Ухвала суду № 80382492, 12.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

12 березня 2019 року м. Київ № 640/3898/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазін О.А., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

ОСОБА_1 доГоловного управління ДФС у м. Києві (Житлово-побутова комісія), Начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченко Людмили Дмитрівни, про зобов'язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом Головного управління ДФС у м. Києві (Житлово-побутова комісія) (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченко Людмили Дмитрівни (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19), в якому просить суд:

1) зобов'язати ГУ ДФС у м. Києві (Житлово-побутову комісію) повторно розглянути питання про виключення з числа службових жилих приміщень квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

2) зобов'язати начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченко Людмилу Дмитрівну розглянути питання про направлення клопотання щодо виключення з числа службових квартири за адресою: АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що вона обіймаю посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на землю з фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Розпорядженням Дніпровської районної державної в місті Києві адміністрації від 11.02.2009 № 61 «Про надання жилої площі та інші квартирні питання» було розглянуто лист Державної податкової адміністрації у м. Києві від 20.01.2009 у включенні до складу службових однокімнатної квартири № 71, жилою площею 15,80 кв.м. загальною площею 37,90 кв.м. в будинку № 39-3 по вул.Алма-Атинській у м. Києві згідно з актом передачі від Головного управління житлового забезпечення КМДА № 3 від 14.01.2009.

Рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 19.02.2009 № 2 про надання службових жилих приміщень було вирішено надати однокімнатну ізольовану квартиру АДРЕСА_1 площею 15,80 кв.м. у користування позивачу.

Позивач зазначає, що жила площа видана на підставі п. 35 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37 «Про службові житлові приміщення».

В подальшому позивачу було видано ордер на вселення № 4092 від 14.03.2009.

Натомість позивач наголошує, що згідно довідки Київської міської ради від 07.02.2019 № 155465397, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у неї відсутні права власності на жилі приміщення.

Остання також зазначила, що на квартирному обліку вона перебуває в Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації з 27.11.2007 у складі сім'ї з одної особи.

При цьому, позивач вказує на те, що квартира АДРЕСА_1 перебуває у державній власності.

Квартира № 71 була надана як службова на родину з одної особи згідно з розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 06.03.2009 №186 , та ордером від 14.03.2009 № 4092.

Позивач звертає увагу суду на те, що вона має 14-річний стаж роботи у органах податкової та митної служби, у тому числі на керівних посадах, позитивні робочі якості, численні подяки. Незважаючи на це, 02.08.2018 на засіданні житлово-побутової комісії Головного управління ДФС у м. Києві не було прийнято рішення про направлення клопотання начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо виключення з числа службових квартиру АДРЕСА_1

Відтак, посилаючи на ст. 48 Конституції України позивач наголошує, що внаслідок не прийняття зазначеного рішення було порушено її житлові права, а саме конституційне право на житло та право на достатній життєвий рівень.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Разом з тим, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Більш того, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За загальною практикою Європейського суду з прав людини словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Отже, за змістом вказаних статей справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома або більше визначеними суб'єктами стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб'єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, водночас на цих суб'єктів покладено обов'язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Більш того, обов'язковою ознакою публічно-правового спору, що підлягає розгляду судом в порядку адміністративного судочинства, є підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень та участь у публічно-правовому спорі з однієї сторони суб'єкта, наділеного владними повноваженнями, який здійснює владні управлінські функції, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватися цим суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що єдиною та необхідною правовою підставою для віднесення спору до публічно-правового є одночасна сукупність наступних умов: 1) однією зі сторін є суб'єкт владних повноважень, тобто орган державної влади або орган місцевого самоврядування чи установа, якій державою делеговано виконання відповідних владно-розпорядчих функцій; 2) спірні правовідносини виникли у зв'язку зі здійсненням ним владно-управлінських функцій; 3) перебування сторін спору у відносинах влади-підпорядкування.

В той же час, ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Проаналізувавши зміст викладених позивачем у позовній заяві обставин, суд зазначає що звернення позивача до суду з даним позовом обумовлено тим, що вищезгадана квартира (АДРЕСА_1) не виключена з числа службових жилих приміщень, що свідчить про те, що даний спір виник внаслідок порушення особистого немайнового права позивача у сфері житлових відносин, тобто цивільного права.

Відтак зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Аналогічні висновки також викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № № 488/1176/14-а (провадження № 11-639апп18) та у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 810/4979/14 (провадження № К/9901/17609/18).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 160-162, 170, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -

У Х В А Л И В:

У відкритті провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у м. Києві (Житлово-побутова комісія) (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДР: 39439980), начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченко Людмили Дмитрівни (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КАС України ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у порядку, передбаченому ст.ст. 292 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін