Рішення № 80390203, 07.03.2019, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/1460/18

Провадження № 2/181/24/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2019 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Юр’єва О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Яківець А.О.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання кредитного договору припиненим,

за участю сторін по справі:

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2018 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до АТ КБ "Приватбанк" про визнання кредитного договору припиненим.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що 10.04.2006 року вона отримала споживчий кредит у сумі 4 175,68 гривень зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом

згідно договору №DNH4KP98341932 від 10.04.2006 року. В порушення умов договору свої зобов’язання виконувала неналежно, тому 12 лютого 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до Межівського районного суду Дніпропетровської області, і рішенням суду від 24 березня 2014 року з неї було стягнуто заборгованість у сумі 13425,61 грн. 28 березня 2014 року Межівським районним судом Дніпропетровської області було винесено додаткове рішення, яким було доповнено основне рішення суду від 24 березня 2014 року та остаточно стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором у сумі 16054,53 гривень. 31 липня 2018 року в.о. начальника відділу Межівського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області винесла постанову по виконавчому провадженні ВП №44745127 про закінчення виконавчого провадження у якій зазначено, що виконавче провадження закінчено у зв’язку з оплатою заборгованості у повному обсязі. Вона звернулася до Межівського відділення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо надання довідки про повне виконання своїх зобов’язань за рішенням суду в примусовому порядку, але представники банку відповіли, що кредитна заборгованість не погашена в повному обсязі і на разі складає в сумі 23 863, 84 гривень.

Позивач просить суд визнати споживчий кредитний договір №DNH4KP98341932 від 10.04.2006 року укладений між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» припиненим у зв’язку з його виконанням; судові витрати стягнути з відповідача.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2018 року провадження у справі було відкрито та призначено до судового розгляду на 10:30 годину 17 січня 2019 року.

17 січня 2019 року судовий розгляд справи було відкладено на 07 лютого 2019 року, у зв’язку з неявкою представника відповідача.

07 лютого 2019 року судовий розгляд справи було відкладено на 21 лютого 2019 року, на підставі клопотання представника відповідача.

21 лютого 2019 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшло клопотання про перенесення розгляду справи та проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2019 року клопотання представника відповідача ОСОБА_3 було задоволено, подальший судовий розгляд було вирішено проводити в режимі відеоконференції та судове засідання по справі було відкладено на 07 березня 2019 року.

Позивач у судовому засіданні надала пояснення аналогічні вищевикладеним, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позицію позивача, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. На задоволенні позовних вимог наполягав.

Представник відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував у повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» було укладено кредитний договір №DNH4KP98341932, відповідно до умов якого позивач отримала споживчий кредит у сумі 4 175,68 гривень зі сплатою процентів за користування кредитними коштами у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

На підтвердження домовленості між сторонами ОСОБА_1 була підписана заява в якій зазначено, що остання з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на сайті банку, складає укладений між нею та банком договір.

На підставі рішення загальних зборів акціонерів від 21.05.2018 року найменування відповідача було змінено з Публічного акціонерного товариства комерційний банк « ПриватБанк» на Акціонерне Товариство ОСОБА_4 «ПриватБанк», яке в свою чергу є правонаступником прав та обов’язків Публічного Акціонерного Товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк».

З досліджених у судовому засіданні матеріалів цивільної справи №181/148/14-ц (провадження №2/181/105/14) за позовом ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, які були витребувані судом 07.03.2019 року з архіву Межівського районного суду Дніпропетровської області, встановлено, що оскільки ОСОБА_1 не виконувала свої зобов’язання по кредитному договору належним чином, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» 12 лютого 2014 року звернулося до Межівського районного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 43935,59 гривень, яка складається з наступного:

-2628, 92 гривень – заборгованість за кредитом (тіло кредиту);

-10296, 69 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 28441, 62 гривень – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язання за договором, а також штрафів:

- 500, 00 гривень – штраф (фіксована частина);

- 2068, 36 гривень – штраф (процентна складова).

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року (справа №181/148/14-ц) з ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість у сумі: 13425,61 гривень.

28 березня 2014 року Межівський районний суд Дніпропетровської області виніс додаткове рішення у справі №181/148/14-ц, яким доповнив рішення суду від 24 березня 2014 року та остаточно стягнув з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі:16054,53 гривень, яка склалася із наступного:

-2628,92 гривень - заборгованості за кредитом;

-10296,69 гривень - заборгованості по процентам за користування кредитом;

-2628,92 гривень - пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором;

-500,00 гривень - штрафу (фіксованої частини).

Вказані рішення суду вступили в законну силу, отже, враховуючи положення частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 82 ЦПК України).

Оскільки відповідач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, із чим погодився й суд, який частково задовольнив 24 березня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

У судовому засіданні встановлено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до Межівського районного відділу ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, яке відкрило виконавче провадження та на підставі виконавчого листа №181/148/14-ц виданого 16 травня 2014 року Межівським районним судом Дніпропетровської області про стягнення заборгованості за кредитним договором від 10.04.2006 року в сумі 16054,53 гривень.

19 вересня 2015 року державним виконавцем ВДВС Межівського районного управління юстиції була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №181/148/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 примусово 16054, 53 гривень. Виконавче провадження ВП №44745127.

31 липня 2018 року в.о. начальника відділу Межівського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області винесла постанову по виконавчому провадженні ВП №44745127 про закінчення виконавчого провадження у якій зазначено що виконавче провадження закінчено у зв’язку з оплатою заборгованості у повному обсязі.

Проте, згідно довідки №1Е4GoNHMT33POFS станом на 22.10.2018 року ОСОБА_1 має заборгованість перед відповідачем за кредитним договором №DNH4KP98341932 у розмірі 23863,84 гривень, яка складається з наступного:

-2628,92 гривень – залишок тіла кредиту (кредитна заборгованість)

-754,92 гривень – прострочені проценти

-20530, 88 гривень – пеня.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідач у розрахунку вказує наявність заборгованості за тілом кредиту, але за цією складовою було ухвалено рішення Межівським районним судом Дніпропетровської області від 24 березня 2014 року, яким захищено право відповідача на дострокове стягнення заборгованості, у тому числі й за тілом кредиту, між іншими складовими, отже подвійне стягнення тіла кредитної заборгованості є недопустимим.

У судовому засіданні встановлено, що позивач погашала заборгованість за рішенням суду через виконавче провадження та виконала рішення суду в повному обсязі, що підтверджується відповідною постановою про закриття виконавчого провадження від 31 липня 2018 року.

Проте відповідачем самостійно проводились нарахування коштів, отриманих від ОСОБА_1 за рішенням суду, не в тому порядку та обсязі, як зазначено у рішенні суду. Тобто відповідачем самостійно змінено виконання рішення суду без законних на те підстав. Через це продовжується нарахування відсотків та пені на заборгованість, яку ОСОБА_1 погасила за рішенням суду в повному обсязі, що призводить до безпідставного списання коштів з рахунку позивача, на підставі кредитного договору, який фактично є припиненим у зв’язку з достроковим стягненням заборгованості та його виконанням за рішенням суду.

Факт продовження списання коштів з рахунку ОСОБА_1 в автоматичному режимі після закриття виконавчого провадження, у зв’язку зі сплатою заборгованості, встановлено у судовому засіданні та не заперечувалося сторонами. Це, в свою чергу, призводить до порушення прав позивача, та визнання вказаного кредитного договору припиненим є необхідною умовою відновлення порушених прав ОСОБА_1

За положеннями статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.526, 527 ЦПК України належним виконанням зобов’язання є зокрема, виконання його належними сторонами або уповноваженими особами, під якими слід розуміти будь-яку особу, яка має повноваження сторони зобов’язання, про що може бути зазначено у договорі або виданій відповідно до закону довіреності.

Частинами першою, третьою та четвертою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (стаття 638 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов’язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного суду у постанові від 04.07.2018 року по справі № 310/11534/13-ц, вбачається, що:

1)наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог банку щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не у повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені;

2)з моменту пред’явлення вимог про повне погашення заборгованості нарахування передбачених договором процентів за кредитом припиняється;

3)звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору;

4)на час звернення банку з позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни;

5)якщо особа після звернення банку до суду не повертає борг, банк вправі вимагати від особи сплату не процентів та пені, а «інфляційних» та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦПК України.

Таким чином, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, враховуючи наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог банку щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав у повному обсязі нарахування відсотків є безпідставним.

Згідно із ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об’єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов’язковими; обов’язком позивача, відповідно до ст. 81 ЦПК України, є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку, тобто змінивши умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а позивач, у свою чергу, сплатила у повному обсязі заборгованість за рішенням суду від 24 березня 2014 року - зобов`язання за кредитним договором №DNH4KP98341932 від 10.04.2006 року укладеним між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», є припиненим у зв’язку з його виконанням.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов’язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються - на відповідачів, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 546, 553, 554, 559, 593, 598, 599 Цивільного кодексу України,ст.ст.2, 4, 81, 82, 96, 128, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації вул. Пролетарська, 12, с. Богданівка, Межівського району, Дніпропетровської області РНОКПП - НОМЕР_1) до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (юридична адреса: вул. Набережна Перемоги, буд.50, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 14360570) про визнання кредитного договору припиненим – задовольнити повністю.

Визнати споживчий кредитний договір №DNH4KP98341932 від 10.04.2006 року укладений між позичальником ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» припиненим у зв’язку з його виконанням.

Стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати при розгляді справи в суді в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Межівський районний суд Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складено 12 березня 2019 року.

Суддя: ОСОБА_5