Рішення № 80393776, 20.02.2019, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 643/15562/16-ц

Провадження № 2/643/147/19

20.02.2019 р. м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Харченко А.М.

за участю секретаря - Горборукової М.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Лисенко О.В.

представника відповідачів - адвоката Бондаренко Т.О.

третьої особи - ОСОБА_4.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_4, Третя Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяна Дмитрівна, про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

В 2016 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_4, в якому просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на 60/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, виданого 3-ю ХДНК 10.04.1991 року, р.№ 1-900 у частині розміру спадкового майна, визнати частково недійсним договору дарування на 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бєсєдою Т.Д. 21.06.2001 року, р. № 2-2076 у частині розміру відчуженого майна, визнати за позивачем право власності на 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом. В обгрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 60/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_1 належать її батькові, ОСОБА_8 на підставі договору на право забудови будинку та безстрокового користування земельною ділянкою, посвідченого 3-ю міською ХДНК 23.04.1029 р., за реєстр. № 1685/2-Б та рішення Московського нарсуду м. Харкова від 17.07.1989 р., справа № 2-2617. ІНФОРМАЦІЯ_11 в м. Харкові помер батько позивача, ОСОБА_8. Після його смерті відкрилася спадщина на 60/100 частин житлового будинку НОМЕР_1 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Заповіту він не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом стали: дружина померлого - ОСОБА_9, син - ОСОБА_5 та дочка - позивач ОСОБА_10. Крім її матері, брата та неї спадщину після батька ніхто не приймав. Їх брати та сестри від спадщини відмовились, оскільки їм було відомо, позивач доглядала за батьками до їх смерті. Мати позивача, ОСОБА_9 та брат ОСОБА_5 спадщину прийняли фактично, оскільки на момент смерті ОСОБА_8 були зареєстровані у спадковому будинку, але до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не зверталися. Позивач також спадщину після батька прийняла фактично, так як отримала особисті речі батька, а також деякі речі, які належали саме йому. Таким чином, мати позивача спадкувала: 30/100 частин - її частка у спільному майні подружжя (60/100:2=30/100 ч.) та 10/100 частин у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка. Позивач, ОСОБА_1 та брат ОСОБА_5 спадкували по 10/100 частин кожний після смерті батька, ОСОБА_8. ІНФОРМАЦІЯ_12 померла мати позивача ОСОБА_9. Заповіту вона не залишила. Після її смерті відкрилася спадщина на 40/100 частин (30/100+10/100=40/100 частин) житлового будинку НОМЕР_1 з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. Спадкоємцями першої черги за законом стали: син - ОСОБА_5 та позивач - дочка ОСОБА_11. Крім брата та позивача спадщину після матері ніхто не прийняв. Брат позивача ОСОБА_5 спадщину прийняв фактично, оскільки на момент смерті матері був зареєстрований у спадковому будинку та звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Позивач також спадщину після матері прийняла фактично, оскільки отримала особисті речі матері, а також особисті речі, які належали саме їй. Позивач ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_5 спадкували по 20/100 частин кожний після смерті матері, ОСОБА_9. Таким чином, позивач та брат ОСОБА_5 спадкували по 30/100 (20/100+10/100=30/100) частин кожний після смерті матері, ОСОБА_9 та батька ОСОБА_8. Після смерті батьків позивач переїхала в м. Куп'янськ до свого чоловіка, де мешкає і на цей час. За усною згодою між всіма братами та сестрами позивач запропонувала сестрі ОСОБА_13 переїхати до батьківського будинку з дочкою ОСОБА_4. Вони погодилися. У батьківському будинку вони мешкають понад 43 роки. Ніяких сварок стосовно мешкання в спірному будинку між сторонами не було. Всі комунальні послуги сплачувалися між братом та сестрою порівну. Позивачу було відомо, що брат ОСОБА_5 оформив спадщину після батьків, але позивач від спадщини не відмовлялася, про що свідчить її заява до 3-ої ХДНК. Позивач не знала, що її брат оформив спадщину тільки на своє ім'я, а також після спливу 43 років після смерті батьків буде виселяти з будинку родичів. Крім того, позивачу стало відомо, що рішенням виконавчого комітету Московської районної ради м. Харкова від 08 червня 2001 року № 124/14, ОСОБА_5 замість свідоцтва про право на спадщину від 10.04.1991 року на 60/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 було видано 01.06.2001 року свідоцтво про право власності на 36/100 частин вказаного домоволодіння. 21 червня 2001 року ОСОБА_5 подарував ОСОБА_6 36/100 частин по АДРЕСА_1. Таким чином, позивачу належатиме замість 30/100 частин - 36/200 частин спадкового будинку.

Ухвалою суду від 20.03.2017 р. відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви ОСОБА_6, ОСОБА_14 до ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, третя особа - ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні власністю, виселення та вселення, і повернуто її позивачам ОСОБА_6, ОСОБА_14 (а.с. 80-81).

Ухвалою суду від 03.07.2017 р. залучені в якості третіх осіб по справі Третя Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д. (а.с. 134-135).

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лисенко О.В. в судовому засіданні підтримали позовні вимоги позивача в повному обсязі, посилаючись на вищенаведене, та просили позов задовольнити. Також позивач пояснила, що з кінця 60-х років мешкала в м. Куп'янську, працювала в плавальному басейні, комітеті фізкультури. До батьків в м. Харків їздила один раз на місяць. В 60 роках батько позивача приїздив до неї допомагати будувати дім. Після за батьками доглядали її сестри. Після смерті батька ОСОБА_8 позивач нічого не отримала. Мати померла ІНФОРМАЦІЯ_12. Після смерті матері сестри - ОСОБА_13, ОСОБА_17 привезли швейну машину, килим, кофтину матері. Хто був прописаний в будинку батьків на той час не пам'ятає. Де на день смерті матері мешкала одна з сестер, а саме ОСОБА_13, їй не відомо. Дочка сестри ОСОБА_4 стала мешкати в будинку АДРЕСА_1 одразу після смерті матері позивача з березня 1983 року. Мати позивача казала, що кімната в будинку залишиться ОСОБА_4. Будинок має чотири кімнати. Батьки жили в великій кімнаті. Мати позивача мешкала в кімнаті, де зараз живе племінниця позивача. Батькам належало 60/100 частин спірного будинку, 40/100 частин будинку належало сусідам. Також в будинку жили ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_18, потім вони розлучилися. Зі своїм братом ОСОБА_5 позивач не спілкувалася. Вона направила лист до нотаріальної контори, що не відмовляється від спадщини після смерті матері, однак до нотаріальної контори оформлювати спадщину не ходила. Про те, що брат оформив спадщину на себе, дізналася після того, як він подарував будинок своєму синові. Вона вперше успадкувала частину будинку за батьком, потім - після смерті матері. Уточнити позовні вимоги позивач в судовому засіданні відмовилася.

Відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 направили суду заперечення на позов, в якому зазначили, що позовні вимоги ОСОБА_1 є незаконним, необгрунтованими та нічим не підтвердженими. Домоволодіння по АДРЕСА_1 належало ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_13, який доводився відповідачам ОСОБА_5 батьком, а ОСОБА_6 - дідом на підставі Договору на право забудови, посвідченого 3-ю міською ХДНК 23 квітня 1929 року за реєстром № 1685/2-Б та рішенням Московського нарсуду м. Харкова від 17 липня 1989 року (справа № 2-2617). Разом з ОСОБА_8 проживали його дружина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, та п'ятеро дітей: ОСОБА_18, ОСОБА_1, ОСОБА_17, ОСОБА_13 та ОСОБА_5. Згодом члени великої родини утворили свої сім'ї та роз'їхалися з батьківського будинку: позивач ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_9) ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2, 19.11.1958 року вийшла заміж за ОСОБА_20 та виїхала на постійне місце проживання у м. Куп’янськ Харківської області, де проживала все своє життя і мешкає по теперішній час. За даними будинкової книги вона в спірному будинку зареєстрована не була. Брат - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_4, за даними будинкової книги виписаний 19.10.1966 року. Сестра - ОСОБА_13 (до шлюбу - ОСОБА_18) ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_5, за даними будинкової книги виписана 03.10.1969 року. Сестра - ОСОБА_17 (до шлюбу - ОСОБА_18) ОСОБА_23 за даними будинкової книги у спірному будинку зареєстрована не була. Відповідач по справі - ОСОБА_5, народився ІНФОРМАЦІЯ_14, найменшим з дітей. Так сталося, що з моменту народження він постійно мешкав та був зареєстрований в спірному житловому будинку, нікуди ніколи з нього не виїжджав. 15 березня 1968 року він одружився. За даними будинкової книги, з 12 квітня 1968 року з ним мешкала його дружина. В цьому будинку ІНФОРМАЦІЯ_15 народився його єдиний син ОСОБА_24, також відповідач по справі. Відповідач з дружиною та його син разом мешкали з батьками однією сім'єю, мали один бюджет та вели спільне господарство. Відповідач ОСОБА_5 опікувався належним станом домоволодіння, робив поточний ремонт. Інші спадкоємці на той час були одружені і проживали в інших місцях. ІНФОРМАЦІЯ_11 господар домоволодіння - ОСОБА_8 помер. Після його смерті відкрилася спадщина на належний йому на праві власності 60/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Заповіту на випадок смерті батько не залишив. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті є дружина померлого та діти. Фактично спадщину після смерті свого чоловіка прийняла його дружина - ОСОБА_9, відповідно мати відповідача та бабуся. Вона мешкала у спірному будинку і фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. З заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини ніхто не звертався. На той час вона вже теж дуже хворіла, фактично була лежачою хворою, спадщину оформити не встигла. Відповідач ОСОБА_5 опікувався станом матері, бо єдиний з дітей був зареєстрований та мешкав з нею в спірному будинку. Мати потребувала стороннього догляду. До останніх днів життя такий догляд їй надавав відповідач ОСОБА_5 та члени його родини. Він одноосібно доглядав батьків та є їх єдиним спадкоємцем. Через чотири місяці після смерті батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_12 мати та бабуся відповідачів ОСОБА_9 померла. Заповіту вона теж не залишила. Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, а саме на 60/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Спадщину відповідач ОСОБА_5 прийняв фактично, впродовж шести місяців вступив в управління та володіння спадковим майном. Він опікувався будівлями, робив поточний ремонт будинку та надвірних будівель. Ніхто з родичів ніяке майно не успадковував, будинком не опікувався (ремонту не робив). Після спливу 6-місячного строку відповідач ОСОБА_5 звернувся до Харківської державної нотаріальної контори № 3 з заявою про отримання Свідоцтва про право на спадщину. Ніхто, крім нього, на спадщину за законом не претендував. Дві сестри, а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_17 після відкриття спадщини протягом шести місяців відмовились від спадщини на користь ОСОБА_5, про що подали відповідні заяви до 3-ої ХДНК. На адресу позивача - ОСОБА_1 та спадкоємця ОСОБА_18 Третьою Харківською державною нотаріальною конторою було направлено листа з пропозицією у 10-денний строк визначитись з питання претендування на спадщину після померлої матері. Однак позивач ОСОБА_1 та спадкоємець ОСОБА_18 протягом вказаного строку відповідь до 3-ої ХДНК не надали та до суду щодо подовження строку для прийняття спадщини не звертались. Тому, свідоцтво про право на спадщину по закону на все майно, а саме 60/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 було видано відповідачу по справі - ОСОБА_5 (реєстр. № 1-900 від 10.04.1991 р.). Пізніше, рішенням Московської районної ради м. Харкова № 124/14 від 08.05.2001 р. частки були перерозподілені між співвласниками, внаслідок чого йому замість 60/100 належить 36/100 частин домоволодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1. На підставі цього рішення Московської районної ради м. Харкова ним було отримано Свідоцтво про право власності на 36/100 частин домоволодіння від 01.06.2001 р., зареєстроване у КП «Харківське міське БТІ» 19.05.2001 р. (реєстр № 38078). Вважають, що визнати частково недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом на 60/100 частин, як зазначено у позові, житлового будинку АДРЕСА_1, виданого 3-ою ХДНК від 10.04.1991 р. № 1-900 у частині розміру спадкового майна, як того просить позивач, неможливо. Рішення Московської районної ради м. Харкова № 124/14 від 08.05.2001 р. має законну силу та не оскаржувалося. Відповідач ОСОБА_5, як власник, має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд. Тому, 21 червня 2001 року між ОСОБА_5 та його єдиним синим - ОСОБА_6, також відповідачем по справі, було укладено договір дарування (№ 2-2076) на 36/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бєсєдою Т.Д. Факт дарування був відомий всім родичам, в першу чергу і позивачу, і третій особі по справі. Договір має законну силу і ніким не оспорювався. Крім того, позивач немає ніяких правовстановлюючих документів на спірне майно. В задоволенні позовної заяви просили відмовити (а.с. 50-53).

Крім того, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з заявою про застосування строку позовної давності до позову ОСОБА_1, оскільки Свідоцтво про право на спадщину за законом на 60/100 частин житлового будинку з надвірними будівлями на ім'я ОСОБА_5 після смерті матері ОСОБА_9, померлої ІНФОРМАЦІЯ_12, видано нотаріусом Третьої Харківської державної нотаріальної контори Уманець А.В. 10 квітня 1991 року, договір дарування на користь ОСОБА_6, укладений 21 червня 2001 року, та посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бєсєдою Т.Д. (а.с. 124-125).

Представник відповідачів - адвокат Бондаренко Т.О. в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала та в задоволенні позовних вимог просила відмовити у повному обсязі. Крім того, зазначила, що в сім'ї ОСОБА_6 було п'ятеро дітей. Позивач ОСОБА_1 мешкає в м. Куп'янську, ОСОБА_13 виписалася з будинку АДРЕСА_1 в 1969 році. ОСОБА_17 в будинку не була зареєстрована. ОСОБА_5 весь час та після того як одружився в 1968 році продовжував жити в спірному будинку. В 1969 році в цьому будинку народився їх син ОСОБА_24. ОСОБА_8 потрапив до лікарні та через 2 тижні, тобто ІНФОРМАЦІЯ_11 помер від хвороби шлунку. Його дружина ОСОБА_9 протягом 10 років страждала на трофічні язви ніг, тому з дому, тобто будинку АДРЕСА_1 не виходила. ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_18 мешкали в цьому будинку, доглядали за батьками сторін та опікувалися самим будинком. Сестри ОСОБА_5 після смерті батьків пом'янули їх та поїхали. Спадщину з них ніхто не прийняв. З сестрами відповідач фактично не спілкувався. В ІНФОРМАЦІЯ_12 ОСОБА_5 розлучився. Його колишня дружина з сином виїхали з будинку, але ОСОБА_6 навчався в школі по вулиці Якіра, тому щодня відвідував батька в будинку АДРЕСА_1. Після смерті батька ОСОБА_5 до нотаріальної контори не звертався, оскільки була мати. Крім того, він весь час був зареєстрований у будинку. В 1991 році він отримав Свідоцтво на спадщину після смерті матері. При цьому надав в нотаріальну контору відомості про всіх братів та сестер. ОСОБА_1 направила лист до нотаріальної контори в лютому 1991 року, однак до нотаріальної контори не звернулася. Всій сім'ї було відомо, що ОСОБА_5 оформлює спадщину. В травні 2001 року були перерозподілені ідеальні частки та ОСОБА_5 стало належати 36/100 частин спірного домоволодіння. Потім він подарував цю частину будинку своєму синові ОСОБА_6. Після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_12, дочка його сестри ОСОБА_13 - ОСОБА_4 зі своїм чоловіком попросили у ОСОБА_5 поселитися в будинку на півроку в одній кімнаті до отримання квартири на заводі «Електробритва», де мешкають з жовтня 1983 року. У ОСОБА_6 виросла за цей час дочка, яка одружилася, та окремого житла не має.

Третя особа - ОСОБА_4 позов підтримала та пояснила, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 є братом та сестрою, а вона - їх племінниця. ОСОБА_6 ніколи в спірному будинку не жив. З народження та до 10 років вона з мамою ОСОБА_13 мешкали в двокімнатній квартирі по АДРЕСА_2. Вона приймала участь у приватизації. Потім її мати квартиру розміняла. В будинку АДРЕСА_1 вона мешкає 35 років - з березня 1983 року. В кімнату вселила ОСОБА_1 В будинку також мешкав ОСОБА_5. Після смерті бабусі - ОСОБА_9 ніхто не знав, що ОСОБА_5 оформлює спадщину. В будинок оселилася зі своїм чоловіком ОСОБА_26, з яким одружилися в 1984 році, та який помер ІНФОРМАЦІЯ_16 тому. З чоловіком вони перебували на квартирній черзі на заводі «Електробритва», але в 90-х роках завод збанкрутував. На цей час вона зареєстрована в АДРЕСА_3, там же зареєстровані її діти. З молодшим сином вони мешкають в спірному будинку. Правового обгрунтування проживання в спірному будинку не має.

Третя особа - Третя Харківська державна нотаріальна контора направила суду заяву, в якій просили розглядати справу у відсутності їх представника. З рішенням суду заздалегідь згодні.

Третя особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д. про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, в судове засідання не з'явилася, причини неявки не повідомила. Суд розглянув справу на підставі наявних доказів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, третьої особи ОСОБА_4, представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, спадкової справи та надані докази в їх сукупності, прийшов до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що домоволодіння по АДРЕСА_1 належало ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, на підставі Договору на право забудови, посвідченого 3-ю міською ХДНК 23 квітня 1929 року за реєстром № 1685/2-Б та рішенням Московського нарсуду м. Харкова від 17 липня 1989 року (справа № 2-2617).

Разом з ОСОБА_8 проживали його дружина - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, та п'ятеро дітей: ОСОБА_18, ОСОБА_1, ОСОБА_17, ОСОБА_13 та ОСОБА_5. Потім вони утворили свої сім'ї та роз'їхалися з будинку: позивач ОСОБА_1 (до шлюбу - ОСОБА_9) ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_2, 19.11.1958 року вийшла заміж за ОСОБА_20 та виїхала на постійне місце проживання у м. Куп’янськ Харківської області, де мешкає по теперішній час. За даними будинкової книги вона в спірному будинку зареєстрована не була. Брат - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_9, за даними будинкової книги виписаний 19.10.1966 року. Сестра - ОСОБА_13 (до шлюбу - ОСОБА_18) ОСОБА_22, ІНФОРМАЦІЯ_10, за даними будинкової книги виписана 03.10.1969 року. Сестра - ОСОБА_17 (до шлюбу - ОСОБА_18) ОСОБА_23 за даними будинкової книги у спірному будинку зареєстрована не була (а.с. 65-71).

Відповідач - ОСОБА_5, народився ІНФОРМАЦІЯ_14 та з моменту народження він постійно мешкав та був зареєстрований в спірному житловому будинку. 15 березня 1968 року він одружився.

За даними будинкової книги, з 12 квітня 1968 року з ним мешкала його дружина. В цьому будинку ІНФОРМАЦІЯ_15 народився його син ОСОБА_24. Відповідач з дружиною та його син разом мешкали з батьками однією сім'єю, мали один бюджет та вели спільне господарство. Відповідач ОСОБА_5 опікувався належним станом домоволодіння, робив поточний ремонт. Інші спадкоємці на той час були одружені і проживали в інших місцях.

ІНФОРМАЦІЯ_11 помер власник домоволодіння - ОСОБА_8, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть (а.с.12).

Після його смерті відкрилася спадщина на належні йому на праві власності 60/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1. Заповіту на випадок смерті ОСОБА_8 не залишив.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті є дружина померлого та діти.

Фактично спадщину після смерті свого чоловіка прийняла його дружина - ОСОБА_9. Вона мешкала у спірному будинку і фактично вступила в управління та володіння спадковим майном. З заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини ніхто не звертався.

На той час ОСОБА_9 була людиною похилого віку, як зазначили свідки, вона вже теж дуже хворіла, фактично була лежачою хворою, спадщину оформити не встигла.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України (в редакції 1963 року), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідач ОСОБА_5 опікувався станом матері, бо єдиний з дітей був зареєстрований та мешкав з нею в спірному будинку. Мати потребувала стороннього догляду. До останніх днів життя такий догляд їй надавав відповідач ОСОБА_5 та члени його родини. Він одноосібно доглядав батьків та є їх єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину.

Через чотири місяці після смерті батька, а саме ІНФОРМАЦІЯ_12 померла ОСОБА_9, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть (а.с.64). Заповіту вона теж не залишила.

Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями, а саме на 60/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1.

Згідно з положеннями ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Спадщину відповідач ОСОБА_5 прийняв фактично, впродовж шести місяців вступив в управління та володіння спадковим майном. Він опікувався будівлями, робив поточний ремонт будинку та надвірних будівель. Ніхто з родичів ніяке майно не успадковував, будинком не опікувався.

Після спливу шестимісячного строку відповідач ОСОБА_5 звернувся до Третьої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про отримання Свідоцтва про право на спадщину. Ніхто, крім нього, на спадщину за законом не претендував. Дві сестри, а саме ОСОБА_27 та ОСОБА_17 після відкриття спадщини протягом шести місяців відмовились від спадщини на користь ОСОБА_5, про що подали відповідні заяви до Третьої Харківської Державної нотаріальної контори.

