Ухвала суду № 80389737, 11.03.2019, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/143/19

2-з/0203/26/2019

УХВАЛА

11 березня 2019 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву відповідача ОСОБА_1 про забезпечення доказів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» до ОСОБА_1, третя особа – Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна ОСОБА_2» про стягнення матеріальної шкоди.

06.03.2019 року відповідачем ОСОБА_1 до суду було подано заяву про забезпечення доказів.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов’язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Вимоги до форми та змісту заяви про забезпечення доказів встановлені ч.1 ст.117 ЦПК України.

Частиною 3 ст.117 ЦПК України також встановлено, що за подання заяви про забезпечення доказів сплачується судовий збір у розмірі, встановленому законом. Документ, що підтверджує сплату судового збору, додається до заяви.

Відповідно до ч.4 ст.117 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Відповідно до ставок, встановлених пп.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подачу фізичною особою заяви про забезпечення доказів встановлена ставка судового збору в розмірі 0,2 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 384 грн. 20 коп.

До заяви про забезпечення доказів відповідачем було долучено квитанцію №П15295 від 29.10.2018 року на суму 352 грн. 40 коп. та квитанція №П14781 від 28.02.201 року на суму 31 грн. 80 коп.

Проте, з квитанції №П15295 вбачається, що за останньою ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову 29.10.2018 року. В той час, як позов до останнього, що є предметом розгляду у даній цивільній справі, було пред’явлено 15.01.2019 року.

Крім того, згідно акту канцелярії від 06.03.2019 року вбачається, що при проведенні реєстрації квитанції №П15295 від 29.10.2018 року в КП «Д-3» було виявлено, що дана квитанція була зареєстрована в обліково-статистичній картці по цивільній справі №204/5056/18.

Таким чином, судовий збір відповідно до вказаної квитанції було сплачено заявником ОСОБА_1 за подачу заяви по забезпечення доказів в рамках іншої цивільної справи, а тому вказана квитанція не визнається судом належним доказом сплати останнім судового збору за подану 06.03.2019 року заяву.

З огляду на це, оскільки заява відповідача ОСОБА_1 від 06.03.2019 року про забезпечення доказів подана без дотримання вимог ч.3 ст.117 ЦПК України, остання на підставі ч.4 ст.117 ЦПК України підлягає поверненню заявнику.

Керуючись ст.ст.116,117,258-260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву відповідача ОСОБА_1 про забезпечення доказів – повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.Ю.Казак