Ухвала суду № 80382363, 12.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

12 березня 2019 року справа № 580/293/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Салабай М.В.,

представника позивача - Барілова С.А. (згідно з довіреністю),

представників відповідача: Чумак Ю.В., Костюченка Д.В., Корчебної Н.Г., Коляди Л.Є. (згідно з відповідними довіреностями),

третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - не прибув,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні в залі суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору - Міністерство соціальної політики України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

25.01.2019 ТОВ «Сміла Енергоінвест» (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул.Свердлова, буд.94; код ЄДРПОУ 36779078) (далі - позивач) подало у Черкаський окружний адміністративний суд з позов до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради (20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. М. Дорошенка, буд.4; код ЄДРПОУ 03195791) (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання відповідача відшкодувати позивачу субсидії та пільги за січень 2018 року.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог чинного законодавства не відшкодував субсидії та пільги за надані позивачем у січні 2018 року послуги з виробництва та постачання теплової енергії.

Ухвалою від 29.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд здійснити у порядку спрощеного провадження з викликом сторін у судове засідання.

14.02.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача з проханням відмовити у задоволенні позову у зв'язку з тим, що позивач не звернувся у встановлений законом строк з передбаченими законодавством документами для відшкодування відповідних пільг та не мав укладеного договору на постачання відповідних послуг у вказаному періоді. Крім того, на час звернення до суду відповідне відшкодування здійснюється безпосередньо через Міністерство соціальної політики України, а відповідач втратив повноваження на перевірку обґрунтованості відповідних документів.

У призначеному на 20.02.2019 судовому засіданні ухвалено перейти до розгляду справи у загальному позовному провадженні у зв'язку з поясненнями представників сторін, що позовні вимоги стосуються суми коштів, що перевищує 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У тому ж засіданні призначено підготовче провадження та здійснено заміну судового засідання на підготовче судове засідання, залучено третьою особою на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Міністерство соціальної політики України (далі - третя особа), встановлено позивачу строк для надіслання йому копії позовної заяви з додатками.

05.03.2019 від позивача на адресу суду надійшло уточнення позовних вимог, згідно з яким позивач просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати відшкодувати йому субсидії за січень 2018 року.

У підготовчому судовому засіданні 12.03.2019 суд поставив на обговорення питання закриття провадження у зв'язку з непідвідомчістю спору адміністративному суду. Представники сторін не заперечували.

Заслухавши думку представників сторін щодо суті спору, з'ясувавши остаточний зміст позовних вимог, визначивши обсяг доведення та ознайомившись із доказами, суд дійшов висновку, що заявлений спір підвідомчий господарським судам з огляду на таке.

Суд з'ясував, що передумовою звернення до суду стало те, що рішенням Смілянської міської ради від 23.10.2018 №78-4/VII позивача визнано фактичним надавачем послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у січні 2018 року. При цьому, рішенням Вищого господарського суду від 06.07.2017 у справі №925/459/17 розірвано договір про спільну діяльність від 05.05.2010 №47-2V, укладений ТОВ «Сміла Енергоінвест» з КП «Смілатеплокомуненерго».

Позивач звернувся до відповідача з листом від 19.12.2018 №219 щодо компенсації субсидій за надані у січні 2018 року послуги.

Листом від 28.12.2018 №01-4546/07 відповідач повідомив позивача, що проведення відшкодування субсидій та пільг за січень 2018 року може призвести до нецільового використання державних коштів у значних обсягах. Не погоджуючись з цим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Суд врахував, що відповідач у спірних правовідносинах виступає як боржник у зобов'язальних правовідносинах, а між сторонами спору відсутні правовідносини влади та підпорядкування. Водночас для вирішення спірних правовідносин необхідно перевірити обсяг наданих позивачем послуг з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії у січні 2018 року, у тому числі понесення ним витрат, з'ясувати факти виставлення рахунків за спожиті послуги пільгових категоріям осіб, вартість наданих послуг, надати правову оцінку обставинам відсутності договору позивача на надання послуг у контексті вказаного вище рішення Смілянської міської ради, з'ясувати та перевірити їх вартість та перевірити факт надання послуг особам саме пільгових категорій. З'ясування та перевірка таких фактів стосується ведення господарської діяльності позивача та розрахунків за неї. Отже, вона має відбуватися з дотримання принципу змагальності сторін, а не офіційного з'ясування всіх обставин справи судом за правилами адміністративного судочинства, оскільки відповідач у цих правовідносинах не виконує владної управлінської функції.

Так, проаналізувавши заявлені доводи сторін та з'ясовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС) у подібних правовідносинах. Наприклад: постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 927/291/17, від 17 квітня 2018 року у справах №№ 906/621/17, 911/4249/16, від 06 червня 2018 року справи №911/1541/17, № 916/2456/17, №927/1155/16 за наслідками розгляду касаційних скарг управлінь соціального захисту населення органів місцевого самоврядування на постанови господарських судів у справах про стягнення заборгованості компенсації вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям споживачів.

