Рішення № 80387702, 04.03.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №:755/14966/18

Провадження №: 2/755/434/19

"04" березня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді - Марфіної Н.В.,

за участі секретаря - Міроненко С.П.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, -

у с т а н о в и в:

03.10.2018 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів у якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за договором позики у розмірі 1529000,00 грн., а також покласти на відповідачів понесені позивачем судові витрати.

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 22.12.2017 року між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем ОСОБА_2, як позичальником, був укладений договір позики. Відповідно до умов договору позики відповідач ОСОБА_2 отримав від позивача грошові кошти в розмірі 1529000,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на момент підписання договору еквівалентно 55000,00 доларів США. Згідно п. 2 договору позики - зазначену суму грошей в еквіваленті до суми позики в доларах США 55000,00 за офіційним курсом НБУ станом на момент повернення, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою в гривнях в строк до 01.07.2018 року. Факт отримання грошових коштів підтверджується розпискою відповідача ОСОБА_2 від 22.12.2017 року. З метою забезпечення договору позики 22.12.2017 року між відповідачкою ОСОБА_5, як поручителем, та позивачем, як кредитором, було укладено договір поруки. Згідно п. 1 договору поруки - поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_2 свого обов'язку за договором позики укладеним 22.12.2017 року. Відповідно до п. 2 договору поруки - у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. 19.07.2018 року та 10.08.2018 року рекомендованими цінними листами надсилались вимоги до поручителя про погашення боргу, однак листи повернулись кредитору за закінченням терміну зберігання. Відповідач грошових коштів не повернув.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання, за клопотанням позивача витребувано інформацію про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року заяву позивача про забезпечення позову повернуто позивачу.

Ухвалою суду від 04.01.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 01.02.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про зупинення провадження у справі.

04.03.2019 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву зі змісту якого вбачається, що відповідач не визнає позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні посилаючись на те, що позовна заява є безпідставною та такою, що не відповідає дійсності. Відповідач зазначає, що він від відповідача жодних грошових коштів у розмірі 1529000,00 грн. 22.12.2017 року взагалі не отримував. З позивачем відповідач знайомив дуже багато років і його здивував той факт, що до суду була подана позовна заява про стягнення з нього та його колишньої дружини таких коштів. Відповідач зазначає, що договір позики від 22.12.2017 року, як і договір поруки, були укладені тільки для підтвердження зобов'язань відповідача перед позивачем та третіми особами щодо спільної діяльності з метою отримання у власність земельної ділянки в м. Києві. Позивач стверджував, що ним та третіми особами було вкладено дуже багато коштів для оформлення земельної ділянки на виробничий кооператив «Буревісник», учасником якого є відповідач, хоча жодної земельної ділянки на виробничий кооператив «Буревісник» на теперішній час так і не зареєстровано. Відповідач вказує, що на підтвердження зобов'язань відповідача перед невідомими останньому третіми особами, позивач запропонував відповідачу формально укласти договір позики від 22.12.2017 року, тобто фактично договір позики не мав на меті реальне настання наслідків, а вказаний договір позики мав бути переданий позивачем третім особам на підтвердження зобов'язань відповідача. За твердженням відповідача, фактично жодних грошових коштів на виконання такого договору передано не було. Відповідач вказує, що він запевнив свою колишню дружину ОСОБА_5 у необхідності укладення договору поруки, при цьому, ОСОБА_5 знала та бачила, що жодних грошових коштів від позивача відповідач ОСОБА_2 не отримував. Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що така сума є занадто великою для передачі її готівкою, причому постановою правління НБУ №210 від 06.06.2013 року, яка діяла на той час були встановлені обмеження щодо розрахунків готівкою, а саме відповідно до п. 2 постанови визначене, що фізичні особи мають право здійснювати розрахунки на суму, яка не перевищує 50000,00 грн., шляхом перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті). Відповідач звертає увагу суду на той факт, що жодного перерахування коштів з поточного рахунку на поточний рахунок, внесення та/або перерахування коштів на поточні рахунки (у тому числі у депозит нотаріуса на окремий поточний рахунок у національній валюті) не було. Про те, що кошти готівкою не передавалися може також підтвердити і нотаріус Агарков А.М., оскільки під час підписання договорів про них навіть мови не було. Відповідач вказує, що розписку про отримання коштів він не підписував та вважає, що укладенням договору позики та договору поруки його та його дружину було введено в оману. За твердженням відповідача, сам позивач запевняв його, що позовна заява буде відкликана.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір позики на суму в еквіваленті 55000,00 доларів США, термін повернення боргу сплив 01.07.2018 року. Факт отримання коштів підтверджується розпискою. З метою забезпечення виконання умов договору позики між позивачем та ОСОБА_5 був укладений договір поруки. 19.07.2018 та 10.08.2018 року поручителю направлялись листи із досудовою вимогою до поручителя, боржнику такі листи не направлялись, оскільки було не відоме місце його реєстрації. Листи повернулись за закінченням терміну зберігання, борг не повернутий, і позивач просить суд стягнути лише тіло позики без будь-яких штрафних санкцій та процентів.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просить відмовити у задоволенні позову та додатково пояснив суду, що відповідач фактично не каже підписував він чи не підписував договір позики, однак він стверджує, що не підписував розписку і коштів не отримував. Сума позики занадто велика, щоб її можна було просто передати готівкою і представник звертає увагу суду на те, що в матеріалах справи міститься заява відповідача ОСОБА_2 про те, що жодних коштів він не отримував та відповідної розписки не підписував. На думку представника, факт передання коштів стороною позивача не підтверджено. Представник зазначає, що будь-які його посилання сприймаються стороною позивача як намагання затягнути розгляд справи, однак представник хотів би підготувати клопотання про проведення графологічної експертизи і може це зробити та сторона відповідача вважає, що у даній справі слід провести експертизу. Відповідне клопотання могла би підготувати та подати сторона відповідача, або ж суд за власною ініціативою міг би призначити проведення експертизи. Також представник відповідача зазначає, що підготовче провадження у справі завершене, відповідні процесуальні строки пройшли, тож відповідач підготував заяву про те, що розписку не підписував і грошові кошти не отримував і за таких обставин лише експертизою можна підтвердити чи підписував відповідач розписку. Також представник вважає, що стороною позивача не підтверджено звідки у позивача такі кошти для передання їх у позику. Представник вважає позов без підставним, а прийняття рішення у справі без проведення експертизи незаконним, оскільки це суперечитиме меті цивільного судочинства, крім того, представник посилається на те, що стороною позивача не представлено до суду оригіналу розписки.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, направлена на адресу відповідача ОСОБА_5 судова кореспонденція повернулась до суду за закінченням встановленого строку зберігання.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі наявні у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, всебічно та об'єктивно встановивши обставини справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 22.12.2017 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики у письмовій формі. За змістом вказаного договору, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність 1529000,00 грн., що за офіційним курсом НБУ станом на момент підписання цього договору еквівалентно 55000,00 доларів США. Зазначену суму грошей в еквіваленті до суми позики в доларах США (55000) за офіційним курсом НБУ станом на момент повернення, позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві готівкою в гривнях в строк до першого липня дві тисячі вісімнадцятого року. Після повернення позики в повній сумі позикодавець повинен надати позичальнику розписку про отримання відповідної суми грошей. Цей договір вступає в силу і вважається укладеним з моменту передання грошей позичальнику. Передання грошей позичальнику відбулося при підписанні цього договору. Факт отримання грошей позичальником підтверджується його розпискою (п.п. 1, 2, 9 договору позики).

