Рішення № 80404310, 06.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року о 16 год. 23 хв.Справа № 330/2085/18 Провадження №ЗП/280/223/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Новікової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ширшова А.А.,

представника позивача - Фоменка С.І.,

представника відповідача - Остапенко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства «Розвиток курортної зони»

до Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

13 листопада 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду з Якимівського районного суду Запорізької області (за підсудністю) надійшла адміністративна справа за позовом директора Комунального підприємства «Розвиток курортної зони» ОСОБА_3 до інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Корнієнка Євгена Івановича, в якому позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову від 17.09.2018 №37/1008-23.3/3156.

Ухвалою суду від 19.11.2018 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 11.12.2018.

В підготовчому засіданні 11.12.2018 судом замінено позивача директора Комунального підприємства «Розвиток курортної зони» ОСОБА_3 на належного - КП «Розвиток курортної зони» (далі - позивач), а відповідача інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу №2 Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області Корнієнка Євгена Івановича на Департамент архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (далі - відповідач, Департамент), а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 15.01.2019.

15.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, а також оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06.02.2019.

В підготовчому засіданні 06.02.2019, за згодою представників сторін, закрито підготовче провадження та розпочато розгляд адміністративної справи по суті в цей же день. Також, в судовому розгляді справи оголошено перерву до 06.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Департаментом протиправно та необґрунтовано прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Вказує, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови стало твердження відповідача про зазначення КП «Розвиток курортної зони» недостовірних даних в Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, а саме, на думку Департаменту, позивачем необґрунтовано зазначено наявність залізобетонних фундаментів на об'єкті будівництва: «Елінг по вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область» (далі - Елінг).

Разом з тим, позивач вказує, що жодної недостовірної інформації позивачем в декларації про готовність до експлуатації об'єкта не зазначалось, оскільки спірний Елінг дійсно містить фундамент, що підтверджується робочим проектом на будівництво. Також, позивач вказував на ту обставину, що директором КП «Розвиток курортної зони» було направлено на адресу Департаменту виправлену Декларацію про готовність до експлуатації спірного об'єкта, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях.

Відповідач проти позову заперечив. В обґрунтування заперечень зазначає, що за результатами проведеної перевірки відповідачем було встановлено наведення позивачем, у зареєстрованій декларації №142162651377 від 04.10.2016 про готовність об'єкта до експлуатації «Елінг», недостовірних даних, а саме виявлено розбіжності між даними зазначеними у декларації, зокрема у пункті 14 декларації в техніко-економічних показниках об'єкту зазначено несучі конструкції: фундаменти - залізобетонні, а в матеріалах технічного паспорту (інв. Справа №6-2883) складеного за результатами проведеної технічної інвентаризації від 19.07.2016 КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» та в проектній документації розробленої ПП «Ра-Курс» фундаменти відсутні.

Також, представником відповідача зазначено на те, що факт вчинення порушення позивачем був визнаний про що свідчить заява про виявлення технічної помилки від 17.09.2018. Відповідач вважає, що оскільки саме замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, то Департаментом правомірно застосовано штрафні санкції.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що 14.08.2018 директором Департаменту видано наказ №65П «Про проведення позапланової перевірки», яким наказано провести позапланову перевірку на об'єкті: «Елінг» по вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, кадастровий номер земельної ділянки: 2320355400:11:001:0492 (а.с.83).

Крім того, 14.08.2018 видано направлення для проведення планового (позапланового) заходу №361 (а.с.84).

За результатами проведеної перевірки дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: «Елінг» по вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, кадастровий номер земельної ділянки: 2320355400:11:001:0492, складено Акт перевірки №399/13.09.2018.

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення КП «Розвиток курортної зони» приписів ч.10 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.16 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №461, а саме в ході перевірки встановлено: «Наведення у зареєстрованій декларації №142162651377 від 04.10.2016 про готовність об'єкта до експлуатації «Елінг» по вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, кадастровий номер земельної ділянки: 2320355400:11:001:0492, замовник будівництва КП «Розвиток курортної зони», недостовірних даних, а саме виявлено розбіжності між даними зазначеними у декларації зокрема у пункту 14 декларації в техніко-економічних показників об'єкту зазначено несучі конструкції: фундаменти-залізобетонні, в матеріалах технічного паспорту (інвентаризаційна справа №6-2883) складеного за результатами проведеної технічної інвентаризації від 19.07.2016 КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації», техніком з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_6, кваліфікаційний сертифікат АЕ №001152, та проектній документації розробленої ПП «Ра-Курс», шифр проекту 05/03.16-01, під керівництвом головного архітектора проекту ОСОБА_7, кваліфікаційний сертифікат А№000731, головного інженера проекту ОСОБА_8, кваліфікаційний сертифікат №АР000101, фундаменти - відсутні».

17 вересня 2018 року Департаментом прийнято постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності №37/1008-23.3/3156, якою КП «Розвиток курортної зони» визнано винним у вчиненні правопорушення, п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у сумі 66276,00 грн.

Позивач, не погодившись з постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, які визначають, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи в акті готовності об'єкта до експлуатації, вчинені щодо: об'єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), - у розмірі тридцяти шести прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи підставою для застосування до позивача штрафних санкцій стало те, що у зареєстрованій декларації №142162651377 від 04.10.2016, КП «Розвиток курортної зони» у пункті 14 декларації, в техніко-економічних показниках об'єкту, зазначено несучі конструкції: фундаменти-залізобетонні, що не узгоджується з інформацією, що міститься в матеріалах технічного паспорту на об'єкт будівництва та не відповідає проектній документації розробленої ПП «Ра-Курс».

Суд зазначає, що Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів (далі - Закон №3038).

Відповідно до ч.1 ст.39 Закону №3038 (в редакції чинній на момент реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації), прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 10 статті 39 Закону №3038 визначено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Щодо твердження позивача проте, що ним не було зазначено недостовірних даних в Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, суд зазначає наступне.

Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи міститься Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності №142162651377 від 04.10.2016, з пункту 14 якої вбачається, що в техніко-економічних показниках об'єкту (з урахуванням результатів технічної інвентаризації), позивачем самостійно зазначено несучі конструкції, а саме фундамент залізобетонний (а.с.108).

При цьому, суд враховує ту обставину, що в наданому позивачем до матеріалів справи робочому проекті на будівництво елінгу (не капітального, каркасного типу) міститься посилання на встановлення монолітної балки основи каркасу (а.с.143), що за твердження позивача і є різновидом фундаменту, а тому на думку позивача відсутнє зазначення недостовірних відомостей з боку КП «Розвиток курортної зони».

Разом з тим, суд не може погодитись з обґрунтованістю такого твердження позивача, з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 №461 затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який визначає механізм прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів (далі - Порядок №461).

Відповідно до пункту 17 Порядку №461, замовник (його уповноважена особа) заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації: щодо об'єктів, які належать до I-III категорії складності, за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.

В свою чергу, у пункті 14 типової форми Декларації визначено необхідність заповнення розділу щодо техніко-економічних показників об'єкта з урахуванням технічної інвентаризації.

Тобто, пункт 14 Декларації про готовність до експлуатації об'єкта, заповнюється замовником з урахуванням результатів проведеної технічної інвентаризації, що цілком узгоджується з приписами Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказ Держбуду України 24.05.2001 №127 (далі - Інструкція №127).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №127, технічна інвентаризація проводиться у таких випадках: перед прийняттям в експлуатацію завершених будівництвом об'єктів, у тому числі після проведення реконструкції та капітального ремонту.

Згідно пункту 1.3 Інструкції №127, інструкція діє на всій території України для здійснення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна всіх форм власності.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції №127, технічна інвентаризація об'єктів нерухомого майна проводиться суб'єктами господарювання, у складі яких працює один або більше відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури, які пройшли професійну атестацію у Мінрегіоні України та отримали кваліфікаційний сертифікат відповідно до статті 17 Закону України «Про архітектурну діяльність» та постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №554 «Деякі питання професійної атестації відповідальних виконавців окремих видів робіт (послуг), пов'язаних із створенням об'єктів архітектури» (далі - виконавці).

На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи (додаток 1) та технічні паспорти (додатки 2 - 8, 18), які скріплюються підписом керівника та печаткою суб'єкта господарювання, а також підписом виконавця робіт із зазначенням серії та номера кваліфікаційного сертифіката та його печаткою.

Суд зазначає, що в матеріалах адміністративної справи міститься інвентаризаційна справа та технічний паспорт складені КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» на замовлення КП «Розвиток курортної зони» (а.с.111-118).

Так, в розділі «Технічний опис конструктивних елементів будинку, визначення зносу» навпроти пункту 1 «Фундамент та цоколь» особами якими проводилась технічна інвентаризація зазначено - НІ (а.с.114).

Тобто, під час проведеної інвентаризації уповноваженими особами було встановлено, що об'єкт будівництва: «Елінг» по вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка, Якимівський район, Запорізька область, кадастровий номер земельної ділянки: 2320355400:11:001:0492, не має фундаментів та цоколю, що знайшло своє відображення в технічному паспорті.

За таких обставин, позивач під час подання на реєстрацію Декларації про готовність до експлуатації об'єкта зобов'язаний був вказати технічні характеристики об'єкта будівництва саме відповідно до проведеної технічної інвентаризації, проте, у пункті 14 Декларації позивачем вказано на наявність у об'єкта будівництва фундаменту, що не відповідає даним технічної інвентаризації та відповідно є недостовірними даними.

Посилання на робочий проект суд до уваги не бере, оскільки робочий проект свідчить лише про те, які роботи були заплановані, а технічна інвентаризація проводиться по завершенню будівництва саме з метою встановлення об'єктивних характеристик об'єкту будівництва.

Суд зазначає, що позивачем ані під час проведення перевірки, ані під час судового розгляду адміністративної справи в суді, не надано доказів на підтвердження звернення КП «Розвиток курортної зони» до КП «Якимівське бюро технічної інвентаризації» з метою усунення недоліків та внесення змін до технічного паспорту на елінг, що могло б підтвердити доводи позивача про те, що описка міститься саме в технічному паспорті, а не в Декларації.

Відповідно до пункту 16 Порядку №461, замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об'єкта до експлуатації, за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Згідно п.22 Порядку №461, до замовника, який самостійно виявив допущену технічну помилку і в порядку, передбаченому цим пунктом, подав відповідну заяву, штрафні санкції за раніше подану з помилками декларацію або виявлені в ній недостовірні дані не застосовуються.

Разом з тим, в ході судового розгляду адміністративної справи встановлено, що недостовірність даних в Декларації про готовність до експлуатації об'єкта була виявлена співробітниками Департаменту, а не позивачем, у зв'язку з чим до позивача правомірно застосовано штрафні санкції, відповідно до приписів пункту 4 частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що питання зазначення недостовірних даних в Декларації про готовність до експлуатації об'єкта було предметом розгляду адміністративної справи №330/2084/18 (2-а/330/32/2018).

Так, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №330/2084/18, скасовано рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 23 жовтня 2018 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог директора КП «Розвиток курортної зони» про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, в постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі №330/2084/18 судом зазначено наступне: «Як вбачається з матеріалів справи директором КП «Розвиток курортної зони» у п.14 декларації №142162651377 від 04.10.2016 року про готовність об'єкта до експлуатації «Елінг по вул. Коса Федотова, смт. Кирилівка Якимівський район Запорізька область» в техніко-економічних показниках об'єкту зазначено несучі конструкції: фундаменти - залізобетонні, в той час як в матеріалах технічного паспорту від 19.07.2016 року зазначено, що фундаменти - відсутні.

Факт зазначення позивачем технічної помилки (описки) виявлено під час проведення перевірки результати якої викладено в акті перевірки №399/13.09.2018, з яким директора КП «Розвиток курортної зони» ознайомлено та надано його копію 13.09.2018 року, про що в акті перевірки №399/13.09.2018 мається особистий підпис позивача (а.с.26).

Тобто, саме 13 вересня 2018 року, було встановлено факт допущення позивачем помилки (описки) у декларації №142162651377 від 04.10.2016 року про готовність об'єкта до експлуатації, про що цього ж дня повідомлено останнього.»

Отже, вказаною постановою суду також підтверджено факт зазначення недостовірних даних в спірній декларації, а також зазначено, що такий факт було виявлено лише під час перевірки Департаменту.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу і на ту обставину, що під час розгляду адміністративної справи №330/2084/18 директор КП «Розвиток курортної зони», яким подавалась до ДАБІ спірна Декларація про готовність до експлуатації об'єкта, не заперечував факту допущення порушення, а лише вказував на те, що такий недолік був усунений самостійно, у зв'язку з чим відсутні підстави для накладення штрафних санкцій, про те такі доводи були відхиллено колегією суддів Третього апеляційного адміністративного суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про підтвердження порушення з боку КП «Розвиток курортної зони» законодавства у сфері містобудівної діяльності, у зв'язку з чим до позивача правомірно застосовано штрафні санкції.

Стосовно інших посилань позивача наведених в позові та поясненнях, то суд критично оцінює такі з огляду на їх необґрунтованість, та зазначає, що згідно пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв обґрунтовано, у межах наданих повноважень, а також з урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв'язку з чим постанова про накладення на позивача штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності скасуванню не підлягає.

Зазначене зумовлює висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Розвиток курортної зони».

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Розвиток курортної зони» (72563, Запорізька область, смт.Кирилівка, вул.Приморський бульвар, 1) до Департаменту архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області (69095, Запорізька область, м.Запоріжжя, пл.Пушкіна, буд.4) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 12.03.2019.

Суддя І.В. Новікова