Рішення № 80383501, 11.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 826/12877/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування»простягнення штрафних санкцій представники сторін:позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4; відповідача - ОСОБА_5 ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування» (надалі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача до Державного бюджету України (на рахунок територіального управління Державної казначейської служби України за місцем знаходження платника на балансовий рахунок 3111 «Надходження до загального фонду державного бюджету», код бюджетної класифікації за доходами 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», символ звітності 106) штраф у сумі 13 600,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок) та вирішити питання щодо судових витрат відповідно до процесуального законодавства.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що ним було складено акт відносно відповідача про правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг від 22.03.2017 № 304/13-4/14 (далі - акт від 22.03.2017). 22.03.2017 позивачем було направлено відповідачу акт та запрошення прийняти участь на розгляді справи на комісії (вихідний № 2005/13-8). Відповідачем винесено розпорядження «Про застосування заходу впливу» від 13.09.2016 № 2273 (далі - розпорядження № 2273), яким зобов'язано відповідача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та вжити заходів для усунення причин і наслідків, що сприяли вчиненню правопорушення, з наданням підтверджуючих документів. Проте, станом на дату складання акту відповідачем не було надано документів, що підтверджували б виконання розпорядження № 2273. Відповідачем порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме п. 5.9 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319 (далі - положення № 2319), яким визначено, що рішення Нацкомфінпослуг про застосування заходів впливу після набрання ними чинності є обов'язковими для виконання учасниками ринку фінансових послуг. 10.04.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено постанову від 07.04.2017 № 402/304/13-4/14/П (далі - постанова) (вихідний № 2698/13-8) про застосування штрафної санкції. На момент пред'явлення позову документів, які б підтверджували виконання зазначеної постанови, до позивача не надходило, отже, сума штрафу у розмірі 13 600,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок) не була перерахована до Державного бюджету України.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

26.10.2017 ухвалою суду було відкрите скорочене провадження в адміністративній справі № 826/12877/17.

13.11.2017 до суду надійшли заперечення на адміністративний позов, в яких відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що 13.09.2016 Нацкомфінпослуг винесено розпорядження № 2273. В подальшому позивачем було складено акт від 12.10.2016 № 666/13-14/13/4 (далі - акт від 12.10.2016), зі змісту якого вбачається, що станом на дату складання акту відповідачем не надано позивачу документів, що підтверджують виконання відповідачем вимог розпорядження № 2273. Постановою № 364/13-15/13/4 від 02.11.2016 до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок). 25.01.2017 позивачем повторно складено акт про правопорушення, вчинені відповідачем на ринку фінансових послуг № 72/13-4/14, яким зафіксовано, що на дату складання акту відповідачем не надано документів на виконання вимог розпорядження № 2273, у зв'язку з чим постановою від 10.02.2017 № 43/72/13-4/14/П про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, до відповідача застосовано штрафну санкцію в розмірі 6 800,00 грн. (шість тисяч вісімсот гривень 00 копійок). У подальшому 22.03.2017 позивачем повторно складено акт про правопорушення, вчинені відповідачем на ринку фінансових послуг, № 304/13-4/14, яким зафіксовано, що на дату складання акту відповідачем не надано документів на виконання вимог розпорядження № 2273, у зв'язку з чим постановою від 07.04.2017 № 402/304/13-4/14/П про накладення штрафної санкції до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 13 600,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок). Надалі 04.08.2017 позивачем в черговий раз прийнято постанову № 915/1382/13-4/14/П про накладення штрафної санкції у розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг. Надалі 20.09.2017 позивачем в черговий раз прийнято постанову № 1056/1719/13-4/14/П про накладення на відповідача штрафної санкції у розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг, а саме через ненадання відповідачем позивачу документів, що б підтверджували виконання вимог, зазначених у розпорядженні № 2273. Таким чином, позивачем п'ять разів було застосовано штрафну санкцію за одне і те ж правопорушення, що суперечить ч. 1 ст. 61 Конституції України. Відповідно до ст. 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення та/або вжити заходів для усунення причин, що сприяли вчиненню порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону; 4) тимчасово зупиняти або анулювати ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами. Відповідно до п. 2.1 розділу ІІ Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу: 1) зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення; 2) вимагати скликання позачергових зборів учасників фінансової установи; 3) накладати штрафи в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; 4) тимчасово зупиняти (обмежувати) або анулювати (відкликати) ліцензію на право здійснення діяльності з надання фінансових послуг; 5) відсторонювати керівництво від управління фінансовою установою та призначати тимчасову адміністрацію; 6) затверджувати план відновлення фінансової стабільності фінансової установи; 7) виключати відповідно до законодавства учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) з Державного реєстру фінансових установ або реєстру осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги; 8) установлювати для небанківських фінансових груп підвищені економічні нормативи, ліміти та обмеження щодо здійснення окремих видів операцій; 9) виносити рішення про заборону недержавним пенсійним фондам - суб'єктам другого рівня системи пенсійного забезпечення укладати нові пенсійні контракти з учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у разі порушення вимог, установлених для таких недержавних пенсійних фондів законом та ліцензійними умовами. Отже, викладеними нормами визначено чіткий перелік заходів впливу, які можуть бути застосовані Нацкомфінпослуг у разі необхідності та обґрунтованості. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за: 1) провадження діяльності на ринках фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації - у розмірі від 1000 до 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 2) неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 3) ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, у разі ухилення від виконання розпорядження позивачем може бути застосовано захід впливу у вигляду штрафу. Відповідно до п. 2.4 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, у разі несплати штрафу особою в добровільному порядку у строк, передбачений постановою, він стягується Нацкомфінпослуг у судовому порядку. На час розгляду справи вимоги розпорядження № 2273 та вимоги щодо сплати штрафу, накладеного постановою від 12.11.2016 № 364/13-15/13/4, в добровільному порядку відповідачем не виконані. Відповідно до п. 2.4 Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, якщо до особи застосований захід впливу у вигляді штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, і цією особою сплачено штраф, але правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф), не усунено, то до такої особи може бути застосований захід впливу, передбачений підпунктом 1 пункту 2.1 цього розділу. Аналіз викладеного свідчить, що позивач наділений правом повторного застосування заходу впливу шляхом зобов'язання порушника вжити заходів для усунення порушення, лише у разі оплати порушником штрафу та не усунення правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію. Проте, позивачем повторно застосовано відносно відповідача штрафну санкцію, яка вже застосовувалась.

20.11.2017 суд призначив справу до судового розгляду на 19.02.2018.

12.02.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи судових рішень за аналогічним предметом та підставами позову.

19.02.2018 від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

05.04.2018 від відповідача надійшли додаткові пояснення, де він зазначає про необхідність встановлення обставин, які слугували підставою для накладення санкцій, що стягуються в судовому порядку.

11.04.2018 суд призначив справу до судового розгляду на 17.05.2018.

17.05.2018 заслухавши в судовому засіданні представника позивача та зважаючи на заявлене клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

13.09.2016 Нацкомфінпослуг винесено розпорядження № 2273 «Про застосування заходу впливу до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Планета страхування», яким зобов'язано відповідача усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити про таке усунення Нацкомфінпослуг з наданням підтверджуючих документів до 04.10.2016.

12.10.2016 Нацкомфінпослуг складено акт № 666/13-14/13/4 «Про правопорушення, вчинені приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Планета страхування» на ринку фінансових послуг».

12.11.2016 Нацкомфінпослуг складено постанову № 364/13-15/13/4 «Про накладення штрафної санкції (штрафу) на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Планета страхування» за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг», згідно якої до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень 00 копійок). Крім цього, постановлено письмово повідомити Нацкомфінпослуг про виконання або про відмову від добровільного виконання постанови письмово повідомити у термін до 23.11.2016.

25.01.2017 Нацкомфінпослуг складено акт № 72/13-4/14 «Про правопорушення, вчинені приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Планета страхування» на ринку фінансових послуг».

10.02.2017 Нацкомфінпослуг винесено постанову № 43/72/13-4/14/П «Про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг», згідно якої до відповідача застосовано штрафну санкцію в розмірі 6 800,00 грн. (шість тисяч вісімсот гривень 00 копійок) та постановлено про виконання або про відмову від добровільного виконання постанови письмово повідомити Нацкомфінпослуг у термін до 10.03.2017.

22.03.2017 Нацкомфінпослуг складено акт № 304 «Про правопорушення, вчинені приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Планета страхування» на ринку фінансових послуг».

07.04.2017 Нацкомфінпослуг винесено постанову № 402/302/13-4/14/П «Про накладення штрафної санкції (штрафу) на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Планета страхування» за правопорушення, вчинені на ринку фінансових послуг», згідно якої до відповідача застосовано штрафну санкцію в розмірі 13 600,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок) та постановлено про виконання або про відмову від добровільного виконання постанови письмово повідомити Нацкомфінпослуг у термін до 10.05.2017.

04.08.2017 Нацкомфінпослуг винесено постанову № 915/1382/13-4/14/П «Про накладення штрафної санкції (штрафу) на приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Планета страхування» за порушення, вчинені на ринку фінансових послуг», згідно якої до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) та постановлено про виконання або про відмову від добровільного виконання постанови письмово повідомити Нацкомфінпослуг у термін до 28.08.2017.

20.09.2017 Нацкомфінпослуг винесено постанову № 1056/1719/13-4/14/П «Про застосування штрафної санкції за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг», згідно якої до відповідача застосовано штрафну санкцію у розмірі 17 000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.

Частиною 1 ст. 39 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.

Стаття 40 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» встановлює перелік заходів впливу, які може застосовувати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Одним із встановлених статтею 40 зазначеного Закону заходом впливу є накладення штрафу в розмірах, передбачених статтями 41 і 43 цього Закону.

Приписам наведеної норми кореспондують положення п. 2.1 розділу ІІ Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, яким визначено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такі заходи впливу, як накладення штрафу в розмірах, передбачених статтею 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпорядження, рішення національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про усунення порушення щодо надання фінансових послуг - у розмірі від 100 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про застосування заходу впливу від 13.09.2016 № 2273 відповідачу приписано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 04.10.2016.

За результатами розгляду справи про правопорушення на ринку цінних паперів, Нацкомфінпослуг встановлено порушення позивачем вимог п. 5.9 розділу V Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги, затвердженого розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 № 2319, (не виконання розпорядження № 2273 від 13.09.2016), у зв'язку з чим на підставі ст. 39, п. 3 ч. 1 ст. 40, п. 3 ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 42 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», абз. 1 п. 1.5 розділу І, пп. 3 п. 2.1, п. 2.4 розділу ІІ, п. 3.2 розділу ІІІ, абз. 2 п. 4.21 розділу ІV Положення № 2319 до відповідача застосовано штрафні санкції у наступних розмірах: 1 700,00 грн. (постанова № 364/13-15/13/4), 6 800,00 грн. (постанова № 43/72/13-4/14/П), 13 600,00 грн. (постанова № 402/302/13-4/14/П), 17 000,00 грн. (постанова № 915/1382/13-4/14/П), 17 000,00 грн. (постанова 1056/1719/13-4/14/П).

Відповідно до п. 2.4 Положення № 2319, у разі несплати штрафу особою в добровільному порядку у строк, передбачений постановою, він стягується Нацкомфінпослуг у судовому порядку.

З наведеного вбачається, що за порушення вимог п. 5.9 розділу V Положення № 2319 (не виконання розпорядження від 13.09.2016 № 2273) позивач п'ять разів притягався до відповідальності у вигляді застосовування штрафних санкцій у розмірах 1700,00 грн., 6 800,00 грн., 13 600,00 грн., 17 000,00 грн. та 17 000,00 грн.

Так, відповідно до абз. 7 п. 2.4 Положення № 2319, якщо до особи застосований захід впливу у вигляді штрафної санкції (штрафу) за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, і цією особою сплачено штраф, але правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф), не усунено, то до такої особи може бути застосований захід впливу, передбачений підпунктом 1 пункту 2.1 цього розділу.

Підпунктом 1 п. 2.1 розділу ІІ Положення № 2319 передбачено, що Нацкомфінпослуг може застосовувати такий захід впливу, як-то: зобов'язати порушника вжити заходів для усунення порушення, який, у свою чергу, згідно із п. 2.2. Положення оформляється письмовим розпорядженням (приписом) Нацкомфінпослуг.

Таким чином, аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що позивач наділений правом повторного застосування до порушника заходу впливу шляхом зобов'язання його вжити заходів для усунення порушення, що оформлюється розпорядженням, лише у разі оплати порушником штрафу та не усунення правопорушення, за яке застосовано штрафну санкцію (штраф).

Матеріали справи не містять ані доказів сплати штрафу, ані доказів винесення позивачем розпорядження про застосування до товариства заходу впливу передбаченого п. п. 1 п. 2.1 розділу ІІ Положення № 2319.

Разом з тим, Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» не передбачає повторне застосування штрафної санкції за невиконання одного і того ж правопорушення.

Проте, позивачем, в порушення вищевказаних положень, п'ять разів застосовано відносно відповідача штрафні санкції за невиконання розпорядження від 13.09.2016 № 2273.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що винесенням постанов Нацкомфінпослуг №№ 43/72/13-4/14/П, 402/302/13-4/14/П, 915/1382/13-4/14/П, 1056/1719/13-4/14/П позивачем порушено порядок застосування до особи заходів впливу за правопорушення, вчинені на ринках фінансових послуг, та вп'яте застосовано до позивача такий захід впливу, як штраф, за невиконання одного і того ж розпорядження від 13.09.2016 № 2273, що в свою чергу суперечить положенням статті 61 Конституції України, якою визначено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду від 21.06.2018 по справі № 826/15547/16 (провадження № К/9901/41900/18).

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафної санкції у розмірі 13 600,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот гривень 00 копійок) на підставі постанови Нацкомфінпослуг № 402/302/13-4/14/П від 07.04.2017, яка не відповідає вимогам закону.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований та одержати відповідь суду. В умовах дії такого принципу, що закріплено у рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», суд не обмежується заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а здійснює активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки і встановлення усіх фактичних даних зі спору.

Судові рішення мають достатньою мірою висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (п. 42 рішення ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України»). Суд при мотивуванні свого рішення неухильно використовує цей принцип, адже тільки достатньо мотивоване рішення може базуватися на принципах незалежного здійснення правосуддя.

Наведені принципи ЄСПЛ застосовуються і в національних рішеннях, зокрема, у рішенні Київського апеляційного адміністративного суду за справою № 826/14815/17.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

На думку суду відповідачем доведено неправомірність п'ятиразового накладення штрафної санкції за невиконання розпорядження Нацкомфінпослуг від 13.09.2016 № 2273 з урахуванням вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко