Рішення № 80382394, 01.03.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2019 року м. Ужгород№ 260/1464/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої – судді Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання – Данча М.І.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Виноградівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 01 березня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. У зв’язку з перебуванням головуючої судді у відпустці Рішення в повному обсязі складено 11 березня 2019 року.

ОСОБА_3 (далі – позивач, ОСОБА_3М.), в особі представника ОСОБА_1, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виноградівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (далі – відповідач, Виноградівського ОУПФ України Закарпатської області), якою просить: 1) Визнати дії Виноградівського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення та не виплати пенсії ОСОБА_3 за період з 01 листопада 2017 року по теперішній час – протиправними; 2) Зобов’язати Виноградівське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області поновити та виплатити пенсію ОСОБА_3 за період з 01 листопада 2017 року по теперішній час.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 липня 2013 року позивачу призначена пенсія за віком. З 01 серпня 2014 року по жовтень 2017 року позивач отримувала пенсію у Виноградівському ОУПФ Закарпатської області та з 19 жовтня 2015 року по 17 жовтня 2017 року перебувала на обліку в Управлінні соціального захисту населення як внутрішньо переміщена особа. 17 жовтня 2017 року рішенням Управління соціального захисту населення Виноградівської РДА скасовано дію довідку внутрішньо переміщеної особи. У зв’язку із скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи відповідачем припинено виплату пенсії позивачу з листопада 2017 року. Такі дії відповідача вважає незаконними, оскільки Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не передбачено таку підставу для припинення виплати пенсії, як закінчення дії довідки про облік внутрішньо переміщеної особи. Відтак вважає, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії порушують її конституційне право на соціальний захист.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що позивач у Виноградівському ОУПФ України Закарпатської області отримувала пенсію з 01 серпня 2014 року по жовтень 2017 року включно. Відповідно до Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо переміщеної особи. Оскільки, довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи була скасована, то відповідач мав законні підстави для припинення виплати пенсії позивачу. Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 13 липня 2013 року ОСОБА_3 призначено пенсію за віком.

З 01 серпня 2014 року по 31 січня 2015 року позивач отримувала пенсію у Виноградівському ОУПФ Закарпатської області.

26 листопада 2014 року набрала чинності постанова Кабінету міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", п. 1 якої встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296).

Зазначені виплати, що призначені або продовжені відповідним особам до набрання чинності цією постановою, здійснюються за фактичним місцем їх проживання (перебування) у разі видачі їм до 31 грудня 2014 р. такої довідки (згодом цей термін продовжено до 01 лютого 2015 року, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2014 року № 715).

Листом від 20 січня 2015 року № 323/04 відповідач повідомив ОСОБА_3, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2014 року № 715 їй буде припинено виплату пенсії з 01 лютого 2015 року.

У період з лютого по жовтень 2015 року позивачу пенсія відповідачем не виплачувалась.

19 жовтня 2015 року Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської РДА видало позивачу довідку № НОМЕР_1 про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції.

На підставі довідки Управління праці та соціального захисту населення Виноградівської РДА видало позивачу довідку № НОМЕР_1 від 19 жовтня 2015 року позивачу поновлено виплату пенсії з лютого 2015 року.

13 жовтня 2017 року позивач звернулася до начальника Управління праці та соціального захисту населення із заявою, в якій просила зняти її з обліку та скасувати довідку внутрішньо переміщеної особи, у зв’язку з придбанням квартири у м. Виноградів та зміною місця реєстрації на АДРЕСА_1.

Рішенням Управління соціального захисту населення Виноградівської РДА від 17 жовтня 2017 року № 08-07/4569.1 скасовано дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 № НОМЕР_1 від 19 жовтня 2017 року.

У зв’язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідачем з листопада 2017 року припинено виплату пенсії ОСОБА_3

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Реалізація права на пенсійне забезпечення осіб, які перебували на обліку в органах Пенсійного фонду України на тимчасово окупованій непідконтрольній території Донецької і Луганської областей, здійснюється відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", постанов Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та від 08.06.2016 року №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 12 вказаного Закону підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:подала заяву про відмову від довідки.

Як вже встановлено судом, позивач з 19 жовтня 2017 року по 17 жовтня 2017 року перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа.

Згідно з відміткою у паспорті 10 жовтня 2017 року зареєстровано місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_2.

У зв’язку із реєстрацію за вказаною адресою позивач і звернулася до Управління соціального захисту населення Виноградівської РДА із заявою про зняття її з обліку та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи.

В той же час, суд зазначає, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч. 1 ст. Закону України "Про пенсійне забезпечення " від 05 листопада 2011 року № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058).

Відповідно до ст. 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, припинення виплати пенсії здійснюється або на підставі рішення органу Пенсійного фонду або на підставі рішення суду.

Відповідач не вказав, яка з обставин, визначених наведеною вказаною нормою слугувала підставою для припинення позивачу виплати пенсії.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачу припинено виплату пенсії з листопада 2017 року одночасно із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи позивача. Разом з тим, відповідач рішення про припинення виплати пенсії позивачу не приймав.

03 лютого 2018 року представник позивача звернувся із адвокатським запитом до Виноградівського ОУПФ Закарпатської області, в якому просив надати інформацію, зокрема стосовно того з якого часу та на якій підставі ОСОБА_3 припинено виплату пенсії.

Листом від 06 грудня 2018 року № 9676/09 відповідач повідомив представника позивача, що 17 жовтня 2017 року Управлінням соціального захисту населення Виноградівської РДА скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи ОСОБА_3 та що одночасно із скасуванням довідки було припинено виплату пенсії з листопада 2017 року.

В той же час, вказаний лист не містить посилань на рішення Виноградівського ОУПФ Закарпатської області про припинення пенсії та не вказано, яка з обставин, визначена ст. 49 Закону № 1058 була підставою для припинення виплати пенсії.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку про порушення відповідачем вимог статті 19 Конституції України та ч. 1 ст. 49 Закону № 1058, оскільки з 01 листопада 2017 року позивачу припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення та за відсутності законодавчо встановлених підстав.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні"реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до яких громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Держава, відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати право громадянина на одержання призначеної йому пенсії незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія.

Таким чином, зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії.

У пункті 54 Рішення ЄСПЛ у справі "Пічкур проти України" зазначено про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що позивач є громадянкою України та набула право на отримання пенсії за віком, яка була призначена їй у 2013 року.

Відтак, оскільки позивач зареєстрував місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_1, не бажав перебувати у статусі внутрішньо переміщеної особи та подав заяву про скасування довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, то пенсійне забезпечення позивача, як особи, яка набула право на отримання пенсії, повинно здійснюватися на загальних підставах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Доводи позивача, з посиланням на підставу припинення пенсійних виплат на постанову Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року, якою затверджено Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, суд вважає безпідставними, оскільки Закон України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" має вищу юридичну силу.

Крім того, вказана постанова приймалася задля забезпечення реалізації положень Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким встановлюються гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб. Позивач дійсно формально підпадає під ознаки, наведенні у статті 1 вказаного Закону, яка визначає поняття внутрішньо переміщеної особи. Втім, отримання цього статусу не є обов'язком, а є правом особи, яка вважає себе переміщеною особою і бажає скористатися відповідними гарантіями.

Відтак, оскільки позивач змінив місце свого постійного проживання та реєстрації, яке знаходиться на підконтрольній Україні території, і не бажає отримувати статус внутрішньо переміщеної особи, тому його право на отримання пенсії не може ставитись у залежність від наявності у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи та виконання вимог нормативно-правових актів, які встановлюють порядок для осіб із таким статусом.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2018 року справа №234/11095/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що відповідач безпідставною припинив виплату пенсії позивачу з 01 листопада 2017 року. Відтак, наявні підстави для задоволення позову, а саме: визнання дій щодо припинення позивачу виплати пенсії протиправними та зобов’язання відповідача поновити таку виплату.

Відповідно до статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправним, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року (справа №646/6250/17).

За правилами встановленими ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Виноградівськик ОУПФ України Закарпатської області не доведено правомірності припинення виплати пенсії позивачу. Вимоги позивача щодо визнання дій відповідача щодо такого припинення протиправними відповідають вимогам законодавства та встановленим судом обставинам справи, що підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню та необхідно визнати протиправними дії Виноградівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 листопада 2017 року. та зобов’язати відповідача поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за віком з 01 листопада 2017 року та сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення виплати пенсії до дня її поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 704,80 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) до Виноградівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, буд. 43, код ЄДРПОУ 41246253) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Виноградівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_3 з 01 листопада 2017 року.

3. Зобов’язати Виноградівське об’єднане Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за віком з 01 листопада 2017 року та сплатити заборгованість, яка виникла з часу припинення виплати пенсії до дня її поновлення.

4. Стягнути на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) за рахунок бюджетних асигнувань Виноградівського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (Закарпатська область, м. Виноградів, вул. Миру, буд. 43, код ЄДРПОУ 41246253) судові витрати у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

СуддяОСОБА_4