Ухвала суду № 80393302, 12.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/3051/19

Провадження № 2-з/638/228/19

12.03.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Жакун Н. О.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву представника позивача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Перед початком розгляду справи по суті, представник позивача ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_3 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова із заявою про забезпечення позову, а саме просить суд накласти арешт на нежитлові приміщення 4-го поверху №1-:-20, І, ІІ в літ. «А-4», загальною площею 428, 6 кв. м. за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, які належать ОСОБА_4 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на праві приватної власності. Вимоги заяви обґрунтовує тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту ускладнить чи зробить неможливим виконання прийнятого судом рішення у разі задоволення позову. Просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її находження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява представника позивача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов’язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов’язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб’єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов’язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна №122196471 від 26.04.2018 року, власником об’єкта нерухомого майна, відносно якого заявник просить вжити захід забезпечення позову у вигляді арешту, а саме: нежитлових приміщень 4-го поверху №1-:-20, І, ІІ в літ. «А-4», загальною площею 428, 6 кв. м. за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Сумська, буд. 96, є відповідач по справі - ОСОБА_4

Так, позовні вимоги ОСОБА_2 є майновими, у зв’язку з чим можна зробити висновок, що між сторонами дійсно виник спір та існує загроза невиконання рішення суду у разі задоволення позову.

Проте заявник просить накласти арешт на нерухоме майно, вартість якого матеріалами заяви не підтверджена, що унеможливлює суд перевірити, чи буде таке забезпечення позову співмірним із заявленими вимогами, у відповідності до вимог частини 3 статті 150 ЦПК України.

Окрім того, матеріали заяви про забезпечення позову не містять відомостей, актуальних на день звернення із заявою, адже, наприклад, інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна щодо об’єкта нерухомого майна відображає відомості про власника нерухомого майна станом на 26.04.2018 року, в той час як заяву про забезпечення позову подано до суду після спливу одинадцяти місяців від цієї дати.

Також заява не містить доказів чи обґрунтування доводів позивача про те, що виконання рішення у майбутньому може бути утруднене чи відповідач буде ухилятись від виконання такого рішення. В заяві не зазначено про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тобто підстав, що дають можливість вважати, що відповідач не виконає зобов’язання, та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач має намір вчинити будь-які дії стосовно майна.

Заява про забезпечення позову також не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть при цьому понесені позивачем.

З огляду на викладене, оскільки заявником не обґрунтовано у повному обсязі необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача, а також з огляду на недоведеність співмірності заявлених вимог щодо заходу забезпечення позову, про який просить заявник, суд не може визнати застосування забезпечення позову у даному випадку законним, доцільним та співрозмірним, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв’язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п’ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Головуючий: