Рішення № 80390328, 08.01.2019, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/6195/17

№ 2-а/183/70/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 січня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Сороки О. В.

секретаря Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, про визнання рішення Новомосковської міської ради неправомірним та його скасування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду з адміністративним позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати прийняте на ХХІІІ сесії п’ятого скликання рішення Новомосковської міської ради № 720 від 24 квітня 2009 року «Про вилучення земельної ділянки та визначення процедури відшкодування збитків землекористувачам земельної ділянки по пров. Прогонному, 2 (колишній комплекс райспоживспілки (бойня) та власників майна на вказаній земельній ділянці».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що є власником нерухомого майна розташованого за адресою, зазначеному в спірному рішенні, право приватної власності на яке припиняється на підставі відповідного закону, добровільно або в судовому порядку, а не на підставі рішення відповідача.

Також вказує, що спірне рішення, яке зачіпає права та обов’язки громадян та юридичних осіб не публікувалося в офіційному місцевому засобі масової інформації, яким є газета «Новомосковська правда», що є додатковою підставою для визнання його протиправним та таким що підлягає скасуванню.

У зв’язку із повторною неявкою ОСОБА_1 в судове засідання, призначені на 10:30, 13.09.2013р. та 9:30, 24.10.2013р., ухвалою суду від 24.10.2013р. позовну заяву було залишено без розгляду.

Не погодившись із прийнятою судом ухвалою ОСОБА_1 оскаржив її до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, ухвалою якого від 15 березня 2017р. ухвалу Новомосковського міськрайонного суду від 24.10.2013р. було скасовано, та направлено справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду по суті.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання, свого представника в жодне судове засідання не направив, документів та доказів, що підтверджували б законність ухваленого ним рішення до суду не надав.

Враховуючи клопотання представника Позивача – ОСОБА_2, про розгляд справи у його відсутність, суд визнав за можливим розгляну справу за наявними в ній доказами без участі сторін.

У відповідності до п.10 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України № 2147- VIII від 03.10.2017 року, справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом, в зв’язку з чим судом здійснюється розгляд справи за правилами п.2 ч.1 ст. 263 КАС України.

Дослідивши всі наявні в справи матеріали судом встановлено наступні обставини та правовідносини які з них випливають.

Новомосковською міською радою на ХХІІІ сесії п’ятого скликання, яка відбулася 24.04.2009 року було ухвалено рішення № 720 «Про вилучення земельної ділянки та визначення процедури відшкодування збитків землекористувачам земельної ділянки по пров. Прогонному, 2 (колишній комплекс райспоживспілки (бойня) та власників майна на вказаній земельній ділянці» (а. с. 9).

Рішення мотивоване містобудівною документацією, а саме генеральним планом, затвердженим 22.09.1998р., клопотанням директора комунальної установи «САМАРЬ», Законами України «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні» та Постановою КМ України № 284 від 19.04.1993р.

Так пунктом 1 Відповідач вирішив припинити право користування земельною ділянкою площею 1,9450га, розташованої за адресою м. Новомосковськ, пров. Прогонний, 2, яка знаходиться в користуванні Новомосковської райспоживспілки на підставі розпорядження Новомосковської міської ради народних депутатів «Про затвердження Державних актів на право постійного користування землею» № 191 від 12.02.1993р та відповідного державного акту на право постійного користування та вилучив вищевказану земельну ділянку у земельний фонд міста.

Пунктом 2. відмінив п. 4 рішення Новомосковської міської ради «Про передачу земельних ділянок у користування» № 233 від 28.03.2007р.

Пунктом 3. уточнив правовий статус спірної земельної ділянки, а саме відніс її до категорії земель житлової та громадської забудови м. Новомосковська.

Пунктом 4. надав дозвіл Комунальній установі «САМАРЬ» на складання технічної документації із землеустрою щодо відведення зазначеної в спірному рішенні земельної ділянки, площею 1,9450га в постійне користування для проектування та будівництва мікрорайону «САМАРЬ».

Пунктом 5. Доручено Виконавчому комітету Новомосковської міської ради створити комісію для визначення збитків, вилученням земельної ділянки та нерухомого майна, що перебувають на спірній земельній ділянці.

Пунктом 6. зобов’язано виконавчий комітет міської ради залучити до процедури відшкодування збитків землекористувачам та власникам нерухомого майна комунальну установу «САМАРЬ».

Пунктом 7 контроль за виконанням спірного рішення покладено на профільну комісію.

Як вбачається із документів, долучених позивачем до позову він є власником нерухомого майна, розташованого за вищевказаною адресою, а саме м. Новомосковськ, пров. Прогонний, 2, на підставі нотаріально посвідченого Договору купівлі-продажу АТП (з відстрочкою платежу) від 27.12.2004р.(а. с. 10).

Відповідно до п. 1.2. Договору (а. с. 10) належне позивачу нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 5878 м. кв., яка станом на дату його укладення належить до держфонду.

Відповідно до ст. ст. 21, 393 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 351 ЦК України право власності на житловий будинок, інші будівлі, споруди, насадження у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені (стаття 350 цього Кодексу), може бути припинене за рішенням суду шляхом їх викупу і з обов'язковим попереднім відшкодуванням збитків у повному обсязі.

Позов про викуп житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень у зв'язку з викупом земельної ділянки, на якій вони розміщені, може бути поданий органами, встановленими частиною другою статті 350 цього Кодексу.

Вимога про викуп зазначеного майна підлягає задоволенню, якщо позивач доведе, що використання земельної ділянки, викупленої у зв'язку з суспільною необхідністю, є неможливим без припинення права власності на це майно.

Суд може постановити рішення про знесення житлового будинку, інших будівель, споруд, насаджень, які розміщені на земельній ділянці, що підлягає викупу, або про перенесення їх, за бажанням власника, на іншу земельну ділянку та їх відбудову, якщо це можливо.

У разі знесення або перенесення цих об'єктів на іншу земельну ділянку особа має право на попереднє відшкодування збитків, у тому числі витрат на поліпшення якості земельної ділянки, та упущеної вигоди.

Відповідно до ст. ст. 41, п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження можливе як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі та порядку встановленому законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

Таким законом, що визначає правові засади та порядок припинення права власності на нерухоме майно з мотивів суспільної необхідності є Закон України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» N 1559-VI від 17 листопада 2009 року, тобто прийнятий Верховною Радою України після ухвалення Відповідачем спірного рішення.

Так п.п. 1, 2 ст. 7 зазначеного вище Закону встановлено, що органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб:

забезпечення національної безпеки і оборони;

будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів, необхідних для їх експлуатації;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій в Україні згідно з міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

розміщення та обслуговування об'єктів, пов'язаних із видобуванням корисних копалин;

будівництво захисних гідротехнічних споруд;

будівництво та обслуговування нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, необхідних для їх експлуатації, споруд для підземного зберігання нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захоронення шкідливих речовин і відходів виробництва;

створення міських парків, будівництво дошкільних навчальних закладів, майданчиків відпочинку, стадіонів та кладовищ;

розташування об'єктів природно-заповідного фонду.

Рішення про викуп земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб, визначених частиною першою цієї статті, органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування приймають на підставі генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, матеріалів погодження місця розташування таких об'єктів та документації із землеустрою, затверджених в установленому законодавством порядку.

Місце розташування об'єкта, під розміщення якого здійснюється викуп земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, погоджується в порядку, встановленому статтею 151 Земельного кодексу України.

З метою скасування Відповідачем спірного рішення, як незаконного Позивач звертався до міської ради спочатку із Заявою від 21.03.2011р. (а. с. 11), отриманої Відповідачем 22.03.2011р., а згодом зі скаргою на бездіяльність профільної депутатської комісії від 12.04.2011р., (а. с. 16), отриманої міськвиконкомом 13.04.2011р.

Відповідач звернень не розглянув, мотивованих відповідей, в тому числі і під час розгляду вищевказаного позову суду не надав.

Як підтверджено листом редактора газети «Новомосковська правда» № 88 від 31.03.2011р. спірне рішення в газеті не публікувалось (а. с. 18).

Суд, вивчаючи подане рішення, приходить до висновку, що пункт 1 оскаржуваного рішення суб’єкта владних повноважень не ґрунтується на чинному законодавстві, виходячи із наступного.

Правові засади припинення права користування земельною ділянкою комунальної власності на момент ухвалення спірного рішення визначені ст. 141 Земельного кодексу України та передбачали наступні випадки:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Добровільна відмова від права користування земельною ділянкою передбачена ч. 3 ст. 142 ЗК України, відповідно до якої припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів місцевого самоврядування.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень міських рад відповідно до їх повноважень.

У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

Процедура вилучення у земельної ділянки від її користувача встановлена ст. 151 ЗК України, та передбачає подачу відповідної заяви зацікавленої особи, встановленого зразка ч. 7 ст. 151 ЗК України, до якої, серед іншого, долучається засвідчена нотаріально письмова згода землекористувача (землевласника) на вилучення (викуп) земельної ділянки (її частини) із зазначенням розмірів передбаченої для вилучення (викупу) земельної ділянки та умов її вилучення (викупу).

У свою чергу, зі спірного рішення не вбачається, що Відповідачем здійснюється вилучення спірної земельної ділянки за згодою землекористувача - Новомосковської районної спілки споживчих товариств.

Примусове припинення права користування спірною земельною ділянкою здійснюється виключно на підставі рішення суду, ст. 143 ЗК України, відповідно до якої

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об'єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров'ю населення) в терміни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) викупу (вилучення) земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки;

д) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Рішення Відповідача не містить вказівки на необхідність звернення до суду для припинення користування земельною ділянкою.

З огляду на зазначені в спірному рішенні обставини, що слугують підставою для припинення користування землекористувачем спірною земельною ділянкою, п. 1 рішення, та відміни п. 44 рішення Новомосковської міської ради № 233 від 28.03.2007р., п. 2 спірного рішення суд виходить з роз’яснень, наданих Конституційним судом України в рішенні № 7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року, у справі № 1-9/2009, а саме ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Що стосується прав та інтересів комунальної установи «САМАР» на земельну ділянку зазначену в спірному рішенні, суд виходить з мотивувальної та резолютивної частини рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.11р. у справі № 6/5005/9242/2011, за позовом Новомосковського міжрайонного прокурора Дніпропетровської області, в інтересах держави, в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до Новомосковської міської ради Дніпропетровської області, Третя особа-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Днепрострой", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, Третя особа-2 Комунальна установа "Самарь", м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, про визнання протиправним та скасування пунктів 2-5 рішення Новомосковської міської ради №351 від 20.07.2007 року, відповідно до якого суд визнав протиправними та скасував пункти 2-5 рішення Новомосковської міської ради № 351 від 20.07.2007р. "Про визначення способу приватизації об'єкта незавершеного будівництва і створення комунальної установи "Самарь",

Зазначене рішення суду набрало законної сили 24 вересня 2011р., у зв’язку із чим факти встановлені в ньому, з огляду на положення ч. 4 ст. 78 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так пунтками 2-5 рішення Новомосковської міської ради №351 від 20.07.2007 року було визначено порядок створення комунальної власності „Самарь”.

Як значив суд в мотивувальній частині свого рішення, створення комунальних установ за участю господарських товариств чинним законодавством України не передбачено. В зв'язку з цим, Новомосковська міська рада, прийнявши рішення про створення спільно з товариством з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» комунальної установи «Самарь», діяла всупереч вимогам діючого законодавства України.

Що стосується п. 3 спірного рішення Відповідача, яким зазначена в ньому земельна ділянка була віднесена до категорії земель житлової та громадської забудови, він суперечить приписам ст. 20 ЗК України, яка передбачає зміну цільового призначення земельних ділянок виключно шляхом затвердження проектів землеустрою.

У совою чергу ст. 21 ЗК України визначає правові наслідки зміни цільового призначення, а саме: порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналузуючи наведене вище, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають захисту.

У відповідності до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3,40 грн., згідно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 5-10, 72-80, 139, 242-246 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новомосковської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати, прийняте на ХХІІІ сесії п’ятого скликання рішення Новомосковської міської ради № 720 від 24 квітня 2009 року «Про вилучення земельної ділянки та визначення процедури відшкодування збитків землекористувачам земельної ділянки по пров. Прогонному, 2 (колишній комплекс райспоживспілки (бойня) та власників майна на вказаній земельній ділянці».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сорока О.В.