Рішення № 80383495, 11.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 640/3010/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києвіпровизнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - відповідач, Шевченківське РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві), в якому позивач просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57348665 від 04.10.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено про відсутність у державного виконавця правових підстав для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, тримісячний строк на пред'явлення до виконання якого був пропущений стягувачем.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/3010/19 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, з урахуванням правил визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України

11.03.2019 у судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. В подальшому, позивач подав письмове клопотання про здійснення подальшого розгляду справи за його відсутності, з урахуванням наданих ним у судовому засіданні усних пояснень.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відзив на позовну заяву і жодні додаткові документи (а саме - наявні в Шевченківському РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві матеріали та документи, що стали підставою для прийняття оспорюваної постанови про відкриття виконавчого провадження) до суду не подав.

На підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням норм ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 287 цього Кодексу, судом ухвалено про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.06.2018 працівником Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Кравченко В.В. прийнято постанову серії НК №955438 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі. Згідно тексту цієї постанови від 14.06.2018 було вирішено застосувати до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) штраф у розмірі 255 грн. у зв'язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Крім того, на даній постанові від 14.06.2018 були вчинені відмітки наступного змісту: «Строк пред'явлення до виконання 3 (три) місяці. Дата набрання чинності постанови « 29» 06 2018» та «На підставі ч. 1 ст. 308 КУпАП у разі несплати ОСОБА_1 штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби стягнути з правопорушника подвійний розмір штрафу в сумі 510 грн.».

У свою чергу, 04.10.2018 старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві Бахрушиним А.М. за результатами розгляду заяви про примусове виконання прийнято постанову ВП №57348665 про відкриття виконавчого провадження за постановою №955438, виданої 14.06.2018.

Як пояснив позивач в тексті поданого позову та в судовому засіданні 11.03.2019, копію вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження він від відповідача не отримав, а про зміст такої позивач дізнався лише 08.02.2019, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №57348665. Дані обставини відповідачем під час судового розгляду не заперечувалось та документально спростовані не були.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом норм ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів як постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження (до яких ч. 1 ст. 14 цього ж Закону віднесено виконавця) зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Згідно приписів норм ч. 1 ст. 12 цього Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (ч. 2 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження»).

Поряд з цим, абз. 1 ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення. В разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги. У разі відстрочки виконання постанови відповідно до статті 301 цього Кодексу перебіг строку давності зупиняється до закінчення строку відстрочки.

Тобто, за змістом наведеної норми Кодексу можна дійти висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення може бути звернена до виконання лише протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі пропуску цього строку постанова про накладення адмінстягнення не підлягає виконанню.

З текстів постанови серії НК №955438 від 14.06.2018 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №57348665 від 04.10.2018 (фотокопії яких надані позивачем) вбачається, що виконавчий документ було прийнято 14.06.2018, а датою набрання чинності цим документом визначено 29.06.2018.

Відповідно до наявної у матеріалах справи фотокопії заяви Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції за підписом заступника начальника ОСОБА_5, з відміткою про прийняття суд встановив, що постанову серії НК №955438 від 14.06.2018 подано стягувачем до Шевченківського РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві для примусового виконання 03.10.2018 (тобто, вже після спливу строку пред'явлення такої постанови, як виконавчого документа до виконання). Протилежного відповідачем суду доведено не було.

За загальним правилом, відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 4 цього ж Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

З контексту наведених норм права можна дійти висновку, що отримавши до виконання виконавчий документ - постанову серії НК №955438 від 14.06.2018, пред'явлений до виконання з пропуском строку, державний виконавець був зобов'язаний за встановленою процедурою, яка діяла на той час, повернути виконавчий документ стягувачу та не мав будь-яких підстав та повноважень для відкриття виконавчого провадження, тобто діяв у порушення встановленої Законом процедури. Проте, відповідачем в даному випадку прийнято постанову від 04.10.2018 про відкриття виконавчого провадження №57348665, чим порушено норми Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено суду законності прийняття оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2018.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією про сплату від 18.02.2019 №95503 підтверджено, що ОСОБА_1 під час звернення до суду з вказаними позовом сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат у сумі 768,40 грн.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34967593, адреса: 04032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження від 04.10.2018 ВП №57348665.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) документально підтверджені судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34967593, адреса: 04032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок