Рішення № 80404654, 13.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2019 року м. Житомир справа №240/856/19

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання,

встановив:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року;

- зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок, нарахування та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області №2422/18-вих від 17 грудня 2018 року за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

В обґрунтування позовних зазначає, що відповідачем у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року, на підставі заяви позивача від 28 грудня 2018 року та довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області №2422/18-вих від 17 грудня 2018 року було проведено з 01 січня 2019 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Вказує, що всупереч змісту заяви 28 грудня 2018 року та рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року вказаний перерахунок відповідачем було протиправно проведено з 01 січня 2019 року, а не з 04 грудня 2018 року.

ПРОЦЕДУРА

2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

3. 04 березня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №824/07 від 22 лютого 2019 року (а.с. 18 та зворот).

4. Згідно з частиною четвертою статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

5. У відповідності до змісту позовної заяви, позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що у зв'язку з винесенням Конституційним Судом України рішення від 04 грудня 2018 року №11-р/201 у справі №1-7/2018 (4062/15) позивач набула права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 04 грудня 2018 року у зв'язку з чим в подальшому звернулась до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із відповідною заявою та необхідними документами для проведення такого перерахунку.

Вказує, що за результатами розгляду відповідачем заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання було задоволено частково та проведено вказаний перерахунок лише з 01 січня 2019 року. Позивач наголошує, що спірні дії Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2019 року порушують її конституційні права.

6. Як встановлено із відзиву на позовну заяву вих. №824/07 від 22 лютого 2019 року, Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю. Вказує, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача правомірно проведений з 01 січня 2019 року у відповідності до пункту 4 розділу ІІ Порядку призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1.

Враховуючи вищевикладене, відповідач наголошує що при проведенні перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 01 січня 2019 року діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

7. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Новоград-Волинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці згідно із Законом України "Про судоустрій та статус суддів".

8. Пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) (справа за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд") визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII. Встановлено, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини вказаного рішення положення частин третьої, десятої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього Рішення, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

9. Відповідно до довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №2422/18-вих від 17 грудня 2018 року, станом на 04 грудня 2018 року, суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 44 931,00 грн, з яких: посадовий оклад - 26 430,00 грн; надбавка за вислугу років - 15 858,00 грн; надбавка за адміністративну посаду в.о. голови суду 10% - 2 643,00 грн (а.с. 13).

10. Встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 зверталась до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) та на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №2422/18-вих від 17 грудня 2018 року.

Рішенням Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №76 від 29 грудня 2018 року в частині перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року відмовлено, перерахунок проведено з 01 січня 2019 року (а.с. 11).

Так, Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом вих. №6594/03-1 від 29 грудня 2018 року повідомило позивачу, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено в частині проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року. Зазначено, що у відповідності до пункту 4 розділу ІІ Порядку призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1, підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04 грудня 2018 року відсутні (а.с. 12 та зворот).

Не погоджуючись із наданою відповіддю та вважаючи дії Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року протиправними, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

11. У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Основного Закону закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Положеннями статті 46 Конституції України декларовано, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 129-1 Основного Закону суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 130 Конституції України закріплено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Згідно зі статтею 147 Основного Закону, Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції. Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених ним рішень і висновків.

Відповідно до положень статті 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: 1) вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність): законів та інших правових актів Верховної Ради України; актів Президента України; актів Кабінету Міністрів України; правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) офіційне тлумачення Конституції України; 3) здійснення інших повноважень, передбачених Конституцією України.

12. Порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень визначено Законом України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року №2136-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2136-VIII).

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №2136-VIII закріплено, що до повноважень Конституційного Суду України, зокрема, належить вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів України та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Положеннями статті 91 Закону №2136-VIII встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Згідно зі статтею 97 Закону №2136-VIII суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання, а також зобов'язати відповідні державні органи забезпечити контроль за виконанням рішення, додержанням висновку. Суд може вимагати від відповідних органів письмове підтвердження виконання рішення, додержання висновку.

Відповідно до статті 98 Закону №2136-VIII за невиконання рішень та недодержання висновків Суду настає відповідальність згідно із законом.

13. Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з частиною четвертою та п'ятою статті 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 25 Розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

14. Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за №200/14891 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 20 березня 2017 року №5-1, далі - Порядок №3-1).

Пунктом 1 розділу І Порядку №3-1 встановлено, що заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).

Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Порядку №3-1 заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та довідка про розмір суддівської винагороди подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Положеннями пункту 2 розділу ІІІ Порядку №3-1 закріплено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

15. У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 жовтня 2011 року у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20 травня 2010 року, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.

ОЦІНКА СУДУ

16. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувані дії на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту відзиву на позовну заяву, Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в обґрунтування правомірності проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з 04 грудня 2018 року посилається на положення пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1.

Суд звертає увагу на помилковість трактування і застосування відповідачем та, як наслідок, визначення періоду за який підлягає перерахунку раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання, пункту 4 розділу ІІ Порядку №3-1.

Відповідно до цього пункту перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.

Водночас, положення вказаного нормативного акту визначає період в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом за який може бути здійснений такий перерахунок. Суд наголошує, що дата з якої у відповідача виник обов'язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в даному випадку не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набув право на такий перерахунок.

Так, пунктом 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 04 грудня 2018 року №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII.

Конституційним Судом України встановлено, що це положення підлягає застосуванню у його первинній редакції, а саме: "Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 01 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат".

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що вказані положення також мають застосовуватися саме з 04 грудня 2018 року і для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Факт виникнення у позивача права на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та необхідність його проведення відповідачем не заперечується.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

17. Надаючи правову оцінку позовним вимогам зобов'язального характеру, суд зазначає наступне.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року у справі №К/800/6863/15, від 29 листопада 2016 року у справі №К/800/17306/16, від 29 вересня 2016 року у справі №К/800/17393/16, від 17 грудня 2015 року №К/800/32134/15).

Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Так, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17 грудня 2015 року у справі №К/31204/15). Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, а тому повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

Вказана правова позиція щодо дискреційних повноважень суб'єктів владних повноважень узгоджується з позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 27 лютого 2018 року №К/9901/4844/18 та постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №806/1316/18 (адміністративне провадження №К/9901/58147/1), правові висновки якого відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

18. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд враховує, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку. Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23 травня 2018 року у справі №825/602/17).

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність застосування судом ефективного механізму для його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою та четвертою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок, нарахування та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області №2422/18-вих від 17 грудня 2018 року за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

19. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що дії Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року вчинені з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.

20. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

21. Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. РНОКПП: НОМЕР_1) до Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Єрьоменка, 16, м. Новоград-Волинський, Житомирська область, 11708. ЄДРПОУ: 37808338) про визнання протиправними дій, зобов'язання здійснити перерахунок, нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання - задовольнити.

Визнати протиправними дії Новоград-Волинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в частині відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Зобов'язати Новоград-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок, нарахування та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області №2422/18-вих від 17 грудня 2018 року за період з 04 грудня 2018 року по 31 грудня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 13 березня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова