Рішення № 80404476, 12.03.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м. Житомир справа № 240/580/19

категорія 105000000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області від 24.01.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню № 57511898.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 у справі №806/1775/18 його позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було задоволено та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки УМВС України в Житомирській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Для забезпечення виконання зазначеного рішення 30.07.2018 Житомирським окружним адміністративними судом було видано виконавчий лист № 2473 2018р., який в подальшому був поданий позивачем до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області для його примусового виконання. Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області 25 жовтня 2018 року було відкрито виконавче провадження № 57511898 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа. Однак, 24.01.2019 відповідачем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження". Підставою для повернення виконавчого документа стягувачу був лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2018 №13633/04-02 у якому боржник повідомив, що рішення суду виконано ним в повному обсязі, здійснено перерахунок пенсії з 01.08.2018, доплата за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 в розмірі 103,81 грн. зарахована на рахунок пенсіонера в серпні 2018 року, а виплата різниці розміру пенсії, яка виникла за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 після виділення коштів на фінансування з державного бюджету. Вважаючи, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області правомірно застосувало до правовідносин з виплати перерахованої пенсії положення постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018, державним виконавцем було повернуто виконавчий лист стягувачу.

На переконання позивача, державний виконавець не мав правових підстав для повернення виконавчого листа у виконавчому провадженні ВП №57511898, оскільки на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 у справі №806/1775/18 заборгованість по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 залишається не виплаченою. При цьому позивач відмічає, що здійснення йому перерахунку пенсії? починаючи з 01.01.2016? не свідчить про фактичне виконання рішення в повному обсязі. На думку позивача, рішення буде виконано, коли йому буде виплачено заборгованість по пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017.

У зв'язку із зазначеним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та призначено відкрите судове засідання о 10:40 05 березня 2019 року.

27 лютого 2019 року на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначив, що резолютивна частина рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 року має зобов'язальний характер, оскільки на відповідача покладено обов'язок вчинити певні дії, а саме: провести з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки УМВС України в Житомирській області від 23 травня 2017 р. №85/7213 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Крім того, відповідач вказує, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській було повідомлено державного виконавця про виконання рішення в частині проведення перерахунку за весь період, також про те, що виплата пенсії з 01.08.2018 проводиться у перерахованому за рішенням суду розмірі, а за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 доплата в сумі 355,92 грн. буде проведена після виділення коштів на її фінансування з державного бюджету, оскільки постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" змінено порядок виплати перехованих пенсій за 2016-2017 роки, а за змістом ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплата пенсій, надбавок, підвищень, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету, проводиться органами Пенсійного фонду України з виділених бюджетних асигнувань для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством. Натомість, бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на 2018 рік встановлено бюджетне призначення на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок і підвищень, призначених за різними пенсійними програмами згідно діючого законодавства та виплату пенсій за особовими рахунками пенсіонерів за поточний 2018 рік, а у зв'язку зі зміною порядку виплати перехованих пенсій за 2016-2017 роки додаткові кошти на виплату доплати пенсії за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 не надходили.

Крім того, відповідач зауважив, що застосувати до боржника заходи примусового виконання рішень передбачені ст.ст. 63,75 ЗУ "Про виконавче провадження" не можливо, оскільки боржник не ухиляється від виконання рішення суду та виконує рішення суду в межах наданих повноважень. Державні виконавці також позбавлені можливості стягнути невиплачені кошти згідно рішення суду, оскільки рішення суду зобов'язального характеру, а державний виконавець зобов'язаний діяти лише у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи викладене, відповідач зазначив, що виникли обставини, які виключають можливість подальшого виконання рішення суду органами державної виконавчої служби в зв'язку з чим державним виконавцем прийнято рішення про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", так як наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що постанову від 24.01.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №57511898 винесено державним виконавцем відповідно до чинного законодавства, а тому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову в повному обсязі (а.с.38-42).

05 березня 2019 року позивач, який був належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомляв.

Відповідач, у свою чергу, подав до суду заяву, в якій просив розглядати адміністративну справу № 240/580/19 без участі представника відповідача, в порядку письмового провадження.

На підставі зазначеного, суд вважає за можливе розглянути дану адміністративну справу у письмовому провадженні відповідно до п. 1 ч. 3 та ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII із змінами та доповненнями (далі - Закон України № 1404).

Статтею 1 Закону України № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Таким чином, виконавче провадження направлено на фактичну реалізацію рішення уповноваженого органу шляхом вчинення заходів примусового характеру, передбачених вказаним Законом.

Судом встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22 червня 2018 у справі № 806/1775/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії було задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 на підставі довідки УМВС України в Житомирській області від 23.05.2017 №85/7213 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки УМВС України в Житомирській області від 23 травня 2017 р. №85/7213 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (а.с.8-10).

Зазначене судове рішення набрало законної сили 24 липня 2018 року. На виконання рішення суду по справі № 806/1775/18 ОСОБА_1 було видано виконавчий лист № 2473 2018р (а.с.11).

23 жовтня 2018 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області із заявою про прийняття до примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа № 2473 2018р. від 30 липня 2018 року по справі №806/1775/18 (а.с.60).

Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Голубович Н.П. 25 жовтня 2018 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 57511898 з примусового виконання виконавчого листа № 2473 2018р. від 30 липня 2018 року по справі №806/1775/18 щодо зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки УМВС України в Житомирській області від 23 травня 2017 р. №85/7213 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (а.с.62).

В подальшому, 09 листопада 2018 року до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2018 №13633/04-02, в якому боржник вказав, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 у справі № 806/1775/18 ОСОБА_1 проведено перерахунок та нарахування пенсії з 01.01.2016, на підставі довідки УМВС України в Житомирській області від 23 травня 2017 №85/7213 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. Так, з 01.08.2018 виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться в перерахованому за рішенням суду розмірі. Доплата за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 в розмірі 103,81 грн. була зарахована на рахунок пенсіонера в серпні 2018 року, а за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 355,92 грн. буде проведена після виділення коштів на фінансування з державного бюджету. У зв'язку з цим, боржник зазначив, що рішення суду виконано добровільно, до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" змінено порядок виплати перехованих пенсій за 2016-2017 роки. Водночас, за змістом ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", виплата пенсій, надбавок, підвищень, які здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету, проводиться органами Пенсійного фонду України з виділених бюджетних асигнувань для виплати пенсій у розмірах, визначених законодавством. В свою чергу, бюджетом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на 2018 рік встановлено бюджетне призначення на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок і підвищень, призначених за різними пенсійними програмами згідно діючого законодавства та виплату пенсій за особовими рахунками пенсіонерів за поточний 2018 рік, а у зв'язку зі зміною порядку виплати перехованих пенсій за 2016-2017 роки додаткові кошти на виплату доплати пенсії цей період не надходили. В контексті зазначеного, боржник вказав, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин (а.с.63).

На підставі інформації, зазначеної в листі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 06.11.2018 №13633/04-02, 24 січня 2019 року головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Голубович Н.П. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні № 57511898, керуючись при цьому п.9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

В обґрунтування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу державний виконавець зазначив, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 з 01.08.2018 проводиться виплата пенсії в перерахованому за рішенням суду розмірі. Доплата за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 в розмірі 103,81 гри. зарахована на рахунок пенсіонера в серпні 2018 року, а за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 355,92 буде проведена після виділення коштів на її фінансування з державного бюджету. Водночас, згідно ст. 2 Законом України "Про джерела фінансування органів державної влади", органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на відповідний рік, а тому боржник не є власником коштів, майна. Крім того, державний виконавець вказав, що застосувати до боржника заходи примусового виконання в порядку ст. ст. 63, 75 ЗУ "Про виконавче провадження", неможливо, оскільки боржник не ухиляється від виконання рішення суду та виконує рішення суду в межах наданих йому повноважень (а.с.66).

Правомірність зазначеної постанови є предметом розгляду в даній справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 2 квітня 2012 р. №512/5 (далі - Інструкція - № 512/5).

Згідно з вимогами ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Як убачається з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Вимогами ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII врегульовано, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Як встановлено судом, державним виконавцем не було вжито жодних заходів щодо примусового виконання рішення, чим порушено вимоги ст. 18 цього Закону. Фактично, у ході виконавчого провадження відповідач обмежився направленням боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження та отримав лист від боржника.

В подальшому, 24 січня 2019 року відповідачем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

Підстави для повернення виконавчого документа стягувачу визначено ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

Згідно з вимогами п. 9 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Суд звертає увагу й на те, що п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII містить декілька окремих підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, а саме: 1) якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, 2) якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, 3) щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Це означає, що у разі прийняття рішення про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII державний виконавець повинен був чітко зазначити, на яку саме з цих підстав він посилається. Лише тоді рішення державного виконавця буде конкретним, міститиме посилання на чітку норму закону і відповідатиме ознакам правової визначеності.

Проте, відповідачем цього зроблено не було та не зазначено в спірній постанові конкретних обставин, що підтверджують наявність закону, яким встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, чи підтверджують відсутність у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, або підтверджують наявність заборони щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Із спірної постанови не вбачається, що стосовно відповідача встановлено будь-яку заборону щодо звернення стягнення на майно чи на кошти боржника та не встановлено заборони щодо проведення будь-яких інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, тобто, у ній не зазначено підстав, передбачених п. 9 ч.1 ст. 37 Закону № 1404-VIII.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що спірна постанова про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню № 57511898 не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких відповідач дійшов саме таких висновків про наявність підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та надати їм правову оцінку.

Суд наголошує, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, повинні містити конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено.

Отже, суд визнає, що при винесенні спірної постанови державний виконавець належним чином не встановив підстав для повернення вказаного документу стягувачу згідно з п. 9 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Це означає, що спірне рішення прийнято не у відповідності до вимог законодавства. Тому, посилання відповідача на п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону № 1404-VIII при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу є неправомірним та не обґрунтованим.

Водночас, дослідивши спірну постанову, судом встановлено, що відповідач, повертаючи виконавчий документ стягувачу, посилався на надходженням до нього листа від 06.11.2018 №13633/04-02, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області, вказало, що постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" змінено порядок виплати перехованих пенсій за 2016-2017 роки, а тому з 01.08.2018 виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться в перерахованому за рішенням суду розмірі, а доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 буде виплачена після виділення коштів на фінансування з державного бюджету.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.

Так, зі змісту виконавчого листа № 2473 2018р. від 30 липня 2018 року по справі №806/1775/18 вбачається, що резолютивна частина судового рішення містить текст наступного змісту: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2016 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки УМВС України в Житомирській області від 23 травня 2017 р. №85/7213 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії (а.с.62).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

При цьому, як вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській від 06.11.2018 №13633/04-02, який було надіслано відповідачу для підтвердження виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 у справі № 806/1775/18, боржником фактично змінено спосіб виконання рішення суду в частині виплати суми перерахованої пенсії, оскільки сума до виплати була розділена на частини, а саме: з 01.08.2018 виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться в перерахованому за рішенням суду розмірі, доплата за період з 01.01.2018 по 31.07.2018 в розмірі 103,81 гри. зарахована на рахунок позивача в серпні 2018 року, а доплата за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 позивачу взагалі не виплачена.

Встановлені обставини свідчать про те, що судове рішення в частині виплати перерахованої ОСОБА_1 пенсії на час прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, не виконане.

В свою чергу відповідач, який згідно з п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом, не вчинив жодних дій для забезпечення виконання боржником постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 22.06.2018 у справі № 806/1775/18 у спосіб та в порядку, що визначені у виконавчому листі № 2473 2018р. від 30 липня 2018 року.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року N 11-рп/2012).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції передбачено право на справедливий суд.

Слід відмітити, що відповідно практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції" від 15 березня 2001 року, пункт 68).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась в пілотному рішенні ЄСПЛ проти України по справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), № 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), № 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України"(Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

На підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про повернення виконавчого документа стягувачу від 24.01.2019 у виконавчому провадженні №57511898 прийнята з порушенням норм чинного законодавства та без врахування всіх обставин у справі, а тому її слід скасувати.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене та встановлені обставини справи, які перевірені зібраними доказами у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи відсутність документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішувалось.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (м-н Соборний, 1, м. Житомир, 10014; код ЄДРПОУ 34900660) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального правління юстиції у Житомирській області Голубович Н.П. від 24.01.2019 про повернення виконавчого документа стягувачу по виконавчому провадженню № 57511898.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович