Ухвала суду № 80395451, 12.03.2019, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста ОСОБА_1 Дніпропетровської області

Справа № 213/2095/18

Номер провадження 1-кп/213/71/19

У Х В А Л А

12 березня 2019 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Нестеренка О.М.

секретар судового засідання – Ладухіна І.С.,

за участю прокурора – Скороход І.В.,

захисника – адвоката ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_3,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кривому Розі обвинувального акта у кримінальному провадженні, яке внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12018040740000433 стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув’язнення.

Прокурор вважає, що необхідно продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, мотивуючи це тим, що ризики, які існували на момент обрання ОСОБА_3 даного запобіжного заходу на час розгляду кримінального провадження не відпали, оскільки, знаходячись на свободі, обвинувачений може чинити тиск на свідків у кримінальному провадженні.

Захисник покладався на розсуд суду, зазначивши, що сторона захисту не чинить тиску на свідків, потерпілу, при цьому зазначив, що дійсно ОСОБА_3 не має постійного місця проживання, а за місцем реєстрації не мешкає.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника.

Вислухавши думку учасників провадження, суд приходить до висновку про необхідність продовження у відношенні обвинуваченого запобіжного заходу, при цьому виходить із наступного.

Так, ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13.04.2018 обвинуваченому ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було вподальшому неодноразово продовжено.

Відповідно до частини 1 статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити

кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Суд враховує обставини, визначені статтею 178 КПК України, зокрема, тяжкість злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, судом допитана лише частина свідків, а отже, перебуваючи на волі, обвинувачений зможе перешкодити встановленню істини у справі, переховуватися від слідства і суду із метою уникнення відповідальності, продовжити вчинення кримінальних правопорушень.

Окрім того, суд враховує інші обставини, визначені статтею 178 КПК України, зокрема відсутність у ОСОБА_3 постійного місця мешкання, яке має юридичну адресу, та яке можливо чітко визначити та ідентифікувати. Зокрема, суд враховує, що ОСОБА_3 на момент затримання мешкав в будівлі на господарському дворі СТ «Мічуринець». Однак, його проживання там не зареєстроване і пов’язане з працевлаштуванням у даному садівничому товаристві. Отже, у разі припинення трудових відносин з СТ «Мічуринець», встановити місце проживання ОСОБА_3 буде ускладнено.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для застосування до обвинуваченого домашнього арешту.

Крім того, суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення «Лабіта проти Італії», за яким питання розумності строків тримання особи під вартою вирішуються судом, зважаючи на наявність дійсного публічного інтересу у триманні особи під вартою, що переважає над приватним правом особи на особисту недоторканність.

Отже, оцінюючи у сукупності обставини, визначені ст.178 КПК України, враховуючи, що підстави, за яких обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, наразі не втратили своєї актуальності, а більш м’які запобіжні заходи не будуть забезпечувати дієвість кримінального провадження, суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_3 строком на 60 діб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 331 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Обвинуваченому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, по 10 травня 2019 року включно.

Головуючий суддя О.М. Нестеренко