На адресу позивача - ОСОБА_1 та спадкоємця ОСОБА_18 Третьою Харківською державною нотаріальною конторою було направлено листа з пропозицією у 10-денний строк визначитись з питання претендування на спадщину після померлої матері. Однак позивач ОСОБА_1 та спадкоємець ОСОБА_18 протягом вказаного строку відповідь до Третьої Харківської державної нотаріальної контори не надали та до суду щодо подовження строку для прийняття спадщини не звертались.

16.02.1991 р. ОСОБА_1 направила до Третьої Харківської нотаріальної контори заяву, в якій зазначила, що від спадщини на частину домоволодіння, яке знаходиться в АДРЕСА_1 не відмовляється (а.с. 10). Однак з того часу до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщина та оформлення своїх спадкових справ не звернулася.

Тому, свідоцтво про право на спадщину по закону на все майно, а саме 60/100 частин домоволодіння по АДРЕСА_1 було видано відповідачу - ОСОБА_5 (реєстр. № 1-900 від 10.04.1991 р.) (а.с. 72).

Рішенням Московської районної ради м. Харкова № 124/14 від 08.05.2001 р. частки були перерозподілені між співвласниками, внаслідок чого ОСОБА_5 замість 60/100 частин належить 36/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.73).

На підставі цього рішення Московської районної ради м. Харкова ним було отримано Свідоцтво про право власності, копія якого знаходиться в матеріалах справи, на 36/100 частин домоволодіння від 01.06.2001 р., зареєстроване у КП «Харківське міське БТІ» 19.05.2001 р. (реєстр № 38078) (а.с. 74).

Рішення Московської районної ради м. Харкова № 124/14 від 08.05.2001 р. має законну силу та ніким до цього часу не оскаржувалося.

Відповідач ОСОБА_5, як власник, має право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд.

Тому, 21 червня 2001 року між ОСОБА_5 та його синим - ОСОБА_6 було укладено договір дарування (№ 2-2076) на 36/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бєсєдою Т.Д. (а.с. 75).

Свідок ОСОБА_28 в судовому засіданні показала, що в 1968 році одружилася з ОСОБА_5. Вони оселилися в будинку АДРЕСА_1. Сім'я ОСОБА_5 була бідна, багато дітей, будинок мав вигляд лачуги. В 1973 році чоловік пішов до армії. Її свекрова ОСОБА_9 ніколи не працювала, тяжко хворіла, в неї на ногах були трофічні язви. Вони разом ремонтували будинок, документи на матеріали виписувала свідок в універмазі «Харків». ОСОБА_1 навчалася у Москві, потім одружилася та поїхала до м. Кривий Ріг, а потім мешкала в м. Куп'янську, працювала тренером в басейні. Коли приїздила до Харкова, то жила в готелі. Після смерті свекра ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_17, свідок організовувала його поховання. Сестри її тодішнього чоловіка ОСОБА_5 були на похованні, але грошей не давали. Через кілька місяців померла свекрова свідка - ОСОБА_9. Її похованням займався син - ОСОБА_5. Мати йому сказала, що він дорожче дочки. Інші діти також були на похованні. Ані килима, ані швейної машини в будинку не було. Свідок купила ОСОБА_9 шерстяну сукню. З ОСОБА_5 вони розлучилися, але свідок ще рік мешкала в будинку, де також мешкав її колишній чоловік. Сестри чоловіка після розлучення були на боці свідка, тому ОСОБА_1 приїздила до неї на нову квартиру, зустрічалися також з іншою сестрою, яка на цей час померла. Їх син ОСОБА_24 мешкав у батька та ходив у школу № 23, яка знаходиться в районі місця мешкання. ОСОБА_4 попрохала тимчасово пожити у будинку, в кімнаті площею 8 кв.м, оскільки їм обіцяли надати квартиру на заводі «Електробритва». Квартиру на заводі вони не отримали, але отримали спадок після смерті брата ОСОБА_5 - ОСОБА_18, а саме трикімнатну квартиру на АДРЕСА_4 та дачу. Вони туди заселилися, а потім продали квартиру. Всі сказали, що відмовляються від спадщини після смерті батьків, крім ОСОБА_5. Також знали, ОСОБА_5 подарував сину ОСОБА_24 будинок. Тоді ОСОБА_4 пропонувала купити їй квартиру.

Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні показала, що мешкала по АДРЕСА_5 та була сусідкою ОСОБА_5, з яким були в дружніх відносинах з дитинства, потім стала дружити з його дружиною ОСОБА_30. Також знала його мати ОСОБА_31 та батька ОСОБА_32. В будинку сусідів бувала майже кожен день. Також у ОСОБА_5 були сестри - ОСОБА_17, ОСОБА_30 та брат ОСОБА_30. Сестру ОСОБА_1 вона не знала. В будинку АДРЕСА_1 проживали після смерті ОСОБА_8 - мати ОСОБА_33 - тітка ОСОБА_9, сам ОСОБА_30, його дружина ОСОБА_30. Потім у них народилася дитина. Однією сім'єю вони жили до 1985 року, а потім розлучилися. ОСОБА_9 хворіла, у неї кровоточили ноги, які весь час були замотані в бинти. З будинку вона майже не виходила. В 1982-1983 роках спочатку помер батько ОСОБА_5, а через п'ять місяців-півроку - померла його мати. Після смерті ОСОБА_8 в будинку залишилися проживати - ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_30 та син ОСОБА_24, а також мати ОСОБА_5. Інші діти отримали квартири, в будинку бували рідко. ОСОБА_19 була спортсменкою, виїжджала до Москви, потім поїхала до Куп'янська. Похованням свого батька ОСОБА_8 займався його син ОСОБА_33. На поминанні нібито були всі діти ОСОБА_8 та ОСОБА_34. Ремонт будинку до цього робили ОСОБА_5 з батьком, а саме: обкладали будинок цеглою. Після смерті батьків в будинку брати було нічого, оскільки сім'я жила бідно, мати спала на залізному ліжку, килимів не було. У неї швейної машини та зеленої кофти також не було. Дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_30 приходила до свідка прострочити занавіски. Вона також купувала свекрові бинти, халат. Похованням матері також займався ОСОБА_5, однак всі його брати та сестри були на похованні. Ніхто з інших дітей ОСОБА_9 в будинок не вселявся. Все в будинку робилося ОСОБА_5, він міняв кришу, паркан. ОСОБА_27 свідок бачила. Її дочці ОСОБА_35 ОСОБА_5 запропонував пожити в будинку до отримання квартири. ОСОБА_35 мешкала в будинку 5 років тому, чекала на отримання квартири від заводу «Електробритва». Брат ОСОБА_5 - ОСОБА_30 помер. Квартиру можна було отримати, якщо не маєш приватної власності. Як відомо свідку, ніякого відношення до поселення в будинок ані ОСОБА_22, ані ОСОБА_19 не мають. Спадщину після смерті матері оформив ОСОБА_5, а потім розповідав, що переоформлює будинок на сина ОСОБА_24.

Свідок ОСОБА_27 в судовому засіданні показала, що третя особа по справі - ОСОБА_4 є її дочкою, а ОСОБА_16 - онук. Батько свідка помер в ІНФОРМАЦІЯ_11, а мати - в ІНФОРМАЦІЯ_12. Після смерті батьків ОСОБА_1 отримала годинник. ОСОБА_18 дістався гараж. ОСОБА_5 жив в будинку АДРЕСА_1. Від спадщини вона та її сестра відмовилася, оскільки хотіли, щоб в будинку мешкала ОСОБА_4. Остання поселилася в будинку з дозволу ОСОБА_5 та ОСОБА_1, яку вдома називали ОСОБА_11. Дітей в сім'ї всього було п'ятеро. В будинку був прописаний їх батько та мешкав брат ОСОБА_5. З ІНФОРМАЦІЯ_11 вона з двома дочками мешкала на АДРЕСА_6. Так же була прописана ОСОБА_4. Батька поховали на 14 кладовищі, вона допомагала готувати поминання. На момент смерті матері в будинку жив ОСОБА_5. У їх матері на ногах були трофічні язви. Мати теж поховали на 14 кладовищі. Після батьків залишився посуд. Свідок в 1973 році отримала квартиру за адресою: АДРЕСА_2. Після розлучення поділили майно та свідок отримала квартиру АДРЕСА_3. Її дочка ОСОБА_4 прописана за цією адресою.

Свідок ОСОБА_36 в судовому засіданні показала, що третя особа по справі - ОСОБА_4 її двоюрідна сестра. Після смерті діда - ОСОБА_8, годинник віддали ОСОБА_1, яка мешкає в Куп'янську, але точну її адресу свідок не пам'ятає. Після смерті бабусі їй віддали також швейну машинку, ікони. Їй відомо, що частина будинку належить ОСОБА_1, частина ОСОБА_5. Її мати - ОСОБА_17 відмовилася від спадщини на користь сестер - ОСОБА_11 та ОСОБА_27. ОСОБА_4 переїхала до будинку тимчасово до отримання квартири. В будинку АДРЕСА_1 мешкали її дід та баба. Їм належав весь будинок, який має три кімнати та кухню. Свідок мешкала за адресою: АДРЕСА_7. За бабусею доглядали всі родичі. Свідок ходила до бабусі в 1960-1961 р.р., ноги у неї були перебинтовані. Пам'ятає, що дід помер у ІНФОРМАЦІЯ_11. Вона та усі діти були на похованні. В будинку тоді мешкали постійно бабуся та ОСОБА_5. До смерті бабусі, вже його дружина ОСОБА_18 не мешкала, вона друге вийшла заміж. ОСОБА_1 приїздила до батьків один раз на три місяці. Рішення про розподіл спадщини приймалося всією сім'єю. Хто запропонував передати годинник ОСОБА_1, не знає. ОСОБА_18 дістався гараж на території будинку. Зі слів батьків їй відомо, що будинок обкладав ОСОБА_18. Бабуся померла в ІНФОРМАЦІЯ_12, вона практично не хворіла. В той час свідок вже мешкала в квартирі та хто повідомив про смерть бабусі, не пам'ятає. Батьки матері свідка поховані на 14 кладовищі. Після смерті бабусі в будинок вселилися ОСОБА_5 та ОСОБА_4. ОСОБА_1 віддали килим та швейну машину, яка знаходилася в кімнаті бабусі. Інші з будинку нічого не взяли. ОСОБА_4 заселилася в будинок з дозволу ОСОБА_5. До цього жила в двокімнатній квартирі по АДРЕСА_2. Мати свідка померла в 1995 році. Про те, що ОСОБА_5 прийняв спадщину, свідку стало відомо, коли він запропонував ОСОБА_4 виїхати з будинку. Остання повинна була отримати квартиру на заводі, але завод не працює. ОСОБА_4, ймовірно, прописана за адресою своєї мами.

Свідок ОСОБА_37 в судовому засіданні показала, що мешкає по АДРЕСА_8 та є сусідами з ОСОБА_18. ОСОБА_5 мешкав в будинку. Будинок має 2 кімнати та третю невелику. Сім'я на той час жила бідно, ні швейної машини, ні килимів у будинку не було. У ОСОБА_9 була стара зелена кофта. Брат ОСОБА_5 та сестри одружилися та виїхали з будинку. Зокрема, сестра ОСОБА_1 тоді поїхала до Москви. ОСОБА_5 одружився, доглядав за будинком, провів газ, каналізацію. Його батько помер в ІНФОРМАЦІЯ_11, мати померла через чотири місяці після батька - в ІНФОРМАЦІЯ_12. ОСОБА_4 вийшла заміж, була вагітна та оселилася в будинку. Також в будинку залишився ОСОБА_5. Свідку відомо, що останній займався документами та оформлював спадщину. При цьому ОСОБА_27 хотіла, щоб її дочка жила у свідка, однак вона відмовила. Тому, ОСОБА_4 оселилася у будинку ОСОБА_5. Де ОСОБА_4 зареєстрована, свідок не знає.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 не довела належними доказами факт прийняття спадщини, а також не уточнила свої позовні вимоги, після кого з спадкодавців - ОСОБА_8 чи ОСОБА_9 вона просить визнати за нею право власності на 18/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом.

Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та в задоволенні її позову до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_4, Третя Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяна Дмитрівна, про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом суд відмовляє у повному обсязі.

Частиною 9 статті 158 ЦПК України передбачено, що у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає можливим скасувати заходи забезпечення позову: заборону відчуження, передачу в заставу, перереєстрацію 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_6, вжиті ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.03.2017 року у справі № 643/15562/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_4, Третя Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Т.Д., про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 158, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_4, Третя Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяна Дмитрівна, про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову: заборону відчуження, передачу в заставу, перереєстрацію 36/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_6, вжиті ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 20.03.2017 року у справі № 643/15562/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи - ОСОБА_4, Третя Харківська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бєсєда Тетяна Дмитрівна, про визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом та договору дарування, визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 07 березня 2019 року.

Суддя Харченко А.М.