Ухвала суду № 80393095, 12.03.2019, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/11283/14-к

Провадження № 1-кп/638/112/19

12.03.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова

в складі: головуючого судді Хайкіна В. М.

за участю секретаря – Жакун Н.О.

з участю прокурорів – Аракеляна В.О., Захарової А.О.

з участю потерпілої – ОСОБА_1

з участю представника потерпілого ОСОБА_2

з участю обвинуваченого – ОСОБА_3

з участю захисника – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні об’єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 16.10.2018 року кримінальне провадження №12018220480003382 від 04.09.2018 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер справи №638/14285/18) об’єднано в одне провадження з кримінальними провадженнями №12015220480005715 від 11.12.2015 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України, №12016220480002320 від 15.05.2015 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, №12016220490003494 від 26.05.2015 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України, №12016220490001679 від 16.03.2016 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України, №12017220480000136 від 11.01.2017 року за підозрою ОСОБА_3, 28 жовтня ІНФОРМАЦІЯ_2, у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 2 статті 317, частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України, №12014220480002480 від 25.05.2014 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України; №12014220480004513 від 31.08.2014 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України; №12014220480003332 від 08.07.2014 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України; №12015220480000103 від 09.01.2015 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 309, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 186 Кримінального кодексу України, №12018220480001825 від 07.05.2018 року за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 185 Кримінального кодексу України (єдиний унікальний номер справи №638/11283/14-к), з присвоєнням єдиного унікального номеру судової справи - №638/11283/14-к.

У судовому засіданні прокурор Харківської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5 заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що стало підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_6 підтримала заявлене клопотання.

Потерпіла, представник потерпылоъ не заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили суд його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою.

Відповідно до частини 3 статті 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов’язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, визначено, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Так, Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими ознаками є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, ухилення від явки до суду, вчинення іншого злочину.

Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.

Частиною 1 статті 194 КПК України визначено, що суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, щоб обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою - незалежно від того, наскільки коротким він є, - має бути переконливо доведено органами державної влади. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному здійсненню провадження, не мають прийматися абстрактно (in abstracto), а повинні підтверджуватися фактичними доказами. Небезпека того, що обвинувачений буде переховуватися, не може оцінюватися виключно за ступенем тяжкості ймовірного покарання. Вона має оцінюватися з урахуванням низки інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або зробити її на стільки незначною, що вона не зможе обґрунтовувати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пп. 56 та 59 з подальшими посиланнями).

Вислухавши думку учасників судового засідання, вивчивши надані прокурором документи, які підтверджують необхідність та достатність підстав для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3, суд приходить до висновку про відсутність даних, які б свідчили про те, що ті ризики, які були враховані судом під час обрання запобіжного заходу, відсутні.

Розглянувши обвинувальні акти, враховуючи реальне існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, враховуючи особу обвинуваченого, наявні підстави вважати, що знаходячись на волі обвинувачений може продовжити злочинну діяльність, суд вважає, що підстав для заміни або скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на теперішній час не вбачається.

Виходячи з цього, керуючись вимогами ст. 331 КПК України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_3 РФ, громадянину України, українцю, строк тримання під вартою терміном на 60 днів, тобто до 10 травня 2019 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: