Ухвала суду № 80389089, 12.03.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4069/18

Провадження № 2/211/254/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.

при секретарі Польчик Л.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

та представників відповідачів:

Державної казначейської служби України ОСОБА_3

ГУНП в Дніпропетровській області , Ліквідаційної комісії КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_4

за відсутності представника відповідача прокуратури Дніпропетровської області ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_5 управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Криворізького міського управління ОСОБА_5 управління МВС України в Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів прокуратури, досудового слідства та суду, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів прокуратури, досудового слідства та суду, який у подальшому уточнив, вказавши, що 9 квітня 2010 року на підставі постанови Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09.04.2010 року його було взято під варту та пред»явлено обвинувачення за ст. 149 ч. 2, 15 ч. 2,149 ч. 2 КК України.

27 серпня 2012 року на підставі постанови Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу він був звільнений з під варти в залі судового засідання, був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 21 листопада 2014 року на підставі постанови про закриття кримінального провадження винесеної слідчим відділом Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області кримінальна справа відносно нього була закрита за відсутністю в його діях складу злочину. Тобто, він незаконно перебував під слідством протягом 55 місяців та 12 днів, з яких безпосередньо під вартою 29 місяців : з квітня 2010 по вересень 2012 року.

В зв»язку з незаконними діями працівників органів СУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, а нині СУ КВП ГУНП в Дніпропетровській області, він був позбавлений права на роботу та втратив дохід від своєї підприємницької діяльності, що складає 28 314,00 грн., з розрахунку мінімальної зарплати за вказаний період, згідно ст. 9 «Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду».

З урахуванням вказаного позивач просить стягнути з Державної казначейської служби України на його користь 28314,00 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів прокуратури, досудового слідства та суду.

Представник відповідача прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 в судове засідання не зявилася, надавала відзив та клопотання про закриття провадження у справі. В обгрунтування яких зазначено, що чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому визначення матеріальної шкоди у вигляді, зокрема, заробітку та інших грошових доходів, які він втратив, віднесено до компетенції цих органів (ст.12 Закону), а не суду в порядку цивільного судочинства. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.02.2016 року у справі №6-2089цс-15 та вже знайшла своє застосування у Верховного Суду - ухвала від 26.06.2018 року у справі № 214/8526/15. Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства. На підставі чого просить провадження в справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

Всудовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 проти закриття провадження у справі заперечували, посилаючись на те, що позивач звертався до поліції про відшкодування йому матеріальних збитків.

Представник відповідача ОСОБА_5 управління Національної поліції в Дніпропетровській області та Ліквідаційної комісії КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримала клопотання прокуратури про закриття провадження.

Представник відповідача Державної казначейської служби України ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала клопотання прокуратури про закриття провадження.

Враховуючи думку учасників процесу, суд приходить до наступного .

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що слідчим СВ Криворізького МУ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 21 листопада 2014 року винесено постанову про закриття кримінального провадження, відповідно до якої кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040000000131 від 28 березня 2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.149 ч.2 КК України, закрито в зв»язку з відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст.149 ч.2 КК України, відповідно до ч.1 п.2 ст. 284 КПК України (а.с. 18-25 копія постанови).

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Частиною другою статті 16 ЦК України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом, до яких належать й інші способи відшкодування шкоди.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ( далі Закон ) .

Відповідно до пункту 2 частини першої вище зазначеного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 3 цього Закону у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, громадянинові відшкодовуються (повертаються) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій, а також моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 частини першої статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (частина перша статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Частинами першою та другою статті 12 цього Закону передбачено, що розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції. У разі незгоди з винесеною постановою (ухвалою) про відшкодування шкоди громадянин відповідно до положень цивільного процесуального законодавства може оскаржити постанову до суду, а ухвалу суду - до суду вищої інстанції в апеляційному порядку.

Пунктами 11, 12 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України від 4 березня 1996 року № 6/5, Генеральної прокуратури України від 4 березня 1996 року № 3 та Мінфіну України від 4 березня 1996 року № 41, у разі закриття кримінальної справи за відсутністю у діянні складу злочину слідчий зобов'язаний роз'яснити громадянинові порядок поновлення його порушених прав і відшкодування іншої шкоди.

Отже, чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, при цьому встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій зазначених органів, віднесено до компетенції цих органів, а не суду.

Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України в постанові від 24.02.2016 року у справі № 6-2089цс15, який є обов'язковим до врахування при застосуванні судами загальної юрисдикції таких норм матеріального права.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що позивач просив стягнути компенсацію майнової шкоди за втрачений заробіток, що становить 28314,00 грн. (28 місяців .), який розрахував, виходячи з мінімального діючого розміру мінімальної заробітної плати та фактичного часу позбавлення його (позивача) волі (період перебування під вартою), зазначивши також, що на час незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності він втратив доходи від своєї підприємницької діяльності.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги, що встановлення розміру грошових доходів, втрачених громадянами унаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду віднесено до компетенції цих органів, а не суду, суд дійшов висновку, що цивільна справа за позовом ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів прокуратури, досудового слідства та суду в розмірі 28314 грн. 00 коп. не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому, на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, підлягає закриттю.

При цьому, на підставі ч.1 ст.256 ЦПК України, суд роз'яснює позивачу його право на звернення до того органу, який провадив слідчі (розшукові) дії (органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура), для визначення розміру відшкодовуваної шкоди, зазначеної в п.1 ст.3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»(заробіток та інші грошові доходи, які втрачені позивачем внаслідок незаконних дій), та в разі незгоди з винесеною відповідним органом постановою про відшкодування шкоди, право оскарження зазначеної постанови до суду відповідно до положень цивільного процесуального законодавства України.

На підставі вищевикладеного, відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», керуючись п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження в цивільній справі № 211/4069/18 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, ОСОБА_5 управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Ліквідаційної комісії Криворізького міського управління ОСОБА_5 управління МВС України в Дніпропетровській області, прокуратури Дніпропетровської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої незаконними рішеннями та діями органів прокуратури, досудового слідства та суду - закрити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: ОСОБА_8