ «Деміс-Канц» за договором №58/14/КЛ-КБ від 06.11.2014р, згідно яких судом встановлено, що станом на день винесення рішення заборгованість за основним зобов’язанням не погашена (а.с.№22-23 т. № 2).

Крім того, суд зазначає, що оскільки за час розгляду справи відповідач будучи обізнаний з розміром заборгованості, в рахунок погашення якої позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки, заперечень щодо розміру заборгованості або контррозрахунку, доказів погашення заборгованості не надав, суд при винесені рішення керується розрахунком та доказами наданими позивачем.

Отже, неналежне виконання позичальником зобов’язань за договором №58/14/КЛ-КБ, внаслідок чого утворилась заборгованість, надає позивачу право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки.

Згідно висновку експерта №6203-17 від 27.04.2018р. за результатами проведення судової оціночно -будівельної експертизи по справі №201/3367/16-ц, ринкова вартість нежитлового приміщення №480, загальною площею 57,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Дніпро (раніше назва - м. Дніпропетровськ), бульвар Слави, буд.8 на час виконання експертизи складає 1 254 300грн. (а.с. №213-224 т.№1).

Звертаючись до суду з позовом, позивач просив встановити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно ст.39 Закону України «Про іпотеку» в редакції Закону № 2478-VIII від 03.07.2018р., у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації, за умови подання будь-якою із сторін клопотання про необхідність визначення такої ціни (крім реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах). У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Отже, керуючись положеннями ст.39 Закону України «Про іпотеку» суд при визначенні способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, в рішенні суду не зазначає початкову ціну вартості майна.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст.141 ЦПК України, приймаючи до уваги, що позовні вимоги позивача задоволено, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені при подачі позову в розмірі 12 654грн. (а.с.№ 3 т. № 1)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 530, 589-591, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.7, 33, 35, 39 Закону України «Про іпотеку» (в редакції Закону України від 03.07.2018р.), ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, ч.2 ст. 247, ст.ст.259, 263-265, п. 9 ч. 1 Розділу XI «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017р.), суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк Юнісон» до ОСОБА_1 (третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деміс Канц») про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 58/14/КЛ-КБ від 06.11.2014р., укладеним між ПАТ «Банк Юнісон» та ТОВ «Деміс Канц» станом на 18.02.2016р. в розмірі 4 516 131грн.94коп., яка складається з: заборгованість за кредитом - 3 750 000 грн., заборгованість по процентам - 266 873грн.20коп., 474 052грн. 32коп. – пеня за прострочення повернення кредиту, 25 206грн.42коп. - пеня за прострочення сплати процентів:

звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 06.11.2014р., укладеним між ПАТ «Банк Юнісон» та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 за реєстровим №5897 - нежиле приміщення, магазин непродовольчих товарів, загальною площею 57,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, бульвар Слави, буд.№8 та належить на праві власності ОСОБА_1.

Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах, за початковою ціною предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб’єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства “Банк Юнісон» судові витрати по сплаті судового збору при подачі позову в розмірі 12 654 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів

безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Ткаченко Н.В.