Рішення № 80390041, 05.12.2018, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

05.12.2018 Єдиний унікальний номер 205/6071/17

Провадження №2/205/3309/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2018 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Шавули В.С.

за участю секретаря Сербена О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 18 вересня 2017 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.2-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що в період з 17 по 21 жовтня 2016 року Міністерством аграрної політики та продовольства України проведено конкурсний відбір на посади керівників державних підприємств. За результатами конкурсу комісія визначила переможців конкурсного відбору на посаду керівника Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство», - ОСОБА_1

Вказані результати конкурсу оприлюднено на офіційному сайті відповідача. Але, на теперішній час наказ про призначення позивача на посаду керівника ДП «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» відсутній, трудовий контракт із позивачем не укладено.

Крім того, відповідачем не надано жодних пояснень щодо тривалості затримки призначення його на посаду та укладення контракту.

Позивач неодноразово звертався до Мінагрополітики із листами щодо укладення контракту та причини затримки його укладення, але відповіді не отримав.

Зважаючи на викладене та посилаючись на обґрунтування позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Міністерства аграрної політики та продовольства України щодо укладення контракту на посаду директора Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» із ОСОБА_1 за результатами конкурсу; зобов’язати Міністерство аграрної політики та продовольства України укласти контракт на посаду директора Державного підприємства «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство» із ОСОБА_1 за результатами конкурсу, строком на 5 (п’ять) років. Стягнути із відповідача судові витрати.

Відповідач в особі свого представника за довіреністю – ОСОБА_2, звертався до суду із клопотанням про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ДП «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство».

Ухвалою суду від 16 лютого 2018 року у задоволенні вищевказаного клопотання відмовлено.

Заочним рішенням суду від 16 лютого 2018 року позовну заяву задоволено у повному обсязі (а.с.50-54).

Не погодившись із заочним розглядом справи, 23 квітня 2018 року відповідач подав до суду заяву про перегляд заочного рішення (а.с.62-68), яку ухвалою суду від 24 квітня 2018 року прийнято до провадження (а.с.80), а ухвалою суду від 24 квітня 2018 року залишено без руху (а.с.89).

Ухвалою суду від 24 липня 2018 року продовжено розгляд справи та призначено судове засідання (а.с.98).

16 серпня 2018 року ОСОБА_1 звертався до суду із заявою про виправлення описки у виконавчому листі(а.с.102).

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 року скасовано заочне рішення суду від 16.02.2018 року та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження (а.с.116).

Ухвалою суду від 18 вересня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви про виправлення описки у виконавчому листі (а.с.117)

Учасники справи про день, час та місце судового засідання повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-129 ЦПК України.

Позивач до суду надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує та просить задовольнити у повному обсязі (а.с.145).

Відповідач в особі свого представника за довіреністю - ОСОБА_2, в судове засідання не з’явився. До суду надав відзив на позов, в якому посилаючись на викладені обставини, просить відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.132-136).

У відповідності до ст..2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1,7 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч.4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

У відповідності до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, законів України, практику Верховного Суду.

Суд, дослідивши надані по справі докази вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду справи встановлено, що у Міністерстві аграрної політики та продовольства України у період з 17 жовтня до 21 жовтня 2016 року, відповідно до постанови КМУ від 03.09.2008 року №777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки», проведено конкурсний відбір на посади керівників державних підприємств в тому числі на посаду керівника ДП «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство».

Участь у конкурсі взяли 8 претендентів, одним з яких є ОСОБА_1.

За результатами розгляду конкурсних пропозицій комісія визначила переможцями конкурсного відбору тих кандидатів, які запропонували найкращі конкурсні пропозиції. Список переможців конкурсного відбору оприлюднено на офіційному сайти Мінагрополітики.

Позивач був оголошений переможцем на посаду керівника в ДП «Дніпропетровське обласне підприємство по племінній справі у тваринництві «Облплемпідприємство».

Правові основи управління об'єктами державної власності визначено Законом України «Про управління об'єктами державної власності».

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом ОСОБА_3 України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до положень ч. 1ст. 3 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», об'єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави).

У відповідності до п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності є зокрема Кабінет ОСОБА_3 України;

Згідно із ст. 23 Закону України «Про Кабінет ОСОБА_3 України» Кабінет ОСОБА_3 України спрямовує і координує діяльність міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом ОСОБА_3 України, підзвітні та підконтрольні йому.

Пунктом 2 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 500/2011, визначено, що Мінагрополітики у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної ОСОБА_3 України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету ОСОБА_3 України, іншими актами законодавства.

Мінагрополітики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування та забезпечення реалізації: державної аграрної політики, політики у сфері сільського господарства та з питань продовольчої безпеки держави; державної політики в галузях рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних живих ресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, ветеринарної медицини, безпечності харчових продуктів, у сферах карантину та захисту рослин, охорони прав на сорти рослин, земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, лісового та мисливського господарства, нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Згідно із п.18 ч.2 ст.5 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет ОСОБА_3 України, зокрема, визначає порядок конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Відповідно до п. 4 ч. 1ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних підприємств, установ, організацій та господарських структур, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Пунктом 21 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" встановлено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань організовують і проводять конкурси з визначення керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Постановою кабінету міністрів України «Про проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки» від 03.09.2008 року №777 затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки (далі - Порядок).

Порядок визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства) у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об'єктами державної власності, рішення про необхідність проведення такого відбору, а також процедуру конкурсного відбору керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень).

Підставою для оголошення конкурсного відбору керівника підприємства (далі - конкурсний відбір) є рішення (наказ) міністерства, Фонду державного майна або іншого органу, який виконує функцію з управління підприємством (далі - суб'єкт управління), із зазначенням строку приймання заяв і проведення конкурсного відбору, яке для підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, приймається не пізніше ніж через 20 днів після відкриття вакансії керівника підприємства (для підприємств, функції з управління якими виконує Кабінет ОСОБА_3 України, - рішення Кабінету ОСОБА_3 України) (п.2 Порядку).

Згідно з п.3 Порядку, для проведення конкурсного відбору керівників підприємств, крім керівників особливо важливих для економіки підприємств, суб'єкт управління утворює постійно діючу комісію або комісії для конкурсного відбору керівників окремих підприємств (далі - комісія).

Склад комісії затверджується відповідним актом суб'єкта управління.

Члени комісії розглядають документи і пропозиції, внесені особами, що виявили бажання взяти участь у конкурсному відборі (далі - претенденти), та його учасниками.

Відповідно до п.4 Порядку Комісія:

оприлюднює на офіційному сайті суб'єкта управління не пізніше ніж протягом 10 днів після прийняття рішення (наказу), зазначеного у пункті 2 цього Порядку, оголошення про проведення конкурсного відбору на посаду керівника підприємства, яка стала вакантною (далі - оголошення), та результати конкурсного відбору не пізніше ніж протягом трьох днів з дати його завершення;

приймає, реєструє та перевіряє на відповідність вимогам цього Порядку документи, подані претендентами;

ухвалює рішення про допуск претендентів до конкурсного відбору або відхилення їх кандидатур;

приймає і реєструє пропозиції, внесені учасниками конкурсного відбору;

забезпечує відкритість конкурсного відбору та за результатами розгляду зазначених пропозицій визначає його переможця;

розробляє та затверджує вимоги до претендентів;

надсилає разом із згодою на обробку персональних даних претендентів запит до МВС стосовно надання інформації щодо відсутності (наявності) у них судимості, заборони займати відповідні посади або займатися певними видами діяльності.

У відповідності до п.19 Порядку, переможцем конкурсного відбору визнається учасник, пропозиція якого визнана комісією найкращою. Комісія має право прийняти вмотивоване рішення про відхилення всіх пропозицій учасників та про повторне проведення конкурсного відбору. У разі подання пропозиції лише від одного учасника конкурс не проводиться, при цьому оголошується повторне проведення конкурсного відбору.

В абз.29 п.20 Порядку зазначено, що рішення комісії (а у випадках, визначених абзацами другим і п'ятим цього пункту, - рішення Кабінету ОСОБА_3 України) є підставою для укладення контракту між суб'єктом управління (господарською структурою) та переможцем конкурсного відбору.

Підпунктом «г» пункту 18 ч.2 ст.5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет ОСОБА_3 України визначає порядок конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки.

Крім того, згідно з п.4 ст.6 зазначеного Закону, уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Відповідно до п.2 постанови КМУ «Про застосування контрактної форми трудового договору» №203 від 19.03.1993 року - установити, що контракти з керівниками підприємств, що є у державній власності, укладаються міністерствами, іншими підвідомчими Кабінету ОСОБА_3 України органами виконавчої влади, у віданні яких перебувають ці підприємства, за погодженням з Кабінетом ОСОБА_3 України, ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим, місцевою державною адміністрацією відповідно до номенклатурних груп, до яких вони належать за показниками, затвердженими згідно з додатком N 2 цієї постанови.

Згідно із Положенням про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженим постановою КМУ №203 від 19.03.1993 року, відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.

Наймання на роботу керівника підприємства, що є у державній власності, здійснюється відповідними міністерствами або іншими підвідомчими Кабінету ОСОБА_3 України органами виконавчої влади.

Отже, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач як уповноважений Кабінетом ОСОБА_3 України орган, який здійснює управління підприємством, яке йому підвідомче у своїй діяльності задля забезпечення належного функціонування, керуючись Рекомендаціями Комітету ОСОБА_3 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_3 11.03.1980 на 316-й нараді, у відповідності до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв’язку у сукупності, суд першої інстанції розглядаючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат згідно зі ст. 141 ЦПК України, сплачений позивачем судовий збір відшкодуванню не підлягає.

З урахуванням вищенаведеного та керуючись ст.3, 43, 117 Конституції України, постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», Положенням про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу, затвердженим постановою КМУ №203 від 19.03.1993 року, Законом України «Про управління об'єктами державної власності», ст.ст. 21-22, 232 КЗпП України, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 81-83, 141, 247, 263-264, 268, 272 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства аграрної політики та продовольства України про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 січня 2019 року.

Суддя В.С. Шавула