Рішення № 80399927, 13.02.2019, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/104/19

№ провадження 2/647/159/2019

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі Татаровській І.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду у місті Бериславі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування, за участю представників сторін:

від відповідача: представник не прибув, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно посилаючись на те, що 05 серпня 2017 року померла її мати – ОСОБА_3. Після її смерті залишилася спадщина, до складу якої, крім іншого входить земельні ділянки, а саме: земельна частка розміром 0,7236% від земельної ділянки загальною площею 69,63 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 250607, виданий Бериславською районною державною адміністрацією 07.12.2005 року на підставі розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації від 10.09.2004 року за № 729 та 12.10.2004 року за № 808, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, титульним власником якого є ОСОБА_4М.), земельна частка розміром 3,2765% від земельної ділянки загальною площею 31,76 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХС № 021407, виданий Бериславською районною державною адміністрацією 21.02.2005 року на підставі розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації від 10.09.2004 року за № 729 та 12.10.2004 року за № 808, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, титульним власником якого є ОСОБА_5М.) власником яких була померла ОСОБА_3. Також їй належали на праві спільної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Бериславською державною нотаріальною конторою Херсонської області11.12.2005 року за реєстровим номером 2091 після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер 06.11.2003 року земельна частка розміром 0,7236% від земельної ділянки загальною площею 69,63 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 250607, виданий Бериславською районною державною адміністрацією 07.12.2005 року на підставі розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації від 10.09.2004 року за № 729 та 12.10.2004 року за № 808, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, титульним власником якого є ОСОБА_4М.) та земельна частка розміром 3,2765% від земельної ділянки загальною площею 31,76 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХС № 021407, виданий Бериславською районною державною адміністрацією 21.02.2005 року на підставі розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації від 10.09.2004 року за № 729 та 12.10.2004 року за № 808, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, титульним власником якого є ОСОБА_5М.)

Зазначена спадщина ОСОБА_1 була прийнята, оскільки вона подала заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлої матері ОСОБА_3. У зв’язку з тим, що відсутній правовстановлюючий документ на відповідні частки земельних ділянок, та оскільки поданими державними актами не визначено майно, на яке може видаватися свідоцтво про право на спадщину, в оформленні спадщини позивачу було відмовлено.

Позивач просить суд визнати за ОСОБА_1, право власності на спадкове майно, а саме: земельну частку розміром 0,7236 % від земельної ділянки загальною площею 69,63 га га.; земельну частку розміром 3,2765 % від земельної ділянки загальною площею 31,76 га, які передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області, що належали померлій ОСОБА_3, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 250607 виданого 17.12.2005 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 021407 виданого 21.02.2005 року.; земельну частку розміром 0,7236 % від земельної ділянки загальною площею 69,63 га; земельну частку розміром 3,2765 % від земельної ділянки загальною площею 31,76 га, які належали ОСОБА_3 на праві спільної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 250607 виданого 17.12.2005 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 021407 виданого 21.02.2005 року, та Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Бериславською державною нотаріальною конторою Херсонської області 11.12.2005 року за реєстровим номером 2091.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року провадження у справі було відкрито в загальному порядку та призначено підготовче засідання.

В судове засідання позивач не прибула, надала до суду клопотання про розгляд справи без її участі, наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області у судове засідання не з’явився, згідно наданої заяви позов визнав, просив справу розглянути у відсутність їх представника.

Суд вважає за можливе справу розглянути у відсутності сторін, в порядку ч.3 ст.211 ЦПК України.

У відповідності до ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, що містяться у матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ст.ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України – суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони наголошували на тому, що надали до справи всі наявні в них докази.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

У відповідності до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1217 ЦК України, передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що 05 серпня 2017 року померла ОСОБА_3, свідоцтво про смерть І-КГ № 240164 видане Одрадокам?янською сільською радою Бериславського району Херсонської області «07» серпня 2017 року, актовий запис № 28 (а.с.7), яка згідно свідоцтва про народження 1-ЖС № 279362 виданого 05.06.1972 року (а.с. 8) є матір’ю позивача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після укладення шлюбу з Агікішиєвим ОСОБА_8 14.11.1992 року, актовий запис № 29, змінила прізвище на «Агакішиєва»- свідоцтво про укладення шлюбу 11 КГ№ 259999 від 14.11.1992 року (а.с. 9, 33).

За життя ОСОБА_3 була власником земельних ділянок: а саме: земельної частка розміром 0,7236% від земельної ділянки загальною площею 69,63 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 250607, виданий Бериславською районною державною адміністрацією 07.12.2005 року на підставі розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації від 10.09.2004 року за № 729 та 12.10.2004 року за № 808, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, титульним власником якого є ОСОБА_4М.)- а.с. 11-12, земельна частка розміром 3,2765% від земельної ділянки загальною площею 31,76 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХС № 021407, виданий Бериславською районною державною адміністрацією 21.02.2005 року на підставі розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації від 10.09.2004 року за № 729 та 12.10.2004 року за № 808, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, титульним власником якого є ОСОБА_5М.) –а.с. 10, які належали їй на праві спільної власності.

Крім того померлій ОСОБА_3 належали на праві спільної власності на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Бериславською державною нотаріальною конторою Херсонської області11.12.2005 року за реєстровим номером 2091 після смерті чоловіка ОСОБА_6, який помер 06.11.2003 року (а.с. 13) земельна частка розміром 0,7236% від земельної ділянки загальною площею 69,63 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 250607, виданий Бериславською районною державною адміністрацією 07.12.2005 року на підставі розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації від 10.09.2004 року за № 729 та 12.10.2004 року за № 808, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, титульним власником якого є ОСОБА_4М.) – а.с. 11-12 та земельна частка розміром 3,2765% від земельної ділянки загальною площею 31,76 га (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ХС № 021407, виданий Бериславською районною державною адміністрацією 21.02.2005 року на підставі розпоряджень голови Бериславської районної державної адміністрації від 10.09.2004 року за № 729 та 12.10.2004 року за № 808, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території ОСОБА_2 сільської ради, титульним власником якого є ОСОБА_5М.) а.с. 10.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Спадкодавець на випадок своєї смерті заповіту не лишила.

Згідно листа приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу головного територіального управління юстиції у Херсонській області Симутенко тетяни Григорівни № 493/02-14 від 10.12.2018 року, нею заведена спадкова справа №60/2017 до майна померлої 05 серпня 2017 року ОСОБА_3. Спадкоємцем, який прийняв спадщину за законом є донька спадкодавця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак свідоцтво про право на спадщину на відповідні земельні ділянки не видавалось, оскільки в поданих документах для отримання свідоцтва про право на спадщину визначено майно, як частки у спільній власності на земельні ділянки, що суперечить вимогам діючого законодавства та у нотаріуса відсутня можливість видати відповідне свідоцтво (а.с. 14), тому позивач вимушений був звернутися до суду з цим позовом. Іншого способу захисту свої прав у позивача законодавством не передбачено.

Згідно п.п. 4.15 та п.п. 4.20. п. 4, глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно. Видача свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку нотаріусом проводиться також за умови отримання витягу з Державного земельного кадастру.

Статтею 126 Земельного Кодексу України, встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до 'Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Згідно ст. 27 цього Закону Україну державна реєстрація прав проводиться на підставі рішення судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід права на нерухоме майно. У разі поділу, або виділу частки з об'єкта нерухомого майна ,відповідний розділ закривається. Водночас для кожноґо з новостворених об’єктів відкривається новий розділ.

Відповідно до ч.1 ст. 328 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці 3 пункту 23 вказаної постанови у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз'яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року №7 про те, що відповідно достатті 1225 ЦКправо власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ст. 116 ЗК України набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст. 80 та ч. 1 ст.131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі , зокрема, спадкування.

Відповідно до положення ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до ст. 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

Відповідно до пункту а), частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз'яснено, що якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини (пункт 3.1. листа).

У відповідності до ст. 182 ЦК України право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації.

Згідно ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи викладені обставини справи та вимоги закону, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають частковому задоволенню у відповідності до частки у спадковому майні.

Керуючись ст.ст, 1216-1218, 1261 ЦК України, ст.ст.12, 13,77, 81, 200, 206, 259,263-265,268 ЦПК України, суд–

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після померлої 05 серпня 2017 року ОСОБА_3, а саме: земельну частку розміром 0,7236 % від земельної ділянки загальною площею 69,63 га та земельну частку розміром 3,2765 % від земельної ділянки загальною площею 31,76 га, які передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Бериславського району Херсонської області, що належали померлій ОСОБА_3, на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 250607 виданого 17.12.2005 року та Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 021407 виданого 21.02.2005 року; земельну частку розміром 0,7236 % від земельної ділянки загальною площею 69,63 га та земельну частку розміром 3,2765 % від земельної ділянки загальною площею 31,76 га, які належали ОСОБА_3 на праві спільної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 250607 виданого 17.12.2005 року, Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 021407 виданого 21.02.2005 року, та Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Бериславською державною нотаріальною конторою Херсонської області 11.12.2005 року за реєстровим номером 2091.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII «Перехідні положення» ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.03.2019 року.

Позивач ОСОБА_1, Херсонська область, Бериславський район, с. Одрадокам’янка, вул. Зої Космодем'янської, б. 17, НОМЕР_1 виданий Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області від 24.11.2007 р.

Відповідач ОСОБА_2 сільська рада, Херсонська область, Бериславський район , с. с. Одрадокам’янка, вул. Вишнева, б. 5, код ЄДРПОУ 04401322.

Суддя В. С. Миргород