У вказаних справах відповідні управління соціального захисту в касаційних скаргах просили скасувати рішення господарських судів з підстав підвідомчості спорів адміністративним судам, обґрунтовуючи, що спори, які виникають під час здійснення органами казначейства розрахунково-касового обслуговування розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, підлягають розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. Також стверджували, що відшкодовуючи компенсацію за надані послуги споживачам, Управління здійснює владну управлінську функцію, яка встановлена Бюджетним кодексом України (далі - БК України), Законом України про державний бюджет України на відповідний рік, постановою Кабінету Міністрів України №256 від 4 березня 2002 «Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету». Крім того, заявники стверджували, що Управління, як розпорядник бюджетних коштів, керуючись Бюджетним кодексом України, приймає бюджетні зобов'язання та здійснює платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Однак ці доводи ВП ВС визнала необґрунтованими та залишила без змін судові рішення.

Спірні правовідносини у вказаних справах подібні заявленому у цьому спорі, оскільки стосується питань невідшкодування відповідачем та наступне присудження надавачу послуг (позивачу) компенсацій вартості послуг, наданих пільговим категоріям, отже, стосується ідентичних повноважень відповідача у справі та пов'язані з розрахунками у сфері державного бюджету.

У вищевказаних справах ВП ВС керувався такими мотивами.

Згідно зі статтею 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Положення законодавства закріплюють реалізацію державних соціальних гарантій певним категоріям громадян; визначеному законодавчо обов'язку оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв'язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, відповідає обов'язок держави в особі її органів відшкодувати вартість наданих послуг суб'єкту господарювання, який їх надає.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.6 ст.48 БК України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

За змістом підп. «б» п.4 ч.1 ст.89 та ст.102 БК України до видатків місцевих бюджетів належать видатки на відшкодування вартості послуг зв'язку, які надані тим категоріям громадян, яким державою надані пільги з їх оплати, що здійснюється за рахунок субвенцій з Державного бюджету України на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 102 БК України постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів ведуть персоніфікований облік отримувачів пільг за соціальною ознакою згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 «Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», а також здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги (пункт 2 Порядку).

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.509, ч.ч.3,4 ст.11 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У цивільних відносинах держава діє на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч.1 ст.167 ЦК України); держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст.170 ЦК України).

За змістом статті 526 ЦК України, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Позивач є суб'єктом господарювання, який надає телекомунікаційні послуги споживачам за встановлену плату, метою діяльності позивача як учасника господарських відносин є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку відповідно до частини другої ст.3 ГК України.

Відповідач як розпорядник коштів на відшкодування вартості послуг зв'язку, наданих тим категоріям громадян, яким державою передбачені пільги з їх оплати, зобов'язаний здійснювати розрахунки з надавачами таких послуг.

З огляду на вказане вище, у позивача, який надав послуги зв'язку особам, що згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, виникло цивільне право на відшкодування частини вартості таких послуг зв'язку за рахунок держави як платника, а у відповідача як органу, через який діє держава у цих відносинах, обов'язок здійснити з позивачем розрахунок за надані послуги.

Згідно з ч.3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Відповідно до статті 1 ГПК України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства; і, по-друге, - спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин, - за умови, що такі вимоги не об'єднуються з вимогою вирішити публічно-правовий спір і за своїм суб'єктним складом підпадають під дію статті 1 ГПК України.

Термін "суб'єкт владних повноважень" орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, у випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

Враховуючи, що у відносинах щодо розрахунку з позивачем за надані ним особам, які згідно з чинним законодавством мають право на соціальні пільги, послуги з постачання теплової енергії у відповідний період Управління праці та соцзахисту виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як боржник у зобов'язальних правовідносинах, а між сторонами спору відсутні правовідносини влади та підпорядкування.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про те, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах.

Тому заявлений спір не підвідомчий адміністративному суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

На підставі ч.1 ст.20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності.

Тому суд дійшов висновку, що заявлений спір, в якому позовні вимоги стосується виконання відповідачем функції щодо відшкодування субсидій і пільг за надані позивачем послуги, не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, п.1 ч.1 ст.238 КАС України визначений обов'язок судді закрити провадження в адміністративній справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку закрити провадження в адміністративній справі та відповідно до ч.1 ст.239 КАС України роз'яснити, що спір віднесено до юрисдикції господарського суду.

Сплачений позивачем судовий збір у сумі 1921,00 грн. згідно з квитанцією від 25.01.2019 №0.0.1251049671.1 підлягає поверненню позивачу на підставі ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 168, 171, 183, 243, 248, 259-263 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Закрити провадження у справі за позовом ТОВ «Сміла Енергоінвест» про визнання протиправною бездіяльності Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Смілянської міської ради та зобов'язання відшкодувати субсидії за січень 2018 року.

2. Роз'яснити учасникам про підвідомчість спору господарським судам.

3. Повернути ТОВ «Сміла Енергоінвест» (код ЄДРПОУ 36779078) з Державного бюджету України сплачений судовий збір в сумі 1921,00 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 коп.).

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з моменту її складення.

5. Копії ухвали направити учасникам спору.

Суддя А.М. Бабич

Ухвала у повному обсязі складена та проголошена 12.03.2019