Рішення № 80382465, 11.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 березня 2019 року № 753/5244/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особаДарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Управління патрульної поліції у м. Києвіпровизнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Дарницького районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - відповідач, Дарницьке РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві), в якому позивач просив суд: визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Онищенко Анни Ігорівни про відкриття виконавчого провадження ВП №55851839 від 01.03.2018.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що державним виконавцем всупереч вимог норм ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» протиправно відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, №423417 від 10.11.2017. Позивач стверджує, що зазначена постанова №423417 від 10.11.2017 не відповідала вимогам, передбаченим ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», та строк пред'явлення такої постанови не настав, в силу того, що позивач оскаржив її до районного суду.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 02.04.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №753/5244/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 13.11.2018 справу № 753/5244/18 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.02.2019 матеріали справи №753/5244/18 прийнято до провадження суддею Скочок Т.О., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Управління патрульної поліції у м. Києві, та призначено дану справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, з урахуванням правил визначених ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

11.03.2019 у судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. В подальшому, позивач подав письмове клопотання про здійснення подальшого розгляду справи за його відсутності, з урахуванням наданих ним у судовому засіданні усних пояснень.

Відповідач та третя особа явку своїх уповноважених представників у призначене судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Натомість від представника відповідача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення разом з копіями окремих матеріалів виконавчого провадження №55851839 (а саме: роздруківками текстів постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2018, постанов про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника від 12.09.2018, постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 20.12.2018, та роздруківками текстів супровідних листів про направлення цих постанов сторонам виконавчого провадження). Копії заяви стягувача та виконавчого документу, за результатами надходження яких старшим державним виконавцем Онищенко А.І. була винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2018, відповідач до суду не подав та про причини відсутності таких документів у Дарницькому РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві суду не повідомив. В тексті своїх пояснень представник відповідача виклав стисло хід виконавчого провадження та просив відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, наданим їй відповідно до ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальним правом не скористалась, та пояснення щодо позову і жодні додаткові матеріали до суду не подала.

На підставі ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням норм ч. 1 ст. 205, ч. 4 ст. 287 цього ж Кодексу, судом ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши пояснення позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.11.2017 працівником Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції прийнято постанову серії АР №423477 про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (далі - постанова про накладення адміністративного стягнення №423417 від 10.11.2017). Згідно тексту цієї постанови від 10.11.2017 було вирішено застосувати до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання (перебування): АДРЕСА_1) штраф у розмірі 510 грн. у зв'язку з вчиненням останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП (без визначення частини такої статті Кодексу). Копію такої постанови було вручено ОСОБА_1 в той же день, що підтверджено ним особисто у судовому засіданні 11.03.2019 у даній судовій справі.

У свою чергу, 01.03.2018 старшим державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві Онищенко А.І. за результатами розгляду заяви про примусове виконання прийнято постанову ВП №5585183 про відкриття виконавчого провадження за постановою №423417, виданою 10.11.2017 Управлінням патрульної поліції в м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 1 020 грн. Відповідно до тексту цієї постанови від 01.03.2018, окрім суми коштів 1 020 грн. (штрафу) державним виконавцем вирішено стягнути з боржника (ОСОБА_1.) ще виконавчий збір у сумі 102 грн.

З наявних у справі матеріалів видно, що копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2018 направлена відповідачем на адресу ОСОБА_1 поштою та була вручена адресату 14.03.2018.

В подальшому, як видно з наданих відповідачем матеріалів виконавчого провадження №55851839, після відкриття 01.03.2018 цього виконавчого провадження державним виконавцем Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві Сніжинським Т.Є. 12.09.2018 були прийнятті постанови про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника (ОСОБА_1.). 20.12.2018 державним виконавцем Сніжинським Т.Є. прийнято постанову про повернення виконавчого документу стягувачу відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а саме з тієї підстави, що в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем встановлено у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення, та всі дії державного виконавця щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними).

При цьому, як пояснив позивач в тексті поданого позову та в судовому засіданні 11.03.2019, постанова про накладення адміністративного стягнення №423417 від 10.11.2017 була ним оскаржена 20.11.2017 в судовому порядку, шляхом подання позовної заяви до Дарницького районного суду м. Києва з позовною вимогою про скасування такої постанови.

За даними офіційного веб-сайту «Судова влада України» в розділі «Стан розгляду справ» (https://court.gov.ua/fair/) позовна заява ОСОБА_1 надійшла до Дарницького районного суду м. Києва 23.11.2017.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 01.12.2017 (копія якої наявна у матеріалах даної судової справи) відкрито провадження у справі №753/21960/17 за вказаним позовом ОСОБА_1 до інспектора 7 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Заграй Т.О. про скасування постанови. Наразі розгляд справи №753/21960/17 триває та відомості про ухвалення Дарницьким районним судом м. Києва рішення по суті розгляду даної справи згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень та офіційного веб-сайту «Судова влада України» відсутні. Доказів протилежного суду під час розгляду справи не надано.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288, ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП), постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України. Зокрема, при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст. 307 КУпАП регламентовано, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Нормами ст. 308 цього Кодексу передбачено, що у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом норм ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Вимоги до виконавчого документу встановлені у ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження. Так, ч. 1 зазначеної статті Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент прийняття постанови про адміністративне стягнення) визначено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Також згідно ч. 3 ст. 4 цього Закону виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.

У силу норм ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.

Суд ознайомившись із виконавчим документом - постановою про накладення адміністративного стягнення №423417 від 10.11.2017 встановив, що він не відповідає окремим вимогам, визначеним ч. 1 і 3 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». А саме у тексті постанови №423417 від 10.11.2017 відсутні відомості про реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта боржника (ОСОБА_1.), про дату набрання такою постановою законної сили (чинності), про строк пред'явлення постанови до виконання, та підпис уповноваженої особи, яка складала дану постанову не скріплена печаткою.

Також суд погоджується із твердженнями позивача про те, що всупереч норм Кодексу України про адміністративні правопорушення в даному випадку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення (виконавчого документа) почалося ще до закінчення розгляду скарги (позову) на таку постанову, прийняту у справі про адміністративне правопорушення. В даному випадку, на думку суду, державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження не переконався чи підлягав виконанню виконавчий документ (на предмет його оскарження або добровільного виконання).

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що у старшого державного виконавця Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУ юстиції у м. Києві Онищенко А.І. були наявні достатні правові підстави для повернення виконавчого документу (постанови про накладення адміністративного стягнення №423417 від 10.11.2017) стягувачу без виконання, та, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2018 ВП №55851839 була прийнята державним виконавцем передчасно.

Крім того, в ході розгляду даної справи суд також враховує те, що організація примусового виконання рішень, що здійснюють державні або приватні виконавці, регламентована Інструкцією з організації примусового виконання рішень (далі - Інструкція), затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 20.07.2017 №2314/5) та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за №489/20802.

Згідно з п. 6 розд. І Інструкції, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, аяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У пункті 7 розд. І Інструкції регламентовано, що постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа; за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Проаналізувавши зміст оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2018 суд вважає, що вона не відповідає окремим положенням п. 7 розд. І Інструкції з організації примусового виконання рішень. А саме:

- у вступній частині постанови про відкриття виконавчого провадження неповністю зазначена назва виконавчого документа (яким є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі), невірне зазначений суб'єкт, ким виданий виконавчий лист (яким є інспектор 7 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції Заграй Тарас Олексійович), не зазначена резолютивна частина виконавчого документа у тому формулюванні, в якому вона наведена у постанові про накладення адміністративного стягнення №423417 від 10.11.2017;

- відсутня мотивувальна частина постанови про відкриття виконавчого провадження (натомість наявні лише посилання на певні статті Закону України «Про виконавче провадження»).

Між тим, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Таким чином, проаналізувавши зазначені обставини у сукупності, в контексті викладених норм права, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова від 01.03.2018 є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34968768, адреса: 02121, м. Київ, просп. Бажана, 7-є) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ВП №55851839 старшого державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Онищенко Анни Ігорівни про відкриття виконавчого провадження від 01.03.2018.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей визначених ст. 272 цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок