Рішення № 80404345, 27.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5331/18

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.,

секретаря судового засідання Магдич В.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кравченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Олевської міської ради Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, -

встановив:

14.11.2018 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3, у якому він просить:

- визнати протиправними дії Олевської міської ради Житомирської області щодо відмови у наданні дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки та на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовним розміром 0,10 (нуль цілих десять сотих) гектара (у межах норм безоплатної приватизації), що розташована по АДРЕСА_1;

- зобов'язати Олевську міську раду Житомирської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовним розміром 0,10 (нуль цілих десять сотих) гектара (у межах норм безоплатної приватизації), що розташована по АДРЕСА_1 та на розробку детального плану території цієї земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що звернувся до відповідача із клопотанням у якому просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надати дозвіл на розробку детального плану території на земельну ділянку та передати безоплатно у власність земельну ділянку. Однак відповідач відмовив у задоволенні клопотання позивача, мотивуючи свою відмову тим, що на вказаному заявником місці бажаного розташування земельної ділянки, відповідно до умовних позначень генерального плану міста Олевськ, передбачається розташування паркової зони, а тому вказана земельна ділянка не може бути надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 відкрите провадження у справі за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи на 18.12.2018 на 10:00.

10.12.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов від 06.12.2018 №3124 (а.с. 26-29). В якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити у їх задоволенні, у зв'язку із тим, що Олевською міською радою Житомирської області правомірно було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою для відведення та отримання безплатно у власність земельної ділянки, оскільки бажане місце її розташування суперечить вимогам Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Земельного кодексу України.

Підготовче засідання 18.12.2018 відкладене на 24.01.2019 на 10:00 у зв'язку із наданням можливості представнику позивача ознайомитись із відзивом та підготовки відповіді, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 18.12.2018 (а.с. 43).

16.01.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він просить відхилити доводи відповідача та задовольнити позов (а.с. 46-49).

21.01.2019 на адресу суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив від 18.01.2019 №110, у яких представник відповідача просив залишити позов ОСОБА_3 без задоволення (а.с. 52-55).

У підготовчому засіданні суд ухвалами від 24.01.2019, постановленими у порядку статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без виходу до нарадчої кімнати, продовжив розгляд справи у підготовчому засіданні на 30 днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 27.02.2019 до 11:30 для отримання від представника відповідача додаткових доказів, а саме інформації по генеральному плану, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 24.01.2019 (а.с. 73-76).

27.02.2019 представником відповідача через відділ документального забезпечення суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів стосовно генерального плану та клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із тим, що дану справу не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства (а.с. 79-80, 93-95).

Ухвалою суду від 27.02.2019 у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

У підготовчому засіданні суд ухвалою від 27.02.2019, постановленою у порядку ст.243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті, що внесено секретарем до протоколу судового засідання від 27.02.2019 (а.с. 96-98).

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 46-49).

У судовому засіданні 27.02.2019 представник відповідача проти заявлених вимог заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені у відзиві на адміністративний позов (а.с. 26-29).

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.09.2018 ОСОБА_3 звернувся до відповідача із клопотанням у якому просив надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, надати дозвіл на розробку детального плану території на земельну ділянку та передати йому безоплатно у власність земельну ділянку (а.с. 12).

До клопотання заявником було додано: копії паспорта громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; викопіювання з публічної кадастрової карти, із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки; викопіювання із публічної карти Google, із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 10-11, 13-14).

За результатами розгляду заяви Олевська міська рада Житомирської області листом №2304 від 17.09.2018 відмовила у задоволенні заяви ОСОБА_3 з посиланням на те, що на вказаному заявником місці бажаного розташування земельної ділянки, відповідно до умовних позначень генерального плану міста Олевськ, передбачається розташування паркової зони, а тому вказана земельна ділянка не може бути надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 15).

Позивач, вважаючи вказані дії відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає про таке.

Положеннями ст.14 Конституції України закріплено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.2 ст.373 Цивільного кодексу України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.2 ст.78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (п.«б» ч.1 ст.81 ЗК України).

Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та порядок здійснення (реалізації) органами місцевого самоврядування таких повноважень встановлено статтями 12, 116, 118, 121-122 ЗК України.

Так, відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Суд вважає безпідставними посилання відповідача на невідповідність бажаного місця розташування земельної ділянки генеральному плану міста Олевськ з наступних причин.

Планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них (ч.1 ст.16 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності») (далі - Закон України №3038-VI).

Положеннями частин 1, 2, 5, 10, 11 статті 17 Закону України №3038-VІ встановлено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання. Матеріали генерального плану населеного пункту не можуть містити інформацію з обмеженим доступом та бути обмеженими в доступі. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується відповідно до вимог Закону України "Про доступ до публічної інформації" шляхом надання їх за запитом на інформацію, оприлюднення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у тому числі у формі відкритих даних, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних, у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, у загальнодоступному місці у приміщенні органу місцевого самоврядування.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону України №3038-VІ передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці. План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Однак, на час розгляду звернення позивача генеральний план міста Олевськ не був розроблений та затверджений відповідно то вказаних норм чинного законодавства України а тому посилання відповідача на затверджений Олевською селищною радою рішенням від 22.06.1999 генерального плану смт. Олевськ, де відповідна спірна ділянка відноситься до паркової зони не приймаються судом.

Суд також зазначає, що рішенням 31 сесії Олевської міської ради Житомирської області від 20.04.2010 «Про надання дозволу громадянам на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» разом з додатком №3 до цього рішення ОСОБА_3 надавався дозвіл на замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1 га, яка знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Олевськ, вул. Кузнєцова (на даний час провулок Лісовий) і це ще раз доводить протиправність дій відповідача - якщо генеральний план смт. Олевська, на який посилається відповідач, діяв з 22.06.1999 до прийняття нового генерального плану 17.01.2019 - то чому у 2010 році було прийняте протилежне, оспорюваному зараз, рішення.

Крім того, поруч (суміжно) із межами бажаного місця розташування земельної ділянки знаходяться інші земельні ділянки, які передані у власність громадянам, а саме: земельна ділянка площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_2, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, місце розташування: АДРЕСА_1, власник ОСОБА_5, дата державної реєстрації права (у державному реєстрі прав) 28.12.2013; земельна ділянка площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення: для індивідуального житлового, гаражного і дачного будівництва, місце розташування: АДРЕСА_1, власник ОСОБА_6, дата державної реєстрації права (у державному реєстрі прав) 23.11.2013; земельна ділянка площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місце розташування: АДРЕСА_1, власник ОСОБА_7, дата державної реєстрації права (у державному реєстрі прав) 12.06.2018; земельна ділянка площею 0,1га, кадастровий номер НОМЕР_5, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд, місце розташування: АДРЕСА_2, власник ОСОБА_8, дата державної реєстрації права (у державному реєстрі прав) 27.03.2017.

Зазначені обставини підтверджуються викопіюванням із публічної кадастрової карти із кадастровим поділом та інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку (а.с. 16-17).

Наведені обставини дають підстави для висновку, що відповідачем необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття законного рішення.

Більше того, посилання відповідача на таку обставину, як наявність паркової зони, вказує на недобросовісність та непослідовність його дій при вирішенні аналогічних питань про передачу земельних ділянок у власність громадянам, і свідчить про порушення права позивача на приватизацію землі та порушення принципу рівності усіх перед законом.

Крім того, відповідачем також було порушено процедуру розгляду клопотання ОСОБА_3, оскільки відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо регулювання земельних відносин.

Частиною 2 статті 19 Основного Закону визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.10 ст.118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Олевської міської ради Житомирської області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у межах норм безоплатної приватизації.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи 17.01.2019 Олевською міською радою було затверджено генеральний план міста Олевськ (а.с. 82).

Питання затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність належать у контексті спірних правовідносин до виключних повноважень Олевської міської ради Житомирської області.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов'язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, передбаченої Конституцією України, компетенції на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з подальшою передачею земельної ділянки у власність, постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.09.2018 у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, статті 13 Закону України №1402-VIII є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, оскільки на даний час затверджено новий генеральний план міста Олевська.

Враховуючи наявність порушеного права та необхідність його судового захисту, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, керуючись повноваженнями, наданими ч.2 ст.9, ч.2 ст.245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Олевську міську раду Житомирської області на найближчому пленарному засіданні повторно розглянути питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) земельної ділянки орієнтовною площею 0,10 га у межах норм безоплатної приватизації.

Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Стосовно відмови у наданні дозволу на розробку детального плану території земельної ділянки та зобов'язання надати дозвіл на її розробку суд вважає, що ці позовні вимоги не належать до задоволення, так як заявлені передчасно до вирішення питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність.

Частиною 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем у порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність дій Олевської міської ради Житомирської області, а тому позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 704,80 грн. У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача відповідно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у сумі 352,40 грн.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_3. РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1) до Олевської міської ради Житомирської області (вул. Володимирська, 2, м. Олевськ, Житомирська область, 11000. РНОКПП/ЄДРПОУ: 04343470) про визнання дій протиправними, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Олевської міської ради Житомирської області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовним розміром 0,10 (нуль цілих десять сотих) гектара (у межах норм безоплатної приватизації), що розташована по АДРЕСА_1.

Зобов'язати Олевську міську раду Житомирської області розглянути питання щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), орієнтовним розміром 0,10 (нуль цілих десять сотих) гектара (у межах норм безоплатної приватизації), що розташована по АДРЕСА_1.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_3 за рахунок бюджетних асигнувань Олевської міської ради Житомирської області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 352,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складене 13 березня 2019 року.

Головуючий суддя Єфіменко Ольга Володимирівна