Рішення № 80399375, 05.03.2019, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/18756/18

Провадження №2/592/763/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі: головуючого судді – Алфьорова А.М., за участю секретаря – Літовченко С.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Сумська міська рада, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що його бабусі ОСОБА_6 належав на праві приватної власності житловий будинок за адресою: м. Суми, вул. Добровільна, буд. 87, який складається з коридору площею 3,6 кв.м., жилої кімнати площею 6,3 кв.м., кухні площею 6,5 кв.м., жилої кімнати 16,6 кв.м. У вказаному будинку проживали він, ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 У 1972 р. з дозволу ОСОБА_6 його батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_3 до будинку були самочинно добудовані сіни, які були переобладнані у жилу кімнату площе ю12,9 кв.м. Вказана прибудова була самочинно збудованою, без відповідного дозволу Виконкому Сумської міської ради, тому право власності на неї ОСОБА_6 не набула. 01.04.1989 р. ОСОБА_6 померла. Після смерті бабусі ОСОБА_6 відкрилася спадщина на все належне їй майно. Відповідач ОСОБА_3, як єдиний спадкоємець, прийняла спадщину, у зв’язку з постійним проживанням з спадкодавцем на момент відкриття спадщини. У 1995 р. з його безпосередньою допомогою, без отримання будівельного паспорту та відповідного дозволу на будівництво, було переобладнано частину горища будинку на мансарду обладнавши там дві жилі кімнати, площею 14,9 кв.м. та 12,7 кв.м. та приміщення площею 5,4 кв.м. У 2003 р. він за особисті кошти, за згодою батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_7, без відповідних дозвільних документів, самочинно побудував на території домоволодіння приміщення для літнього душу розміром 1,17 х 1,44 кв.м., а також сарай розміром 5,06 х 8,6 кв.м. з погрібом. Покращуючи таким чином житлові умови для нього та батьків, він розраховував на те, що як побудовані з його участю та ним особисто житлові та допоміжні приміщення будинку, так як він сам, перейдуть у його власність і тому не ставив питання про відшкодування йому батьками його особистих витрат на вищевказане будівництво. Рішенням Виконкому Сумської міської ради від 01.10.2003 р. № 658 було надано дозвіл на самочинно збудованих сіней (кімнати) до житлового будинку розміром 1,84 х 7,02 м., мансардного приміщення розміром 4,74 х 7,70 м., сараю розміром 5,06 х 6,60 м. з погрібом під ним та літнього душу розміром 1,17 х 1,44 м. Відповідач ОСОБА_3 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 на все домоволодіння (разом з самочинно збудованими приміщеннями) та 02.02.2004 р. отримала свідоцтво про право на спадщину за законом. 14.06.2007 р. помер його батько ОСОБА_7 14.10.2013 р. відповідач ОСОБА_3 склала заповіт на користь його сестри ОСОБА_8, за яким заповіла спірний житловий будинок з самочинно ним збудованими приміщеннями його сестрі ОСОБА_8 Просить суд: визнати свідоцтво про право на спадщину за законом від 02.02.2004 р. на ім’я ОСОБА_3 недійсним в частині зазначеного права її власності на спадкове майно, а саме всього житлового будинку А-1 площею 59,6 кв.м., сараю З-цегляного, душу Ж-дощатого у будинку № 87 по вул. Добровільна у м. Суми та скасувати його державну реєстрацію.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4 у судовому засіданні проти задоволення позову з підстав передбачених ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України просив відмовити.

Третя особа приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 у судове засідання не з’явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши думки сторін, дослідивши докази по справі, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 належав на праві власності житловий будинок за адресою: м. Суми, вул. Добровільна, 87, що підтверджується договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки посвідченого Першою Сумською державною нотаріальною конторою 12.08.1961 р. за № 1-5525 та Актом прийомки та вводу в експлуатацію житлового будинку від 03.12.1986 р. затвердженого рішенням Ковпаківського райвиконкому м. Суми від 22.12.1986 р. № 332.

01.04.1989 р. ОСОБА_6 померла.

02.02.2004 р. державним нотаріусом Другої Сумської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6, яка померла 01.04.1989 р. а.с.16.

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Тлумачення статті 1241 ЦК України свідчить, що право на обов'язкову частку - це суб'єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов'язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов'язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов'язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, як онук ОСОБА_6, не належить до кола спадкоємців, які згідно зі статті 1241 ЦК України мають право на обов'язкову частку у спадщині після смерті останньої.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтований, тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 263, 264 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Сумська міська рада, приватний нотаріус Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.М. Алфьоров