Рішення № 80404064, 18.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2019 року м. Ужгород№ 260/1145/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Микуляк П.П.

при секретарі Петрус К.І.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2,

відповідача: ГУ Національної поліції в Закарпатській області, представник - Яблонський О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України проголошується вступна та резолютивна частини Рішення. Повний текст Рішення виготовлено та підписано 04 березня 2019 року.

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області яким просить суд визнати протиправними та скасувати наказ начальника Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області №1908 від 27.09.2018 року «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського РВП» в частині притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, наказ начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №210 від 08.10.2018 року про звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції, поновити ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді дільничного офіцера поліції сектору превенції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позов вмотивовано тим, що оскаржувані Накази начальника Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області № 210 о/с від 08.10.2018 року та №1908 від 27.09.2018 року є необґрунтованими, безпідставними, не відповідають чинному законодавству, порушують його права, через що підлягають скасуванню.

Обставини, викладені у «Висновках за результатами службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4» та наказі ГУ НП № 1908 від 27.09.2018 року, не відповідають фактичним обставинам, є частково сфальсифікованими. Наведено інші аргументи, які спростовують висновки за результатами службового розслідування.

В судовому засіданні представник позивача та позивач підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представником відповідача до суду було подано відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач не визнає позову, та зазначає, що у висновках службового розслідування вказано, що під час заправки службового автомобіля пальним до працівників поліції підійшла група невідомих осіб у кількості семи чоловік, троє з яких стали поводитися неадекватно, намагалися спровокувати конфлікт.

У подальшому дані громадяни, не припиняючи протиправних дій, намагалися пошкодити склоочисники, вилізши на капот автомобіля, намагалися ввімкнути двигун сівши за кермо. А при застосуванні фізичної сили працівником поліції ОСОБА_4 до одного з правопорушників, останній наніс удар в обличчя, від якого ОСОБА_4 впав на землю та внаслідок наведеного отримав тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин лівої щоки та забійної гематоми волосяної частини голови. Разом з цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 маючи спецзасоби: кайданки, палку резинову та газовий балончик "Терен-4", та табельну зброю жодних заходів по припиненню правопорушення не вжили та пасивно спостерігали осторонь.

За результатами службового розслідування, наказом ГУНП в Закарпатській області № 1908 від 27.09.2018 року, за грубе порушення вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, професійно неграмотні дії, що проявилися у невжитті заходів по припиненню правопорушення, що могло призвести до важких наслідків і завдало істотної шкоди іміджу поліції, а також проявлену нещирість під час проведення службового розслідування, дільничного офіцера поліції сектору превенції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, майора поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в Національній поліції.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив суд позивачу відмовити.

В судовому засіданні були допитані в якості свідків інші учасники події ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.74-85)

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що майор поліції ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, одружений. Освіта вища, в органах внутрішніх справ працював з 13.08.2001р. до 06.11.2015р., в Національній поліції з 07.11.2015р., на займаній посаді з 01.02.2018р., діючого дисциплінарного стягнення не мав. Стаж служби і вислуга років складає 17 років, 02 місяці і 25 днів

08.10.2018 року начальником Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області видано наказ № 210 о/с про звільнення позивача, зі служби в поліції, відповідно до ч.1 ст.77 Закону України « Про Національну поліцію», за п.6, у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Підставою винесення вказаного Наказу зазначено Наказ начальника Головного Управління Національної поліції в Закарпатській області №1908 від 27.09.2018 року, яким «За грубе порушення вимог статей 1,7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 №3460 - 1У,ст.18,43,44,45 Закону України від 02.07.2015 № 580-У111 «Про Національну поліцію», професійно-неграмотні дії, що могло призвести до важких наслідків і завдало істотної шкоди іміджу поліції в цілому в очах громадськості, а також проявлену нещирість під час проведення службового розслідування, дільничного офіцера поліції сектору превенції Ужгородського РВП Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_1, відповідно до п.8 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, звільнено зі служби в Національній поліції України».

Відносно проведення службового розслідування слід повідомити наступне.

До набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (п.9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст.14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.

Службове розслідування проводилось у відповідності до вимог Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затверджену наказом МВС України від 12.03.2013 року № 230 (далі - Інструкція №230).

Відповідно до п.5.2 та 5.3 Інструкції №230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення, а завершення службового розслідування визначається датою затвердження начальником, який призначив службове розслідування, висновку за результатами службового розслідування.

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи та оглядом оригіналів документів, що Наказом від 25 вересня 2018 року №1885 «Про призначення службового розслідування» було призначено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4, тобто з 25 вересня було розпочато розслідування.

На наступний день, після початку службового розслідування, 26 вересня 2018 року провівши службове розслідування інспектором ВІОС УКЗ ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції Костюк В.В. та заступником начальника ВОМ та ЗК Закарпатського управління ДВБ Національної поліції України підполковником поліції Кулітка Д.М. було вже складено Висновок за результатами службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_4, який було затверджено начальником ГУНП у Закарпатській області 26 вересня 2018.

Отже, службове розслідування відповідачем було проведено всього за 1(один) день, натомість, законодавством передбачено термін в один місяць, а також, у разі необхідності існує можливість продовження зазначеного терміну. На думку суду 1(один) день не може бути достатньо для повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування та ставить під сумнів результати (Висновок від 26.09.2018р.) службового розслідування.

Також, суд зазначає, що службовими особами досліджувався тільки епізод спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень, а інші обставини пригоди вищезгаданими особами до уваги взято не було. Зокрема не були досліджені обставини стосовно не застосування табельної зброї іншими учасниками, виклику інших екіпажів, які в подальшому приїхали саме з ініціативи та на виклик позивача ОСОБА_1, не допуск правопорушників до керма автомобіля з метою заволодіння автомобілем з боку позивача ОСОБА_1 та інші обставини, які дослідити на протязі одного дня було фактично неможливо.

Додатково слід зауважити, що Дисциплінарним статутом визначається сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Ст. 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Ч. 1 ст. 5 Дисциплінарного статуту передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно ст. 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Суд зауважує, що будь-який дисциплінарний проступок має такий склад: суб'єкт (особа, що перебуває у трудових відносинах з установою); об'єктивна сторона (протиправна поведінка, що спричинила негативні наслідки, при цьому обов'язковим є наявність зв'язку між даними факторами); суб'єктивна сторона (вина працівника, тобто психологічне ставлення особи до своєї протиправної поведінки та її негативних наслідків).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013р. № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.04.2013р. за № 541/23073 (далі - Інструкція №230).

П. 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України і можуть викликати суспільний резонанс.

Згідно з п. 2.6 Інструкції № 230 підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника.

П. 8.3 Інструкції №230 передбачено, що в описовій частині висновку службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості про: обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; посаду, звання, прізвище, ім'я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в органах внутрішніх справ і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних"), характеристику особи (зокрема, про наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), винної в учиненні дисциплінарного проступку, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

А згідно п. 8.4 Інструкції №230 у резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються: підтвердилися чи спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення; пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних заохочень або дисциплінарних стягнень, кваліфікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб РНС, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Однак, не зважаючи на вказані вимоги у висновку за результатами службового розслідування за фактом отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 від 26.09.2018 року (а.с.22), яке тривало 1 (один) день та яке проводилося не в складі комісії - не зазначено та не враховано при обранні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення всіх обставини, з приводу яких і призначено розслідування; наявність причинного зв'язку та наслідками спричиненими у зв'язку з цим; мотиву та мети вчинення правопорушення, причини правопорушення та умови, що їм сприяли, обставин, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, заподіяна шкода, попередня поведінка особи, ставлення до виконання службових обов'язків та до скоєного, рівень кваліфікації.

Крім того, не враховано хронологічність подій, відсутність спецзасобів, дату та час події (16 год. 09 хв.), початок виконання обов'язків об 17 год. 00 хв., наявність табельної зброї в іншого учасника події, наслідки застосування вогнепальної зброї на АЗС та інші обставини, які в подальшому під час розгляду справи стали відомі суду.

Таким чином, суд може зробити висновок, що висновок службового розслідування за фактом отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 від 26.09.2018 року (а.с.22), яке тривало 1 (один) день та яке проводилося не в складі комісії в частині, що стосується позивача є безпідставним, необґрунтованим та передчасним, базується на перерахунку фактів, а не на дослідженні всіх обставин та з'ясуванні причинно - наслідкового зв'язку між ними.

Щодо твердження відповідача, що на момент пригоди у позивача були наявні спец засоби, суд зазначає наступне.

В позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача та сам позивач неодноразово наголошував, що спецзасоби: кайданки, палка резинову, газовий балончик "Терен-4", в нього були відсутні оскільки тільки після заправлення автомобіля пальним та повернення до відділку повинен був їх отримувати, про що повинен був розписатися в Книзі видачі й прийому озброєння та спеціальних засобів. Тому і під час настання пригоди в 16 год. 09 хв. не мав вказаних спецзасобів та не міг застосовувати неіснуючі спецзасоби.

Вказані факти:

- відсутності спецзасобів у позивача ОСОБА_1 в момент події та

- можливість отримання їх тільки після повернення ним до відділку з заправленим автомобілем.

Додатково були підтверджені в результаті допиту в судовому засіданні працівників поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в якості свідків.

Судом було встановлено, що спецзасоби на постійній основі окремим наказом були виділені тільки працівнику поліції ОСОБА_4, інший працівник ОСОБА_5 мав табельну зброю, а позивач щоразу отримував спецзасоби при заступанні до виконання обов'язків.

На підставі наведеного, після дослідження вказаних фактів судом не може бути взято до уваги, що спецзасоби були позивачу видані лише на підставі обставини, що в одній з двох книг - книзі видачу і прийому озброєння та спецзасобів навпроти прізвища «Шелепець» про отримання спецзасобів стоїть підпис візуально не схожий на підпис позивача.

Також суд не може взяти до уваги нормативно не підтверджене посилання представника відповідача надане в судовому засіданні, що підпис в «другій» книзі нарядів про отримання спецзасобів не повинен бути та не може врахувати думку представника відповідача з огляду на встановлені вище обставини, що існуючий підпису та його візуальна відмінність від оригінального виникла можливо в результаті існування у позивача двох варіанти підпису, яким він почергово розписувався в одній з книг.

Матеріалами справи підтверджено, що сама пригода відбувалася об 16 год.09 хв., а на охорону громадського порядку позивач повинен був заступати тільки об 17 год.09 хв. Вказаний факт був проігнорований висновком службового розслідування, як і факт, що позивач виконував функцію водія, запобіг заволодінню транспортного засобу порушниками, викликав інші екіпажі, які після нетривалого часу і затримали правопорушників.

Вказану інформацію при винесенні висновку службового розслідування, яке тривало 1 (один)день не було досліджено в повному обсязі, а згадані факти були залишені поза увагою уповноважених осіб, якими була проводилося розслідування.

Також, в судовому засідання 07 лютого 2019 року, як вже зазначалося вище були допитані інші безпосередні учасники пригоди, в якості свідків, якій було місце 23 вересня 2018 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Крім того, що вищезазначені свідки повідомили суд, що під час пригоди 23 вересня 2019 року, яка відбулася з ними на АЗС у позивача були відсутні спецзасоби. Свідком ОСОБА_5 додатково підтверджені обставини, що позивач відштовхував двох осіб, які намагалися заволодіти автомобілем, а третій знаходився на капоті автомобіля та намагався пошкодити склоочисники. В той момент інший працівник ОСОБА_4 вже знаходився на землі та отримував удари від інших осіб. І за декілька хвилин прибули екіпажі поліції, яких викликав саме позивач ОСОБА_1

Щодо наданого відеоматеріалу, суд зазначає наступне.

Представником відповідача до суду було подано cd диск, як доказ з відеоматеріалом з частковим відображення подій 23 вересня 2018 року, без ідентифікуючих даних, зроблений сторонньою особою ймовірно на мобільний телефон (в матеріалах службового розслідування відсутні способи отримання відео, ідентифікуючі дані особи, яка здійснювала відео, особу яка перенесла відео з телефону чи іншого пристрою на cd диск, час відео (тривалість) при здійсненні відео та тривалість при перенесенні на cd диск),

При перегляді відеоматеріал раптово обривається та містить тільки одну з декількох обставин існуючої події, а саме момент виклику для підкріплення позивачем ОСОБА_1 інших екіпажів по телефону та знаходження працівника ОСОБА_4 на землі з двома порушниками, які згодом і були затримані екіпажами, що прибули.

Вказане відео фактично підтверджує факт тільки факт побиття ОСОБА_4, та момент коли позивач телефонував на лінію 102, для виклику підкріплення, однак не відображає з невідомих причин обставин, підтверджених свідками, що були після і до відображеного.

За приписами ч.1 ст.72 та ст.73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:- письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З наведених вище мотивів, в т.ч. того, що надане відео є занадто коротким та не відображають всієї ситуації суд не може прийняти до уваги не ідентифікований відеоматеріал, як єдиний доказ правомірності висновків службового розслідування у справі.

Суд також не може прийняти до уваги твердження відповідача, щодо прояву нещирості позивача при проведенні службового розслідування в т.ч. як на підставу звільнення ( а.с.11 Наказ №1908 від 27.09.2018р.) з огляду на те, що службове розслідування тривало 1 (один) день, проводилося не по особі, а за фактом отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 та те, що позивач особисто надавав пояснення по факту існуючої події.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що обставини викладені у висновку службового розслідування, яке проводилося не по особі а за фактом отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження, є передчасним, вина відповідачем не доведена, беззаперечні докази вчинення дисциплінарного проступку позивачем у матеріалах адміністративної справи спростовані, а тому накази про його звільнення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 цієї статті).

Отже, всупереч обов'язку доказування, закріпленому у ст.77 КАС України, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено тих обставин, що стали підставою для прийняття оскаржуваних наказів, на підставі яких позивача звільнено зі служби.

Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Умови обчислення середньої заробітної плати визначаються Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995р. № 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок 100) та згідно п. "з" ст. 1 Порядку 100 - обчислення середньої заробітної плати, цей Порядок застосовується при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пунктом 3 ч.2 Порядку 100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати, передбачено, що у всіх інших випадках (крім випадків обчислення середньої заробітної плати для оплати щорічної відпустки) збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до п.8 ч.2 Порядку 100, обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

Наказом МВС України від 06.04.2016 року за № 260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (зареєстрована в Мінюсті України 29.04.2016 року за № 66928799, далі Порядок), згідно п.1 якого - ці порядок та умови визначають критерії виплати грошового забезпечення, зокрема, поліцейський Національної поліції, при цьому, згідно положень Порядку грошове забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів.

Згідно з абз.5 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року за № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

У відповідності до довідки про заробітну плату від 15.11.2018 року №105/106/5-18, розмір заробітної плати, за два фактично відпрацьовані місяці, ОСОБА_1 за серпень 2018 року складає 9644,78 грн. (31 календарних днів) та вересень 2018 року - 9644,78 (30 календарних днів), відтак, середньомісячний розмір заробітної плати складає 9644,78 грн. (19289,56грн./2), середньоденний розмір заробітної плати складає 316,22 грн. (19289,56 грн./61 календарний день).

Виходячи з наведеного (з моменту звільнення) стягненню на користь позивача підлягає: 41741,04 грн.

- за жовтень 2018 року - 6956,84 грн. (316,22 грн. * 22 календарних днів),

- за листопад 2018 року - 9486,60 грн. (316,22 грн. * 30 календарних днів),

- за грудень 2018 року - 9802,82 грн. (316,22 грн. * 31 календарний день),

- за січень 2019 року - 9802,82 грн. (316,22 грн. * 31 календарний день),

- за лютий 2018 року - 5691,96 грн. (316,22 грн. * 18 календарних днів).

На підставі наведеного та керуючись ст. 242-246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Головного управління Національної поліції в Закарпатській області №1908 від 27.09.2018 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Ужгородського РВП" в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності майора поліції ОСОБА_1 у вигляді звільнення.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління національної поліції в Закарпатській області від 08.10.2018 року №210 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції майора ОСОБА_1 дільничого офіцера поліції сектору превенції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області.

Поновити майора поліції ОСОБА_1 на займаній на час звільнення посаді дільничого офіцера поліції сектору превенції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області з 18 лютого 2019 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ференца Ракоці, буд.13, м.Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ - 40108913) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП - НОМЕР_1) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 жовтня 2018 року по 18 лютого 2018 року в розмірі 41741,04 грн. (сорок одну тисячу сімсот сорок одну гривню чотири копійки).

Рішення в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді дільничого офіцера поліції сектору превенції Ужгородського районного відділення поліції Ужгородського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць в розмірі 9644,78 грн. (дев'ять тисяч шістсот сорок чотири гривні сімдесят вісім копійок) підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяП.П. Микуляк