Постанова № 80399418, 11.03.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/19319/18

Провадження № 3/592/69/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2019 року м.Суми

Суддя Ковпаківського районного суду м.Суми Чернобай О.І., за участю секретаря судового засідання Павлович Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Сумського РВП ГУНП в Сумській області відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1,

за ч.1 ст.130 КпАП України,

В С Т А Н О В И В :

14.12.2018 року, о 18:15 год., в м.Суми, вул.Роменська, 75, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом автомобілем НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху.

Як зазначено у протоколі судовий розгляд справи було призначено на 15.01.2019 року на 09:00 годину.

Хоча копію цього протоколу з датою судового засідання водій ОСОБА_1 отримувати відмовився, що вбачається з самого протоколу, але про дату, час та місце розгляду справи в суді він був сповіщений належним чином, що вбачається з його заяви від 14.01.2019 року наданої до канцелярії суду за день до судового засідання в якій він повідомив суд, що йому відомо про те, що справа відносно нього знаходиться на розгляді в суді але з 14.01.2018 року він перебував на лікуванні в Міському центрі амбулаторно поліклінічної хірургії 4-ї поліклініки, надавши відповідну довідку написану не на лікарняному бланку, а на простому папірці у зв'язку з чим не зможе взяти участі в судових засіданнях. /а.п.12-13/

Розгляд справи було відкладено на 19.02.2019 року про що водію ОСОБА_1 був направлений по пошті судовий виклик рекомендованим листом з повідомленням.

З поштового повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вищевказаний судовий виклик був вручений адресату - 13.02.2019 року, тобто завчасно до судового засідання. /а.п.18/

Крім того, з метою перевірки достовірності наданої ОСОБА_1 довідки про лікування, судом також був направлений запит на ім'я головного лікаря Сумської міської клінічної лікарні № 4.

Та з відповіді за підписом головного лікаря вбачається, що ОСОБА_1 станом на 05.02.2019 року перебував на лікуванні в міському центрі амбулаторно поліклінічної хірургії у період з 19.01.2019 року по 23.01.2019 року. /а.п.19/

А в довідці виготовленої на простому папірці зазначено, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні у вказаному відділенні з 14.01.2019 року, тому надана ним довідка викликає сумніви в її достовірності.

Що дає суду всі підстави для висновків, що станом на момент судового розгляду справи - 15.01.2019 року ОСОБА_1 на лікуванні не перебував, а зловживаючи своїми процесуальними правами навмисно не з'явився на розгляд справи без поважних причин з метою затягнути судовий розгляд до спливу строків давності притягнення до адміністративної відповідальності.

18.02.2019 року, за день до судового засідання, від ОСОБА_1, до канцелярії суду надійшла письмова заява, в якій він повідомив, що з 15.02.2019 року перебуває на лікуванні в ЦАПХ 4-ї поліклініки надавши знову аналогічну як і в перший раз довідку виготовленому не на лікарняному бланку, а на простому папірці, тим самим він підтвердив, що знав про судовий розгляд, який повинен був відбутись - 19.02.2019 року. / а.п.20/

19.02.2019 року у судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.

Розгляд справи було відкладено на 27.02.2019 року про що ОСОБА_1 був направлений судовий виклик.

Однак, 26.02.2019 року, як і в попередні рази, за день до судового розгляду від ОСОБА_1, до канцелярії суду надійшла письмова заява в якій він повідомив, що з 15.02.2019 року перебуває на лікуванні в ЦАПХ 4-ї поліклініки надавши знову аналогічну як і в перший раз довідку виготовленому не на лікарняному бланку, а на простому папірці, тим самим він знову підтвердив, що знав про судовий розгляд, який повинен був відбутись - 27.02.2019 року. / а.п.23/

У судове засідання - 27.02.2019 року ОСОБА_1 не з'явився.

Розгляд справи було відкладено на 04.03.2019 року про що ОСОБА_1 був направлений судовий виклик.

Однак, у судове засідання - 04.03.2019 року ОСОБА_1 в черговий раз не з'явився.

Розгляд справи було відкладено на 11.03.2019 року.

11.03.2019 року до канцелярії суду від ОСОБА_1 знову надійшла письмова заява в якій він повідомив суд, що 03.03.2019 року був госпіталізований у хірургічне відділення Сумської міської клінічної лікарні № 5. /а.п.29-30/

11.03.2019 року у судове засідання ОСОБА_1 не з'явився.

На підставі вищенаведеного чітко вбачається, що суд, дотримуючись прав на захист щодо змагальності судового процесу та забезпечення права особи, відносно якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності на допит свідків, судовий розгляд неодноразово відкладався у зв'язку з лікуванням ОСОБА_1, однак такі дії ОСОБА_1 також свідчать про зловживання ним своїми процесуальними правами внаслідок чого він всіляко намагається якого-мога довше затягнути судовий розгляд з метою дочекатись закінчення строків давності притягнення до адміністративної відповідальності, які закінчуються - 14.03.2019 року .

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 п'ять разів поспіль протягом більше двох з половиною місяців з різних причин не з'являвся у судові засідання, тому судом розгляд справи на цей раз відбувся, оскільки з вищенаведеного вбачається, що судом було забезпечене право ОСОБА_1 на справедливий суд, передбачене ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, т.я. йому неодноразово надавалось право на залучення захисника, на виклик свідків і на особисту участь в судових засіданнях.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Однак, з вищенаведених фактів, викладених судом вбачається, що ОСОБА_1 подаючи заяви в яких повідомляв про неможливість участі в судових розглядах таким чином домігся перенесення слухання справи та став використовувати всілякі прийоми, які пов'язані із зволіканням у розгляді даної справи про адміністративне правопорушення з метою затягнути судовий розгляд до спливу строків давності притягнення до адміністративної відповідальності і як наслідок уникнення від адміністративного стягнення за дане правопорушення, яке є суворим і він не використовує всі засоби передбачені кодексом про адміністративні правопорушення для прискорення процедури слухання справи і допиту свідків.

За наведених обставин доходжу висновку про можливість подальшого розгляду справи без участі ОСОБА_1, оскільки судом всіляко забезпечувалась змагальність судового процесу та право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, що свідчить про дотримання основного принципу Європейського суду з прав людини "особа повинна бути почутою".

У справі «Mirovni Institut v. Slovenia» Європейський суд з прав людини відзначив, що судові розгляди мають гарантувати право на публічне слухання в розумінні §1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Винятки повинні бути виправдані особливими обставинами. Як підкреслив Суд, суспільний характер слухань захищає сторони від здійснення правосуддя таємно, без публічного контролю. Це також є одним зі способів підтримки довіри до судів.

У даному випадку суд забезпечив ОСОБА_1 гарантію щодо публічного розгляду справи проти нього і вийняток зроблений судом щодо можливості подальшого розгляду справи без його участі із-за зловживання ним своїми процесуальними правами повністю захищає ОСОБА_1 від здійснення правосуддя таємно, без публічного контролю.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Каракуця проти України» констатував відсутність порушення прав заявників, а також визнав неприйнятними скарги заявників за статтею 8 Конвенції.

ЄСПЛ зазначив, що заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи, оскільки вони протягом 1 року та 8 місяців не звертались до апеляційного суду за інформацією щодо стану розгляду їх апеляційної скарги.

У даному випадку сам ОСОБА_1 не виявляє належної зацікавленості у розгляді його справи, а навпаки навмисно намагаєтьтся затягнути судовий розгляд до спливу строків давності притягнення до адміністративної відповідальності, що є зловживанням своїми процесуальними правами.

Допитаний при розгляді справи інспектор сектору реагування патрульної поліції № 3 Сумського районного відділу поліції ОСОБА_3 показав, що він знаходився у складі екіпажу патрульного автомобіля. На їх службовий планшет надійшов виклик від оператора Сумського РВП /а.п.6/ про те, що зі сторони с.Сад, Сумського району в напрямку міста Суми рухається автомобіль "Dacia Logan" з відбитим лівім боковим дзеркалом та водій якого перебував в стані алкогольного сп'яніння. При виїзді з міста Суми побачили, як на зустріч їхав вказаний автомобіль. Розвернулись та поїхали за ним. Зупиняли синім та червоним маячком і сиреною. Після зупинки через заднє стекло побачили як водій вказаного автомобіля перелазив на заднє сидіння, а пасажир перелазив на сидіння водія. Він з напарником підбігли з двох сторін до вказаного автомобіля і виявили, що водієм був ОСОБА_1, який переліз з сидіння водія на заднє сидіння на якому ще знаходилось двоє дівчат. Попросили одного перехожого побути свідком. А другий понятий був із зупиненого ними автомобіля. По зовнішньому виду водія ОСОБА_1 було видно, що він перебував в стані алкогольного сп'яніння /запах алкоголю з порожнини рота і млява мова/. В присутності свідків запропонували водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу "Драгер" але він відмовився пояснивши, що він був пасажиром. Після чого відносно ОСОБА_1 був складений адміністративний протокол копію якого отримувати він відмовився але йому було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи в суді.

Із наданого у судовому засіданні інспектором Онищенком Ю.Ю. DVD-диску з відео реєстратора службового автомобіля, який був переглянутий, та з якого вбачається, як службовий автомобіль поліції рухався з автомобілем "Dacia Logan". Далі видно як автомобіль "Dacia Logan" включивши правий покажчик повороту зупинився. І після зупинки, через заднє стекло автомобіля "Dacia Logan" видно, як водій переліз на заднє пасажирське сидіння, а пасажир переліз на сидіння водія. Після чого двоє поліцейських вивели цих осіб з автомобіля і як в подальшому було встановлено поліцейськими водієм був ОСОБА_1 відносно якого і був складений адміністративний протокол. /а.п.28/

З самого протоколу вбачається, що він складався у присутності двох свідків.

Згідно ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

У даному випадку обов'язок збирання доказів покладений на інспектора поліції, який склав адміністративний протокол.

Відповідно до ч.1 ст.251 КпАп доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, …

У якості доказів інспектором поліції до матеріалів справи були долучені письмові пояснення двох свідків, які відповідно до правил сч.1 ст.251 КпАп являються письмовими доказами у даній справі і які повинні бути враховані судом.

Так, із долучених письмових пояснень свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вбачається, що в їх присутності водій ОСОБА_6 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер». /а.с. 3-4/

Таким чином, на підставі переглянутого відео запису з реєстратора поліцейських, у суду не виникає жодних сумнівів, що автомобілем НОМЕР_2 керував саме ОСОБА_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння які перелічені у протоколі.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості, і жодна з сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом. (Наприклад Справа «Ноймайстер проти Австрії» 1968 р.)

У даному випадку судом було дотримано вказаних правил рівності сторін при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про що свідчить той факт, що суд п'ять разів задовольняв заяви останнього про відкладення судового розгляду надаючи йому можливість з'явитись в судове засідання, однак сам ОСОБА_1 став зловживати своїми процесуальними правами не з'являючись в судові засідання з метою затягнути розгляду справи до спливу строків давності притягнення до адміністративної відповідальності з метою уникнення відповіддальності.

Суд зобов'язаний при розгляді справ усіх категорій неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст. 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою» (п. 150, п. 253).

Крім того, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у рішенні, ухваленому 29 червня 2007 року у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» ("O'Halloran and Francis v. the United Kingdom") також зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі ? зокрема, як для даного випадку обов'язку відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

У судовому засіданні, зібраними поліцією доказами було доведено поза будь-яким розумним сумнівом винуватість водія ОСОБА_1 у тому, що він відмовився на вимогу поліцейського пройти в установленому законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння.

Таким чином, дослідивши та проаналізувавши у судовому засіданні усі вищенаведені докази та надавши аналіз цим доказам у даному рішенні, доходжу висновку про повну відповідність дій співробітників поліції вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" і повну доведеність вини водія ОСОБА_1 у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу співробітників поліції у встановленому законом порядку, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КпАП України.

Обставин, які б пом'якшували або обтяжували відповідальність при розгляді справи не встановлено.

Враховуються характер вчиненого правопорушення, його суспільну небезпеку, особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність вважаю, що ОСОБА_1 повинен бути підданий адміністративному стягненню у виді штрафу з позбавленням його права керування транспортними засобами і з нього підлягає стягненню судовий збір у відповідності з вимогами ст.401 КпАП України у розмірі 384,20 грн.

Відповідно до ч.1 ст.307 КпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, …а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно ч.ч.1 і 2 ст.308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Керуючись ст.ст.401 , ч.1 ст.130 КпАП України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,

П О С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням його права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1), в порядку ст.401 КпАП України на користь держави судовий збір у розмірі 384 грн. 20 коп. за наступними реквізитами: Одержувач - ГУК у м. Києві /м. Київ/22030106 ЄДРПОУ - 37993783 Банк одержувача - Казначейство України (ЕАП) МФО - 899998 Рахунок - 31211256026001 Код платежу - 22030106.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м.Суми протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя О.І. Чернобай