Рішення № 80401059, 06.03.2019, Новозаводський районний суд м. Чернігова

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року місто Чернігів

Справа №751/8185/18

Провадження№2/751/188/19

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н.В.

секретаря судового засідання Дасюк Н.В.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1

відповідачі – ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Державна казначейська служба України

третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області

представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради – ОСОБА_3

представник відповідача Державної казначейської служби України – ОСОБА_4

представник третьої особи – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Державної казначейської служби України, третя особа: Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області, про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 виклад позиції позивача

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, Державної казначейської служби України, в якому просить стягнути на її користь у відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України 60 000 грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (а.с.29-31, 97, 91).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 року ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради зобов’язано провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2014 рік враховуючи вже здійснені виплати. ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення було здійснено перерахунок, сума боргу складає 5 970 грн, проте вказана сума станом на 20.11.2018 року не виплачена та постанова суду не виконана. Зазначає, що внаслідок невиконання рішення їй була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, руйнуванні життєвих планів, проведенням необхідних витрат у зв’язку з відновленням здоров’я, почуття розпачу, душевними стражданнями. Вказує, що вона є інвалідом ІІ групи довічно, постійно потребує медичного нагляду, лікування, посиленого харчування та догляду.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 04 грудня 2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, у встановлений строк подав відзив (а.с.32-34), відповідно до якого просив відмовити повністю. Зазначив, що ОСОБА_2 не має можливості виконати рішення суду з тих підстав, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у Державному бюджеті на 2014-2018 роки не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм. Вважають, що протиправність дій чи бездіяльність ОСОБА_2 позивачем не доведена.

Також відповідач - Державна казначейська служба України, подав відзив (а.с.85-86), згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказав, що ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради не є державним органом, тому не поширюються і положення ст.56 Конституції України, ч.2 ст.1167 та ст.1173 ЦК України, а тому і відсутні підстави для відшкодування за рахунок держави шкоди, завданої позивачеві органом місцевого самоврядування. Крім того, не доведено причинно - наслідкового зв'язку між діями органу місцевого самоврядування та душевними стражданнями, погіршенням стану здоров'я позивача, а також не надано доказів на підтвердження заподіяння моральної шкоди в сумі 60 000 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві та просила їх задовольнити.

Представники відповідача - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради та Державної казначейської служби України, в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Вказала, що після закінчення виконавчого провадження 10.11.2015 року на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» та повернення виконавчого документу до суду, до виконавчої служби повторно виконавчий лист не надходив.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.06.2014 року у задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради про визнання незаконними дій та бездіяльність та зобов'язання вчинити дії – відмовлено (а.с.7).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 року зобов‘язано ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за 2014 рік враховуючи вже здійснені виплати (а.с.8). Постанова набрала законної сили з моменту ухвалення.

На підставі даної постанови Новозаводський районний суд м. Чернігова 13 березня 2015 року видав виконавчий лист №751/4749/14, який перебував на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Постановою державного виконавця від 09.04.2015 року відкрито провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа (а.с.9).

Згідно перерахунку, проведеного ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради, сума до виплати ОСОБА_1 становить 5 970 грн (а.с.10), але згідно листа від 17.04.2015 №4779/14 ОСОБА_2 праці та соціальної захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради повідомило стягувача про неможливість виконати рішення суду про зобов'язання здійснити виплату допомоги у зв'язку з тим, що бюджетні призначення на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у Державному бюджеті на 2014 рік не передбачені, видатки на зазначені цілі не затверджувались у кошторисах розпорядників бюджетних коштів та у відповідних паспортах бюджетних програм (а.с.10).

Як вбачається із інформації про виконавче провадження №47205401, після відкриття провадження, державним виконавцем проводились виконавчі дії: 09.09.2015 року - постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 2040 грн; 09.09.2015 року - про накладення штрафу в сумі 680 грн; 18.09.2015 року - про накладення штрафу в сумі 1 360 грн; 21.09.2015 року - зупинення виконавчого провадження до розгляду страви про зміну способу і порядку виконання рішення; 10.11.2015 року - поновлено виконавче провадження; 10.11.2015 року - стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій в сумі 60,02 грн (а.с.108-109).

10.11.2015 року державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника, у відповідності до ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.106).

Отже, станом на день звернення до суду – 20.11.2018 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 року в частині здійснення виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 рік виконано не було.

ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради зверталось з листом від 26.10.2018 року до Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації з вимогою посприяти у вирішенні питання фінансування з Державного бюджету на забезпечення виконання судових рішень за програмами соціального захисту населення, які фінансуються з Державного бюджету (а.с.38).

Одночасно, ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради направляло на адресу Департаменту соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації звітність по судових справах з Чорнобильських виплат, а також повідомляло, що виконати судові рішення про зобов'язання здійснити виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи не має можливості через відсутність бюджетного фінансування(а.с.40-47, 50).

Листом від 05.08.2015 року Міністерства соціальної політики було роз'яснено, що погашення заборгованості із соціальних виплат за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, здійснюється Казначейством у межах бюджетних асигнувань, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік (а.с.48).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач є особою з інвалідністю 2-ї групи, захворювання пов’язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС (а.с.6).

Згідно виписного епікризу з історії хвороби та згідно виписки із медичної карти вбачається, що позивач часто перебуває на лікуванні (а.с.11-18). Після оздоровлення у ДП «Клінічний санаторій ім.Пірогова» позивачці показано огляд у лікаря травматолога за місцем проживання та повторний курс лікування через 12 місяців (а.с.19).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до статей 8, 19, 56 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19). ОСОБА_3 має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (ст. 56).

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім’ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відшкодування такої шкоди можливе лише якщо таке передбачене відповідним законом, що визначає порядок і умови її відшкодування. Також передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних та фізичних страждань.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування, визначені ст. 1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов’язковість рішень суду.

Гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов'язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід'ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).

У пілотному рішенні «ОСОБА_7 проти України» Суд визначив системні проблеми (тривале невиконання остаточних рішень національних судів та відсутність на національному рівні ефективного засобу юридичного захисту у зв’язку з цим), указав на наявність порушення Конвенції в силу цих проблем та надав вказівки щодо заходів загального характеру, які слід вжити відповідно до статті 46 Конвенції з метою належного виконання пілотного рішення. У зв’язку з цим ЄСПЛ дійшов висновку, що він фактично виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, питання, що розглянуте в пілотному рішенні у справі «ОСОБА_7 проти України», у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого в цій справі, є питанням виконання відповідно до статті 46 Конвенції (пункт 197 Рішення).

Крім того, Суд зазначив: «...що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. У п. 54 звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v .Ukraine), N1811/06, від 19 лютого 2009 року).

У пунктах 35, 38, 82 справи «Бурмич та інші проти України» Європейський суд вказує на справу «Бурдов проти Росіїї» (№2), в якій зокрема вказано: «У випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу».

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні, ухваленому 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії», для держави є неприпустимим виправдання неможливості виконання судового рішення відсутністю належного фінансування.

Практика Європейського суду з прав людини визнає не отримані за рішенням суду кошти саме порушенням Протоколу 1 («Бурдов проти Росії», «ОСОБА_7 проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2014 року було встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась і не сплачується щорічна грошова допомога на оздоровлення за 2014 рік відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а отже протиправними діями відповідач завдав позивачеві моральної шкоди.

Позивач є особою з інвалідністю 2-ї групи, захворювання пов’язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, потребує постійного лікування та оздоровлення, за час невиконання рішення суду неодноразово проходила стаціонарне лікування, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями медичних документів, протягом тривалого часу позбавлена законно очікуваних доходів, що безумовно, не могло не спричинити негативні наслідки для морального та психологічного стану позивача.

Отже, завдана позивачу моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з надмірно тривалим невиконанням рішення суду, що є підставою для стягнення моральної шкоди.

Навіть за відсутності бездіяльності Державної казначейської служби України щодо виконання рішень суду, ухвалених на користь позивача, наявні підстави для стягнення з держави, як гаранта виконання судових рішень та виконавчих документів, заподіяної позивачу тривалим невиконанням судових рішень моральної шкоди.

Виходячи з принципу виваженості, розумності та справедливості, з урахуванням обставин даної справи, тривалістю не виконання судового рішення (рішення в частині виплати допомоги не виконано з 2015 року і по теперішній час), глибини завданих позивачу душевних страждань, а також терміну перебування виконавчого документа на примусовому виконанні у державній виконавчій службі, не пред’явленням для повторного виконання позивачем виконавчого документа, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та вважає достатньою компенсацією відшкодування моральної шкоди буде стягнення на користь позивача 2 000 грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 263, 264-265, 268 ЦПК України, ст.ст.23, 1167, 1173 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди за рахунок Державного бюджету України 2 000 (дві тисячі) грн шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 11.03.2019 року.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, 14001, РНОКПП НОМЕР_1)

Відповідач - ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Новозаводської районної у м. Чернігові ради (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд.19 м. Чернігів, 14017, ЄДРПОУ 03196208)

Відповідач - Державна казначейська служба України (місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд.6 м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646)

Третя особа - Головне територіальне управління юстиції у Чернігівській області (місцезнаходження: пр – т Миру, буд.43. м. Чернігів, 14000, ЄДРПОУ 34924518)

Суддя Н. В. Маслюк