Ухвала суду № 80382412, 12.03.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

12 березня 2019 року м. Київ№ 826/7356/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., при секретарі судового засідання Кириллові М.С., під час розгляду, у порядку письмового провадження, адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима

Анатолійовича

третя особа Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК"

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" про визнання протиправним та скасування рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 19.09.2016, індексний номер 31452747.

01.11.2007 між позивачем та ПАТ "Родовід Банк" укладено кредитний договір № 77.2/СЖ-378.07.2, в забезпечення виконання якого укладено договір іпотеки від 01.11.2007. Відповідно до вказаного договору іпотеки позивач передає в іпотеку належну йому на праві приватної власності квартиру № 73 за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 7.

У подальшому, відповідачем у порядку звернення стягнення на заставлене майно прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру № 73 за адресою: м. Київ, вул. Татарська, 7 за ПАТ "Родовід Банк".

Позивач, вважаючи, що рішення було прийнято у порушення положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Розглядаючи справу, суд врахував висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 та прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент подання даної позовної заяви) справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент подання даної позовної заяви) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

У пункті 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції станом на момент подання даної позовної заяви) визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

У даному випадку спір, що розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про державну реєстрацію стосувалось реєстрації прав іншої особи, а не позивача.

Натомість, спірні відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасників. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

Визнання протиправним і скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права власності позивача на квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою є захистом майнових прав позивача від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

Таким чином, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 238, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Юдіна Максима Анатолійовича, третя особа - Публічне акціонерне товариство "РОДОВІД БАНК" про визнання протиправним та скасування рішення.

2. Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов