Рішення № 80404094, 05.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/1177/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Плеханова З.Б.

при секретарі Копосович Е.О.

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,представник - ОСОБА_2

відповідача: Берегівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області , представник - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Берегівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, яким просить суд:

1.Визнати протиправною та скасувати висновок Берегівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 25.10.2018 року.

2. Зобов'язати Берегівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області внести зміни в актовому записі про народження ОСОБА_1 (уроджена ОСОБА_3) № 31 від 28.07.1958 року складеного виконавчим комітетом Гуківської сільскої ради Чемеровецького району Хмельницької області у відомостях про матір виправити національність з «українка» на «полячка».

3.Зобов'язати Берегівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області внести зміни в актовому записі про шлюб батьків №3 від 21.09.1954 року складеного виконавчим комітетом Пятичанчської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області у відомостях про наречену національність нареченої виправити з «українка» на «полячка».

1. Позиції сторін

Позовні вимоги мотивовані тим, що у вересні 2018 року, ОСОБА_4 звернулась до Берегівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області із заявою про внесення відповідних змін до актових записів, а саме:

- в актовому записі про народження ОСОБА_1 № 31 від 28.07.1958 року, складеного виконавчим комітетом Гуківської сільскої ради Чемеровецького району Хмельницької області у відомостях про матір виправити національність з українка на полячка;

-в актовому записі про шлюб батьків № 3 від 21.09.1954 року складеного виконавчим комітетом Пятничанчської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області у відомостях про наречену національність нареченої виправити з українка на полячка;

- в актовому записі про смерть матері №11 від 18.04.1995 року складеного виконавчим комітетом Гуківської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області національність померлої виправити з українка па полячка.

Однак, Берегівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській позивачу було надано висновок «Про внесення змін, доповнень до актового запису цивільного стану», із змісту якого вбачається, що прохання позивача не можливо задовольнити, у зв'язку з відсутністю підтвердження національності матері документально, а визнання національності матері не входить до компетенції відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Ця обставинна по суті унеможливлює отримання позивачем «карти поляка», оскільки для отримання вищезгаданої карти їй необхідно пред'явити до Посольства Республіки Польща в Україні документи, які б підтверджували польське коріння позивача. Зазначає, що дід позивача - ОСОБА_6 був поляк за національністю, а тому і її мати ОСОБА_3 (уроджена ОСОБА_6) була полячкою. За таких підстав позивач вважає , що має право на відновлення національності своїх предків та на внесення змін до правовстановлюючих документів із зазначенням національності «полячка», як це передбачено Законом України «Про національні меншини».

22 листопада 2018 року на адресу Закарпатського окружного адміністративного суду від представника відповідача надійшов відзив на даний адміністративний позов, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача з наступних підстав.

Зазначає, що заявниця ОСОБА_1 при написанні 21.08.2018 року заяви про внесення змін до вищевказаних актових записів не додала жодних підтверджуючих документів, які б підтверджували, що при складання актових записів була допущена помилка і національність її матері є " полька", а не " українка".

Також вказує, на те що довідка № М-1038/01-14 від 05.09.2011 року видана Державним архівом Хмельницької області відносно гр. ОСОБА_6 підтверджує тільки національність самого ОСОБА_6, що є дідом позивачки, про національність матері позивачки нічого не вказано.

Окрім того, у випадках, коли відповідний актовий запис, щодо внесення змін чи виправлень до якого звертається заявник, зберігається в іншому органі, аніж орган державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, до якого звернена вимога, відповідно до пункту 1.7 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану , їх поновлення та анулювання від 12.01.2011р. №96/5 зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису, до якого пересилаються відповідні матеріали, а не відділом, до якого звернувся заявник. Тому вважає за необхідне при розгляді справи, що належить до досліджуваної категорії, залучити до участі у справі як третіх осіб орган державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідних актових записів, зміст яких оспорюється, а саме Чемеровецький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.

При розгляді даної заяви просить врахувати, що зміна національності не є компетенцією органу державної реєстрації актів цивільного стану і це питання може бути вирішене лише в судовому порядку відповідно до статті 11 Закону України " Про національні меншини".

Окремо звертає увагу суду на те, що додані позивачкою до матеріалів справи письмові докази не відповідають вимогам ч.4 ст. 94 КАС України. На підставі викладеного просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовної заяви у повному обсязі.

10 грудня 2018 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач не погоджується з запереченнями представника відповідача. Так, зазначає, що в 30-ті роки минулого століття, поляки за національністю, які проживали на території України, зокрема Хмельницької області, приховували свою національність, так як побоювалися стати жертвою переслідувань, тортур, бути репресованими і з огляду на те в офіційних документах не зазначали своєї справжньої національності, зокрема в актових записах, свідоцтвах про народження, свідоцтвах про одруження, паспортних документах. Обставина, що відсутнє свідоцтво про народження матері Позивача, підтверджується рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області, що набрало законної сили ( справа №701/382/12 від 22 лютого 2012 року), встановлено ОСОБА_1 уродженка ОСОБА_3) ОСОБА_7, с донькою громадянки ОСОБА_3 (уродженка ОСОБА_6). За таких обставин виходячи із вищевикладеного вважає, що доводи Відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є безпідставними та необґрунтованими.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд даний адміністративний позов задовольнити повністю з підстав викладених вище.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак 04 березня 2019 року від нього до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі сторони.

Заслухавши представника позивача, встановивши обставини справи на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, проаналізувавши норми права, які підлягають або не підлягають застосуванню до даних правовідносин, надавши оцінку кожному аргументу сторін та мотиви суду, з яких суд дійшов до висновків у справі, констатує наступне.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 звернулась до Берегівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області із заявою про внесення відповідних змін до актових записів (а.с.46), а саме:

- в актовому записі про народження ОСОБА_1 № 31 від 28.07.1958 року складеного виконавчим комітетом Гуківської сільскої ради Чемеровецького району Хмельницької області у відомостях про матір виправити національність з українка на полячка;

- в актовому записі про шлюб батьків № 3 від 21.09.1954 року складеного виконавчим комітетом Пятничанчської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області у відомостях про наречену національність нареченої виправити з українка на полячка;

- в актовому записі про смерть матері №11 від 18.04.1995 року складеного виконавчим комітетом Гуківської сільської ради Чемеровецького району Хмельницької області національність померлої виправити з українка па полячка.

У відповідь на заяву позивачки, 25.10.2018 року Берегівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській надано висновок «Про внесення змін, доповнень до актового запису цивільного стану» ( а.с.9-10).

Із змісту зазначеного вище висновку вбачається, що прохання позивача не можливо задовольнити, у зв'язку з відсутністю підтвердження національності матері документально, а визнання національності матері не входить до компетенції відділу державної реєстрації актів цивільного стану.

Так, судом встановлено, що згідно Свідоцтва про одруження №3, ОСОБА_8, 1930 р.н. та гр.. ОСОБА_9, 1931 р.н. одружилися 21.09.1954 року. Після одруження присвоєне прізвище дружині «Кшевзінська». Відомості про наречену національність нареченої - українка.( а.с.16).

В актовому записі про народження №31 на ім'я позивачки ОСОБА_10, складеному Гуківською сільскою радою Чемеровецького району Хмельницької області, в графі «відомості про матір» зазначено ОСОБА_11 національність матері - «українка», батько ОСОБА_8, національність батька - «українець» ( а.с.14).

Як встановлено судом, відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу гр. ОСОБА_12 та гр. ОСОБА_10 уклали шлюб 03.04.1977 року, після одруження присвоєне прізвище дружині «Мандзій» (а.с.15).

В актовому записі про смерть матері №11 від 18.04.1995 р. складеного виконавчим комітетом Гуківської сільскої ради Чемеровецького району Хмельницької області національність померлої - українка.(а.с.48).

Відповідно до архівної довідки державного архіву Хмельницької області від 05.09.2011 року № М-1030/01-14, гр.. ОСОБА_6, 1887 р.н., поляк за національністю, уродженець с.Цвікліні Кам’янець - Подільського району, житель м. Кам'янець - Подільський. Гр. ОСОБА_6 був заарештований 30 січня 1938 року Кам'янець-Подільським управлінням НКВС за звинуваченням за ст. 54-10 ч.2, 54-11 КК УРСР у приналежності до контрреволюційної націоналістичної організації «Ружанець» та антирадянській агітації. У складі його сім'ї на день арешту значилися: дружина ОСОБА_13 - 39 років; син ОСОБА_14 - 18 років; син ОСОБА_15 - 13 років; донька ОСОБА_17 - 9 років; донька ОСОБА_3 - 7 років; син ОСОБА_16 - 2 місяці. Рішенням НКВС СРСР і прокурора СРСР від 27 березня 1938 року гр. ОСОБА_6 був засуджений до розстрілу. Вирок було виконано 23 квітня 1938 року у м. Кам'янець-Подільський. Місце поховання у кримінальній справі не зазначено. ( а.с.13).

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2012 року, справа №701/382/12, що набрало законної сили, встановлено факт, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н. проживає за адресою АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 належить до польської національності, є внучкою ОСОБА_6, 1887 р. народження, поляком за національністю, що проживав у м. Кам'янець - Подільський і помер у квітні 1938 р. внаслідок виконання смертного вироку (а.с.11).

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження свого етнічного походження позивач посилається на архівну довідку від 05.09.2011 року №М-1030/01-14 та рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2012 року, справа №701/382/12, які свідчать про те, що її дід ОСОБА_6, 1887 р. народження, за національністю був поляком, водночас позивач не вказує на помилку, допущену відповідачем при реєстрації акту цивільного стану про її народження та шлюб, а аргументує свій позов лише бажанням реалізації права на отримання нею «картки поляка».

Позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження того, що під час складання документів (про народження та шлюб) було помилково зазначено її національність та національність матері, а вказані документи не містять ознак виправлень чи підчищень.

Крім цього, позивачем не надано суду жодного документу в якому було б зазначено національність її матері полька, а матеріали справи не містять належних та обґрунтованих доказів на підтвердження іншої національності позивача та її матері, аніж зазначені в актових записах.

Більше того, суду не надано доказів того, що мати позивача ОСОБА_11 за життя зверталась до суду з подібним позовом, волевиявлення щодо внесення змін відносно своєї національності у відповідних документах не виявляла, інших осіб на такі дії також не уповноважувала, у зв'язку з чим у суду немає підстав для вирішення заявлених позовних вимог, щодо внесення зміни національності померлої особи, яка за життя не виявляла такого бажання.

З цього приводу слід вказати, що особливим є випадок звернення спадкоємця померлого щодо внесення змін в актовий запис цивільного стану померлого. Внесення змін до актових записів цивільного стану, які відображають певні особисті немайнові права особи, після смерті особи не можуть здійснюватися на захист прав померлої особи. Спадкоємець померлої особи, звертаючись щодо внесення таких змін стосовно померлого, має на меті захист свої власних прав, свобод та інтересів. При розгляді справ про внесення змін до актових записів щодо персональних даних батьків позивача необхідно брати до уваги і власне ставлення цих інших осіб до таких змін. Особливо обережно слід ставитися у таких випадках до зміни персональних даних померлих осіб, власна воля яких щодо цих питань не може бути встановлена.

У жодному документі матері позивача ОСОБА_11, які є первинними і похідними від них не вказано іншої національності ніж "українка", а тому на думку суду немає можливості внести відомості про національність особи у похідних документах без виправлення відомостей щодо національності цієї ж особи в документах первинних (свідоцтво про народження та ін.).

В зв'язку з наведеним, відсутні підстави для зобов'язання відповідача внести зміни до актового запису про народження та шлюб, оскільки позивачем не було надано суду жодного доказу того, що її мати мала національність полька, надано тільки архівний документ від 05.09.2011 року № М-1030/01-14, та Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2012 року, справа №701/382/12, які свідчать про те, що її дід ОСОБА_6, 1887 р.н., за національністю був поляком. Проте вказані виписки не містять даних стосовно національності матері позивача .

Крім цього, позивачем не було надано суду жодного первинного документу, в якому б було зазначено та підтверджено приналежність її до польської національності та польську національність її матері.

Суд також не приймає до уваги рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 лютого 2012 року, справа №701/382/12 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, яке на думку позивача підтверджує національність її матері "полька", оскільки вказане рішення свідить про польське походження самої позивачки та її діда та жодним чином не свідчить про бажання померлої матері позивачки відновити свою національність.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", згідно зі статтею 2 якого актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов'язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб'єктом цивільних прав та обов'язків.

Державній реєстрації відповідно до вказаного вище Закону підлягають:

- народження фізичної особи та її походження, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Частиною першою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану у встановлених законом випадках є обов'язковою. Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру в обсязі, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус".

Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться відповідно до цього Закону, Цивільного та Сімейного кодексів України та інших актів законодавства органами державної реєстрації актів цивільного стану.

За змістом статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

При цьому, статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

В свою чергу, частиною першою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" визначено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно зі статтею 11 Закону "Про національні меншини в Україні" громадяни України мають право вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.

Відповідно до частини другої статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Приписами частини п'ятої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" обумовлено, що правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.

Так, наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5 затверджено Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання (далі - Правила), пунктом 2.6 яких визначено, що разом із заявою про внесення змін до актового запису цивільного стану заявником подаються: свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану, у яких зазначені неправильні, неповні відомості або відомості, які підлягають зміні; інші документи, необхідні для розгляду заяви та вирішення питання по суті.

Пунктом 2.7 вказаних Правил передбачено, що на підтвердження достовірності представлених заявником документів про державну реєстрацію актів цивільного стану відділом державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичним представництвом чи консульською установою України додаються до матеріалів справи повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії відповідних актових записів цивільного стану, на підставі яких вирішується питання щодо необхідності внесення змін або відмови в цьому.

Згідно з пунктом 2.11 Правил факти, зазначені в заяві, а також записи у свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану та в інших поданих заявником документах, якщо вони викликають сумніви щодо їх достовірності, можуть бути перевірені відділом державної реєстрації актів цивільного стану шляхом направлення запитів до відповідних установ, організацій для затребування необхідних документів.

При цьому, частиною другою статті 22 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" передбачено, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою: особи, щодо якої складено актовий запис; одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини; опікуна недієздатної особи; спадкоємців померлого; представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.

Наведені норми права з цього приводу кореспондуються з пункту 2.5 Правил.

За приписами пункту 2.12 Правил на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану, дипломатичне представництво чи консульська установа України складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку 2. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.

Аналіз правових норм Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5, а також положень КАС України, суд звертає увагу на таке.

При розгляді справ, пов'язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.

При цьому слід зауважити, що належним позивачем є особа, наділена правом звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою щодо внесення виправлення чи зміни в актовий запис цивільного стану. Такі особи визначені частиною другою статті 22 Закону "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" та пунктом 2.5 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року № 96/5.

При визначенні належного позивача слід звернути увагу, що особа може звертатися щодо внесення змін в актовий запис, складений відносно цієї особи; при цьому самі зміни можуть стосуватися персональних даних іншої особи. Водночас особа, якій належать персональні дані, не може вимагати їх зміни в актових записах, складених відносно іншої особи, крім випадків, коли один із батьків, опікун чи піклувальник дитини, опікун недієздатної особи, представник органу опіки та піклування звертається з відповідною вимогою в інтересах та стосовно актового запису щодо особи, яка має право на подання такої заяви, однак внаслідок недієздатності (обмеженої, часткової чи неповної дієздатності) не може скористатися цим правом особисто.

З аналізу позовних вимог вбачається, що підставою звернення до суду слугувала відмова відповідача щодо внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_1 (уроджена ОСОБА_11) № 31 від 28.07.1958 року та актового запису про шлюб батьків №3 від 21.09.1954 року в частині національності матері позивача, виправивши з "українка" на "полька" в актовому записі про народження у відомостях про матір виправити національність з «українка» на «полячка».

Однак, у вищенаведених актових записах про видачу первинних документів (свідоцтво про народження, паспорт) не містяться відомості про належність позивача та її матері до польської національності, що свідчить про те, що мати позивача за життя не виявляла бажання свого визначення про належність до польської національності.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові №822/1064/17 (провадження №К/9901/23292/18) від 28 листопада 2018 року де досліджувалися аналогічні правовідносини.

Зокрема Верховним Судом зазначено що :

«особливим є випадок звернення спадкоємця померлого щодо внесення змін в актовий запис цивільного стану померлого. Внесення змін до актових записів цивільного стану, які відображають певні особисті немайнові права особи, після смерті особи не можуть здійснюватися на захист прав померлої особи. Спадкоємець померлої особи, звертаючись щодо внесення таких змін стосовно померлого, має на меті захист свої власних прав, свобод та інтересів. При розгляді справ про внесення змін до актових записів щодо персональних даних батьків позивача необхідно брати до уваги і власне ставлення цих інших осіб до таких змін. Особливо обережно слід ставитися у таких випадках до зміни персональних даних померлих осіб, власна воля яких щодо цих питань не може бути встановлена.»

Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд зазначає про відсутність підстав для внесення змін щодо відомості про національність особи у похідних документах без виправлення відомостей щодо національності цієї ж особи в документах первинних.

Окрім того, відповідно до розділу 2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 12 від 29.09.2016 року "Про узагальнення практики вирішення адміністративними судами спорів, які виникають у зв'язку з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану", суд перевіряє, чи відповідні рішення прийняті, дії чи бездіяльність вчинені, зокрема, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення чи вчинення дії.

Для встановлення останньої характеристики (обґрунтованості) прийняття рішення та вчинення дій органом державної реєстрації актів цивільного стану щодо відмови внести зміни до актового запису цивільного стану за заявою особи адміністративний суд вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення та/або вчинення відповідних дій, передбачених частиною першою статті 22 Закону "Про державну реєстрацію актів цивільного стану". Таким чином, подані заявником документи, що були предметом розгляду органом державної реєстрації актів цивільного стану, досліджуються судом як докази у справі, а не як предмет спору. Водночас суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених цими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти, що засвідчують зміну актів цивільного стану особи; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження. У зв'язку з цим вказано на обґрунтовану загальну позицію Вищого адміністративного суду, викладену в ухвалі від 17.03.2015 року, прийнятій за підсумком касаційного перегляду справи №К/9991/55225/12, відповідно до якої адміністративні суди при розгляді спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності органів РАЦС не повинні досліджувати обставини, які підлягають дослідженню в порядку цивільного судочинства, і тому не можуть підміняти собою компетенцію відповідного органу.

Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч.3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем були дотримані, відтак жодних підстав для задоволення позовних вимог у даній справі відсутні.

За викладених обставин позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 242-246 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В Позов ОСОБА_1 до Берегівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його дня складення повного судового рішення через Закарпатський окружний адмінсуд до Восьмого апеляційного адмінсуду.

СуддяЗ.Б. Плеханова

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13 березня 2019 року.