Рішення № 80398882, 12.03.2019, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/1244/18

Провадження № 2/485/217/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання – Забаровська С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Снігурівської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 підприємства "Снігурівський благоустрій" про визнання права власності на будинок за набувальною давністю,

встановив:

У серпні 2018 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Позовні вимоги мотивує тим, що 01 жовтня 2005 року помер його батько ОСОБА_3, який за життя володів квартирою №1 по вул.Парковій, 22, в м.Снігурівка Миколаївської області, де був зареєстрований та проживав до дня своєї смерті. Вказана квартира була надана батьку радгоспом "Снігурівський" // "Птахофабрика", в якому він працював. За життя батько не приватизував квартиру та не отримав свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Після його смерті позивач є єдиним спадкоємцем за законом, але нотаріальною конторою йому відмовлено в оформленні спадкових прав за відсутності правовстановлюючого документа на нерухоме майно. З 02 червня 1988 року позивач зареєстрований у вказаній квартирі, а після смерті батька фактично добросовісно заволодів чужим майном і продовжує безперервно володіти квартирою більше як 13 років. Просить визнати за ним право власності на вказану квартиру за набувальною давністю.

В судове засідання позивач не з'явився, подав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача ОСОБА_4 міської ради також у своїй заяві просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.

Представник відповідача ОСОБА_2 підприємства "Снігурівський благоустрій" про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши докази по справі, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 31 грудня 1965 року по 31 грудня 1999 року працював водієм на Снігурівській птахофабриці Снігурівського району Миколаївської області, що підтверджується копією архівної довідки, виданої т.в.о. директора архіву ОСОБА_5 07 травня 2018 року №200-05-03 (а.с.10).

Згідно будинкової книги ОСОБА_3 з 1981 року зареєстрував своє місце проживання у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.17-19). Позивач стверджує, що вказане житло батьку було надане радгоспом "Снігурівський" // "Птахофабрика".

01 жовтня 2005 року ОСОБА_3 помер в м.Снігурівка Миколаївської області, про що видано 04 жовтня 2005 року ВДРАЦС Снігурівського РУЮ Миколаївської області свідоцтво про його смерть серії 1-ФП №010963; актовий запис про смерть №238 від 04 жовтня 2005 року (а.с.7).

Спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_1 є його син ОСОБА_1 - позивач у справі. На підтвердження родинних відносин позивачем надано копію свідоцтва про його народження серії 1-АГ №346511, виданого 12 жовтня 1967 року Василівською сільською радою Снігурівського району Миколаївської області; актовий запис про народження №100 від 12 жовтня 1967 року (а.с.9).

Згідно з копією спадкової справи, заведеної до майна померлого, з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 14 березня 2008 року звернувся його син ОСОБА_1 та отримав свідоцтво на спадщину за законом на земельну частку (пай) по КСП "Снігурівське" площею 2,5 умовних кадастрових гектарів, та на грошові вклади у ВАТ "Ощадбанк".

У видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру №1 по вул.Парковій, 22, в м.Снігурівка Миколаївської області ОСОБА_1 постановою завідувача Снігурівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_6 від 16 лютого 2018 року, відмовлено за відсутності правовстановлюючого документу на нерухоме майно (а.с. 8).

Як вбачається з копії архівної довідки від 27 лютого 2018 року №09/16/3.7/Д (а.с.11), документи, що містять дані щодо приватизації, у тому числі і приватизації спірної квартири ОСОБА_3 в архівному секторі Снігурівської райдержадміністрації за 1971-1995 роки відсутні.

10 липня 2018 року на вказану квартиру виготовлено технічний паспорт та відповідно до звіту про оцінку, виготовленого експертом-оцінювачем ОСОБА_7 оціночна вартість її становить 80990,00грн. (а.с.21-46).

З 02 червня 1988 року за адресою: АДРЕСА_1 посвідчено реєстрацію місця проживання позивача, про що свідчить і копія паспорта позивача серії ЕО №216495, виданого 03 жовтня 1996 року Снігурівським РВ УМВС України в Миколаївській області (а.с.5-6).

Згідно акта депутата Снігурівської міської ради ОСОБА_8 позивач з дня смерті батька і по теперішній час продовжує володіти вказаною квартирою та утримує її (а.с.20).

Згідно з довідкою, наданою начальником КП "Снігурівський благоустрій" ОСОБА_9 (а.с.13 зворот), багатоквартирний будинок по вул.Парковій, 22, в м.Снігурівка Миколаївської області перебуває на балансі КП "Снігурівський благоустрій" та балансова вартість будинка складає 10842,73грн.

Листом міського голови від 18 квітня 2018 року №48/01-100 (а.с.12), позивачу для приватизації квартири №1 по вул.Парковій в м.Снігурівка Миколаївської області рекомендовано звернутися до Органу приватизації.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду (частина четверта статті 344 ЦК України).

У пункті 9 постанови пленуму Вищого спеціалізовано суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Отже, давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

З моменту вселення позивачу було достеменно відомо, що він користується квартирою, у якої є власник – КП «Снігурівський благоустрій», і користування є титульним (найм житла комунальної власності).

Вказане унеможливлює застосування до даних правовідносин інституту набувальної давності, а тому у задоволенні позову позивачеві слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 81, 263-265, 142, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Снігурівської міської ради Миколаївської області, ОСОБА_2 підприємства "Снігурівський благоустрій" про визнання права власності на будинок за набувальною давністю - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Снігурівський районний суд.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 складення повного судового рішення - 12.03.2019р.

Суддя