Ухвала суду № 80386809, 12.03.2019, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/3159/19

Провадження № 6/712/112/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2019 року м. Черкаси

Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Романенко В.А. розглянувши матеріали подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до приміщення боржника ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з поданням про примусове проникнення до приміщення боржника ОСОБА_2, зокрема до квартири АДРЕСА_1, для проведення арешту та опису майна належного боржнику, для реального виконання виконавчого листа № 640/15154/15-ц, виданого 27.11.2018 року Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Златобанк» заборгованість за кредитним договором № 247/12-KLMV від 28.11.2012 року, що станом на 14.08.2015 року складає у гривневому еквіваленті за офіційним курсом НБУ на день винесення судом рішення: 17137332,31 доларів США – 441578447,09 грн., 1000000,00 євро – 28768908,00 грн. – заборгованість за кредитом; 841012,47 доларів США – 21670407,84 грн. та 62499,99 євро – 1798056,46 грн. заборгованість за процентами; 2405435,11 – заборгованість по сплаті пені; 5000 грн. – штраф за неналежне виконання зобов’язань (АСВП № 58029659 постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.02.2019 року).

Розглянувши питання щодо територіальної підсудності означеної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з нормою частини 1 статті 446 ЦПК України, процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Як регламентовано частиною першою статті 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Вказана норма встановлює особливі правила підсудності, а саме, що подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи.

Саме такого висновку дійшла колегія суддів Великої Палати Верховного Суду в постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 545/3611/17-ц (провадження № 14-287цс18).

Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, закріпленого у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Відповідно до усталеної прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» (рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року). Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», що згадувалось раніше, Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…).

Зазначена правова позиція дає можливість виділити дві умови відповідності критерію «суд, встановлений законом»: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

Таким чином, згідно з вказаними положеннями, подання приватного виконавця підлягає передачі на розгляд суду за місцем знаходження житла боржника, тобто до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

За приписами пункту 1 частини першої статті 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

У відповідності до положень частин першої, другої статті 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються і справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Згідно з частиною третьою статті 31 ЦПК України, передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п’яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги — не пізніше п’яти днів після залишення її без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1-22, 31, 32, 353-355, 439, 446 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

У Х В А Л И В:

Справу за матеріалами подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області ОСОБА_1 про примусове проникнення до приміщення боржника ОСОБА_2 передати на розгляд до Придніпровського районного суду м. Черкаси.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Соснівського

районного суду м. Черкаси В.А. Романенко