Ухвала суду № 80390693, 12.03.2019, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/24/19

Провадження №: 1-кп/0343/56/19

У Х В А Л А

про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

12 березня 2019 року м. Долина

Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді – Андрусіва І. М.,

секретаря судового засідання – Оленяк С.І.,

за участю: прокурора - Юхман Л.Я.,

захисника – ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

потерпілої-Сливчук І.В.

розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою в кримінальному провадженні №120180901600000684 від 02.11.2018 року відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження №120180901600000684 від 02.11.2018 відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України.

Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.01.2019 року у судовому засіданні ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 18.03.2019 року включно.

В судовому засіданні прокурор заявила клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, вказавши, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. При цьому, ризики, які враховувались судом при обранні цієї міри запобіжного заходу продовжують існувати надалі, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілу, так як є місцевим жителем, не має міцних соціальних зв"язків перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки злочини, які йому інкримінуються відносяться до категорії тяжких. Судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває. Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не є можливим, оскільки ОСОБА_2 не має постійного джерела прибутку, не має міцних соціальних зв'язків, підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі, усвідомлює неминучість покарання з нього, що не виключатиме ризику переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду та можливості незаконно впливати на свідків вказаному кримінальному провадженні, оскільки вони являються йог знайомими та йому відомо про місце їх проживання. Застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не можливе, оскільки такий вид запобіжного заходу не виключатиме ризики впливу обвинуваченого на свідків у ході спілкування останніми, спроби переховуватися від прокуратури та суду. Застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки неможливе, оскільки до прокурора не надходило письмових зобов'язань про взяття підозрюваного на поруки.

Прокурор в судовому засіданні просила задовольнити подане клопотання.

Захисник заперечив щодо заявленого клопотання та просив обрати більш м"який запобіжний захід не пов"язаний з позбавленням волі, а саме домашній арешт.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора, виходячи з наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

До спливу строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд встановив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: можливість переховування від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків, потерпілу та вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшились.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, зазначено, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ("Панченко проти Росії"). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення на даний час не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу

Окрім наявної обґрунтованої підозри, застосований запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується обвинуваченому, зокрема, не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя шляхом ухилення обвинуваченого від суду, перешкоджати встановленню істини у справі, впливати на свідків, потерпілу.

Окрім цього, суд враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, суд бере до уваги п.2 ч.4 ст.183 КПК України та враховує те, що згідно обвинувального акту, обвинуваченому інкриміновано ряд умисних тяжких злочинів, а також те, що жоден із інших альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не взмозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст.177 КПК України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень суду.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.

Окрім цього, обставини обвинувачення ОСОБА_2, його вік та стан здоров"я, а також тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватими у вчиненні злочинів, в яких він обвинувачується, його сімейний стан та соціальне становище також свідчать про недостатність застосування більш м"яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.

Під час розгляду кримінального провадження в судовому засіданні не здобуто відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, також судом не отримано відомостей, щодо міцних соціальних зв"язків чи іншого комплексу обставин, які би переважили ризики передбачені ст.177 КПК України.

Крім того, продовження строку утримання під вартою ОСОБА_2 не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

З урахуванням викладеного вище, суд приходить до переконання, що клопотання захисника про зміну запобіжного заходу більш м"яким, зокрема на домашній арешт, задоволенню не підлягає.

Відтак, є достатні підстави для задоволення клопотання прокурора та продовження обвинуваченому строк тримання під вартою на 60 днів до 10 травня 2019 року включно.

На підставі викладеного, керуючись ст. 331 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 - задовольнити.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 10 травня 2019 року включно.

У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу ОСОБА_2 більш м"яким, а саме на домашній арешт- відмовити.

Ухвала в частині продовження строків тримання під вартою діє 60 (шістдесят) днів та підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи "Івано-Франківська установа виконання покарань № 12", якому направити копію даної ухвали.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у даному кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя І.М. Андрусів