За змістом наявної в матеріалах справи копії боргової розписки: «Я, ОСОБА_2, отримав від ОСОБА_4 суму у розмірі 1529000,00 грн. Еквівалент 55000,00 доларів США в повному об'ємі згідно договору позики від 22.12.2017 року». Розписка містить дату її укладання - 22.12.2017 року, місце складання - м. Київ, підпис та розшифрування підпису - /ОСОБА_2./.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Заперечуючи проти позову сторона відповідача ОСОБА_2 посилається на те, що насправді відповідач не підписував боргової розписки та фактично не отримував грошових коштів, вказаних у договорі позики та розписці.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У цьому контексті суд зазначає, що стороною відповідача ОСОБА_2 суду не було надано жодних належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження безгрошовості договору позики та боргової розписки і з відповідними зустрічними позовними вимогами до позивача, відповідач не звертався.

Стосовно посилань про не підписання відповідачем ОСОБА_2 боргової розписки слід зазначити, що при розгляді справи по суті відповідач ОСОБА_2 був представлений особою, що має статус адвоката, і на стадії розгляду заяв та клопотань, суд звертався до представника відповідача з питанням щодо наявності у сторони заяв та клопотань, які не були заявлені з поважних причин раніше. На даній стадії представник повідомив суд, що заяв та клопотань не має. Натомість представник, лише у своєму вступному слові, вислухавши позицію сторони позивача щодо поданого відзиву на позовну заяву, а також у додаткових поясненнях, судових дебатах та репліках посилався на необхідність проведення у справі судової експертизи, однак при цьому, представник фактично не звернувся до суду з клопотанням про призначення експертизи та не прохав у суду оголосити перерву для підготовки відповідного письмового клопотання. Стосовно ж позиції представника відповідача про те, що суд з власної ініціативи може призначити у справі проведення судової експертизи, слід зазначити, що у відповідності до ч. 7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що договори позики та поруки були формальними і укладались для підтвердження інших зобов'язань відповідача перед третіми особами, оскільки на підтвердження такої позиції суду не було надано жодних доказів у розумінні положень ст. 76 ЦПК України. Крім того, відповідач із зустрічними позовними вимогами з урахуванням його відповідної позиції, щодо фіктивності чи удаваності правочинів у відповідності до положень ст.ст. 234, 235 ЦК України до суду не звертався.

Так само не заслуговують на увагу і посилання відповідача на те, що договори позики та поруки були укладені під впливом обміну, оскільки доказів на підтвердження укладення договорів під впливом обману відповідач суду не надав та не звертався до суду із зустрічними позовними вимогами про визнання договорів недійсними з підстав, передбачених ст. 230 ЦК України.

Посилаючись на те, що відсутність фактичного передання коштів за договором позики може підтвердити нотаріус Агаркова А.М., відповідач у своєму відзиві на позовну заяву або в додатках до нього не звертався до суду з клопотанням про допит свідка. Не заявляв такого клопотання у судовому засіданні і представник відповідача. Поряд з цим, слід зазначити, що у відповідності до положень ст. 1051 ЦК України, в даному випадку рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані, а зустрічних позовних вимог про визнання договорів такими, що укладені під впливом обману, що давало б підстави для допиту відповідного свідка, відповідач не заявляв та доказів на підтвердження позиції про укладення договорів під впливом обману суду не надавав.

На думку суду, безпідставними є посилання відповідача на положення Постанови НБУ №210 від 06.06.2013 року «Про встановлення граничної суми розрахунків готівкою», оскільки вказана постанова видана на виконання вимог ст. 1087 ЦК України, яка відносить до Глави 74 ЦК України «Розрахунки», натомість спір виник стосовно договору позики правовідносини щодо якої регулюються Главою 71 ЦК України «Позика. Кредит. Банківський вклад». Крім того, таке посилання відповідача не вказує на доведеність безгрошовості договору позики.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що всупереч позиції представника відповідача про не підтвердження факту передання грошей за договором позики, передання грошових коштів в повній мірі підтверджується як змістом наявної в матеріалах справи копії боргової розписки так і змістом укладеного між сторонами договору позики.

Заперечуючи проти позову представник відповідача також посилається на відсутність підтвердження фактичної наявності у позивача грошових коштів у вказаній сумі позики для їх передачі відповідачу та зазначає, що така велика сума позики фізично не могла бути передана готівкою. При цьому, сторона відповідача своїми процесуальними правами щодо витребування відповідних доказів на підтвердженням своїх заперечень до суду не зверталась, в свою чергу суд оцінює надані сторонами докази, та при розгляді відповідної категорії справ позивач не має своїм обов'язком для підтвердження позовних вимог надавати суду докази фактичної наявності грошової суми для її передачі у позику, коли про такі обставини спору фактично не було до моменту розгляду справи по суті. Стосовно фізичної неможливості передачі суми коштів у розмірі 1529000,00 грн. позиція сторони відповідача нічим не мотивована.

Не є підставою для відмови у задоволенні позову і відсутність у справі оригіналу боргової розписки, адже сторона відповідача маючи будь-які сумніви щодо наявності у позивача оригіналу розписки не була позбавлена можливості скористатись наданим їй процесуальним правом, яке міститься у ч. 6 ст. 95 ЦПК України щодо звернення до суду з клопотанням про витребування оригіналу доказу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом за матеріалами справи та вбачається з пояснень учасників судового розгляду, позика до теперішнього часу позивачу не повернута, що також підтверджується позицією сторони відповідача ОСОБА_2 щодо взагалі не отримання від позивача будь-яких грошових коштів в позику.

За наведених обставин, враховуючи викладені положення чинного законодавства України суд приходить до висновку про доведеність належними, достатніми та допустимими доказами факту укладення договору позики, передання грошей за договором позики у сумі 1529000,00 грн. та не повернення цих коштів у строк визначений відповідним зобов'язанням, що вказує на обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики з позичальника.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2017 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений нотаріально посвідчений договір поруки, за змістом якого поручитель поручається перед кредитором за виконання ОСОБА_2 свого обов'язку за договором позики, укладеним між кредитором та боржником 22.12.2017 року. Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку в повному обсязі і відповідає перед кредитором за порушення зазначеного зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Даний договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення і діє до моменту повного виконання зобов'язань за договором позики, вказаним у п. 1 даного договору, або до настання одного з випадків, передбачених п. 6 даного договору (п.п. 1, 2, 8 договору поруки).

Відповідно до положень ст.ст. 546, 547 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

За змістом ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Враховуючи, що у забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 свого обов'язку за договором позики, між позивачем та відповідачем ОСОБА_5 був укладений договір поруки, обов'язок відповідачів перед позивачем по поверненню суми позики є солідарним, тож вимоги позивача про стягнення суми позики з відповідачів в солідарному порядку є законними та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 83, 89, 95, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 230, 234, 235, 526, 530, 543, 546, 547, 553, 554, 610, 612, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 22.12.2017 року у розмірі 1529000 (один мільйон п'ятсот двадцять дев'ять тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 4405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 11.03.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_4 (АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Відповідач - ОСОБА_2(остання відома адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2);

Відповідач - ОСОБА_5(АДРЕСА_6 ідентифікаційний номер НОМЕР_3).

Суддя -