Рішення № 80395482, 11.03.2019, Покровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 189/2109/18

2/189/149/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2019 року смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області

Покровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чорної О.В., за участю: секретаря судового засідання Корхової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», звернувся до суду з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 21512,10 грн., а також просив стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву б/н від 23.09.2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 3500,00 гривень у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.

У зв’язку з чим позивач вважає, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативи банку.

Власник картрахунку зобов’язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

При цьому позивач посилається на ч.1 ст. 634 ЦК України згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п. п. 1.1.6.1, 1.1.6.2 Договору зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв’язку серед яких: офіційний сайт банку, СМС-повідомлення, клієнтські виписки, інші канали інформування.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином в установлений строк відповідно до умов договору і вимог закону.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов’язання за Договором про надання банківських послуг, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредиту.

Відповідач зобов’язався погашати заборгованість за кредитом, слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту.

Як зазначає позивач у позові, у відповідача станом на 12.11.2018 року виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 21512,10 грн., з яких: 2676,87 грн. – тіло кредиту, 9645,63 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 7927,12 грн. – нараховано пені; 250,00 грн. - штраф (фіксована частина), 1012,48 грн. - штраф (процентна складова), (а. с. 3, зворот).

У якості доказів АТ КБ «Приватбанк» у позові зазначає розрахунок заборгованості, копію заяви позичальника, витяг з Тарифів банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою (а. с. 3 позову, зворот).

В судове засідання сторони не з’явилися, повідомлені про час, дату та місце судового розгляду належним чином.

Представник позивача надав письмову заяву про розгляд справу без його участі, позов підтримує, просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач надав письмову заяву про розгляд справи без його участі, позов частково визнає.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв’язку з неявкою всіх учасників справи.

Суд, дослідивши зібрані письмові докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.09.2008 року ОСОБА_2 підписала заяву, згідно якої відкритий рахунок і надані зазначені послуги: тип карти: 414960535, сума кредитного ліміту 100 гривень, базова відсоткова ставка – 36% відсотків річних; строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти. Порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.

Згідно заяви дата відкриття карткового рахунку – 23.09.2008 року, номер картки – 4149605377241146 (а. с. 8).

Кредитна картка була видана 23.09.2008 року, що засвідчується підписом відповідачки у цій заяві.

Згідно копії паспорта серія АО №052769 відповідачка 16.07.2012 року уклала шлюб, у зв’язку з чим змінила прізвище на «Падун» (а. с. 24).

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно до ч.ч.1,2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, кредитний договір має бути укладений у письмовій формі у вигляді одного документа (що містить усі істотні умови), підписаного обома сторонами, або у вигляді декількох документів, якими сторони обмінялися (листи, телеграми, телетайпне чи електронне повідомлення тощо). При цьому документи, якими сторони обмінюються, також мають містити підписи відправників.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що право кредитора вимагати повернення кредиту наступає у разі прострочення позичальником повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним, тому позивач повинен надати суду докази у підтвердження даних обставин, а також довести розмір заборгованості, яку просить стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З наданих позивачем доказів на підтвердження своєї позовних вимог, суд не має можливості встановити розміру заборгованості за кредитом у зв’язку з наступним.

Так, наданий банком розрахунок заборгованості за період з 24.09.2008 року по 01.04.2015 року, містить в собі графу «Залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)» – графа 5 розрахунку (а. с. 47).

Згідно цього розрахунку, станом на 01.04.2015 року борг за тілом кредиту складає 0,00 гривень (а. с. 47, на звороті).

Розрахунок заборгованості за період з 01.06.2015 року до 12.11.2018 року вже не містить в собі графи «Залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту)», в жодній іншій графі розрахунку заборгованість за тілом кредиту окремо не зазначена, розмір заборгованості за тілом кредиту, який визначений у позові у розмірі 2676,87 гривень жодного разу у цьому розрахунку не фігурує (а. с. 49).

Отже, у наданому розрахунку та інших письмових доказах не вбачається розміру заборгованості за тілом кредиту, дати виникнення заборгованості за тілом кредиту, періоду заборгованості, отже, неможливо встановити розмір цієї заборгованості, вирахувати відсотки за користування кредитом та перевірити правильність їх нарахування позивачем.

Окрім того, суд зазначає, що ліміт, згідно заяви, наданий у розмірі 100 гривень, на весь строк дії кредитної картки, який закінчився у вересні 2012 року, оскільки згідно довідки, наданої позивачем, строк дії картки №4149605377241146 – до 09/2012 року (а. с. 42).

Виходячи зі змісту ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер.

Згідно п.17.1 ст. 17 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” обов’язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами НБУ. Постановою Національного банку № 22 від 21 січня 2004 року встановлені вимоги до оформлення вищезазначених розрахункових документів.

Позивач не надав суду належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів та згідно якого можна було б встановити суму, яку позивач надав/перерахував відповідачу згідно договору.

Так звана виписка по рахунку, яку надав позивач (а. с. 43-46) як доказ, є роздруківкою з невідомого джерела, без підпису уповноваженої особи та печатки банку.

Згідно Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління національного банку України від 04.07.2018 року №75 (надалі – Положення), яке встановлює основні вимоги щодо бухгалтерського обліку та бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України (п. 2 Положення), операції, які здійснює банк, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг (п. п. 41-43 Положення).

Згідно п. 51 Положення первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ;

4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку (п. 52 Положення).

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи (п. 55 Положення).

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку (п. 61 Положення).

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 62 Положення).

Первинні документи за кожний робочий день мають бути звірені з оборотно-сальдовим балансом/оборотно-сальдовою відомістю. Меморіальні документи, звірені з оборотно-сальдовим балансом/оборотно-сальдовою відомістю, передаються для зберігання. Банк самостійно визначає порядок вивіряння, формування та зберігання документів згідно з його внутрішніми документами (правилами, положеннями) та нормативно-правовими актами Національного банку України. Головний бухгалтер або уповноважена ним особа обов'язково підписує щоденний оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість (п. п. 69-70).

З наведеного вбачається, що надані банком не підписані жодною особою роздруківки з невідомого джерела не є первинним документом і не є випискою з рахунку клієнта згідно вимог банківських нормативно-правових актів.

З фактичних даних цієї так званої виписки по рахунку №4149605377241146 (а. с. 43 – зворот, 44, 45) вбачається, що прослідковується рух коштів за період з 24.09.2008 року по 28.05.2012 року, після чого наступний рух коштів починається з 01.11.2015 року по 01.12.2018 року (тобто, інформація за період з 29.05.2012 року по 31.10. 2015 року взагалі відсутня), і ця виписка також не містить даних, з яких можна зробити висновок щодо розміру заборгованості за тілом кредиту, відсотками і штрафними санкціями.

У відповідності до ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.

У зв’язку з відмовою в позові, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 528, 530, 638, 1049, 1050, 1054 ЦК, ст. ст. 7, 8, 10, 12, 18, 77, 81, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні цивільного позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 21512,10 за договором б/н від 23.09.2008 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Покровський районний суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

З дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яка починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 11 березня 2019 року.

Суддя О.В.Чорна