Рішення № 80389794, 05.03.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4823/18

Провадження № 2/204/125/19

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача адвоката ОСОБА_2,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, Дніпровської міської ради, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Локомотив», ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку набувальної давності, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, уточнивши позовні вимоги, позивач визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, яка складається з: 1-коридор, 2 – туалет, 3 – ванна, 4 – кухня, 5 – житлова, 6 – житлова, 7 – житлова, І – балкон, загальною площею 50,5 кв.м, житловою площею 35,9 кв.м. в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позову, позивач вказала на те, що 24 березня 1969 року ОСОБА_6 та ОСОБА_7 одружились, після одруження ОСОБА_7 взяла прізвище чоловіка - «Немченко». 01 квітня 1969 року у ОСОБА_6 та ОСОБА_8 народилася дочка - ОСОБА_9. До 1973 року ОСОБА_6, який на той час був членом Житлового будівельного кооперативу №174 «СПОРТ», на балансі якого перебував будинок № 65 по вул. Калинова у м. Дніпропетровську, та його сім’я, що складалась з дружини - ОСОБА_8 та дочки - ОСОБА_9, були зареєстровані та проживали у квартирі № 44 цього будинку. У 1973 році сім’я ОСОБА_9 за обмінним ордером переселилася до квартири № 65 у будинку № 37 по вул. Бабушкіна у м. Дніпропетровську, який знаходився на балансі Житлового будівельного кооперативу № 119 «Локомотив». 22.10.1973 року ОСОБА_6 сплатив Житловому будівельному кооперативу № 119 «Локомотив» вступний внесок у розмірі 2414 руб. 00 коп., та був прийнятий до членів Житлового будівельного кооперативу № 119 «Локомотив». ОСОБА_6 був членом Житлового будівельного кооперативу №119 «Локомотив», який з 27 червня 2003 року реорганізовано в Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОКОМОТИВ», повністю сплатив вартість квартири № 65 у будинку № 37 по вул. Бабушкіна у м. Дніпропетровську до 1985 року. У 1988 році ОСОБА_6 та ОСОБА_8 розлучилися, ОСОБА_8 виписалась з квартири АДРЕСА_2 та виїхала на постійне проживання до Російської Федерації, де повторно вийшла заміж, та змінила прізвище на «Евсюкова». У той же час, ОСОБА_6 виїхав з квартири АДРЕСА_2, у якій більше ніколи не проживав. У 1989 році дочка ОСОБА_6 - ОСОБА_9 вийшла заміж за ОСОБА_10 та змінила прізвище на «Волошина». Від шлюбу з ОСОБА_10, ОСОБА_1 Володимирівна має дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. 13 травня 2012 року ОСОБА_6 помер, після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилась. Все своє життя ОСОБА_1 та ОСОБА_11 були зареєстровані та проживали у ІНФОРМАЦІЯ_2, який знаходиться на балансі Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛОКОМОТИВ». ОСОБА_1 та ОСОБА_5 постійно проживають у ІНФОРМАЦІЯ_2, доглядають за квартирою та утримують її у належному стані. Протягом всього часу користування квартирою позивач вважала, що її батько ОСОБА_6 набув право власності на квартиру. Позивач вважала, що в неї як у єдиної дитини ОСОБА_6 є право на спадкування належного йому майна після його смерті, як у спадкоємця першої черги. Однак, було встановлено, що у ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_3 не виникло, у зв’язку з чим позивач вимушена звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач, представник позивача, кожен окремо, підтримали уточнену позовну заяву, просили її задовольнити, посилаючись на підстави, які в ній зазначені.

Представник відповідача – Дніпровської міської ради в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовної заяви в повному обсязі, посилаючись на те, що відсутні правові підстави для визнання права власності за позивачем в порядку набувальної давності.

Представник відповідача – ОСББ «Локомотив» в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Через канцелярію суду представник відповідача надав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечував.

Представник відповідача – Чечелівської районної у місті Дніпрі ради в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, по причини неявки суду не повідомила.

Третя особа – ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомила належним чином, про причини неявки суду не повідомила.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, заперечення представника відповідача, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, у зв’язку з наступним.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або заперечення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії І-АВ № 079198 ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 є дочкою ОСОБА_6, ОСОБА_8 (арк.с.19).

Відповідно до свідоцтва серії IV КИ № 273119 про укладення шлюбу ОСОБА_9 уклала шлюбу з ОСОБА_10, та змінила прізвище на ОСОБА_10 (арк.с.20).

Відповідно до протоколу № 25 загальних зборів уповноважених членів ЖСК № 74 «Спорт» від 02.07.1973 року, ОСОБА_6, у зв’язку з обміном, виключено з членів ЖСК (арк.с.10).

Відповідно до ордеру № 1384 від 21.09.1973 року ОСОБА_6 дозволено зайняти в м. Дніпропетровську квартиру АДРЕСА_4 (арк.с.11).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії І-КИ № 453156 ОСОБА_6 помер 13 травня 2012 року (актовий запис про смерть 3396) (арк.с.23).

Як вбачається з довідки про склад сім’ї ОСББ «Локомотив» від 19.09.2017 № 56, виданої ОСОБА_1, остання зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4. Склад сім’ї - 2 особи: ОСОБА_1, ОСОБА_5 (арк.с.24).

Згідно договору від 01 вересня 2007 року, укладеного між МКП «Дніпровські міські теплові мережі» та ОСОБА_1, було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води (арк.с.30).

Відповідно до договору між ВАТ «Укртелеком» та ОСОБА_1 укладено договір про надання телекомунікаційних послуг (арк.с.31).

Як вбачається з договорів від 24.07.2002 року, 24.01.2008 року, № 3924065 від 30.10.2010 року між ДМЕМ та ОСОБА_1, укладалися договори про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області (арк.с.32, 33,34).

Відповідно до квитанцій про сплату комунальних послуг ОСОБА_1 сплачувала за комунальні послуги, які надавалися за адресою вул. Бабушкіна, 37/65 у м. Дніпро (арк.с.35-63).

Згідно квитанції № 226 від 22.10.1973 року, виданої ЖСК – 119 «Локомотив», ОСОБА_6 вніс вступний внесок до ЖСК у розмірі 2414 карбованців (арк.с.12).

Відповідно до довідки ОСББ «Локомотив», ОСОБА_12 був членом Житлово-будівельного кооперативу № 119 «Локомотив» з вересня 1973 року до 27 червня 2003 року, та повністю сплатив вартість квартири АДРЕСА_5 в сумі 4429 карбованців шляхом внесення першого внеску в сумі 2414 карбованців, а також сплати залишку у розмірі 2015 карбованців в продовж 1985 року (арк.с.95).

Судом встановлені наступні правовідносини.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.

Згідно з ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи зміст вимог ст.344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Згідно роз’яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в абз. 2 п. 9 Постанови від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», вбачається, що при вирішенні спорів, пов’язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалося протягом всього строку набувальної давності.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Таким чином, зі змісту ст.344 ЦК України, вбачається, що позивач, як володілець майна, протягом всього часу володіння ним, має бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього.

Відповідно до ст.397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Згідно з ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Розглядаючи справу, суд враховує, що цивільне судочинство здійснюється, зокрема, на засадах змагальності і диспозитивності. Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач, відповідно до пояснень, як наданих нею особисто, так і її представником у судовому засіданні, була обізнана відносно того, що власником нерухомого майна, а саме квартири за адресою: вул. Романа Шухевича, 37/65 у м. Дніпро, на яку вона просила визнати право власності за набувальною давністю, був її батько ОСОБА_6, а тому не можна вважати володіння позивачем квартирою добросовісним.

Зазначені обставини підтвердили свідки ОСОБА_13, Бердінкова л.В., ОСОБА_14, допитані, кожен окремо, в судовому засіданні, та які зазначили, що вони є сусідами ОСОБА_1; остання до теперішнього часу разом з дочкою проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. При цьому, свідки зазначили, що в зазначеній квартирі крім сім’ї ОСОБА_6 ніхто не проживав. Позивач знала, кому належить спірна квартира.

Також, судом враховано, що позивач, яка є спадкоємцем після смерті свого батька — ОСОБА_6, ніколи не володіла спірним майном.

Володілець за давністю є незаконним володільцем, про що зазначено в ч.1 ст.344 ЦК України (особа заволоділа чужим майном). Право власності на стороні володільця за давністю виникає поза волею та незалежно від волі колишнього власника. При цьому, добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно.

Позов про право власності за давністю володіння не може пред’явити законний володілець або особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є її власником. Тобто, виключено набуття права власності на майно, яке знаходиться у володінні власника і ніколи не вибувало з його володіння.

Визнання позову представником відповідача – ОСББ «Локомотив», та врахування ч.1 ст.82 ЦПК України, як однієї з підстав звільнення від доказування, про те, що відповідач не заперечує проти задоволення позовних вимог, суд не визнає обставиною, яка не підлягає доказуванню, оскільки має обґрунтований сумнів щодо добровільності їх визнання.

Дослідивши всебічно, безпосередньо та об'єктивно матеріали цивільної справи, з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, а також враховуючи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Позивачем, не наведено жодної із зазначених вище підстав для задоволення заявлених позовних вимог, чим остання не виконала вимоги Закону. При цьому, суд зауважує, що саме по собі визнання одним з відповідачів заявлених позовних вимог не є підставою для задоволення позовної заяви.

Інші посилання представника позивача є безпідставними, спростовуються наведеними обставинами, а докази, на які посилається останній, не ґрунтуються на Законі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-82,141,258,259,263-265,273 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 328, 344, 397 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, Дніпровської міської ради, Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Локомотив», ОСОБА_4, третя особа – ОСОБА_5 про визнання права власності в порядку набувальної давності – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Токар