Ухвала суду № 80386292, 12.03.2019, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7552/17

Провадження №: 1-кп/752/196/19

У Х В А Л А

12.03.2019 року м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Первушиної О.С.

суддів Єсауленко М.В., Дідика М.В.

при секретарі Мархотко А.С.

за участі прокурора Паршутіна А.П.

захисників Павлія А.Г., Асатрян О.В.

обвинуваченого ОСОБА_3,

в ході судового розгляду кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 27 ч. 4, 15 ч. 2, 369 ч. 4, 15 ч. 2, 190 ч. 4 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Голосіївського районного суду міста Києва перебуває вказане кримінальне провадження і в ході судового розгляду представник державного обвинувачення - прокурор Паршутін А.П. звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3, посилаючись на те, що він обвинувачується у вчиненні, у тому числі замаху на особливо тяжке кримінальне правопорушення, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, крім того, у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що він може переховуватись від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Павлій А.Г. заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що його підзахисний вже тривалий час перебуває в умовах слідчого ізолятору та потребує спеціалізованої медичної домоги у зв'язку із його станом здоров'я, крім того, стороною обвинувачення не було надано у розпорядження суду будь-яких доказів на ствердження вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Також, при вирішенні питання про доцільність подальшого перебування ОСОБА_3 під вартою просив суд оцінити вагомість наявних доказів про вчинення його підзахисним кримінального правопорушення, однак у даному кримінальному провадженні заявником є особа з прізвищем "Онищенко", проте вказана особа не надала своїх показів ані в ході досудового розслідування даного кримінального провадження, ані в ході судового розгляду, що викликає сумнів у правдивості цієї заяви, а відтак - перевірити факт того, що з боку ОСОБА_3 мав місце факт вимагання неможливо, крім того, просив суд врахувати факт того, що підслідність даного кримінального провадження відноситься до підслідності Національного антикорупційного бюро України, тому усі зібрані докази слідчими Генеральної прокуратури України не є допустимими, оскільки вони були зібрані з порушенням правил підслідності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Асатрян О.В. також заперечувала проти клопотання прокурора, посилаючись на ті ж самі підстави, що і захисник Павлій А.Г., крім того, зазначила, що перебування її підзахисного ОСОБА_3 під вартою виходить за строки розумності, тому просила змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м'який.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думки своїх захисників, посилаючись на ті ж самі підстави, що і його захисник Павлій А.Г.

Заслухавши клопотання прокурора, з'ясувавши думки сторін кримінального провадження, суд надходить до наступних висновків.

Так, доводи сторони захисту щодо стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_3 не можуть бути підставою для зміни йому запобіжного заходу, оскільки в ході судового розгляду неодноразово було встановлено, що згідно рекомендації лікарів-травматологів Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги ОСОБА_3 потребує носіння гіпсової іммобілізації та оперативного втручання, від якого він категорично відмовився, також останній не додержується рекомендацій лікарів-травматологів щодо необхідності носіння гіпсової іммобілізації та відмовляється від її носіння з 17.06.2018 року по теперішній час, крім того, питання про надання спеціалізованої медичної допомоги ув'язненим вирішується Державною установою "Центр охорони здоров'я ДКСВ України".

Також, суд не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності показів заявника у даному кримінальному провадженні як підставу вагомості та допустимості інших доказів, оскільки надання показів заявником та/або потерпілим у кримінальному провадженні є правом вказаної особи, а не обов'язком, тому сам по собі факт ненадання показів вказаною особою не є слушним доводом під час розгляду питання про доцільність зміни, скасування або продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3

Крім того, в ході судового розгляду вже було встановлено, що підслідність даного кримінального провадження була визначена у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку постановою Генерального прокурора України від 16.11.2016 року про визначення підслідності даного кримінального провадження Управлінню з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України.

Вирішуючи клопотання прокурора, суд приймає до уваги те, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також те, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності, а тому суд надходить до висновку про те, що обставини, які слугували підставою для обрання та продовження йому саме такого виняткового запобіжного заходу, як тримання під вартою, станом на час вирішення даного клопотання не відпали і у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений може переховуватись від суду та не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки.

Крім того, суд вважає, що саме такий запобіжний захід може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, оскільки кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 має високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої, не зважаючи на презумпцію невинуватості, на даний час переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості при оцінці порушень цінностей суспільства.

Одночасно суд враховує практику Європейського суду з прав людини, згідно якої наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись судом в кожному кримінальному провадженні окремо з урахуванням конкретних обставин і при розгляді клопотання про доцільність тримання особи під вартою суд має враховувати характер і тяжкість інкримінованого злочину, покарання, яке передбачено за вчинення даного кримінального правопорушення, а також дані про особу обвинуваченого, в тому числі те, що до події кримінального правопорушення обвинувачений ОСОБА_3 не займався будь-якою соціально-корисною працею та не має міцних соціальних зв'язків.

На підставі викладеного, суд надходить до висновку про необхідність у відповідності з вимогами ст. ст. 182 ч. 5 п. 3, 350 КПК України задоволення клопотання представника державного обвинувачення та продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою на 60 днів, однак, враховуючи тривалість судового розгляду, із зменшенням обвинуваченому ОСОБА_3 розміру застави - з 234 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 181 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки саме такий розмір застави в достатній мірі буде гарантувати виконання ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків, а саме - не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 350 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника державного обвинувачення - прокурора Паршутіна А.П. про продовження строку тримання під вартою, - задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою на 60 днів, тобто до 10.05.2019 року включно.

Визначити ОСОБА_3 заставу в межах, що становить 181 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 347 701 (триста сорок сім тисяч сімсот одна) гривня, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок №37318005112089; Банк: Державна казначейська служба України в місті Києві; отримувач: ТУДСАУ в місті Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; призначення платежу - застава за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 10.07.2018 року, по справі №752/7552/17, кримінальне провадження №1-кп/752/259/18, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ст. 194 ч. 5 КПК України покласти на ОСОБА_3 у разі внесення застави наступні обов'язки: не відлучатись із населеного пункту, у якому проживає, без дозволу суду, повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідного органу державної влади, у разі наявності, свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Голосіївського районного суду міста Києва, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_3 з-під варти та повідомити усно і письмово Голосіївський районний суд міста Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави протягом 60 днів.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.С. Первушина

Судді М.В. Єсауленко

М.В. Дідика