Рішення № 80380969, 28.02.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 лютого 2019 року м. Ужгород№ 260/1109/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання - Данча М.І.

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування постанови та припису, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч.3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 28 лютого 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 11 березня 2019 року.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі – позивач, ФОП ОСОБА_3С.) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області (далі – відповідач, Управління Держпраці у Закарпатській області), якою просить: визнати протиправними та скасувати: постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК399/846/АВ/ТД-ФС-176 від 06 вересня 2018 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, згідно якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 558450, 00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу Законів про працю України та припис про усунення виявлених порушень № ЗК 399/846/АВ/П від 17 серпня 2018 року, винесений інспектором праці Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_5.

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідачем проведено інспекційне відвідування позивача, за результатами якого винесено припис про усунення порушень від 17 серпня 2018 року № ЗК399/846/АВ/П та постанову про накладення штрафу № ЗК399/846/АВ/ТД-ФС-176 від 06 вересня 2018 року, якою на позивача накладено штраф у розмірі 558450,00 грн. за фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору. Висновки інспекційного відвідування про допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору є безпідставними та необґрунтованими, оскільки фактично інспекційне відвідування було проведено на об’єкті – оздоровчо-відпочинковому комплексі з лікувальними властивостями, що розташований за адресою: Тячівський район, с. Теребля, вул. Лікувальна,1. Однак, позивач зазначає, що вказаний об’єкт нерухомого майна не використовується ним у господарській діяльності. та не перебуває у власності чи користуванні ФОП ОСОБА_3 Відтак, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припис про усунення порушень є протиправними та підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що наведені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що інспекційним відвідуванням встановлено, що за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 в приміщенні санаторно-відпочивального комплексу з лікувальними властивостями за адресою: Тячівський район, с. Теребля, вул. Лікувальна, буд. 1 працювали наймані працівники без укладення трудового договору чи цивільно-правового договору. Від надання письмових пояснень вказані особи відмовилися. Вважає, обґрунтованим висновок, що між вказаними особами та позивачем існували трудові відносини. Відтак, всі вимоги законодавства під час винесення постанови про накладення штрафу були дотримані, порушення, на підставі яких винесено постанову, було допущено позивачем, а тому оскаржена постанова та припис є обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам законодавства.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечив з мотивів, зазначених у відзиві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що начальником Управління Держпраці у Закарпатській області видано наказ від 06 серпня 2018 року № 144 "Про проведення інспекційних відвідувань", зокрема санаторно-відпочивального комплексу з лікувальними властивостями за адресою: Тячівський район, с. Теребля, вул. Лікувальна, буд. 1 на підставі звернення громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7

На підставі вказаного наказу Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано направлення на проведення інспекційного відвідування санаторно-відпочивального комплексу з лікувальними властивостями за адресою: Тячівський район, с. Теребля, вул. Лікувальна, буд. 1 від 14 серпня 2018 року № 942.

На підставі наказу та направлення на перевірку від 14 серпня 2018 року посадові особи відповідача провели інспекційне відвідування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 ,яка зареєстрована та проживає за адресою: 90550, Тячівський район, с. Теребля, вул. Космонавтів, 1 та здійснює підприємницьку діяльність в санаторно-відпочивальному комплексі з лікувальними можливостями за адресою: Тячівський район, с. Теребля, вул. Лікувальна, 1.

За результатами інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю складено акт від 17 серпня 2018 року № ЗК399/846/АВ.

З акту інспекційного відвідування вбачається, що при проведенні 17 серпня 2018 року інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_3 встановлено, що за місцем здійснення її підприємницької діяльності в приміщенні санаторно-відпочивального комплексу з лікувальними властивостями за адресою: 90550, Тячівського району, с. Теребля, вул. Лікувальна, буд. 1 виконували роботу прибиральниць приміщень, де приймають лікувальні ванни: ОСОБА_8 та ОСОБА_9. Письмові пояснення вищевказані працівники відмовилися надавати, у зв’язку з тим, що адміністратором закладу ОСОБА_10 (який є чоловіком ФОП ОСОБА_3С.), їм було суворо заборонено, а також створювалися перешкоди в спілкуванні з працівниками, які обслуговують заклад. Хоча ОСОБА_10 виконував функції адміністратора закладу, як виявилося після надання документів ФОП ОСОБА_3, теж не був оформлений як працівник за трудовою (або іншою) угодою у підприємця.

Крім того, на території закладу працювало ще двоє працівників – підсобник ОСОБА_11 та працівник котельні цього ж закладу ОСОБА_12, яким ОСОБА_10 заборонив надавати письмові пояснення.

17 серпня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗК399/846/АВ/П, яким зобов’язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 усунути виявлені порушення відповідно до вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України у строк до 17 вересня 2018 року.

06 вересня 2018 року першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 винесено постанову № ЗК399/846/АВ/ТД-ФС-176про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, відповідно до якої на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 558450,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постаново. Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно пп. 6 п. 4 вказаного Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) (надалі - Порядок № 295).

У відповідності до приписів пунктів 2, 3 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією:

Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;

ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:

- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;

- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;

- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;

- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");

- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;

- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;

- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;

7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Як вже встановлено судом, інспекційне відвідування позивача проведене на підставі звернення громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_7, тобто рішення по призначення такого інспекційного відвідування прийняте за результатами аналізу інформації із інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, що відповідає пп. 3 п. 5 Порядку № 295.

Відповідно до п. 10 Порядку № 295 тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб'єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.

Таким чином строк інспекційного відвідування позивача повинен був тривати 2 робочі дні, в той же час у направленні на проведення інспекційного відвідування встановлено строк дії направлення з 17 серпня 2018 року по 23 серпня 2018 року.

Разом з тим, як вбачається із акту інспекційного відвідування воно фактично проведено 17 серпня 208 року, що відповідає вимогам пункту 10 Порядку.

Відповідно до п. 11 Порядку № 295 Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію / відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Відповідно до п. 19 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником (п. 20 Порядку № 295).

Відповідно до п. 23 Порядку № 295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Відповідно до п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та частинами 2, 7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи можуть бути накладені, зокрема на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскарженого припису та постанови є висновок Управління Держпраці у Закарпатській області, про те, що позивач в санаторно-відпочивальному комплексі з лікувальними можливостями за адресою: Тячівський район, с. Теребля, вул. Лікувальна, буд. 1 допустила до роботи ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 без оформлення трудового договору з ними, чим порушила ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Проте, суд вважає помилковими зазначені доводи відповідача, виходячи з наступного.

Суд зазначає, що суб'єктами трудових відносин є, з одного боку, працівник, а з другого - роботодавець. Працівником є фізична особа, що перебуває в трудових відносинах з роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію, підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку за що отримує заробітну плату. В свою чергу, роботодавцем є власник підприємства, установи, організації чи фізична особа-підприємець, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Враховуючи вищенаведений суб'єктивний склад трудових правовідносин, суд вважає, що для встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, посадові особи відповідача повинні довести наявність трудових відносин між працівником та роботодавцем.

Як вже встановлено судом та підтверджується наказом про призначення інспекційного відвідування та направленням на його проведення, об’єктом відвідування зазначено Санаторно-відпочивальний комплекс з лікувальними властивостями за адресою: Тячівський район, с. Теребля, вул. Лікувальна, буд. 1.

Разом з тим, ні наказ про призначення інспекційного відвідування, ні направлення на його проведення, не містить відомостей про те, що в Санаторно-відпочивальному комплексі з лікувальними властивостями за адресою: Тячівський район, с. Теребля, вул. Лікувальна, буд. 1 здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3

Таких доказів відповідачем не було надано і під час судового розгляду справи.

Відповідач в акті інспекційного відвідування зазначає, що при його проведенні встановлено, що за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3 в приміщенні Санаторно-відпочивальному комплексі з лікувальними властивостями за адресою: Тячівський район, с. Теребля, вул. Лікувальна, буд. 1 виконували роботи п’ятеро осіб без укладення трудового договору з позивачем.

В той же час, акт інспекційного відвідування не містить жодної доказової інформації на підтвердження факту перебування вищевказаних осіб у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_3 Пояснення від позивача та осіб, зазначених у акті інспекційного відвідування відповідачем відібрані не були.

Суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що під час проведення інспекційного відвідування позивача створювалися перешкоди в спілкуванні з працівниками, які обслуговують Санаторно-відпочивальний комплекс з лікувальними властивостями з огляду на наступне.

Відповідно до п. 16 Порядку № у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Разом з тим, акт про неможливість проведення інспекційного відвідування у зв’язку з створенням об’єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора відповідачем не складався. Відтак, факт створення перешкод під час проведення інспекційного відвідування не підтверджений належними засобами доказування.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, передбаченої ст. 265 КЗпП України, посадові особи уповноваженого органу повинні довести належними та допустимими доказами факт допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Відтак, факт допущення позивачем ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 до роботи без укладення трудового договору повинен підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Разом з тим, як вбачається з наданих до суду матеріалів інспекційного відвідування, висновки інспекторів праці не містять належного доказового підґрунтя.

Єдиним доказом на який посилається відповідач є відеозапис, здійснений під час інспекційного відвідування.

Відповідно до п. 22 Порядку № 295 матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті.

Судом в судовому засіданні досліджено вказаний відеозапис. Однак, на переконання суду, вказаний відеозапис не може підтвердити допуск позивачем до роботи осіб, зазначених у акті інспекційного відвідування, оскільки з даного відеозапису не можливо встановити, які особи ним зафіксовані та яке відношення вони мають до позивача.

Крім того, вказаний диск не містить відомостей, щодо номеру акту інспекційного відвідування.

Також, як вбачається з акту інспекційного відвідування, процес відвідування зафіксовано засобами фототехніки та вказаний акт не містить відміток про фіксування процесу відвідування засобами відеотехніки та про долучення диску з відеозаписом до акту інспекційного відвідування.

Суд зазначає, що інших належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 перебували у трудових відносинах з позивачем відповідачем не надано.

Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи наведені відповідачем доводи, суд приходить висновку, що відповідач як суб’єкт владних повноважень, не довів факт допущення позивачем до роботи п’яти осіб без оформлення з ними трудових договорів, в той же час судом не встановлено порушення позивачем ст. 24 КЗпП України. У в’язку з цим, у позивача був відсутній обов’язок укладати з ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 трудові договори.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить висновку, що правові підстави для застосування до позивача штрафу у відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП у розмірі 558450,00грн. та зобов’язання приписом укласти трудові договори в вказаними особами відсутні.

Таким чином, прийнятий відповідачем припис від 17 серпня 2018 року № ЗК 399/846/АВ/П та постанова про накладення штрафу особами від 06 вересня 2018 року № ЗК399/846/АВ/ТД-ФС-176 є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки відповідачем в ході розгляду справи не доведено факту правомірності своїх дій при прийняті оскаржуваного припису та постанови, тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 7346,50 грн. належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Закарпатська область, Тячівський район, с. Теребля, вул. Космонавтів, буд. 1, РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Держрпаці у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання протиправними та скасування постанови та припису – задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Закарпатській області про усунення виявлених порушень від 17 серпня 2018 року № ЗК 399/846/АВ/П.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 06 вересня 2018 року № ЗК399/846/АВ/ТД-ФС-176.

4. Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (Закарпатська область, Тячівський район, с. Теребля, вул. Космонавтів, буд. 1, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 7346,50 грн. (сім тисяч триста сорок шість гривень п’ятдесят копійок).

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя ОСОБА_13